Постійно дивитися в себе під час конфліктів, щоб позбутися недоліків

(Minghui.org) Я вдосконалююсь за Фалунь Дафа понад 20 років. Моя витривалість перевірялася негараздами, особливо в найважчі часи, але якщо я могла згадати, що я практикувальниця, і використовувала критерії Фа для оцінки ситуації, то легко проривалася крізь перешкоди.

Суперечка про джинсову сумку

Співучениця Лінь щотижня приходила до мене додому в установлений час за інформаційними матеріалами. Побачивши, що я ношу із собою багато матеріалів, вона сказала, що може купити хорошу джинсову тканину та пошити для мене недорогу зручну сумку.

Я прийняла її пропозицію, тому що мені дійсно було незручно носити із собою додаткову сумочку для ключів та гаманця. Коли вона пошила мені джинсову сумку, я почала використовувати її також для особистих потреб, а не лише для інформаційних матеріалів. Коли я хотіла заплатити їй за сумку, вона відмовлялася. Вона також пошила кілька простих сумок-мішків, одну з яких я залишила собі, а решту віддала іншим практикувальникам.

Однак незабаром до мене дійшли звинувачення та різкі слова на мою адресу. Питання про те, що я взяла сумку ручної роботи, почали обговорювати серед практикувальників, і дехто навіть сказав, що я більше не маю права бути консультантом.

Центри з виробництва матеріалів у нашому районі фінансувалися кількома заможними практикувальниками. Я передавала пожертвування через єдину контактну точку в наші центри з виробництва матеріалів в інших регіонах. Управляючи коштами, я була дуже строга й не допускала жодних відхилень. Досі в мене не було проблем зі звітами щодо фінансування. Тому, коли ці чутки поширилися, я відчула, що мене несправедливо звинуватили та образили.

Хіба може бути щось випадковим на нашому шляху вдосконалення, особливо в таких питаннях? Але я не шукала недоліки в собі, а натомість розглядала цю ситуацію з точки зору своїх пристрастей. Я думала: «Я ніколи не використовувала гроші, призначені для центрів виробництва матеріалів, у своїх цілях. Насправді я навіть оплачувала деякі витрати на ремонт обладнання та поїздки по роботі з власної кишені». Розмірковуючи про ситуацію із сумкою, я згадала, що наполягала на тому, щоб заплатити практикувальниці за сумки, дістала гроші з гаманця і навіть намагалася покласти їх їй у кишеню. Ми з нею деякий час передавали гроші одна одній.

Я знову підійшла до Лінь і попросила її взяти від мене гроші, але вона знову відмовилася. Здавалося, що це не мало до неї жодного стосунку. Тоді я пожертвувала цю сумку центру виробництва матеріалів і подумала, що залагодила це питання. Мені здавалося, що чутки зникнуть автоматично. Однак я, як і раніше, не дивилася в себе й тільки запитувала себе, чому це сталося. Хоча я нічого не говорила про це, у глибині душі я дивилася зверхньо на тих, хто поширював чутки, і думала: «Порядні люди так не роблять!»

Поступово ця суперечка про сумки сформувала в мені якусь субстанцію. Сама того не усвідомлюючи, я хотіла розв'язати це питання, щоб підтвердити свою невинуватість, бо не розуміла, чому люди й далі говорили про мене різкі слова. Щоразу, чуючи це, я починала виправдовуватися замість того, щоб дивитися в себе. Мені не хотілося думати про те, на яку мою пристрасть указує цей інцидент. Через кілька місяців відбулося більш серйозне випробування щодо Сіньсін.

Я прийшла до Лінь. Вона здавалася нещасною, і тон її мови був трохи дивним. Зрештою вона сказала: «Може, ти заплатиш мені за сумки, які я пошила?» Це вразило мене! «Я стільки разів намагалася заплатити тобі, але ти завжди відмовлялася, тому я пожертвувала ці гроші центрам із виробництва матеріалів!»

Вона трохи засмутилася: «Тебе хтось просив жертвувати гроші цим центрам? Я не просила! Ти можеш дати мені гроші?» Я відчула себе ображеною, але заплатила їй. Вона була задоволена, а я спіймала себе на думці: «Що вона за людина?!» Стримавши свої почуття, я сказала в позитивному тоні: «Тепер, коли все вирішено, ми можемо знову нормально спілкуватися». Вона вигукнула: «Так, будемо надалі добре співпрацювати!»

