Дорогоцінні спогади про мою подорож у пошуках Фалунь Дафа

(Minghui.org) Дні з 15 до 24 квітня 1994 року були найважливішими днями в моєму житті. Після багатьох років пошуку істинного шляху самовдосконалення мені пощастило відвідати другий навчальний семінар у місті Хефей провінції Аньхой, який проводив Учитель Лі Хунчжи, засновник Фалунь Дафа (Фалуньгун). Я почала практикувати Фалунь Дафа й стала на шлях повернення до свого справжнього «Я».

У пошуках духовних настанов

Ще в середній школі я часто замислювалася над речами, яких нас навчали в підручниках. Здавалося, що вчителі багато чого не знають. Після того, як у старших класах у мене з'явилася короткозорість, однокласник дав мені журнал із цігун, у якому описувався спосіб лікування короткозорості. Я зацікавилася й щодня дотримувалася зазначених там інструкцій, навіть у спекотні літні дні. Настало деяке покращення, і я зацікавилася цігун.

Коли я почала працювати, то була зачарована явищами, пов’язаними із цігун. Я вважала, що вони реальні й глибоко пов'язані з нами. Я думала про них кожного дня й більше не витрачала час на інші свої захоплення. Щотижня я заходила в газетні кіоски, щоб купити свіжі журнали з цігун, і час від часу відвідувала семінари.

Коли 1993 року ми з колегами вирушили в турне, я, користуючись нагодою, хотіла вирушити на гору Цінчен біля міста Дуцзян'янь у провінції Сичуань, щоб відвідати там майстра популярної в той час системи цігун. Пам'ятаю, як я сама сіла на міжміський автобус і прибула до міста Дуцзян'янь об 11 годині ранку. Але автобус до гори Цінчен вирушив за 10 хвилин до цього. Я із сумом повернулася назад. У мене було відчуття, що я чогось чекаю, і це була не та система цігун, яка мені справді потрібна.

Пошуки Великого Закону

Мені також подобалося відвідувати бібліотеки, я читала газети й журнали про бойові мистецтва та цігун. Але я була егоїстична й часто таємно виривала із цих видань хороші статті. Коли я прочитала в спортивній газеті статтю про Фалунь Дафа з ілюстраціями вправ, мені захотілося вирвати всю сторінку та залишити її собі. Потім мені прийшла в голову інша думка: так робити недобре, тому що іншим людям теж треба це прочитати. І я не стала виривати сторінку. Тільки після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа, я зрозуміла: саме сила Дафа зупинила мене від здійснення поганого вчинку. Фалунь Дафа може виправити неправильні думки та запобігти неправильним ситуаціям.

Якось у листопаді 1993 року, проходячи вулицею Чанцзян повз будівлю, що раніше належала провінційному урядові, я побачила кіоск та людей, які знайомили перехожих із Фалунь Дафа. Я зупинилася. Але було холодно, тому пішла далі, замість того щоб отримати більше інформації. Пізніше я пошкодувала, що проґавила цю можливість.

Потім у журналі з цігун я прочитала, що Майстер Лі проводитиме другу серію лекцій із Фалунь Дафа в Хефеї, починаючи з 15 квітня 1994 року. Я вирішила не пропустити цю подію і з нетерпінням чекала того дня, коли зможу зареєструватися.

У день реєстрації сталася заминка. Я прийшла туди в другій половині дня й зайшла всередину. Там був чоловік приблизно 50 років, який курив і малював кола (цим методом він лікував людей від хвороб). Оскільки я інтроверт, то засумнівалася й пішла. Коли я проїхала велосипедом кілька метрів, мені здалося, що щось не так. Тому я повернулася й спитала чоловіка, де можна записатися на заняття Фалунь Дафа. Вказавши на кімнату позаду себе, він відповів: «Ось там». Виявилося, що чоловік, який курив, не мав жодного стосунку до Фалунь Дафа. Тому я увійшла в кімнату, на яку він вказав, оплатила фотографію, зробила реєстраційний внесок і записалася.

Я починаю практикувати Фалунь Дафа

У ті дні я була дещо збентеженою. Але за три дні до початку лекцій я заспокоїлася.

