(Minghui.org) Цього року мені виповнилося 90 років, і я живу сама. У нашому місті дуже мало людей мого віку живуть так, як я: повністю обслуговують себе й роблять усе самі, без допомоги дітей. Я абсолютно здорова, тому що вдосконалююся за Фалунь Дафа, практикою, яка поширюється в Китаї з 1992 року.

Коли я почала практикувати Фалунь Дафа, чоловік мусив читати мені «Чжуань Фалунь», головну книгу вчення Фалунь Дафа, тому що я ніколи не ходила до школи й не вміла читати. Після смерті чоловіка я на якийсь час перестала практикувати, але завжди відчувала, що мені чогось не вистачає. Якось я встала з ліжка й просто почала виконувати вправи. Отже, 2010 року я знову почала практикувати.

Щоб навчитися читати «Чжуань Фалунь» самостійно, я щоразу, зустрічаючи незнайомі ієрогліфи під час вивчення Фа в групі, питала в співучнів, що вони означають. Якщо я була вдома одна, то записувала ієрогліфи й потім просила когось підказати мені, що вони означають. Через деякий час я змогла читати книгу самостійно. Я також щодня повторюю напам'ять «Про Дафа». Я сказала собі, що маю слідувати вченню в усьому, що роблю, щоб повернутися туди, звідки прийшла.

За ці роки зі мною сталося багато чудес. Коли в мене боліли зуби чи нога, або я погано почувалася, то вчила напам'ять Фа й дивилася в себе. Симптоми невдовзі зникали.

Одного вечора я заснула під час відправлення праведних думок і впала з ліжка. Я прийшла до тями й сказала: «Я зробила помилку, Учителю. Я не маю дрімати, коли відправляю праведні думки». Я доповзла до ліжка, але верхня ліва частина грудної клітки та шия боліли.

Наступного ранку я зателефонувала дочкам, вони приїхали й відвезли мене до лікарні. Лікар сказав, що в мене зламані два ребра. Поки дочки сплачували рахунок, я сказала Вчителю, що не хочу залишатися в лікарні. Коли донькам повідомили, що мені потрібно лягти до лікарні, я відмовилася і вони відвезли мене додому.

У мене сильно боліли груди, а шия була наче зламана. Я лежала в ліжку, цитувала напам'ять Фа і відправляла праведні думки. Так тривало 20 днів.

Якось я подумала: «Хіба це не старі сили переслідують мене? Як практикувальниця, хіба я можу визнавати цю ситуацію?» Зібравши всі свої сили, я підняла голову й сіла, випростала ноги, потім встала й потихеньку пішла. За винятком невеликого болю в грудях, невдовзі все прийшло в норму.

Зазвичай на відновлення після перелому кістки йдуть місяці. Мені на той час було 88 років, і я одужала за 20 днів. Мої родичі стали свідками чудесного одужання й підтримують мою практику.

Минуло два роки. Я, як і раніше, щодня виходжу й розповідаю людям про переслідування Фалунь Дафа, що триває, і допомагаю їм вийти з компартії Китаю та організацій, що належать їй. Я сподіваюся, що люди оберуть для себе найкраще майбутнє.