(Minghui.org) В останні кілька років різні пристрасті заважали мені, і я неодноразово спотикалася й падала на шляху вдосконалення. Але я не хочу відставати. Я знаю, що Вчитель не відмовився від мене; інакше як би я могла дійти до сьогоднішнього дня?

Я знаю, що не маю лежати, якщо впала. В обмежений час, що залишився, я маю подвоїти свої зусилля, щоб надолужити втрачене й дорожити дорогоцінною можливістю вдосконалення.

Переживши багато негараздів, я знайшла Дафа

Я страждала від багатьох хвороб, але водночас була схильна до суперництва. Наша родина була дуже бідною. Хоча я була дівчинкою, мені доводилося працювати нарівні з хлопчиками. Мені не дозволяли ходити до школи, і я змушена була продавати фруктове морозиво, щоб заробити на життя. У мене була майже така сама доля, як у «маленької дівчинки із сірниками». Якщо мені не вдавалося продати все морозиво, я не наважувалася повертатися додому, навіть коли наставала ніч, через страх, що мене поб'ють. Коли на вулиці йшов дощ, завивав вітер, йшов сніг чи було холодно, я стояла в коридорах житлових будинків і торгувала. Мешканці часто лаяли мене. Важко жити в злиднях!

Коли я виросла і вийшла заміж, у сім'ї чоловіка хлопчиків цінували більше, ніж дівчаток. Коли я народила доньку, батьки чоловіка були незадоволені. Вони хотіли, щоб я народила ще одну дитину, хлопчика. Проте компартія Китаю (КПК) дозволяла мати лише одну дитину в сім'ї. З того часу моє життя стало ще більш нещасним. Чоловік часто бив мене, а його рідні знущалися з мене. Я часто плакала. Усе це сильно вплинуло на мене, як психічно, так і фізично, і я страждала від багатьох хвороб. Одного разу, від розпачу, я намагалася втопитися в річці разом із дитиною. Іншим разом я намагалася кинутися під машину з дитиною на руках. Але я не загинула.

Я перепробувала різні методи лікування своїх численних хвороб, включно з китайською та західною медициною, багато разів лежала в лікарні й молилася богам і Будді. Але мій стан не покращувався, у мене й далі з'являлися нові хвороби. Бачачи мою ситуацію, подруга дала мені книгу «Фалуньгун», і я прочитала її за два дні. Учитель очистив моє тіло, і всі мої хвороби зникли, перш ніж я встигла усвідомити це. Я була щаслива, що позбулася хвороб. Після цього я стала на шлях удосконалення і стала практикувальницею Дафа. Неможливо описати словами, яка я щаслива, що знайшла Дафа!

Свідчення надзвичайної природи Дафа

Якось восени 2000 року я вийшла з душу, щоб відповісти на телефонний дзвінок. Підлога була слизькою, і я випадково впала й зламала ногу. Було так боляче, що моє тіло почало тремтіти. Першою думкою було, що я практикувальниця Дафа, і Вчитель врятує мене. Я покликала співученицю, щоб вона допомогла мені підвестися. Вона прийшла й зробила зі мною вправи Фалунь Дафа. Я побачила червоне світло, що виходило з її тіла, і відчула тепло. Моя зламана нога розпухла, але поступово перестала боліти.

Коли чоловік прийшов додому, він не повірив, що в мене зламана нога. Він наполягав, щоб відвезти мене до лікарні на рентген. Я пішла з ним. Я стояла біля рентгенівського апарату, і лікар сказав: «Що ви там робите?» Він тримав у руці медичне направлення й кричав: «У кого зламана нога?» Я відповіла, що в мене.

Він сказав: «Хіба це не ви зайшли й передали мені це направлення?» Він вказав на екран апарата й сказав: «Ви не зможете ходити зі зламаною ногою. Але хіба ви не самі прийшли?»

Я відповіла: «Так, якщо я не стояла тут, як ваш екран показав, що нога зламана?» Він на мить остовпів, потім вийшов за двері й крикнув лікарям в інших кабінетах: «Підіть і подивіться». Він вказав на екран і сказав: «Це зламана нога — осколковий перелом, зі зміщенням на 1,2 сантиметра, але вона сама увійшла до кабінету». Обернувшись до мене, він сказав: «Можете спуститися».

