(Minghui.org) Наприкінці вересня 1994 року в мене розвинулося запалення рогівки ока. Я пробувала різноманітні методи лікування, але безрезультатно. На рогівці проросли нові кровоносні судини, а на білковій оболонці ока з'явилися білі плями. Очне дно виявилося пошкодженим.

Я майже втратила зір у правому оці, не бачила риси обличчя людей, а лише обриси їхніх голів. Завідувач офтальмологічного відділення сказав, що я можу осліпнути на праве око, і порадив звернутися до більшої лікарні.

Зневірившись, я пішла на місце практики Фалуньгун (Фалунь Дафа), щоб спробувати щастя. У той час я не дуже вірила або майже не вірила у Фалунь Дафа. Я виконувала вправи та одночасно намагалася знайти лікування.

Щотижня я їздила на прийом до фахівця Шанхайської лікарні Жуйцзінь. Я пробувала китайську й західну медицину, внутрішньовенні крапельниці та інші методи лікування, але нічого не змінювалося.

У середині липня 1995 року я лікувалася в Шанхаї й привезла звідти багато китайських та західних ліків. Вони спричинили розлад мого шлунку. Я прийняла деякі з них вранці, але, повернувшись із місця практики, вирішила, що більше не хочу їх приймати. Я також перестала ходити до лікарів і подумала: «У найгіршому випадку я втрачу зір. Я викину всі свої ліки й просто зосереджуся на практиці».

Щодня я ходила на роботу, брала участь у колективних заняттях і читала книгу «Фалуньгун», коли мала час. Коли я відмовилася від бажання лікувати своє око, сталося диво, зір у правому оці поступово покращився. Кровоносні судини й білі плями зникли. Зрештою, зір повернувся до норми, я навіть змогла бачити дрібний шрифт.

Пізніше я отримала книгу «Чжуань Фалунь», і коли вивчала Фа, побачила вогненно-червону кулю, що оберталася. Вона була розміром як таз із безліччю свастик, що кружляють. Я зрозуміла, що «Чжуань Фалунь» — це книга з Небес, а Фалунь Дафа — це не звичайна практика цігун, а практика вдосконалення. Вона вимагає від своїх учнів по-справжньому підвищувати свою духовність і водночас виконувати вправи для перетворення власного тіла.

Я вижила у кількох дорожньо-транспортних аваріях

Учитель сказав:

«Борги слід повертати, тому на твоєму шляху вдосконалення, можливо, трапляться небезпечні випадки». (Лекція третя, Чжуань Фалунь).

Мене двічі збивав мотоцикл, але моєму життю нічого не загрожувало. Одного разу я їхала на велосипеді, а молодий чоловік спускався з пагорба і збив мене. Я чула, як люди казали: «Боюсь, вона мертва. Чи зможе вона піднятися?» Я підвелася й побачила, що моє обличчя подряпане та трохи кровоточить, три верхні передні зуби трохи хитаються, але в іншому я не постраждала.

У 2012 році я їхала велосипедом, коли в мене ззаду врізався невеликий автомобіль. Я вдарилася лівим коліном, але переломів чи якихось травм не було. На той момент я мала понад 60 років. Як ви гадаєте, чи змогла б звичайна людина уникнути травм у подібних аваріях?

Зіткнувшись із несподіваною небезпекою, перше, про що я думаю: «Я практикувальниця. Та людина вдарила мене не навмисно». Я була поза небезпекою, коли думала і діяла праведно.

Озираючись назад на негаразди й перешкоди, які я зустріла на своєму шляху вдосконалення, я розумію, що якби не захист Учителя та Дафа, я не змогла б їх подолати. Можливо, я стала б інвалідом або померла, не дожила б до сьогоднішнього дня. У мене немає можливості віддячити Вчителеві, але я старанно вдосконалюватимуся, буду добре виконувати три справи й разом з Учителем повернуся додому.