(Minghui.org) Я перебуваю в Японії вже понад 20 років, живу й займаюся вдосконаленням у комфортних умовах. Моє сімейне життя й робота здебільшого йдуть гладко, без будь-яких серйозних проблем, і я живу мирним, розміреним життям.
Однак практика вдосконалення ніколи не буває спокійною. Наші шляхи вдосконалення визначені Вчителем та вимагають від нас усунення пристрастей і карми. Я був змушений піти з посади координатора платформи RTC після понад десяти років роботи на цій посаді, і з цього моменту почалися негаразди. Я говорив собі, що сумніви, нерозуміння й несправедливість, з якими стикався, були корисними для моєї практики вдосконалення. Я нагадував собі, що потрібно гідно долати труднощі, зберігати чесний характер і дотримуватися принципів Фа. Я щосили намагався мовчати й не сперечатися.
Озираючись назад, можна сказати, що моєю великою помилкою було те, що я не залишився на платформі RTC, щоб телефонувати людям до Китаю та роз'яснювати правду. У моєму регіоні практикує дуже мало людей, тому після того, як я пішов з посади координатора RTC, я втратив основне середовище вдосконалення. Я безцільно дрейфував, як повітряний змій без нитки. Хоча згодом я брав участь у деяких закордонних проєктах, я не зміг добре інтегруватися в них, і мій внесок був мізерним.
Я подумав про співучнів, з якими працював понад десять років, вони й далі старанно роз'яснювали правду, у той час як я був відсунутий на другий план, і в мені спливли образа, невдоволення й схильність до пошуку зовні. Я почав звинувачувати людей, які довели мене до такого стану, і навіть частково відмовився від удосконалення. Я став приділяти більше часу й енергії веденню свого комерційного бізнесу.
Однак милосердний Учитель не дозволив мені так легко занепасти духом та організував кількох практикувальників, які регулярно відвідували мене. Тепло, яке я отримував від співучнів, допомогло зміцнити мої праведні думки й дало мені поштовх вирватися з мого неправильного стану.
Якось я спілкувався з однією практикувальницею. Оскільки вона знала про проблеми, з якими я зіткнувся, ми довго розмовляли. Вона розповіла мені про те, як дивитися в себе щоразу, коли стикаєшся з проблемою, і навела кілька прикладів того, як вона дивиться глибоко в себе. Її слова мене дуже надихнули, і через деякий час я почав отримувати від неї щоденні повідомлення з підбадьоренням: «Позбудься інстинкту пошуку зовні й дивись у себе. При кожній думці, що виникає, дивись глибоко в себе (копай глибше!)» Завдяки підтримці співучениці я почав змінювати звичку дивитися зовні, коли стикався з проблемою, і став дивитися в себе, незалежно від того, правий я чи ні. Після деякого часу я виявив, що мій колишній підхід «дивитися в себе» був занадто поверхневим.
Справжній стан дивитися в себе — це не поверхневий процес, він вимагає глибокого осмислення, якого можна досягти тільки в стані абсолютного спокою. У процесі навчання глибокому самоаналізу я виявив, що кожна людина несвідомо володіє деякими механізмами самозахисту й після того, як її образили, вона уникає думати про те, що стало причиною душевного болю та смутку. Перекладаючи провину на інших, я вважав, що сам я не винний. Я не шукав у собі, коли траплялися інциденти, які завдавали мені великого болю. Одного разу я розмовляв телефоном зі співученицею, і коли я згадав, що виявив багато пристрастей, але мені важко їх позбутися, вона сказала: «Це тому, що ти недостатньо глибоко дивився й не усвідомив, наскільки брудною є пристрасть. Потрібно дивитися глибше. Якби ти виявив на тілі екскременти, ти б не захотів залишити їх там навіть на секунду, вірно?»
Я подивився всередину себе й сказав собі перестати уникати того, щоб не дивитися всередину себе з приводу цього інциденту. Я запитав себе: «Чому це було боляче? Чому мені було сумно?» Я прокрутив весь інцидент у голові, як відеозапис, а потім проаналізував свої думки й почуття. Чим сильніше я не хотів думати про це, тим сумнішим було переживання. Подібно до очищення інфікованої рани, сум був індикатором того, що потрібно копати глибше. Попри біль, я нагадував собі, що потрібно йти далі, дивитися в себе та аналізувати себе. Оскільки моє серце було зачеплено, то необхідно видалити людську пристрасть.
Усі наступні два дні я глибоко копав у собі, і це призвело до погіршення настрою. Практикувальниця нагадала мені: «Печаль походить не від твого істинного “Я”, а від твоєї карми й людського серця, які незабаром будуть усунені. Ти маєш і далі глибоко аналізувати свої вчинки». Учитель уже сказав про це:
«Поверхневі формальні муки ще нічим не вважають; насправді найболючіше — це необхідність залишити пристрасті, і це ніби м'ясо зрізають із кістки». («Лекція Фа на Конференції Фа у Швейцарії»)
Цей болісний процес був необхідний, щоб повністю позбутися людських пристрастей. Позбавлення від пристрастей і людських уявлень вимагає, щоб практикувальник зіткнувся з проблемами, з якими він найменше хоче мати справу, а не має йти легким шляхом, оминаючи їх стороною й знаходячи будь-які виправдання. Людській природі властиво інстинктивно уникати того, що завдає нам болю, але ті, хто вдосконалюються, мають дивитися на все по-іншому.