Я зійшла з апарата, а лікар сказав іншим лікарям: «Ви бачили це? Як вона може ходити?» Він запропонував мені лягти до лікарні на операцію. Але я сказала чоловікові, що не хочу лягати до лікарні, а хочу повернутися додому. На жаль, я не підтвердила їм на місці надзвичайну природу Дафа, оскільки боялася, що мене переслідуватимуть, якщо скажу їм, що я практикувальниця Фалунь Дафа.

Після того, як я вийшла з лікарні, чоловік досі не вірив мені. Він відвіз мене до іншої лікарні. Результат рентгена був таким самим, і лікар не знав, що написати в медичній карті.Він сказав, що, судячи зі знімка, я не можу ходити, але він бачив, як я увійшла. Тому йому було важко поставити діагноз. У результаті він написав правду: «осколковий перелом зі зміщенням понад 2 сантиметри», і порадив мені лягти в лікарню для лікування. Я сказала чоловікові: «Пішли додому». Чоловік швидко впіймав таксі й хотів відвезти мене додому.

Я не стала сідати в таксі, а запропонувала піти додому пішки. Дорогою чоловік сказав: «Наука не може довести незвичайну природу Дафа». З того часу чоловік теж повірив, що Дафа має надприродну силу. Це сталося понад 20 років тому, і моя нога досі «зламана» і всі кістки на місці. Проте я не лише можу ходити, а й бігати. Усі, хто бачив це, були вражені тим, наскільки дивовижний і незвичайний Дафа.

Підтвердження Фа в Пекіні

Наприкінці липня 2007 року, вивчаючи Фа, я раптово усвідомила, що зло сконцентрувалося в Пекіні, і я повинна відправляти праведні думки на близькій відстані, щоб знищити його. Тому я негайно вирушила купувати квиток і того ж дня сіла в потяг.

Я приїхала до Пекіна опівдні наступного дня. Сонце стояло високо в небі, але його затуляв густий серпанок. Я зрозуміла, що зло справді зосереджено в Пекіні.

Я пішла на площу Тяньаньмень і знайшла місце, де можна сісти. Схрестивши ноги, я прикрила їх спідницею, а також поклала газету на ноги. Я розгорнула газету, тримаючи її однією долонею, і почала відправляти праведні думки, тримаючи іншу долоню вертикально.

Хоча патрульні поліціянти кілька разів проходили повз мене, а поліційні машини постійно курсували площею, я залишалася нерухомою, зосередивши свої праведні думки на очищенні просторового поля в Пекіні. Просидівши так пів дня, я відчула втому й вирушила на пошуки готелю для ночівлі. Я дійшла до місця, де зупинялася раніше, і несподівано там знайшовся вільний одномісний номер. Вартість його була вдвічі нижчою за звичайну ціну. Це було неймовірно! Я сіла вивчати Фа, а потім вирушила до Цяньмень, на південь від площі Тяньаньмень, щоб там очистити простір від зла.

На другий і третій день я й далі відправляла праведні думки, щоб знищити зло на площі Тяньаньмень та біля воріт Сіньхуа в Чжуннаньхаї. На третій вечір, після повернення в готель, мені зателефонував старий друг, ми не бачилися 20 років. Я знала, що йому судилося дізнатися правду про Фалунь Дафа, тому зрозуміла, що настав час повернутися додому. Мені потрібно було роз'яснити йому правду, оскільки він був директором партійної школи КПК у місті. Якщо він не дізнається правду, то буде отруювати інших.

Проте квитки на потяг на найближчі десять днів було розпродано. Розмірковуючи, що робити, я звернулася по допомогу до Вчителя. Коли я йшла, думаючи про квитки, то випадково звела очі й побачила на узбіччі дороги квиткову касу. Я поспішила до неї. Квитки були не лише на цей день, але й коштували вдвічі дешевше, як і номер у готелі. Я без проблем дісталася додому.

Повернувшись, я розповіла своєму другові правду про Фалунь Дафа та допомогла йому вийти з компартії. Він повернувся додому й подивився відео з роз'ясненням правди, які я йому дала. Після цього написав мені: «Я вірю, що під впливом твого Вчителя в тебе добрі наміри. Я все зрозумів, не хвилюйся».

Милосердний захист Учителя «13 травня»

Кілька років тому, 11 травня приблизно о 5 годині ранку, мій чотирирічний онук раптово почав блювати. Його відвезли до місцевої дитячої лікарні. Після огляду й аналізів майже всі показники були з відхиленнями від норми. Дядько й тітка дитини працювали у великій лікарні в іншій провінції. Дядько був кандидатом медичних наук, а тітка — лікарем. Переглянувши результати аналізів, вони сказали, що це ненормально, і рекомендували ушпиталення для спостереження та лікування.

