(Minghui.org) Я працював шкільним учителем, коли почав удосконалюватися за Дафа в 1998 році. Хочу поділитися свідченням чарівної сили Дафа, а також тим, як усі ці роки Вчитель захищав мене.
Щастя набуття Фа
1996 року, коли мені було за сорок, я отримав діагноз гепатит «В». Я лікувався понад рік, але поліпшення були незначними. У той час я часто їздив по великих лікарнях провінції і оптом купував медикаменти. Я знав, що від гепатиту «В» немає ліків, тому лікувався лише для того, щоб мій стан не погіршився. Я був у глибокому розпачі й думав, що моє життя добігає кінця.
Коли я лежав під крапельницями по сім-вісім годин на день і майже нічого не їв, хтось розповів мені про Фалунь Дафа. Я не сприйняв це серйозно, бо виріс під впливом атеїзму, що насаджується компартією Китаю. Але я подумав, що міг би спробувати, оскільки не мав чим зайнятися. Я почав читати книгу «Чжуань Фалунь», і принципи, про які в ній розповідається, дуже надихнули мене, адже я ніколи раніше не чув нічого подібного. Слова Вчителя були прості для розуміння й глибоко зворушили моє серце. Вони відповіли на мої запитання про сенс життя та розвіяли багато сумнівів.
Я зрозумів, що причиною хвороб є карма, яку ми накопичили з життя в життя (у колі перероджень), і справжня мета людського життя полягає в поверненні до джерел, до свого істинного «я». Я зрозумів, що Фалунь Дафа — це унікальна практика вдосконалення, яка дає можливість людям це здійснити.
Самовдосконалення — це священне, таємниче й чарівне слово! Раніше я тільки читав історії про ченців і даосів, що вдосконалюються в горах, та історії про Будду Шак’ямуні й Бодхідхарму, тому самовдосконалення здавалося мені не більш ніж красивою, давньою легендою. Але тепер я дійсно міг сам займатися вдосконаленням! Я почувався таким щасливим, немов загублений крихітний човен, що дрейфує в безмежному океані, який нарешті знайшов безпечну гавань.
Жодними словами не висловити те щастя й радість, які я відчував у той момент. Я вважав себе найщасливішою людиною на світі. Тоді я вирішив, що буду вдосконалюватися за Фалунь Дафа. Невдовзі після цього мій гепатит «В», багаторічна діарея й часті застуди зникли, і мені більше не потрібні були ці пляшечки з ліками. Я відчував у серці тільки вічну вдячність Учителю.
Після цього, вивчення Фа, виконання вправ і поширення Дафа стали важливою частиною мого життя. Я суворо дотримувався принципів Істина, Доброта, Терпіння (кит. Чжень, Шань, Жень), і періодично мені відкривався глибший сенс принципів Фа. Щоразу, коли я читав «Чжуань Фалунь», у мене з’являлося нове розуміння. Купаючись у могутньому милосерді Вчителя, я відчував у собі стрімкі зміни.
Непохитна віра в Учителя й Фа допомогла мені подолати негаразди
У липні 1999 року компартія Китаю (КПК) почала загальнонаціональне переслідування Фалунь Дафа, і всі державні теле- й радіостанції, газети й журнали зводили наклеп і паплюжили Фалунь Дафа та його послідовників. Здавалося, що кошмар «культурної революції» повернувся в повній силі. Нашого Вчителя почали хибно звинувачувати, а практикувальників Дафа — переслідувати. У той час пропаганда КПК ввела в оману навіть людей за межами Китаю.
Щоб допомогти людям зрозуміти правду й чинити по совісті, я разом з іншими практикувальниками вирушив до Пекіна, щоб виступити на захист Фалунь Дафа. Мене було заарештовано, повернуто додому й оштрафовано на кілька тисяч юанів. Директор школи припинив видавати мені зарплату, а в так звані «чутливі дати» мене або переслідували, або заарештовували. Крім того, я зіткнувся з величезним тиском від роботодавця, сім’ї, родичів і друзів, які хотіли, щоб я відмовився від своєї віри.
Мій 80-річний батько був членом КПК. Глибоко отруєний її хибними ідеями, він часто казав, що партія завжди була «великою і правильною», і всі мають слідувати її курсу. Коли я не підкорився, він пригрозив зректися мене й почав бити. Я не зрушив з місця, і тоді він ударив мене своєю тростиною й кулаком. Моя дружина, діти, родичі та друзі благали мене відмовитися від Фалунь Дафа, і нестерпний тиск розривав мені серце. Це було справді схоже на те, як Учитель описав у вірші «Загартовувати свою волю»:
«… Коли сотні мук разом на тебе зійдуть,
Подивимося, як ти будеш жити.…».
