Учитель захищав мене впродовж багатьох років

(Minghui.org) Я практикую Фалунь Дафа (Фалуньгун) з березня 1996 року. Моє небесне око не відкрите, і я не знаю, наскільки велика карма, яку я створила у своїх минулих життях, але відчуваю, що в мене її було багато. Без турботи Вчителя впродовж цих років я не змогла б досягти того, чого досягла. Я впевнена, що без захисту Вчителя давно вже померла б.

Я хочу поділитися кількома прикладами турботи Вчителя про мене.

До початку практики Фалунь Дафа в мене було багато проблем зі здоров'ям, і я часто на роботі брала лікарняний. Я заразилася туберкульозом і гепатитом В одночасно. Лікування цих двох захворювань є протилежним, тому лікування туберкульозу погіршило б перебіг гепатиту В, і навпаки.

Я зверталася по допомогу до великих лікарень, але лікарі казали, що нічого не можуть для мене зробити, і мені не потрібно витрачати гроші. Вони, очевидно, пропонували мені чекати смерті, але мені було лише 38 років.

Коли не змогла знайти ні дверей до раю, ні щілини в пекло, я знайшла Дафа.

Через місяць після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа, усі мої хвороби зникли, і в тілі відчувався комфорт. Це мене дуже здивувало. Я подякувала Вчителеві за подароване мені друге життя. Мені важко описати свою подяку Вчителю. Я можу тільки сказати від щирого серця, що буду слідувати за Вчителем і вдосконалюватися до кінця.

Отримати Фа було непросто

Я старанно практикувала Фалунь Дафа після того, як мої хвороби пройшли. Однак колишній чоловік щосили намагався завадити мені практикувати. Він поліціянт і переконаний атеїст. Я терпляче пояснювала йому: «Усі мої хвороби, особливо ті, що вважалися невиліковними, зникли, і я не витратила жодної копійки. Хіба це не дивно? Дафа — незвичайна наука». Однак він не слухав і часто бив мене кулаками та ногами. Він розбив фотографію Вчителя, наступив на неї й спалив, розірвав 17 сторінок із «Чжуань Фалунь». Щоб перешкодити йому створити ще більше карми, я вивчала Фа й робила вправи таємно. У нього була інша жінка, і він приїжджав додому лише один раз на два тижні, стверджуючи, що їздив у справах.

9 червня 1997 року після дев'яти днів відсутності він повернувся додому об 11 вечора й побачив, що у всьому селі тільки в нашому будинку горіло світло. Він вирішив, що я вивчаю Фа й сказав: «Вже пізно, чому ти не спиш? Що ти робиш?» Я заспокоїлася і сказала собі, що із цього моменту я перестану таємно вивчати Дафа й відкрито дивитимусь йому в обличчя. Тому я перестала ховатися та сказала йому правду. Він розгнівався, як божевільний, схопився й сказав: «Скажи мені, що ти більше не будеш вивчати й практикувати [Дафа]. Інакше я відріжу тобі руку, і тоді подивимося, чи зможеш ти практикувати». Із цими словами він пішов за ножем.

Учитель вклав Фа в мою свідомість: «Коли поруч зі мною Вчитель і Шлях, чого мені боятися?» («Лекція Закону на конференції Фа в Сіднеї») Я раптово відчула себе вдвічі впевненіше. Учитель був поряд зі мною. Мені справді нічого було боятися.

Я простягла вперед ліву руку, повернула голову і сказала: «Давай, відрубай її!» Він дуже сильно полоснув овочевим ножем. Перші два порізи були поряд на лівому передпліччі. Я не відчула гостроти леза. То був тупий удар, як кулаком. Болю не було. Я подумала: «О, це не поріз, а удар ножем, просто щоб налякати мене».

Коли я повернула голову, щоб подивитися, він різав утретє. Я ахнула, але Вчитель відразу ж позбавив мене страху, і я подумала: «Якщо ти її відрубаєш, отже, я поверну тобі борг!» Третій і четвертий удари припали поряд із першими двома.

Після цього він захекався, кинув ножа на стійку та вщипнув мене там, де порізав. Крові не було й шкіру навіть не було пошкоджено. Він сердився й лаявся: «Це щось зловісне? Я не вірю в це. Я не приніс сьогодні пістолет додому. Подивимося, чи зможе куля пройти крізь тебе!» Лаючись, він пішов до іншої кімнати спати.

Я подивилася на свою руку й побачила, що вона ціла. Сльози текли по моєму обличчі до світанку. Учитель переніс це заради мене. Я опустилася на коліна в безмежній вдячності й весь час повторювала: «Учителю, дякую».

