Роздуми про те, як бути «простим»

(Minghui.org) Я виріс у сільській місцевості в Китаї, де в людей просте й чесне мислення, і я був таким самим. У нашій великій родині мене вважали хорошою дитиною: розумним, добрим, ввічливим і шанобливим сином. Це, звісно, призвело до того, що я звик постійно чути похвалу, і в мене з'явилася пристрасть до слави й суперництва. Коли я складав іспити, то завжди хотів отримати найкращу оцінку.

У 16 років мені довелося кинути школу, тому що батько більше не зміг оплачувати моє навчання. Я пішов підробляти в успішний комерційний район одного міста. Ситуація в місті була дуже складною. Я бачив, як бізнесмени брехали й лицемірили, плели інтриги й навіть билися через невелику вигоду.

Моє просте та відкрите обличчя одразу видавало моє походження із села й наді мною часто знущалися. Багато людей, яких я зустрічав, були лицемірними. Соціальні норми в місті сильно відрізнялися від тих, звідки я родом. У місті заздрили тим, кого вважали розумними й досвідченими, і вважали, що вони розуміють, що відбувається. Люди не були щирими один з одним: вони могли сказати щось хороше про вас в обличчя, але засуджувати за спиною. Ви могли весело спілкуватися в невеликій компанії, вислуховуючи компліменти, але варто було одній людині піти, як решта починали паплюжити її й розповідати про неї всілякі нехороші речі.

Те, як поводилися люди в місті, зруйнувало мої колишні уявлення про життя й змусило засумніватися в цінностях, з якими я виріс, — спокійно міркувати, ніколи не лихословити за спиною в інших. Навіть у рідному місті мені ніколи не подобалося слухати плітки.

Спочатку мені було дуже важко пристосуватися до нових обставин. Бувши одним із них, я почувався чужим, був серед них і водночас далеко.

Практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун) я почав наприкінці 1998 року, коли приїхав у місто. Попри нездорову атмосферу навколо, я щодня вивчав Фа й виконував вправи, і був щасливий. Однак усе змінилося після 20 липня 1999 року, коли компартія Китаю почала загальнонаціональне придушення цієї практики. Усе в одну мить перевернулося з ніг на голову, і я втратив середовище вдосконалення, яким так дорожив.

Я почав достатньо заробляти, щоб продовжувати навчання у вільний від роботи час, і моє життя стало дуже насиченим. Поступово я почав менше займатися вдосконаленням, і в мене з'явилося більше пристрастей.

Не бажаючи далі терпіти знущання й зарозумілість оточення, я ставав дедалі гнучкішим і спритнішим. Я також почав застосовувати їхню ж тактику в спілкуванні з людьми, які здавалися такими складними й важкими для розуміння. Усі здавалися невпевненими в собі — життя важке й виснажливе для всіх. Я також допускав брудні речі у своє життя, бо не хотів зазнати поразки.

Кілька років потому я відкрив власний бізнес і працював у ньому щодня. Мій розум постійно був наповнений складними ідеями. Я навчився вести бізнес, як усі, і досяг успіху в цьому, але мене мучила совість — я дуже сумував за простим сільським життям.

Учитель сказав:

«В очах Учителя кожна ваша думка й кожен ваш рух розкриває те, яке у вас серце. Найменше мені подобаються ті, хто багато говорить, але нічого не робить. Мені також не подобаються ті, хто хитрує. Мені подобаються прості й скромні, чесні й сумлінні. Я також сподіваюся, що після стількох років вдосконалення всі ви зможете збагатитися праведною мудрістю й не будете надто заповнювати себе знаннями того, як справлятися з пересічними справами та як уживатися з пересічними людьми». («Лекція Закону на конференції Фа в Нью-Йорку 2010 року»)

Я розумів, що Вчитель говорить про мене. Мені не вдалося «збагатитися праведною мудрістю», але я багато чому навчився, щоб бути хитрим у спілкуванні з людьми. І все ж я хотів стати одним із таких учнів Дафа, які подобаються Вчителю: «прості й скромні, чесні й сумлінні». Як то кажуть: «Легко перейти від ощадливості до розкоші, але важко перейти від розкоші до ощадливості» й «Легше робити погані речі, ніж хороші». Однак я був сповнений рішучості стати простим і старанним учнем Дафа, як очікує від нас Учитель.

Незабаром я помітив, що реакція мого мозку стала не такою гострою, як раніше, і моє мислення сповільнилося, неначе частина мозку заблокована та не функціонує.

Учитель сказав:

«Я хочу сказати, що використовувати твій мозок таким чином недобре, бо це може створювати карму. Якщо ця сторона твого мозку занадто розвинена..., він створює тобі перешкоди у вдосконаленні. Тоді як бути? Ми застосовуємо такий метод: спочатку потрібно стримати цю частину твого мозку. Інакше кажучи, насамперед потрібно замкнути й відрегулювати її, замінити її тією частиною твого мозку, яка може мислити як удоскональнювальник і дозволити цій частині мозку розвиватися». («Лекція Фа на конференції Фа у Швейцарії»)

Я зрозумів, що Учитель допомагає мені, стримуючи й коригуючи нездорову частину мого мозку.

У цей період я став дуже чутливим. Щойно хтось наближався до мене, я знав усі його почуття й настрої. Це дійсно заважало моєму вдосконаленню, оскільки я часто був зворушений емоціями інших людей, і було дуже важко залишатися байдужим. Тому я попросив Учителя допомогти мені позбутися цих речей. Після цього я більше не міг відчувати, що відбувається в думках інших людей, і мій стан вдосконалення став набагато спокійнішим.