(«Загартовувати свою волю», Хун Їнь)
З розбитим серцем я запитав себе, чи не помиляюся. «Ні, — сказав я собі, — не помиляюся. Немає нічого поганого в тому, щоб намагатися бути хорошою людиною, дотримуючись принципів Істина, Доброта, Терпіння».
Я також зрозумів, що причиною мого розбитого серця була моя пристрасть до людських почуттів. Якби я дозволив затягнути себе вниз, то не тільки сам був би знищений, але й ті, хто намагався змусити мене відмовитися від Фалунь Дафа, створили б для себе ще більшу погану карму.
Восени 2000 року в нашому районі було проведено масові арешти, і приблизно 15 практикувальників незаконно заарештовано, зокрема й мене. Пізніше я дізнався, що на мене написали заяву в поліцію за те, що я роз’яснював людям правду. Я перебував в ув’язненні понад вісім місяців і піддавався всіляким утискам. Завдяки милосердному захисту Вчителя мені вдалося вийти на свободу.
Перебуваючи в ув’язненні, я нагадував собі: «Хай там що, я не покінчу життя самогубством і не оголошу голодування. Я не боюся провести решту свого життя у в’язниці». Така думка здавалася мені правильною, але коли я пізніше замислився над нею, то зрозумів, що був лише «сильним і непохитним» за мірками обивателів. Через це я провів в ув’язненні вісім місяців. Нарешті Вчитель натяком пробудив мене.
Коли моя дружина відвідала мене, вона сказала: «Я стільки витерпіла заради тебе. Ти хочеш, щоб я пішла на ще більші жертви заради тебе?». Я був шокований, почувши її слова, і подумав: «Це не вона говорить, це натяк Учителя, який використовує її уста». Дійсно, я не мав залишатися там, де не міг підтверджувати «Фа». Тож я прийняв рішення: «Я виберуся звідси живим, тому що є багато речей, які мені потрібно зробити».
Я оголосив десятиденне голодування й зазнав усіляких тортур, але вийшов із в’язниці живим. Я не очікував, що вийду так скоро. Я усвідомив, що самовдосконалення — це дуже серйозна справа, і щоб досягти необхідного стандарту, мушу старанно вдосконалюватися. Я також прийшов до усвідомлення, що «відпустити страх перед смертю» не означає, що людина має померти. Ми, практикувальники Дафа, допомагаємо Вчителю у Виправленні Закону й повинні ставити порятунок людей на перше місце. Усі люди в цьому світі мають бути врятовані. Як ми можемо померти? У критичні моменти вибір залишається за нами.
Через нерозуміння цього питання стався прикрий випадок. Практикувальник із сусідньої камери кілька разів говорив мені: «Я тут, щоб прокласти шлях, і готовий стати сходинкою». Я усвідомив, що він хотів цим сказати: «Я готовий померти заради інших». З одного боку це самовідданість, а з іншого — прийняття планів старих сил.
На той час я не бачив лазівки й не ділився з ним своїм усвідомленням. Через два тижні після звільнення я почув, що він помер унаслідок переслідування. Той факт, що ув’язнений помер від тортур, спричинив певне занепокоєння в місцевому «офісі 610». Тому вони звільнили всіх, хто залишився, — понад десять практикувальників. У ті часи злочинці проявляли деяку обережність.
Удосконалювати милосердя, чинити опір фінансовому переслідуванню
Незабаром після звільнення я відновив здоров’я та повернувся до викладання у своїй школі, оскільки вважав, що не зробив нічого поганого, практикуючи по Істині, Доброті й Терпінню, й у влади не було підстав карати мене.
Одного разу директор сказав мені: «Моє начальство призупинило вам виплату регулярної зарплати. Вам платитимуть тільки 100 юанів на місяць — суму на основні життєві витрати».
І справді, на своєму банківському рахунку я побачив, що мені платять лише 100 юанів на місяць. До 2008 року ця сума скоротилася майже вдвічі. Мені довелося з великим небажанням залишити школу й своїх учнів, щоб заробляти на життя в іншому місці. Я шукав роботу на ринку праці в столиці провінції, подав заяву на посаду вчителя в приватній школі в іншому повіті, працював на орендованих полях, бурив свердловини для зрошення сільськогосподарських угідь і працював у приватних шахтах.
Після звільнення зі школи я багато разів упродовж наступних кількох років звертався в різні інстанції щодо того, що мені було знижено виплату зарплати. Секретар КПК нашого селища сказав: «Я не розумію, про що ви говорите. Вам краще звернутися до фінансового управління».
У Бюро освіти мені сказали, що вони ніколи не урізали мені зарплату, і я дізнався, що в цьому винен директор школи.
