(Minghui.org) 76-річна жителька міста Сіньтай провінції Шаньдун зазнала жорстокого побиття й тортур у жіночій в’язниці провінції Шаньдун, куди її ув’язнили на п’ять років за практику Фалунь Дафа (Фалуньгун). Поліціянти часто били й ображали Інь Пейцінь (також відому як Інь Пейкунь), а ще забороняли їй користуватися туалетом за відмову зректися Фалуньгун. Оскільки вона неписьменна й не вміє писати, охоронці змусили одну з ув’язнених написати заяву про відмову від Фалуньгун і наказали Інь переписати її від руки. Невідомо, чи підкорилася вона цій вимозі.

21 квітня 2023 року шість співкамерниць завели Інь у куток вбиральні, який був у сліпій зоні камери спостереження, і побили її. Ув’язнена Лю Юаньюань вдарила її коліном у внутрішню сторону стегна. На стегні утворилися синці, й Інь не могла ходити впродовж дня. Інша ув’язнена Чень Янь штовхнула Інь, через що та вдарилася об стіну й у неї дуже набрякла рука. Хоча охоронці надали Інь медичну допомогу, вони змусили її заявити, що інцидент стався з її вини.

Переслідування та ув’язнення

Незабаром після Нового 2020 року співробітники прокуратури міста Сіньтай прийшли додому до Інь та наказали їй підписати матеріали у її справі. Коли вона відмовилася підкоритися й спробувала переконати поліціянтів не переслідувати послідовників Фалуньгун, співробітник дав їй копію «Повідомлення про юридичні права та обов’язки» й пішов, не надавши жодної конкретної інформації про справу.

Фен Дайун, голова відділу внутрішньої безпеки міста Сіньтай, 31 березня 2020 року привів двох поліціянтів додому до Інь, сказавши, що її справу було прийнято судом міста Фейчен і вона має чекати на повістку із суду.

Вранці 27 серпня 2020 року Ван Юйцзюнь та ще двоє співробітників відділу внутрішньої безпеки міста Сіньтай перебралися через огорожу будинку Інь і насильно доставили жінку до приміщення, пов’язаного з поліційним управлінням міста Сіньтай, для проведення медогляду. Одна людина взяла в неї велику пробірку крові. Вони також провели ультразвукове дослідження, зробили електрокардіограму та комп’ютерну томографію всього тіла.

22 жовтня 2020 року троє поліціянтів знову з’явилися до будинку Інь. Вони пообіцяли, що тільки оглянуть будинок і не забиратимуть речі (до цього «візиту» поліція вже кілька разів за останні кілька років обшукувала будинок Інь та конфіскувала всі книги, пов’язані з Фалуньгун). Коли поліціянти йшли, Інь помітила, що двері на заднє подвір’я не зачинені, і підійшла, щоб замкнути їх. Один поліціянт пішов за нею й перевірив заднє подвір’я.

Пізніше поліціянти конфіскували всі заощадження Інь і сказали, що відправлять її в пансіонат, схожий на житловий центр. Вона зрозуміла, що її засудили до п’яти років ув’язнення, лише коли її доправили до жіночої в’язниці провінції Шаньдун.

Два ув’язнення у виправно-трудовому таборі

Інь перенесла інсульт і частково втратила працездатність, коли її синові було два роки. Почавши практикувати Фалуньгун у лютому 1999 року, вона незабаром відновила своє здоров’я й знову змогла виконувати хатню роботу. Через кілька місяців, у липні 1999 року, комуністичний режим Китаю розпочав переслідування Фалуньгун. За прихильність до Фалунь Дафа китайська влада неодноразово піддавала Інь переслідуванню й двічі відправляла жінку до виправно-трудового табору терміном на два роки.

У січні 2005 року начальник відділу внутрішньої безпеки міста Сіньтай, на прізвище Су заарештував Інь. У неї конфіскували книги Фалуньгун, аудіомагнітофон і касети з лекціями Фалуньгун. Упродовж двох тижнів влада утримувала її в поліційній дільниці Бейші, після чого змусила заплатити 300 юанів. У березні 2005 року її відправили на два роки до жіночого виправно-трудового табору № 1 провінції Шаньдун.

Коли Інь намагалася перешкодити охоронцям табору зводити наклеп на Фалуньгун, вони схопили її за волосся, відкинули назад голову й стиснули їй щелепу. У результаті в жінки було вирвано шматок волосся й пошкоджено зуби.

Якщо охоронці бачили, що вона виконує вправи Фалуньгун, вони обмотували їй голову, рот, руки та передпліччя клейкою стрічкою. Крім того, її змушували стояти нерухомо по кілька годин, а якщо вона рухалася, її ноги також заклеювали. Іноді її змушували стояти по кілька днів, що призводило до сильного набряку ніг і ступнів. Якось охоронці підвісили її за зап’ястя на всю ніч, а потім прикували наручниками до опалювальної труби.

Оскільки Інь відмовилася одягнути форму ув’язнених, охоронці наказали ув’язненим зняти з неї верхній одяг і залишили оголеною на довгий час. Потім вони зняли її на відео й звинуватили в тому, що в неї розвинулося психічне захворювання через заняття Фалуньгун.

Усього через два дні після 2006 китайського Нового року Інь кинули до індивідуальної камери (маленької темної кімнати). Пів року вона провела в темній кімнаті, де її змушували стояти або сидіти на маленькому табуреті без руху впродовж довгих годин. Охоронці позбавляли її сну й забороняли користуватися туалетом. Часто її змушували випорожнюватися в штани. У літню спеку, у приміщенні без кондиціонера, їй не дозволяли приймати душ упродовж дев’яти днів поспіль.

Крім фізичних тортур, охоронці морили її голодом, даючи лише маленьку булочку й солоний огірок двічі на день. Коли її звільнили, від неї залишилися лише шкіра та кістки.

1 вересня 2007 року, лише через кілька місяців після звільнення Інь, поліціянти знову заарештували її, обшукали будинок і знову відправили на два роки до жіночого виправно-трудового табору в провінції Шаньдун.

Страждання сім’ї Інь

Сім’я Інь також постраждала від переслідування. У чоловіка й сина розвинувся психічний розлад через її повторні арешти, ув’язнення та утиски. Коли вона перебувала у виправно-трудовому таборі, її син змушений був блукати далеко від дому. Чоловік був не в змозі піклуватися про себе й жив на пенсійну допомогу в розмірі 180 юанів і 300 юанів субсидії для незаможних.

Коли Інь звільнили на початку 2007 року після її першого ув’язнення у виправно-трудовому таборі, її зустріли чоловік і син із довгим, недоглянутим волоссям; двір заріс бур’янами та дрібним чагарником; у кімнатах лежало сміття; більшість продуктів були зіпсовані мишами й комахами. Чоловік зі сльозами сказав їй: «Я не сподівався, що ти повернешся додому живою».