Зрозумівши ці принципи, я й далі шукав у собі та виявив глибоко приховану пристрасть. Я завжди вважав, що не дуже прив'язаний до слави, а просто хочу добре виконувати поставлені завдання. Однак я таємно плекав пристрасть до того, щоб бути правим та отримувати визнання від інших. Ця пристрасть до слави була захована так глибоко, що я не усвідомлював її існування. Це була не головна пристрасть, але усвідомивши це, я відчув, як це потрясло мою душу. Клітини мого тіла тріумфували від радості! Після того, як я виявив першопричину випробування, я відчув спокій і зміг відпустити невдоволення. Негативні субстанції, пов'язані із цим інцидентом, розпалися в одну мить!
Приблизно в цей самий час від хвороботворної карми померла знайома співучениця. Перед смертю вона надіслала мені повідомлення, яке мене вразило: «Я щиро вірю, що тобі слід повернутися на платформу RTC. Якби я була на твоєму місці, я б обов'язково повернулася. Що важливіше — порятунок живих істот чи те, від чого ти не можеш відмовитися? Звісно, ти можеш сказати, що інші проєкти також можуть рятувати живих істот, але, на мою думку, твоя доля й досвід пов'язані з RTC. Я тобі заздрю. У тебе є можливість врятувати більше живих істот, але ти недостатньо цим дорожиш. Живучи в цьому світі, людина стикається лише з дрібницями. Однак людям важко відмовитися від цих дріб'язкових пристрастей. Я справді шкодую про це. Учитель давав мені шанси знову й знову, але я не усвідомлювала свої проблеми й не цінувала можливість удосконалюватися! Мені соромно дивитися Вчителю в очі! Я кажу це від чистого серця. Будь ласка, вибач мені, якщо я тебе образила, але я справді дуже тобі заздрю!» Коли я прочитав її повідомлення, мені стало соромно, і я вирішив прислухатися до її поради та повернутися до роботи на платформі RTC, щоб дзвонити до Китаю й рятувати більше людей.
Під час дзвінків на платформі RTC я дізнався подробиці про деякі недоліки чинної платформи та причини їх виникнення. Спочатку ця новина занепокоїла мене, але після деяких роздумів я зрозумів, що це було перевіркою, чи торкнеться це мого серця. Я перестав турбуватися й просто зосередився на виконанні завдань. Одного разу, слухаючи «Історію Міларепи», я був вражений, коли почув уривок, що описує принцип вдосконалення «альтруїзму». Хіба Вчитель не просвітив мене? Я не можу ігнорувати проблеми, коли бачу їх, тому що це вплине на якість та ефективність роботи на платформі для порятунку живих істот! Моє розуміння підвищилося, і я вирішив внести свої пропозиції.
Приблизно в цей же час компанія Shen Yun приїхала до Японії. Я допомагав за лаштунками й був щасливим. Під час перегляду першої половини виступу Shen Yun я відчував, як на мене накочуються хвилі енергії, та плакав без зупинки. У другій половині в мене заболіло горло, і я почав відчувати дискомфорт. Мабуть, моя обізнана сторона побачила, як Учитель очищає моє тіло й дає багато хороших речей в іншому просторі. Після виступу я й далі плакав, коли дві години їхав додому машиною.
Після повернення додому в мене почали боліти кістки, і я зліг із високою температурою. На другий і третій день я так охрип, що не міг говорити. Однак на четвертий день я повністю одужав. Якраз того вечора, коли я збирався відправляти праведні думки, я отримав повідомлення від загального координатора з проханням повернутися до координації платформи RTC. Я знав, що це запланував Учитель.
У мене було два раунди плідних обговорень з іншими координаторами платформи RTC. Я розповів їм про проблеми, які побачив, і запропонував рішення. Повернувшись на платформу RTC як координатор, я маю намір спокійно робити свій внесок і все можливе, щоб урятувати більше людей.
Озираючись назад, я зрозумів, що в конфліктах спочатку дивився назовні й судив оточення за принципами Фа. У результаті я не зміг зрозуміти справжню проблему та вважав своє скрутне становище неймовірним, думаючи: «Як таке могло статися?!» Після того, як я навчився дивитися в себе, погана матерія в інших просторах швидко зникла, карму було усунуто, а характер покращився. Без цього глибокого критичного погляду в себе я б і далі жив у тому комфортному середовищі, не позбуваючись цих далеко схованих пристрастей.
Учитель сказав:
«Для вдосконалювальника „шукати в собі“ є чарівним інструментом». («Лекція Закону на міжнародній конференції Фа 2009 року в місті Вашингтоні»)
Незалежно від того, чи виникають психологічні, чи фізичні проблеми, практикувальники мають постаратися відпустити людські уявлення, глибоко зазирнути в себе, щоб знайти першопричину, позбутися пристрастей і спробувати піднятися на вищі рівні.