Я пішов до директора й сказав: «Бюро освіти нараховує мені повну зарплату щомісяця. Ви не мали права знижувати її без офіційного повідомлення від Комітету з політичних і правових питань».
Він відповів: «Коли „офіс 610“ наказує знизити зарплату, я так і роблю. Ідіть і висловіть це Цзян Цземіню, якщо наважитеся. Я зателефоную в „офіс 610“, і вас заарештують. Ви самі звільнилися з роботи, а тепер просите повернути свою зарплату».
Я стверджував, що пішов зі школи тому, що він зменшив мені зарплату, але він не слухав.
Минулого року, коли я мав вийти на пенсію, я перестав займатися випадковими заробітками й майже рік мотався між керівником обласної системи освіти та директором школи. Насправді, це була битва між справедливістю та злом в інших просторах. Коли я спирався на принципи Фа й розвивав у собі милосердне серце, щоб ставити інших на перше місце, тоді злі елементи в інших просторах розчинялися.
Вивчаючи Фа, я зрозумів, що злі елементи в інших просторах використовують людей, які не знають правди, щоб скоювати злочини проти Фа, і, якщо ці люди й далі чинитимуть погані справи, вони втратять можливість бути врятованими. Учні Дафа досягнуть Повної Досконалості, незалежно від переслідування, тому насправді репресій зазнаємо не ми, а ті, хто не знає правди й творить зло. Як же їх шкода!
Ця думка наповнила моє серце величезним милосердям до них, і душевні травми, які я переживав унаслідок переслідування в останнє десятиріччя, зникли без сліду. Єдине, про що я думав, це про порятунок більшої кількості людей, щоб не дозволити старим силам знищити їх. Це перевищувало бажання отримати заборговану зарплату. Я відчув, що моє серце раптово стало чистим, а душевний тягар, який я відчував у минулому, повністю зник. Навіть небо стало яскравішим.
Я пішов до директора школи й доброзичливо пояснив йому, чому займаюся Фалунь Дафа. Я роз’яснив йому правду про Дафа й розповів про деякі чудеса, які сталися зі мною. Розповів йому, як жив за принципами Істина, Доброта, Терпіння та якого величезного болю й страждань зазнав наш милосердний Учитель, щоб врятувати людей. Сльози навернулися на мої очі, коли я говорив дуже щиро, і директор, слухаючи мене, також виглядав схвильованим.
Я сказав: «За останні десять років були різні директори, і це не ви ініціювали невиплату мені зарплати. Я нікого не звинувачую. Я тут не для того, щоб просити все, що мені недоплатили в минулому. Просто я скоро вийду на пенсію, тому хотів би отримати те, на що я заслуговую. На мою пенсію не має вплинути те, що було несправедливо утримано. Якщо ви зможете виправити те, що було неправильно, то зробите дуже добру справу, і коли правда нарешті розкриється світу, ви будете дуже раді, що в критичний момент вчинили правильно».
Через деякий час, коли я знову зустрівся із цим керівником, він сказав: «Вам більше не потрібно сюди приходити. Я сказав бухгалтерам, що ви маєте право на повну пенсію. Ми вам усе виправимо».
Незважаючи на те, що директор школи ухвалив рішення, головний бухгалтер (його заступник) однаково хотів ускладнити мою ситуацію й намагався затягнути процес під усілякими приводами.
Коли я знову прийшов до бухгалтера, він сказав: «Вам потрібно відкрити рахунок. Ми можемо разом піти в банк». Заповнюючи документи в банку, я з подивом виявив, що всі ці роки мені щомісяця нараховували понад 2000 юанів, але бухгалтер переказував мої кошти на свій рахунок, залишаючи мені щоразу менше 100 юанів. Отже, він привласнював мою зарплату понад 16 років!
Я не розлютився на бухгалтера. Я зрозумів, що Вчитель допоміг мені дізнатися правду, можливо, після того, як побачив, як я став кращим і відпустив пристрасті до слави й вигоди, коли шукав справедливості для себе.
Я зрозумів, що Вчитель допоміг мені дізнатися правду, можливо, побачивши, що я в пошуках справедливості піднявся та відпустив пристрасті до слави й вигоди. Спочатку я обурювався на керівництво школи за те, що вони так несправедливо обійшлися зі мною. Але тепер можу говорити з ними спокійно, без почуття образи чи ненависті. Мене хвилює тільки те, щоб вони зрозуміли правду й були врятовані. Коли я змінився сам, усе несподівано обернулося на краще. Зараз я отримую належну мені пенсію за віком, і жодних проблем більше не виникає.
Усе вищесказане — мій особистий досвід і розуміння. Будь ласка, вкажіть, якщо в ньому побачите щось, що не відповідає Фа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