Наступного дня я, як завжди, пішла до неї додому. Вона була трохи збентеженою і сказала, що шкодує, що взяла в мене гроші, і хоче повернути їх мені. Цього разу я була спокійна і втішила її: «Послухай, якби щось подібне сталося між звичайними людьми, вони б посварилися і ніколи б більше не ладнали. Але ми, практикувальники, не маємо так чинити. Ми й надалі працюватимемо разом, керуючись Фа».

Коли справа дійшла до цієї стадії, я відчула втому в серці, а не зміну на краще, яка б відбулася, якби я шукала в собі й на цій основі виправила ситуацію. Я все ще відчувала, що перебуваю в більш вигідному становищі, тому що не сперечаюся з нею. Але поступово це випробування переросло в перевірку мого Сіньсін.

Якби мені вдалося на початку цього інциденту керуватися критеріями практикувальників і шукати в собі недоліки, випробування не затягнулося б на такий довгий час. Історія з джинсовими сумками переросла в нескінченну драму.

Я й далі спілкувалася з Лінь і, як і раніше, привозила їй амулети, грошові купюри з повідомленнями про Дафа та інформаційні матеріали. Проте чим частіше я це робила, тим більше вона почувала себе винною.

Я прийшла до розуміння, що кожен із практикувальників, які брали участь у цьому процесі, зіграв свою роль. Була головна роль, роль другого плану та роль режисера. Саме тоді я зрозуміла, що проблема була в мені. Це саме я не чинила за високими критеріями Дафа, щоб утримувати свій Сіньсін. Якби я не прийняла від неї ці сумки в подарунок, чи виникла б така проблема?

Те, що відбувається серед практикувальників, завжди пов'язане з їх удосконаленням. Розмірковуючи про деталі всього інциденту, я зрозуміла, що якби я була спокійна, ставилася до всього з розумінням і не шкодила жодному практикувальникові, з яким спілкувалася, то такого б не сталося. То була моя провина.

Попри все, я не дозволила цьому інциденту внести розбрат між нами. З того часу Лінь мені дуже довіряла, і між нами більше не відбувалося нічого, що б нас бентежило. Коли я виходила роз'яснювати правду про Дафа людям віч-на-віч, то часто зустрічалася з нею на ринку або на вулиці, і ми, хоч як ми були зайняті, завжди зупинялися, щоб привітатися та надихнути одна одну.

Незвичайна проблема з комп'ютером

Торік я зіштовхнулася зі ще більшою проблемою. Оскільки я користувалася комп'ютером іншої практикувальниці, її дочка почала скаржитися на мене. Один практикувальник люб'язно нагадав, що мені слід ставитись до цього належним чином і праведно йти шляхом удосконалення, щоб не створювати розбіжностей між практикувальниками.

Оскільки це сталося серед практикувальників, яких я знаю принаймні 17 років, моє серце було зворушене настільки, що в мене пропав сон. Мені було дуже сумно згадувати наші минулі стосунки й той час, коли цей комп'ютер опинився в мене. Ця практикувальниця, купивши комп'ютер, не користувалася ним. А мені для роботи потрібно було два комп'ютери, тому я попросила її: «Якщо ти не користуєшся своїм комп'ютером, чи можу я позичити його?» Вона з радістю погодилася: «Чому б не використати його для доброї справи!»

Я використовувала цей комп'ютер виключно для проєктів Дафа. Це одна з причин, чому мене це так приголомшило. Інша причина полягала в тому, що я мала сильні почуття до дочки цієї практикувальниці. Вона була моєю ученицею, дуже подобалася мені, і я добре про неї дбала, тому її слова так мене ранили.

Наші стосунки викладача й учениці завжди були гармонійним та священним зв’язком; чому ми раптом стали налаштовані одна проти одної? Я не могла цього прийняти.

Після цього випадку в мені прокинулися людські думки та уявлення. Я подумала: «Я не ставилася до цього комп'ютера як до своєї власності. Крім того, твоя дочка відвідувала мої позакласні заняття і я брала за це меншу плату, ніж з інших учнів. Я брала з вас на 3000 юанів менше за кожні два місяці репетиторства. Скільки це заощадило вам на репетиторстві за три роки навчання в старших класах школи? Скільки комп'ютерів я могла б купити на ці гроші?» Я вважала це несправедливим і думала про цю проблему лише з людським серцем.

