(Minghui.org) Доброго дня, шановний Учителю! Доброго дня, співучні!

У своєму досвіді я хотіла б поділитися розумінням про те, що байдужість — це відсутність милосердя. Вона може виглядати як спокійний, неупереджений стан, що виникає внаслідок усунення людських почуттів у процесі вдосконалення, але це не одне й те саме.

Удосконалення доброти

Коли я вперше прочитала нещодавню статтю Вчителя «Заклик до пробудження», я зрозуміла, що Вчитель підкреслює важливість милосердя і доброти:

«Милосердя проявляється в людському суспільстві як доброзичливість і любов — і саме в такому стані мають перебувати учні Дафа». («Заклик до пробудження»)

Я зрозуміла, що попередження Вчителя насправді стосується мене. Я практикую Фалунь Дафа вже 26 років, але чи ставлюся я до всіх із милосердям, чи відчуваю любов до всіх людей? Мені соромно, але я ще не досягла такого рівня. Коли я бачу, що практикувальники подекуди не ставляться до інших навіть із добротою звичайної людини, не кажучи вже про милосердя практикувальника Фалунь Дафа, це спонукає мене зазирнути в себе. Щойно я це помічаю, отже, у мене якоюсь мірою теж є така проблема.

Кілька місяців тому в моїх родичів виникли деякі складні ситуації, і їм знадобилася моя допомога. Мені насилу вдавалося знаходити час для вивчення Фа, відправлення праведних думок і роз’яснення правди, і я пропустила декілька занять у місцевій групі ввечері щоп'ятниці. Коли я нарешті змогла прийти, до мене підійшла співучениця й запитала, чому я була відсутня на кількох заняттях, наголосивши, що, як член Асоціації Фалунь Дафа Філадельфії, я не маю пропускати наших зустрічей. Я подумала: «Хіба не було б доречніше запитати, чи все в мене гаразд, або навіть зателефонувати мені, щоб дізнатися, як я почуваюся?» І одразу ж спало на думку: «А як я поводилася в такій ситуації, коли хтось інший був відсутній?» Чесно кажучи, мені потрібно багато чого поліпшити в цьому плані.

На жаль, я часто бачу, як співучням не вистачає милосердя, зокрема один до одного. Деякі практикувальники розглядають відсутність співчуття як добрий стан, оскільки це вказує на нестачу почуттів. У мене інше розуміння: доброта — це аспект милосердя, а милосердя лежить в основі нашої практики.

Я не раз бачила, як деякі з наших практикувальників спокійно й безпристрасно ставляться до проблем, що виникають у проєктах інших співучнів, а також до проблем, з якими стикаються інші практикувальники. Коли я говорила з ними про те, що співучневі потрібна допомога, вони радили мені заспокоїти своє серце й займатися своїми справами. Вони також нагадували мені про те, як важливо позбуватися почуттів.

Однак я зрозуміла, що багато хто з нас здається спокійним і відстороненим доти, доки проблема не стосується чогось, до чого в них є пристрасть. Важливо усвідомити, що наша байдужість до чужої проблеми не означає, що в нас немає пристрастей або почуттів, пов’язаних із цією проблемою, або, що в основі нашого мислення лежить милосердя.

Я усвідомила, як важливо вдосконалювати доброту, тому що із часом вона поступово переросте в глибоке милосердя. Цей процес тривав у мене роками, і, звісно, він ще не завершений.

Учитель багато разів надихав мене, даючи змогу на короткий час відчути стан пробудженої істоти. Цей стан неможливо описати словами, і я ніколи в житті не відчувала нічого кращого. Я відчувала його кілька разів, особливо під час заходів, які ми проводили в китайському кварталі. У такі моменти я не маю жодних негативних думок, страху, образи, взагалі жодних почуттів, а лише безмежне милосердя до всіх людей без винятку, незалежно від того, гарні вони чи потворні, молоді або старі, хворі або здорові, — і величезне бажання врятувати їх.

Коли Вчитель поміщає мене в цей стан, я не відчуваю нічого, що не відповідало б Істині, Доброті, Терпінню. Учитель немов наставляє мене прагнути досягти того, щоб завжди перебувати в такому стані.

Усунення пристрастей

На сайті Minghui є дуже багато статей, написаних практикувальниками на цю тему. Я прочитала чимало з них, і це, безумовно, допомогло мені. Гадаю, що рідко буває так, коли практикувальник намагається позбутися пристрасті, і Вчитель одразу ж її усуває. Зазвичай нам доводиться довго й наполегливо працювати, щоб позбутися своїх пристрастей.

Нещодавно я опинилася в дуже складній ситуації, пов’язаній із безпекою в інтернеті. На перший погляд, я зробила всі необхідні кроки для розв'язання проблеми. Але після цього я втратила здатність входити в спокійний стан під час медитації, а також не могла зосередитися, відправляючи праведні думки. Я почала шукати в собі й виявила прагнення до контролю. Я згадала, як часто помічала прояв цієї пристрасті в найрізноманітніших ситуаціях. Однак отримати гарний результат я змогла тільки в тих ситуаціях, коли повністю усувала бажання контролювати. Цього разу прагнення контролювати приховувалося за моїми неспокійними думками про те, щоб із моїми співучнями не сталося чогось поганого. Я справді хочу позбутися бажання контролювати, тому ретельно слідкую за своїми думками й спрямовую праведні думки на знищення цієї пристрасті.

Я також помітила, що ледь переношу, коли мене виправляють або критикують. Коли я подивилася в себе, то побачила гордість, що ґрунтується на амбіціях та егоїзмі. У цьому я досягла невеликого прогресу. Тобто, я можу в кращому випадку промовчати, але моє серце не зовсім спокійне. Насправді я щиро хочу сприймати будь-яке випробування як можливість для вдосконалення. Я хотіла б знаходити радість у труднощах.

Іноді випробування тривають довго, і я починаю жаліти себе. Я навіть скаржуся собі на те, як мені важко. Учитель використовує кожну ситуацію, щоб допомогти мені позбутися пристрастей, але я часто незадоволена й сповнена скарг. Якщо я скаржуся, коли настають ці випробування, хіба я не скаржуся на Вчителя?.. Найвеличнішого й наймилосерднішого, який рятує мене і всіх живих істот! Думаючи про це, я відразу ж приходжу до тями.

Учитель дав нам усе найкраще. Давайте ж докладемо більше зусиль на нашому шляху вдосконалення, щоб згодом у нас не залишилося ніякого жалю.

Дякую, Учителю! Дякую, співучні!