Як я отримала та підтверджувала Закон, долаючи труднощі

(Minghui.org) Мені було 20 років, коли я дізналася, що Шак’ямуні залишив після своєї смерті кілька мільйонів сувоїв буддійських писань. Я була вражена: «Як таке взагалі можливо? Яку надприродну силу мав Шак’ямуні, що зміг написати стільки священних писань за своє життя?» Мені захотілося розібратися в цьому питанні.

Я зайнялася бізнесом, щоби заробити багато грошей. Накопичивши достатньо коштів, я купила автомобіль і вирушила до Буддійської академії в провінції Сичуань. Там я провела шість років, вивчаючи буддизм. Я хотіла дізнатися, що таке «Закон Будди». У ділових поїздках я відвідувала місцеві книгарні, ярмарки та лавки букіністів і шукала книги з удосконалення, начебто полювала за скарбами. Щоразу я йшла розчарованою, відчуваючи себе загубленою та позбавленою надії.

Виникнення надздібностей

Дитячий парк у моєму місті досить великий, і багато людей збиралися там вранці, щоб займатися спортом, практикувати бойові мистецтва та медитувати. Прогулюючись парком одного ранку в травні 1992 року, я побачила плакат із символами системи Будди, а поряд із ним людину, яка робила рухи руками вгору і вниз. Я побачила, що з кінчиків його пальців витікала біла субстанція, утворюючи енергетичні стовпи, які слідували за його рухами. Я дивилася, як заворожена. Наступної миті простір навколо мене змінився. Зникло все, я бачила лише пірамідальну конструкцію, що складається з прямокутних блоків приємного прозоро-зеленого кольору, складених разом.

У наступні дні з'явилися й інші надприродні здібності, зокрема небесне око, яке було розміром із коров'яче око. Звичайно, на той час я не розуміла нічого з того, що зі мною відбувалося.

Лікування захворювань

1996 року я повернулася до рідного міста, щоб провести новорічні канікули із сім'єю. Я дізналася, що в обох моїх невісток виявили ущільнення в грудях. Вони були твердими, як каміння, а біль був настільки виснажливим, що вони не могли ні готувати, ні прати. Родичі зверталися по допомогу до різних спеціалістів, але все марно. Брати вже не знали, що робити. Я недбало змахнула руками кілька разів, і, на загальний подив, ущільнення зникли. Навіть на ногах у них зникли темні синці й набряки.

До цього я ніколи не лікувала хвороби й гадки не мала, як це робиться. Я дуже здивувалася, що це справді працює. За кілька днів до закінчення свят один із моїх братів попросив: «Не могла б ти ще раз полікувати дружину перед від'їздом?» Я сказала йому, що не знаю, чи вийде, але спробую. Наступного дня я знову змахнула руками, як і раніше. Тільки цього разу все склалося не так успішно. Енергія покинула мене, ніби мене покарали за те, що я ненароком скористалася надздібностями. Я звалилася на ліжко, абсолютно знесилена.

Мені стало страшно, і я думала, що вмираю. Але приблизно через 15 хвилин я відчула себе краще й почула голос, що долинав здалеку: «Надздібності не мають форми».

Здобуття Закону

Якось улітку 1996 року я встала о четвертій ранку, сіла на велосипед і поїхала на гуртовий книжковий ринок. Я не розуміла, що спонукало мене вирушити туди в таку ранню годину, і по дорозі весь час думала: «Чому я так поспішаю на книжковий ринок? Адже ще так рано, ринок ще не відкрився». Коли я дісталася туди, було відчинено лише невелику крамничку. Я увійшла й виявила, що господар сидить у кутку, сортуючи та поповнюючи запаси книг. Я безцільно переглядала книги на великому столі, як раптом мою увагу привернула книга під назвою «Чжуань Фалунь». Я знала, що це книга Будди. Я бачила плакати в буддійському храмі, де було написано: «Фалунь постійно обертається».