Курс лекцій розпочався 15 квітня, як і було заплановано, в аудиторії провінційної партійної школи. Я сиділа позаду й відчувала великий спокій. Пізніше я зрозуміла, що Вчитель уже подбав про мене до початку занять.

Почалася перша лекція, і Вчитель підійшов до трибуни з лівого боку. Я побачила, що Вчитель має високий зріст. Він пройшов до сцени швидким кроком. Під час лекції Вчитель розповідав такі речі, яких я ніколи раніше не чула. Я одразу відчула прилив сил й уважно слухала лекцію, боячись пропустити бодай одне слово.

Під час лекцій Учитель також виправляв тіла учнів. Він попросив кожного подумати про свою хворобу й одночасно тупнути однією ногою, за командою Вчителя. Ті, хто не мав хвороб, могли подумати про хвороби своїх родичів. Тому я подумала про свого батька. Мій батько був дещо слабким, його хвороба давалася взнаки кілька разів на рік. Зараз йому майже 90 і з того дня хвороба більше не поверталася. Учителю, дякую Вам за те, що дали моєму батькові міцне здоров'я!

Я зосередилася на слуханні лекції й могла зрозуміти майже все, що казав Учитель, за винятком одного терміну: «Кінцевий період Закону». Я не розуміла, що це означає. Якось я прийшла раніше й побачила, що з південної сторони будівлі, де проходили лекції, стоїть Учитель, оточений учнями. Через те, що я не могла побачити Вчителя через інших учнів, я стала на величезний камінь приблизно за 10 метрів від них. Раптом Учитель глянув у мій бік, і я трохи зніяковіла.

Через деякий час Учитель пішов до південного входу залу. Я пішла за ним та обережно запитала: «Учителю Лі, що означає „кінцевий період Закону“?» Учитель, не озираючись, сказав: «Зараз кінцевий період Закону». Коли я думаю про те, що мені пощастило говорити з Учителем і отримати відповідь, я завжди відчуваю незвичайну радість у душі.

Асоціація цігун розділила учнів на групи, щоб вони сфотографувалися з Учителем. Того дня після обіду небо затягнули хмари, але дощ не йшов. Місце для фотографування було поряд з головним входом у зал, і я підійшла ближче. Учитель стояв усього за два-три метри від мене. Він був одягнений у сірий костюм і білу сорочку з вертикальними смужками. Обличчя Вчителя було дуже світле, колір обличчя — рожевий, а волосся — темне. Він був високим і дуже виділявся серед натовпу. Я помітила, що волосся Вчителя було дуже темним і густим.

Під час однієї з лекцій виникли перешкоди: раптово вимкнулася електрика. В аудиторії стало темно, а динамік перестав працювати. Що нам робити? Але через кілька секунд раптом живлення відновилося. Учитель просто усміхнувся й продовжив лекцію, ніби нічого не сталося.

Останнє заняття проходило у вигляді запитань та відповідей. Я не мала запитань. Після того, як Учитель відповів на всі запитання, деякі учні поділилися своїми історіями. Одна жінка розповіла, що раніше лікувала хвороби інших людей, і через це в неї вселився дух тварини. Учитель усунув цю одержимість їй під час лекцій, і вона стала здоровою. Вона плакала, коли виходила на сцену. Її промова була настільки зворушливою, що я теж розплакалася.

Коли виступила інша учениця, вона сказала, що Фалунь Дафа позбавив її паралічу. Вона потрапила в аварію у Нанкіні. Жінка говорила дуже швидко й рухала руками та ногами, щоб показати, наскільки вона рухлива. Її виступ викликав доброзичливий сміх та оплески.

Коли Вчитель оголосив, що семінар закінчився, багато учнів, включно зі мною, не хотіли йти. Ми просто хотіли побути з Учителем хоч трохи довше. Стоячи з правого боку трибуни, Учитель виконав кілька рухів обертання Фалунь (Колеса Закону) у нашому напрямку. Я більше не могла стримувати сліз і хотіла, щоб ця мить зупинилася й тривала вічно.

Минуло тридцять років, але ця сцена й мої спогади про ті дні досі живуть у моїй пам’яті та ясно стоять перед очима.