Учитель захистив мене в трьох автомобільних аваріях

Перша аварія сталася одразу після того, як я дізналася про Фалунь Дафа. Я збиралася переїхати вулицю на велосипеді, подивилася в обидва боки й не побачила транспорту, але, коли доїхала до середини дороги, звідкись з'явилася велика вантажівка й вдарила по передньому колесу велосипеда. Водій, мабуть, щойно помітив мене й натиснув на гальма. Я стояла там і бачила, як передня частина його вантажівки піднялася.

Я була вражена. Водій теж злякався. Він вийшов і хотів мене вдарити. Я перепросила за створення проблеми й сказала йому, що мені дуже шкода. На щастя, ми обидва були в порядку. У глибині душі я знала, що Вчитель допоміг мені в такий спосіб повернути небезпечний для життя борг.

Друга аварія сталася, коли я поїхала електровелосипедом роз'яснювати правду за допомогою календарів Minghui. Коли я доїхала до роздоріжжя дороги, велика машина виїхала прямо на мене й збила мене. Велосипед відлетів від мене на кілька метрів. У мене боліла голова, нудило, і я відчувала, що ось-ось знепритомнію. Але я не боялася й знала, що Вчитель поряд зі мною.

Водій злякався й запитав, чи все зі мною гаразд. Він наполегливо пропонував мені поїхати до лікарні, але я сказала, що зі мною все гаразд і не потрібно турбуватися, тому що я практикую Фалунь Дафа. Він допоміг мені сісти на узбіччя. Я розповіла йому про Дафа і, щоб він уникнув катастрофи й залишився в безпеці, порадила повторювати фрази: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Він навіть вийшов із компартії Китаю та організацій, що їй належать.

Навколо почало збиратися все більше людей. Дехто обурювався, а один сказав: «Погляньте, як ви збили цю стареньку. Вам потрібно якось висловити їй свою вдячність за те, що вона не завдала вам клопоту й не змусила відвезти її до лікарні». Він дістав пачку купюр у 100 юанів і простягнув мені. Я подякувала йому, але гроші не взяла.

Я знала, що це провина іншої людини, але глибша проблема була в мені. Я погасила свій кармічний борг. Мені було шкода його від щирого серця за те, що я так його налякала.

Я попросила Вчителя допомогти мені, щоб і далі робити те, що робила щодня, тобто розповідати більшій кількості людей про Дафа. Учитель виконав моє бажання. Через дві години я знову змогла їхати на велосипеді. Присутні були приголомшені.

Третя аварія сталася приблизно о 10 годині вечора осінньої ночі 2023 року. Я поверталася додому із групи вивчення Фа. Дорога була порожня, безлюдна, коли праворуч від мене раптово промчала машина. Потім вона розвернулася приблизно через 40 метрів, поїхала в мій бік і збила мене.

З машини вийшли троє молодих людей. Водій був дуже стурбований. Лежачи на землі, терплячи біль, я сказала їм: «Вам нема про що турбуватися. Я практикувальниця Фалунь Дафа. Мені не треба йти до лікарні, і я не попрошу у вас жодної копійки. Фалунь Дафа наставляє практикувальників бути добрими й чинити за принципами Істина, Доброта, Терпіння. Запам'ятайте: Фалунь Дафа є праведним Законом». Троє молодих людей повторили: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», — і вийшли з компартії.

Я зрозуміла, що якщо чинитиму праведно навіть під час нещасних випадків, то не тільки зможу дати нагоду людям дізнатися про Дафа в позитивному світлі, але й зможу повернути кармічні борги.

Чотири рази я швидко відновлювалася після втрати свідомості завдяки захисту Вчителя

Наприкінці 2014 року я виконувала першу позицію другої вправи «Стовп для Фалунь» із практикувальниками, коли раптово знепритомніла та впала. Я почула крик практикувальника: «Допоможіть, Учителю! Врятуйте свою ученицю!» Я прийшла до тями, і в мене зовсім не було сил. Я навіть не могла сісти. Але в мене була впевненість, що Вчитель подбає про мене, і мені стане краще!

Я подумала: «Якщо Вчитель запланував це для мене, щоб усунути карму, я прийму це. Якщо це старі сили, які використовують лазівки в моєму вдосконаленні, я ніколи цього не прийму». Я відправляла потужні праведні думки понад дві години. Завдяки тому, що Вчитель зміцнив мене, я за день майже повернулася до нормального стану й вийшла роз'яснювати правду.

Це ще повторилося тричі вдома та на вулиці. Щоразу я падала, не в змозі поворухнутися. Я подивилася в себе, щоб знайти пристрасті. Моє тіло тут для того, щоб роз'яснювати правду й допомагати Вчителю рятувати людей. Я подумала: «Якщо в моєму вдосконаленні є лазівки та пристрасті, я виправлюся за допомогою Дафа. Учитель не визнає планів старих сил, і я не визнаю їхнього переслідування». З допомогою Вчителя я поверталася в нормальний стан щоразу за два-три дні.