Я звернула увагу на зміст книги, і моє серце відразу здригнулося. Книга давала мені відповіді на всі загадки життя — відповіді, які я шукала всі ці роки, але так і не знайшла. Я відчула себе щасливою — мабуть, вищі істоти допомагали мені. Мені здавалося, я отримала в подарунок таку дорогоцінну книгу без особливих зусиль. Я заплатила за неї 12 юанів і пішла. Моя душа в той момент, подібно до птаха, здійнялася вгору. Я скоріше вирушила додому. Того дня я прочитала всю книгу й сказала собі: «Мені більше не треба їхати до Сичуаня. Відтепер моїм Учителем буде лише один Учитель — Лі Хунчжи».

Пізніше я зрозуміла, що саме Тіло Закону Вчителя привело мене того дня на книжковий ринок і допомогло знайти «Чжуань Фалунь», головну книгу Фалунь Дафа.

У травні 1996 року я знайшла Закон (Фа) й почала шлях удосконалення з повернення до свого істинного «Я». У результаті я зрозуміла, що повернення до свого витоку та істинного «Я» — це єдина мета й сенс життя для всіх істот на цій планеті.

Вивчення Фа та звільнення від пристрастей

Цей великий Фа Всесвіту не має собі рівних. Будь-яке прагнення чи надмірне бажання досягти успіху — це пристрасть. Вивчення Фа із чистим мисленням від початку заклало міцний фундамент для мого вдосконалення.

Я швидко набула нових надприродних здібностей, включно з переміщенням предметів, телепатією та «зором ока мудрості».

Якось під час розмови з місцевим координатором я сперлася руками об стіну й відкинулася назад. Несподівано верхня частина мого тіла вперлася в товсту стіну в іншому просторі. Навіть мої думки відповідали станові того простору. Координатор говорив далі, нічого не помічаючи.

Я мало не сказала це вголос, але натомість подумала: «Що відбувається? Ну ж бо, у нас тут серйозна розмова». Із цією думкою я миттєво відскочила назад. Хоча минув лише рік відтоді, як я вдосконалювалася за Дафа, Учитель уже просунув мене до ступеня «зору ока Закону». Я не могла знати, наскільки глибоким є Фа, але була рішуче налаштована й сказала собі: «Учитель дав мені все, що потрібно. Я маю йти за Вчителем і повернутися до свого істинного дому».

Допомога ув'язненій, яка страждає на епілепсію

Щоб звернутися до Центрального уряду, я вирушила до Пекіна у вересні 1999 року, тобто через два місяці після того, як компартія Китаю (КПК) розпочала незаконне переслідування Фалунь Дафа або Фалуньгун, як його зазвичай називають у Китаї. Наша група з понад десяти практикувальників, була зупинена та заарештована залізничною поліцією. Нас утримували під вартою разом із підозрюваними у вбивстві, наркоманами, грабіжниками та іншими кримінальними особами.

В ув'язненої середніх років стався приступ епілепсії. Вона каталася по підлозі в конвульсіях, з піною біля рота. Втративши контроль над собою, вона помочилася. Дивлячись на цю сцену, понад 60 співкамерниць, включно з керівниками груп, трималися якнайдалі. Ніхто не захотів допомогти та покликати охоронців.

Мені теж не хотілося втручатися в цю справу. Але як практикувальниця Дафа я знала, що всі мої вчинки мають відображати Фалунь Дафа. Мені треба було показати людям, що Дафа несе добро, і викрити брехню комуністичного режиму. Це була хороша можливість цим людям позбутися упередження проти Дафа.

Я допомогла ув'язненій зняти забруднений одяг й обтерла її теплою водою. Потім я принесла їй змінний одяг і допомогла одягнутися. Я кілька разів протерла підлогу шваброю, щоб переконатися, що вона справді чиста. Потім я випрала її одяг і розвісила сушитися. Усі ув'язнені та навіть практикувальники були зворушені. Коли жінка прийшла до тями, то трохи розгубилася й не знала, що сказати. Через кілька днів вона підійшла до мене й сором'язливо сказала: «Дякую вам велике. Фалуньгун несе добро».

Роз'яснення правди високопосадовцям

Одного ранку до нас у камеру вбігла чергова співробітниця охорони, а слідом за нею увійшли троє поліціянтів у цивільному. Вони стали перед вікном посеред камери, мовчки за нами спостерігаючи. Ніхто з ув'язнених не міг припустити, що вони замишляють.