Спогади можуть бути тягарем

Одного разу я побачив, що лечу в небо, але до моїх ніг були прив'язані два великих згортки, які тягнули мене вниз. Придивившись, я побачив, що вони були наповнені спогадами. Я зрозумів, що спогади можуть бути тягарем і заважати піднятися на вищі рівні. Тому я перестав захоплюватися фотографією, зберіг усі зроблені в минулому знімки на диску й видалив їх зі свого телефона. Я повертаюся до них тільки в разі потреби. Я перестав дивитися старі фото й згадувати минуле, і відчув, що моя свідомість стала набагато чистішою.

Мій мозок також став набагато чистішим. Я встановив перегородку, щоб відокремити себе від того, що сталося в минулому, і в результаті часто відчуваю порожнечу: у моєму мозку нічого немає. Мені дуже подобається ця чистота розуму. Я не хочу нічого в нього вкладати, просто викидаю з нього те, що там ще залишилося.

Сталося те, що моя пам'ять стала досить мізерною, оскільки там нічого немає. Я перевірив місце, де зберігалися мої спогади, і побачив, що там нічого не залишилося, тільки порожній заводський цех. Раніше мої спогади зберігалися, як на кіноекранах, які зараз теж пустують.

Учитель також сказав:

«Тоді яку ж роль відіграє головний мозок людини? З моєї точки зору, головний мозок у нашому матеріальному просторі є всього-на-всього „переробним заводом“. Початкову інформацію надсилає душа, але не у вигляді мови. Вона надсилає своєрідну інформацію з Усесвіту, що має певний смисл». (Лекція дев'ята, Чжуань Фалунь)

Я бачу, що мозок — це справді переробна фабрика, з безліччю цехів, що виробляють різні речі. Коли надходить сировина, вона має розподілятися в різні цехи. Але в наші дні люди схильні звалювати все в перший цех, який є найскладнішим і найбруднішим з усіх. У результаті навіть із найкращої сировини, що потрапила в цю майстерню, вийде щось дуже складне, дуже брудне й дуже заплутане. Я зрозумів, що причина, через яку мій мозок став порожнім і спокійним, полягає в тому, що Вчитель закрив цю погану майстерню для налаштування.

Наприклад, припустімо, що є десять майстерень, збудованих у ряд від найгірших, темних і брудних, до найкращих. Остання з десяти буде найпростішою, найчистішою, найраціональнішою та найбільш здатною асимілюватися з Фа. Причина, через яку вони вишикувані в такому порядку, полягає в тому, що найгірша майстерня в мозку сучасних людей є найбільшою та найрозвиненішою, і сировина, що надходить, одразу ж прямує в цю майстерню.

Учитель сказав:

«Насправді, хоч який ти розумний або хоч який ти хитрий, результат наприкінці все одно буде однаковим. Скажімо, одна людина дуже дурна, її вважають дурною і наївною, а інша людина дуже хитра. Але незалежно від того, як вони йдуть своїм життєвим шляхом, фінал буде однаковим. Абсолютно нічого не може змінитися через те, що людина хитра, або через те, що вона наївна. Хитрість може тільки зробити саму людину поганою, і вона буде котитися вниз у процесі створення карми. Коли в людини відносини з оточенням стають напруженими, то її свідомість стає ще складнішою, а складне мислення зробить її ще гіршою». («Лекція Закону в столиці США»)

З Фа ми розуміємо принцип: якщо я вдарю тебе один раз, то віддам тобі частину Де (чесноти); якщо ти вдариш мене у відповідь, то ця частина Де повернеться назад, тож ніхто з нас нічого не придбав і не втратив. Проте ми обидва постраждали, і це дуже боляче. Який сенс так чинити? Хіба це не дурість? Тому, коли люди роблять погані вчинки, вони чинять нерозумно й не отримують нічого, крім ще більшої карми.

Я хочу повернутися до своєї початкової чистоти, але яка вона? Я не знаю. Коли я дивлюся на маленьких дітей, яким лише кілька років, вони дивляться на мене чистими й безневинними великими очима. Вони здаються мені дуже простими, чесними й безпосередніми, без усіх цих складних думок і моделей поведінки, які є в дорослих, і все ж ми часто вважаємо їх дурними.

Люди можуть сказати: «Хіба ти сам не дурний, якщо так думаєш? Ти навіть не розумієш, що мають на увазі інші». Можливо, вони й мають рацію на своєму рівні, з огляду на свій спосіб мислення, але я вважаю за краще думати простіше. Для мене те, як я ставлюся до вас, не має нічого спільного з тим, як ви ставитеся до мене. Те, як ви ставитеся до мене, відображає ваш Сіньсін, а те, як я ставлюся до вас, — відображення мого Сіньсін. Милосердя божественних істот незмінне, воно не змінюється від того, як люди ставляться до них.

У нещодавно опублікованій статті «Заклик до пробудження» Учитель розповів нам, як поводитися, не зважаючи на те, як деградували людські істоти, та як злобно вони нападають на нас.

«Пересічні люди справді не можуть відчувати милосердя та любов до всіх інших. А проявляти милосердя до всіх живих істот у всіх справах — це ще важче. Але учні Дафа обов’язково мають цього досягти!» («Заклик до пробудження»)

Учитель наставляє нас, що в сьогоднішніх складних обставинах ми маємо поводитися, ґрунтуючись на своїй природі Будди, а не на людських уявленнях. У період Виправлення Законом людського світу ми маємо поводитися як Будди.

Викладене вище — це лише моє особисте розуміння на моєму нинішньому рівні. Будь ласка, з милосердям вкажіть, якщо щось не відповідає Фа. Дякую.