Нещодавно опублікований канон Учителя допоміг мені проявити милосердя

(Minghui.org) 6 червня 2024 року на сайті Minghui було опубліковано канон Учителя «Заклик до пробудження». Я прочитала його тричі. Уперше я подумала, що це написано для практикувальників Фалунь Дафа (Фалуньгун) поза Китаєм, а не для китайських учнів. Вдруге зрозуміла, що помилилася. Перечитавши канон втретє, я усвідомила, що його написано для практикувальників усього світу.

Слова Вчителя мене вразили. Я практикую Фалунь Дафа вже 27 років. Але тільки зараз усвідомила, як мало милосердя вдосконалила в собі за ці роки.

Я добра до людей, які не практикують, з якими маю хороші стосунки, і до незнайомих, щоб урятувати їх. Але до тих, хто мені не подобається, або тих, хто, на мою думку, завдав шкоди моїй сім'ї, я зовсім не милосердна.

Шість років тому шлюб мого сина розпався, і в цьому я звинувачувала його тещу, яка хотіла, щоб її дочка за будь-яку ціну вийшла заміж за багатого чоловіка — навіть шляхом розлучення з моїм сином і відмови від аліментів на дитину. Коли ми не погодилися на це, вона почала лаятись, навіть пішла в поліцію й донесла, що я практикую Фалуньгун, у мене вдома є книги та матеріали Фалунь Дафа, і я навчаю онука виконувати вправи. За це я та мої рідні зненавиділи її.

Онук прожив рік далеко від нас. Він скучив і захотів до нас приїхати. Теща не могла піти проти бажання дитини й привезла його. Ми влаштували свято для хлопчика, купили одяг та іграшки, а також подарували йому 2 000 юанів.

Ще через рік, другого дня Нового року за місячним календарем, вона знову привезла онука до нас у гості, щоб він привітав нас. Ми були дуже гостинні заради дитини. Запросили залишитися на ніч і, як це заведено в Китаї на Новий рік, подарували онукові 2 000 юанів. Але теща залишилася незадоволеною — їй здалося, що сума надто мала.

Її поведінка спричинила в нас підозру, що вона привозить онука, щоб отримати від нас гроші. Тому ми перестали спілкуватися із цією жінкою.

Минулого року під час літніх канікул вона знову привезла онука до нас. Ми дуже зраділи зустрічі з хлопчиком. Він виріс і подорослішав. Ми знову дали йому грошей і хвалили й дякували колишній тещі за турботу про онука, хоча насправді так не вважали.

Під час зимових канікул вона знову привезла до нас дитину, але, не давши навіть поговорити з онуком, свекруха оголосила, що вони їдуть і викликала таксі. Ми не зрозуміли такого перебігу подій, тому дали хлопчику 500 юанів і попрощалися.

Пізніше вона багато разів привозила до нас хлопчика, і щоразу заради неї ми дуже добре їх приймали, дарували йому гроші та інші речі. Але я ніколи не відчувала до колишньої родички милосердя, а моя неприязнь тільки посилювалася.

Усвідомити необхідність усунення образи

Із Фа Вчителя ми знаємо, що людське життя планують і контролюють боги на кожному кроці. Тому люди не можуть керувати своєю долею, не кажучи вже про долю іншої людини. Я звинувачувала тещу в тому, що вона зруйнувала шлюб мого сина. Але чи є її вина в цьому? Вона лише звичайна людина й не може змінити долю інших. Чи відповідають ці мої думки Фа? Якщо й далі так думати, то чи не відхилиться моє мислення від принципів Дафа?

Хоч я й розуміла, що не права, але все ж таки не могла усунути образу й гнів на неї. Мені стало соромно за те, що я не дотримувалася настанов Учителя про милосердя та не підвищувала Сіньсін.

Що я маю зробити, щоб бути гідною священного звання «учень Дафа»? Я маю відповідати вимогам Учителя, які, подібно до світла маяка, вказують нам шлях до божественності та істинного «Я», щоб ми могли увійти до нового Всесвіту. Усі справжні практикувальники Фалунь Дафа мають дотримуватися настанов Учителя.

Чи хоче практикувальник удосконалюватися, чи старанно він підвищується, залежить тільки від нього самого. Зараз я зрозуміла: якщо я повністю розумію принципи Фа, але водночас зберігаю свій колишній спосіб мислення та не усуваю образи, то я не вдосконалююся по-справжньому. Справжнє підвищення означає, що слід дотримуватися принципів Фа у своєму повсякденному житті.