Охоронець назвав моє ім'я й запитав: «Прошу сказати нам, чому практикувати Фалуньгун і бути членом КПК — це конфлікт інтересів?» Я не чекала такого питання й опинилася в скрутному становищі, але відразу зрозуміла, що доведеться пройти серйозне випробування. Пам'ятаючи про те, що Вчитель поряд зі мною, я встала — скромна, але впевнена в собі. Я розповіла їм свою історію вдосконалення, як покращилося моє здоров'я та характер. Я перерахувала значні зміни в моєму мисленні й поглядах на життя.

Я сказала їм, що з усього, із чим ототожнюю себе, ніщо не може зрівнятися з тим, щоб бути практикувальницею Фалунь Дафа. Універсальні принципи Всесвіту Істина-Доброта-Терпіння можуть справді спрямовувати та змінювати людину із самої її суті. Хоч який людина має соціальний статус, хоч скільки має багатства чи влади, доки вона вдосконалюється за Дафа, її спосіб мислення буде очищуватися й підноситися. Вона підніматиметься до вищого стану буття. Ніяка інша теорія чи віра неспроможна зрівнятися з Дафа. Відтоді як почала займатися вдосконаленням за Дафа, я здобула мудрість і мету, оскільки тепер розумію справжній сенс життя. Я навела два приклади, щоб показати, як Дафа змінив мене.

Я говорила 15 хвилин і коли закінчила, чоловік у центрі кивнув і сказав: «Будь ласка, сідайте». Усі троє не виявили емоцій, вираз їхніх облич залишався незмінним. Вони не сказали нічого, крім цих двох слів, але здавалися розчарованими й пішли.

Співробітниця охорони, яка супроводжувала поліціянтів, повернулася того дня й запитала мене: «Ви знаєте, хто були ці люди сьогодні вранці?» Я похитала головою. Вона сказала: «Той, хто стояв у центрі, обіймає вищу посаду, ніж наш начальник. Він не відвідував наш об'єкт уже два роки».

Читання Фа замість правил центру ув'язнення

Ув'язненим наказали вивчити напам'ять і цитувати правила й положення центру ув'язнення. Коли підійшла моя черга, керівник групи змінила свій звичайний серйозний вигляд на усмішку. Я сказала їй: «У нас із вами, напевно, дуже хороші передвизначені стосунки, інакше ми б не зустрілися. Практикувальники Фалунь Дафа не завдають ударів у відповідь, не лаються, коли їх ображають, — ми хороші люди. Насправді найвищий стандарт доброї людини — це Істина, Доброта, Терпіння. Ми не вчинили жодного злочину та не порушили закон. Як щодо того, щоб замість правил центру ув'язнення я прочитала „Лунь Юй“— вступ до нашої книги під назвою „Чжуань Фалунь“, у якій викладено глибокі принципи? Людині дуже пощастило, що вона може почути Закон Будди. Ви всі отримаєте від цього величезну користь».

Коли я читала Фа, у камері стояла абсолютна тиша, попри те, що там було понад 60 ув'язнених. Від початку до кінця ніхто не перебивав. Я відчувала, що їхнє мислення стримують. Учитель зміцнював мене й рятував цих істот із доленосним зв'язком.

Практикувальники говорили мені пізніше, що також не хотіли читати правила, але боялися помсти. Вони попросили в мене поради, як подолати страх. Я поділилася своїми думками: нам не треба думати, що ми злочинці чи зробили щось погане, а маємо просто підтверджувати Фа в праведній та гідній манері. Усі погодились. Я запропонувала співпрацювати разом як Єдине Тіло. Наступного ранку ми злагоджено прочитали «Лунь Юй». Ув'язнені в інших камерах перестали читати правила й слухали нас.

Відмова від виконання вимог або співпраці

Наша згуртованість, мабуть, розгнівала дияволів з інших просторів, і групу більш ніж із десяти практикувальників було розосереджено. Більшість із них було розподілено по інших камерах, залишилося лише кілька людей.