Я помчала до лікарні й побачила онука, що лежить на ліжку з кількома крапельницями, що звисають з його тіла. Коли він побачив мене, то сказав, що хоче зняти крапельниці й більше не хоче уколів. Я сказала, що це потрібно обговорити з лікарем. Лікар не погодився. Дитина плакала й хотіла додому. Він сказав, що не залишиться в лікарні, якщо не приберуть крапельниці. Зрештою, лікар зняв кілька крапельниць, залишивши лише живильний розчин.

Лікар попросив залишити хлопчика в лікарні на 24 години для спостереження. На той час у лікарні було багато дітей з інфекційними захворюваннями. Я сказала: «Якщо він не хворий, йому не потрібно залишатися тут, він дуже хоче додому». Тому ми вирушили ночувати додому. Наступного дня вранці ми повернулися до лікарні. Коли ми увійшли до вестибюля, я сказала онукові: «Повторюй у думках „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи“ (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Учитель відпустить тебе додому». Дитина слухняно кивнула.

Рано-вранці на третій день ми знову пішли до лікарні для огляду. Коли ми йшли коридором лікарні, я знову сказала онукові: «Сьогодні 13 травня, день народження Вчителя. Чому б тобі не сказати „Фалунь Дафа несе добро“?» Дитина відразу закричала: «Фалунь Дафа несе добро! Учитель, сьогодні Ваш день народження. Будь ласка, відпустіть мене додому!» Гучний голос хлопчика пролунав коридором лікарні. Усі в коридорі подивилися на нього. Дідусь дитини злякався й підбіг ззаду, щоб прикрити йому рота.

Під час обходу лікар запропонував поновити ін'єкції. Бідолашну дитину оточили в процедурному кабінеті три медсестри, які шукали вену на його руці. Я тримала його за руку, інша бабуся тримала його ніжки, а батько тримав його за руки. Онук був наляканий і голосно плакав. Його бабуся плакала, а сльози батька капали мені на руки. Через 20 хвилин волосся дитини стало мокрим, як після миття, і його одяг теж був мокрим. Онук плакав так сильно, що знесилів. Я взяла його на руки й сказала медсестрі з болем у серці: «Зробімо перерву. Я виведу його трохи відпочити».

Я віднесла онука до оглядового ліфта й дозволила йому помилуватися краєвидом, щоб відвернути увагу. Я поговорила з ним: «Сьогодні незвичайний день. Сьогодні день народження Вчителя. Практикувальники Фалунь Дафа по всьому світу вітають Учителя з днем народження! Хіба ти не кричав сьогодні вранці „Фалунь Дафа несе добро! “ і не просив Учителя відпустити тебе додому? Учитель відпустить тебе додому. Ти мусиш бути хоробрим і маєш дати змогу взяти в тебе кров для аналізу. Якщо ти не хворий, результати будуть нормальними, і ти зможеш піти додому, вірно?»

Хлопчик кивнув на знак згоди. У палаті було лише дві медсестри.Онук рішуче простягнув руку, і медсестра з першої спроби ввела голку. Менш ніж за годину лікар попросив мене зайти до його кабінету. Він увімкнув комп'ютер, вказав на результати аналізів і сказав: «Коли дитину ушпиталили, усі показники були з відхиленнями. Він перебуває в лікарні лише три дні, не приймає жодних ліків та отримує лише поживний розчин. Але зараз усі показники в нормі, чому? Я ніколи раніше не бачив такої ситуації».

Я радісно сказала: «Це чудово! Тоді його можна виписувати із лікарні». Я повернулася й збиралася йти. Лікар сказав: «Якщо його батько повернеться, попросіть його зайти до мене». Я погодилася й пішла в палату. Я міцно обійняла онука й схвильовано сказала йому: «Учитель відпустив тебе додому! Ти маєш подякувати Вчителеві. Зберімо речі й поїдемо додому». Дитина дивилася на мене широко розплющеними очима, і її дві маленькі ручки мимоволі склалися в Хеши, щоб подякувати Вчителеві.

Усе було гаразд після того, як ми повернулися додому. Я ніколи не забуду це «13 травня» і від щирого серця дякую Вчителеві за милосердний захист!