Повертаючись із боку на бік, я не могла заснути, моє тіло та душа були поранені. Я застрягла у світі людських стосунків, відчуваючи себе ображеною через свої пристрасті та почуття. Тим часом я також думала: «Я практикувальниця, і мені не слід порушувати принципи вдосконалення; я маю керуватися словами Вчителя Лі». Я навіть неодноразово повторювала про себе деякі цитати з Фа, які стосувалися цього інциденту. Мені хотілося якнайшвидше позбутися цих почуттів та інших пристрастей.

Я вирішила заплатити цій практикувальниці за комп'ютер. Але коли я збиралася це зробити, моє серце знову здригнулося, і я подумала: «Цей комп'ютер купили вісім років тому. Чи треба, коли я платитиму їй, натякнути, що я їй нічого не винна? Зрештою, це вона винна мені тисячі юанів за репетиторство».

Я думала про це знову і знову. Часом у мене з'являлися праведні думки. Іноді гору брали пристрасті. З'явилася ще одна думка: «Це такий старий комп'ютер, чи коштує він так дорого?» Крім того, незабаром цей комп'ютер зламався та перестав запускатися. Тож я планувала купити новий.

Зрештою я зрозуміла, що це моя проблема. Я змогла заспокоїтися та звернулася до комп'ютера: «Це моє неспокійне серце зробило тебе нездатним нормально функціонувати. Я була неправа». Мені треба було негайно усунути кожну погану думку. Я не повинна впливати на священні передвизначені стосунки між мною та іншими практикувальниками. Серед практикувальників не повинно бути питань про те, що хтось комусь винен, має бути лише розуміння та терпіння до інших як до частинок Єдиного Тіла. З цією думкою я раптово відчула легкість у тілі, а комп'ютер відразу повернувся в нормальний стан. Мені не довелося купувати новий комп'ютер!

Я дуже розчулилася, коли подумала про наші священні передвизначені стосунки. Я не маю ображатися на цю практикувальницю. Незабаром я віддала їй гроші та була щиро рада. Я знала, що це потрібно зробити саме так, беззастережно заплативши їй за комп'ютер. Зробивши це, я зовсім не засмутилася. Замість того, щоб бути спокійною зовні, але збентеженою всередині, я впоралася з цим питанням, не викликаючи хвилювань. Наші стосунки стали гармонійними!

Я також зрозуміла, що ці два конфлікти були спричинені тим, що я безплатно користувалася чужими речами. Мабуть, це якось пов'язане з моєю пристрастю до особистих інтересів. Чи подобалося мені використовувати інших і робити все по-своєму? Навіть якщо я не мала такого наміру, я маю правильно чинити в майбутньому.

Удосконалення має бути безумовним. Також необхідно безумовно вчиняти правильно під час роботи над проєктами Дафа. Моя робота над проєктом із роз'яснення правди не означає, що інші практикувальники мають робити безкорисливий внесок, щоб працювати зі мною. Немає такого поняття. Усе, що ми робимо, є добровільним. Ми всі практикувальники. Чому я маю користуватися її комп'ютером безплатно? Я зрозуміла, що на початку не обдумала все ретельно.

На шляху вдосконалення було багато таких випадків, які сильно зачіпали моє серце. Поки людина може беззастережно вдосконалюватися й дивитися в себе, конфлікти та суперечки будуть швидко вирішуватися. Ключ у тому, чи може людина по-справжньому подивитися в себе, а не зосереджуватися на тому, хто має рацію, а хто ні.

Готуючись писати про ці конфлікти, я неодноразово думала, чому хочу подати цю статтю. Яка моя точка зору? Давши думкам заспокоїтись, я взяла ручку й почала писати. Я розглядала ці проблеми як удосконалювальниця. Я хотіла розповісти про те, які зміни приніс мені як практикувальниці чарівний інструмент «дивитися в себе».

Із самого початку написання цієї статті й до завершення моє серце постійно очищалося й очищалося принципом Фа — «дивитися в себе». Це було справді священно! Щоразу, коли я виявляла у своїх словах приховані наміри, я починала їх виправляти. Коли я закінчила писати, у мене на серці стало дуже світло. Я наче очистилася з ніг до голови!

Мене оточувало милосердне, спокійне поле енергії. Мої неправедні думки зменшувалися й зрештою розчинилися. Я глибоко відчула красу принципу «дивитися в себе»!

Натхненна милосердним Учителем, я й далі використовуватиму цей інструмент Фа — «дивитися в себе», щоб твердо вдосконалюватися. Я поступово стаю більш зрілою. Я пройшла шлях від обмеженої людини до терплячої. Я буду й далі впевнено йти шляхом удосконалення.