Нам знадобилося два тижні, щоб перебудувати своє мислення й зрозуміти, що робити далі. Ми вирішили спробувати не виконувати роботу в майстерні, натомість ми далі цитували Фа та виконували вправи. Ситуація одразу загострилася. Якось прийшли кілька охоронців на чолі з начальником і витягли нас у коридор, де вони та ще кілька охоронців — чоловіків і жінок — били нас понад 20 хвилин.

Начальник закричав на мене: «Ти не читаєш правила. Ти не працюєш. Ти робиш вправи й читаєш учення. Це ваш особистий об'єкт, де ви можете робити все, що захочете?» Він істерично кричав і бив мене згорнутими журналами. Вони одягли наручники й попарно скували практикувальників, але до мене була особлива увага. Охоронці закували мене у два комплекти дуже великих кайданів, призначених для ув'язнених, засуджених до страти.

Потім прийшов співробітник охорони й терміново викликав усіх поліціянтів та інших охоронців. Залишившись на кілька хвилин без спостереження, ми встигли обговорити деякі питання: ми не зробили нічого поганого і як бути практикувальникам, якщо не вдосконалюватись і не виконувати вправи? Найголовніше — ми дійшли взаєморозуміння: «Ми не повинні підкорятися їхнім вимогам чи співпрацювати з ними».

В'язні, які стежили за мною, дізналися правду

Несподівано я стала «лідером групи», який відкрито порушує правила. Це спричинило чималий переполох серед адміністрації, охоронців та ув'язнених. Вдень після побиття в повітрі висіла напруга. Усі ув'язнені поводилися тихо й насторожено. Насправді я почувалася добре й була спокійна, бо знала, що не зробила нічого поганого. Неправі були ті, хто пригнічував людей і скоював злочини. Як удосконалювальники, ми маємо вдосконалюватися й виконувати вправи, хоч де ми перебуваємо. Світ створено не для зла. Будь-який спосіб, яким ми можемо допомогти людям дізнатися правду про Дафа, того вартий.

У мене відібрали постільну білизну, і мені довелося спати на дерев'яній дошці. Скована наручниками й кайданами тієї ночі я так і не змогла заснути. Величезні кайдани витягали з тіла все тепло, і в серце проникало гнітюче почуття. Я згорнулася в клубок і тремтіла від холоду. Кайдани видавали шум за кожного, навіть незначного руху. Впевнена, що тієї ночі нікому не вдалося добре виспатися.

Декільком молодим в'язням було доручено стежити за мною. Я почала розмову та швидко потоваришувала з ними. Я розповіла їм, чому Цзян Цземінь, колишній голова компартії, розпочав переслідування Фалунь Дафа. Я пояснила, чому відмовилася читати правила й розповіла, як отримала Фа та як змінилося моє життя. Я поділилася знаннями про людство, Всесвіт, атеїзм і віру в божественне, які набула в процесі вдосконалення. Я хотіла, щоб вони знали, що всіх істот й усе суще створив цей Великий Закон Усесвіту. Я навчала їх «Лунь Юй» і віршам зі збірки «Хун Їнь».

Зрештою вони поаплодували мені й сказали, що захоплюються Фалуньгун. Вони були раді приєднатися до мене. Якось увечері ув'язнені, що сиділи праворуч і ліворуч від мене, сказали мені: «Ти не одна. Ми тепер також практикувальники Дафа». Я знала, що все це організував Учитель.

Старша ув'язнена, що стежила за мною, була дуже симпатичною молодою жінкою. Страждаючи від наркозалежності, вона кілька разів потрапляла до центру ув'язнення. Якось після обіду ця ув'язнена несподівано зупинила мене й запитала: «Можна я буду вашою хрещеницею? Будете моєю хрещеною матір'ю? Ви можете карати мене. Я знаю, що можу змінитися. Я хочу розпочати все спочатку». Я сказала їй: «Дякую, що довіряєте мені. У вас правильна думка. Але я раджу вам зав'язати доленосні зв'язки з Дафа. Коли про вас піклується Вчитель, це набагато краще ніж мати хрещену матір». У неї виступили сльози на очах, і вона кивнула на знак згоди.