Порятунок співучениці

Якось мені зателефонували й попросили якнайшвидше приїхати в одне місце, щоб допомогти врятувати співученицю. У мене навіть не було часу переодягнутися, тому я швидко поїхала з іншим практикувальником. Співученицю заарештували, коли вона розповідала студентам правду про Фалунь Дафа, і відправили до центру «промивання мізків».

Місцеві практикувальники, які зібралися, щоб допомогти їй, дуже добре співпрацювали як Єдине Тіло. Деякі шукали адреси й номери телефонів поліціянтів, які заарештували її, та людину, яка повідомила про неї, а також членів їхніх родин і родичів. Співучні телефонували їм, щоб викрити дії поліціянтів і незаконну поведінку людини, яка донесла на співученицю. Інші практикувальники поспішили відправляти праведні думки біля центру «промивання мізків». Майже всі співучні із груп вивчення Фа в цьому районі співпрацювали, щоб одночасно відправляти праведні думки. Ми пішли до Комітету з політичних та юридичних питань і до «Офісу 610» із родичами практикувальниці, щоб вимагати її звільнення. Так ми сформували Єдине Тіло, щоб урятувати співученицю.

Ми прибули вчасно, щоб зустрітися з її сім'єю, і вирішили, що родичі першими вимагатимуть її звільнення. Якщо її не звільнять, ми з практикувальниками приєднаємося до сім'ї й усі разом підемо в поліцію. Понад десять практикувальників сіли вивчати Фа, читати Хунь Їнь та відправляти праведні думки. Оскільки часу було мало, і нам потрібно було встигнути на автобус назад, ми вирішили звільнити співученицю до 3 години дня й попросили Вчителя про допомогу. З полудня всі відправляли праведні думки без зупинки. О 3-й годині дня задзвонив телефон, і нам повідомили, що практикувальницю звільнили. Дякую, Учителю! Усі плакали від хвилювання.

Роз'яснення правди віч-на-віч

Роздруковуючи матеріали із роз'ясненням правди, я обов'язково їх прочитую. Потім, коли я говорю з людиною, то додаю свої історії, роблячи зміст багатшим та емоційним. Людям подобається слухати мене, і тоді мені легше переконати їх вийти з КПК та її молодіжних організацій.

Одного разу в автобусі я побачила жінку, яка тримала буклет із роз'ясненням правди. Я сказала їй: «Мені теж подобається читати ці матеріали. Вони правдиві, а зміст дуже добрий і корисний». Я скористалася нагодою роз'яснити правду про Дафа й компартію, водночас відправляючи праведні думки. Інші пасажири в автобусі також слухали.

Коли автобус прибув на станцію, до нього увійшов чоловік середнього віку. Він запитав: «Хто скоро виходить? Я зачекаю на ваше місце. У мене грижа поперекового диска. Сильно болять спина й ноги, тому не можу довго стояти». Я відразу встала й поступилася йому своїм місцем. Він швидко сів. Я сказала йому: «Це жахливо, коли болять спина й ноги. Коли я зламала ногу, у мене все тіло тремтіло від болю». Він підвівся й сказав: «У вас зламана нога. Як я можу зайняти ваше місце?» Я підштовхнула його на сидіння й сказала: «Тепер я в порядку! Інакше, навіщо б поступилася вам своїм місцем?» Сказавши це, я показала зламану ногу, щоб він міг її побачити. Він знову підвівся й попросив мене сісти. Я знову посадила його: «Сідайте й не турбуйтеся. Зараз зі мною все гаразд». Я знову показала зламану ногу, і він сказав: «Хіба ваша нога все ще не зламана? У вас видно кістку».

Я розповіла йому, як зламала ногу, і про надзвичайне одужання завдяки Дафа. Я сказала, що якщо він щиро повторюватиме: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», то не відчуватиме жодного болю. Я також сказала йому, що вихід із КПК і організацій, які їй належать, принесе йому хороше майбутнє. Він з радістю вийшов із партії та її молодіжних організацій і знову й знову дякував мені.

Наближалася моя станція, тому я подарувала йому амулет Фалунь Дафа й нагадала, що треба повторювати фрази, які несуть благословення: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи». Виходячи з автобуса, я обернулася й сказала йому: «Я дорожу цією доленосною зустріччю. Я пам'ятатиму вас». Він схвильовано відповів: «Я теж пам'ятатиму, дякую! Фалунь Дафа несе добро!»