Але всі ці роки я по-справжньому не вдосконалювала себе. Я відчувала, що недостойна милосердного порятунку Вчителя, а також тих надій на порятунок, які поклали на мене живі істоти. І ще менш варта священного звання «учень Дафа».

У нас, практикувальників Дафа, усі стосунки з людьми, яких ми зустрічаємо, заплановані долею — ми маємо їх рятувати. Тоді хіба колишня теща мого сина не заслуговує на порятунок, хіба вона не має відношення до Фалунь Дафа? Хіба я не маю ставитись до неї з милосердям і беззаперечною добротою? Вона добре дбає про нашого онука, і треба віддати їй належне за той час та зусилля, які вона вкладає. Вона привозить хлопчика до нас у гості, щоб у нього залишався зв'язок із нами, його бабусею й дідусем. Їхні приїзди приносять нам багато радості й щастя. Попри те, що вона звичайна людина, вона робить щось добре для всіх нас. Я практикую Дафа та хіба не маю проявляти доброту до неї?

Усвідомивши свої недоліки, я тихо сказала Вчителю: «Настав час по-справжньому вдосконалюватися. Я твердо дотримуватимуся Ваших настанов».

Справжнє милосердя й доброта

22 липня цього року колишня теща сина зателефонувала й сказала, що хоче наступного дня приїхати з онуком до нас у гості. Я купила багато різних ласощів. Коли вони приїхали, я від щирого серця пригостила їх.

Хлопчик виріс і тепер вищий за мене. Він спілкувався по відеозв'язку з батьком, моїм сином, який працює за містом. Я сказала синові: «Твоя колишня теща дуже добре дбає про твого сина. Чи не хочеш ти сказати їй кілька слів?» Він погодився і в розмові називав її «мамою». Вона була щасливою й побажала йому успіхів у бізнесі для процвітання всієї родини. Усі були щасливі.

Я звернулася до неї: «Ми дуже вдячні вам і вашій дочці за те, що ви так добре дбаєте про нашого онука. Ви обидві дуже багато працювали, особливо ви. Ми нічого не робили всі ці роки, але ви однаково привозите онука до нас. Я також захоплююсь вашою добротою. Я рада, що в нашого онука така гарна бабуся, як ви». Вона слухала з усмішкою на обличчі.

Ми сфотографувалися з онуком, потім я запропонувала їй зробити спільне фото. Вона трохи зніяковіла, я додала: «Цей хлопчик — мій та ваш онук. Ми з вами, як хороші сестри». Вона була в захваті від моїх слів, і ми зробили красиву спільну фотографію. Вона виглядала щасливішою, ніж я. Коли ми прощалися, вона запросила нас до себе в гості.

Бачачи, як змінилася я, моя дочка теж змінила своє негативне ставлення до колишньої тещі брата й сказала: «Вона так багато зробила, піклуючись про онука. Ми повинні дякувати та ставитись до неї добре. У шлюбі мого молодшого брата були добрі часи, але це вже в минулому. Нам треба забути про минулі образи та не тримати зла ні на його колишню дружину, ні на її матір».

Бабуся з онуком поїхали, а в мене не залишилося жодної поганої думки, які були раніше. Навпаки, на душі стало спокійно. Я відчувала, що вдосконалююся по-справжньому та вчиняю відповідно до принципів Фа. Моїх людських уявлень і пристрастей більше немає. Це чудове почуття. Дякую Вчителю за настанови й милосердний порятунок.

Наступного ранку я виконувала вправи й відчувала себе дуже комфортно та спокійно, ніби сиділа всередині шкаралупи яйця, як описував Учитель у «Чжуань Фалунь». Такого я раніше не відчувала.

Завдяки цій ситуації я усвідомила: коли усуваєш нечисті думки, то приходять добрі, і тільки вони та любов можуть породити справжнє милосердя. Але спочатку потрібно позбутися людських уявлень і пристрастей, щоб наповнитися добрими думками. Тільки тоді ми досягнемо стану спокою й пустоти, а наші серця наповняться милосердям.

Тепер я глибше розумію, про що писав Учитель у своєму вірші:

«... У свідомості пустота, приходять добрі думки...». («Ступивши на священну землю», Хун Їнь 3)

Канон Учителя усунув нездоланну прірву між мною та колишньою тещею сина. Завдяки милосердю, яким наділив мене Вчитель, я перетворила ворога на друга й піднялася на новий рівень у вдосконаленні.

Дякую, Учителю, за турботу та милосердний порятунок.