Клопотання про звільнення практикувальників Дафа

З двома комплектами важких кайданів було випробуванням навіть ходити до туалету. Я не могла опуститися навпочіпки, щоб скористатися туалетом — мене підтримували двоє людей. Іншим доводилося прибирати за мною й мити мене. Мені було так шкода тих, хто мав мені допомагати. Потрібно було щось зробити — я не могла так більше жити й мала придумати щось сама.

Я згадала вірш Учителя «У знегодах не губись» (зі збірки «Хун Їнь»). Я знала, що Вчитель поряд зі мною, і не боялася. Зло має боятися мене, бо воно ніколи не переможе.

Несподівано на п'ятий день після того, як мені наділи кайдани, з'явився начальник. Він зробив крок на дерев'яну дошку, на якій я спала, не знімаючи взуття. Я не стала чекати, поки він почне говорити, і попросила ручку та папір. Я хотіла написати листа вищому керівникові. Він зрадів: «Звичайно, я зараз принесу ручку та папір». За кілька хвилин охоронець приніс те, що я попросила.

Після відходу охоронця одна молода ув'язнена з усмішкою сказала: «Я ледве стрималася, щоб не розсміятися». Я спитала її, що смішного, і вона відповіла: «Начальник був такий радий, що ви попросили ручку та папір. Мабуть, він думав, що ви напишете листа й визнаєте свою помилку». Почувши це, усі в'язні засміялися.

Перш ніж почати писати, я заспокоїла свідомість, щоб упорядкувати свої думки. Щойно я взяла ручку, слова полилися на папір. Я пояснила, чому вдосконалення за Дафа не є помилковим, і що будь-яке несправедливе ставлення до практикувальників Дафа, включно зі мною, принесе великі біди. Я писала, що свобода віросповідання захищена Конституцією, що практика Фалунь Дафа в Китаї є легальною й нікому не шкодить, і може принести країні та людям багато користі. Наприкінці листа я вимагала звільнити всіх затриманих послідовників Фалунь Дафа.

Я також торкнулася питань, пов'язаних із діяльністю центру ув'язнення. Я зазначила, що згідно із законом ув'язнені у виправній установі не зобов'язані брати участь у фізичній праці. Моїй співкамерниці наказали за день підготувати вісім упаковок зубочисток. Вона працювала з ранку до півночі та виконала лише половину роботи. Змучена, вона задрімала й впала на зубочистку, що проткнула їй повіку. Це так її налякало, що вона опинилася на межі психічного зриву.

Я написала, що утримання в таких суворих умовах може завдати великої фізичної та емоційної шкоди людині. Виснажувати людину важкою роботою понад 12 годин на день — це просто не по-людськи. Якщо внаслідок травми ока жінка назавжди залишиться інвалідом, хто понесе відповідальність? Влада не сміє ризикувати здоров'ям і життям ув'язнених заради прибутку. Я пояснила, що включила цей приклад, сподіваючись, що кожен подумає про наслідки своїх учинків.

Наступного дня після обіду начальник прислав за мною охоронця. Закута у важкі кайдани, я повільно дійшла до його кабінету. Він показав мені на стілець і запропонував сісти. Начальник сказав: «Ми прочитали вашого листа. Щодо звільнення всіх практикувальників, я не можу цього зробити. Це не в моїй компетенції. Але сьогодні я зніму з вас кайдани».

Через чотири місяці мене перевели до центру ув'язнення №1, де зі мною було кілька співкамерників, яких я знала за колишнім місцем ув'язнення. Вони розповіли мені, що після мого від'їзду примусові роботи було офіційно скасовано. Пройшло понад 20 років, і, наскільки мені відомо, майстерню так і не було відкрито знову.

Виявлення пристрасті та позбавлення від неї

Центр ув'язнення №1 був ще похмурішим і страшнішим місцем. Я впала в депресію й почувалася дуже самотньою. Я попросила Вчителя: «Будь ласка, Учителю, мені потрібна тільки одна практикувальниця, щоб не збожеволіти. Навіть якщо вона просто сидітиме й не спілкуватиметься зі мною». Щоразу, коли до нас у камеру приводили нову ув'язнену, я бажала, щоб це була практикувальниця.