Учитель створив ілюзію та захистив мене

Мене заарештували й доставили до головної в'язниці провінції. Це було дійсно пекельне місце. За мною цілодобово стежили двоє ув'язнених, засуджених за вбивство. Мені не дозволяли їсти, спати, ходити в туалет і нормально митися; мене змушували сидіти навпочіпки цілий день і били на кожному кроці. Вдома я важила понад 63 кг, а менш як за два місяці ув'язнення почала важити всього 45 кг. Я погойдувалася під час ходьби.

Якось уночі Вчитель дав мені натяк, що це переслідування скоро закінчиться. Наступного дня я пішла на роботу, охоронець, який мене катував, відвів у маленьку кімнату й намагався змусити мене зректися віри в Дафа. Коли я відмовилася, мене побили та повалили на підлогу.

Співробітниця охорони з електричною палицею в руках запитала мене: «Знаєш, що це?» Я не відповіла. Вона вдарила мене струмом по голові, шиї та спині. Біль був неймовірним. Повторення формул для відправлення праведних думок не допомагало, оскільки моя свідомість була неспокійною. Я могла терпіти біль, лише рахуючи секунди.

У глибині душі я знала, що заради мене Вчитель витерпів набагато більше. Порівняно із цим електрична палиця була нічим. Я подумала: «Я у всьому покладаюсь на Вчителя», — моє тіло мимоволі випрямилося, і я впала горілиць на підлогу. Здавалося, щось підтримувало мої руки, і вони були підняті. Я тремтіла й не могла розглянути форму своїх рук, а бачила тільки молочно-білу рухому речовину, обгорнуту навколо них. Мої ноги рухалися вгору та вниз, як барабанні палички. Я відчула легкість у серці, знаючи, що це Вчитель створив ілюзію.

Охоронниця так злякалася, що випустила електричну палицю, покликала мене на ім'я й запитала, як я почуваюся. Я подумала, що вона така жалісна, і хотіла сказати їй: «Не хвилюйтеся, зі мною все гаразд», але не могла говорити. З того часу вона більше ніколи мене не катувала, за винятком кількох ударів кулаками та ногами.

Після місяця такого жорстокого переслідування в мене розвинулася «небезпечна хвороба серця», і я мучилася всі дні та місяці, які провела у в'язниці.

Старі сили не хотіли мене відпускати

У квітні 2000 року мене заарештували й відправили до в'язниці вдруге. Хоча умови життя були набагато кращими, ніж першого разу, але переслідування залишилися такими ж.

Коли охоронниця запитала мене, чи я відмовлюся від своїх переконань, я не відповіла. Вона так розлютилася, що вдарила мене по обличчю та збила з ніг, а потім вдарила мене й закричала: «Я бажаю тобі найгіршого».

Я була вражена: як таке можна сказати? Мабуть, вона потрапила під контроль злих духів і впала в істерику. Якщо вона продовжить так бити практикувальників Дафа, що з нею станеться в майбутньому? Я сказала їй із милосердям: «Ви мене б'єте, але я не відчуваю до вас ненависті. Те, що ви робите погано для вас. Ви маєте покаятися перед божественними істотами, щоб вони вас пробачили». Я ще не встигла домовити, як вона вдарила мене так сильно, що я не могла поворухнутися. Мене відвезли в лікарню для надання термінової допомоги.

Головний лікар оглянув мене й сказав, що мої кінцівки холодні, і виписав повідомлення про смерть, наголосивши, що я не буду реагувати на лікування. Мій кров'яний тиск був дуже високим, а серце настільки слабким, що не можна було зафіксувати показання на електрокардіограмі.

Я не хвилювалася, бо знала, що це все ілюзія. У мене є Вчитель, який допомагає мені, і я не помру. Я й далі просила Вчителя врятувати мене. Через пів дня я змогла рухатися, а ще за кілька годин самостійно користуватися туалетом. Я залишилася в лікарні на ніч. Лікар знову перевірив мене й виявив, що мій кров'яний тиск і серцебиття були майже в нормі, і був вражений.

Я знову була жива та здорова, а старі сили перестали атакувати мене.

Озираючись на 28 років свого вдосконалення, я відчуваю, що кожна подія була сповнена милосердя й захисту Вчителя. Учитель завжди дбав про мене. Мені важко висловити свою вдячність. Я можу тільки старанніше вдосконалюватися й добре виконувати три справи, які наставляє нас робити Вчитель.