Через кілька днів мені в голову прийшла похмура думка: «Он там чорні металеві двері — чому б мені не розбігтися й врізатися в них головою». Але я зловила себе на думці: «О, Боже! Як мені могла спасти на думку така жахлива думка?» Я раптом зрозуміла: «А чи це не є демонічним втручанням, спричиненим моєю пристрастю?» Я постаралася заспокоїти себе й контролювати свої думки, розмірковуючи: «Звідки взялася ця ідея?»

У глибині душі я прагнула спілкування, мені не подобалося бути самотньою. Копнувши глибше, я зрозуміла, що завжди була такою. Із самого дитинства, хоч би чим я займалася, мені подобалося робити справи з кимось. Навчання в школі, переїзд у сільську місцевість для «перевиховання» під час «культурної революції», робота, вдосконалення — я завжди була частиною групи. Але тепер, як удосконалювальниця, якщо я досі прив'язана до того, щоб завжди бути з кимось, хіба це не пристрасть?

Я запитала себе: «Змогла б ти й далі вдосконалюватися, якби опинилася на самоті на важкодоступній горі чи в лісі?» В голові раптово з'явилися слова Вчителя.

Учитель сказав:

«…Муки тіла не вважаються стражданням, Вдосконалення серця пройти найважче…». («Загартовувати свою волю», Хун Їнь)

Справді, настав час по-справжньому вдосконалювати свою свідомість.

Поширення Фа та порятунок живих істот із милосердям

Після того, як моя пристрасть зникла, мені спало на думку: «Якщо я передам Фа цим жінкам навколо мене і, припустимо, вони приймуть практику, чи не з'являться в мене тоді друзі-практикувальники? Це також може стати середовищем для вдосконалення». Я почала розповідати ув'язненим про Дафа й пояснювати їм правду про Дафа. Поступово вони зацікавились.

У камері було від 18 до 20 ув'язнених. Двоє, що сиділи праворуч і ліворуч від мене, чекали страти. Охоронець сказав мені: «Мені буде простіше працювати, якщо вони будуть триматися поряд із вами». Охоронці не втручалися, коли я розмовляла із в'язнями, що було дуже зручно. Я мала чудову нагоду розповісти співкамерницям про Дафа.

Вони обидві були молодими, красивими й розумними. Єдина причина, через яку жінки опинилися в камері смертників, полягала в тому, що вони зробили безнадійний вибір. Я розмовляла з ними щодня й ставилася до них як до рідних. Я розповіла їм, що реінкарнація існує, що життя приходить і йде, і що все має свою причину. Я підбадьорювала їх: «Тепер, коли ви знаєте справжній сенс життя, вам потрібно залишатися позитивними й робити все, що у ваших силах». Вони обидві стали частіше усміхатися.

Молода жінка, яка сиділа праворуч від мене, сказала якось увечері: «Тітонько, іноді я забуваю, що очікую на страту. У голові просто пусто. Але я почуваюся спокійно, перебуваючи поряд з вами. Я вірю в слова Вчителя про те, що добрі вчинки приносять благословення, а погані — відплату. Я відчуваю, що знову можу знайти надію».

Жінка розповіла мені свою історію. Вона вийшла заміж за розлученого чоловіка, але він їй зрадив. Дізнавшись про зраду, вона в гніві облила сірчаною кислотою дочку чоловіка й двох подруг доньки. Троє дівчат отримали сильні опіки обличчя та очей. Цей порив зруйнував її життя, і вона глибоко шкодувала про це. Жінка хотіла вдосконалюватися за Дафа, але не наважувалася сподіватися на благословення в цьому житті й вірила, що, можливо, це відбудеться в наступному переродженні. Вона сказала мені, що ніколи не забуде Вчителя та мене, і хотіла б проводити зі мною більше часу.

Я сказала жінці, щоб вона не хвилювалася: «Після отримання Фа, чи має значення будь-що інше? Не турбуйся й не бійся нічого. Повністю довірся Вчителеві та Фа. Учитель подбає про тебе, навіть якщо ти покинеш цей світ». Вона кивнула головою та широко усміхнулася.

Моє восьмимісячне перебування в центрі ув'язнення №1 було поділено між двома камерами. Усі мої співкамерниці, без винятку, так чи інакше, зайнялися вдосконаленням за Дафа. Ми разом вивчали Фа та виконували вправи.