(Minghui.org) Хань Дун'їна, жителя міського повіту Хайчен провінції Ляонін, було заарештовано 27 червня 2008 року за прихильність до Фалуньгун, практики самовдосконалення, послідовники якої зазнають переслідування компартією Китаю з липня 1999 року. У нього взяли кров на аналіз, і незабаром він почув, як хтось сказав: «Рідкісна група крові; не підходить».

Через роки Хань зрозумів, що у 2008 році, коли йому було 36 років, його, ймовірно, хотіли використати як недобровільного донора органів у санкціонованому державою примусовому вирізанні органів у живих практикувальників Фалуньгун.

Після арешту у 2008 році Ханя катували й позбавляли сну впродовж кількох днів. Якось уночі поліціянти катували його струмом електричних палиць, вражаючи голову та геніталії. Від катувань Хань знепритомнів і перебував у комі близько чотирьох днів. Після цього в нього часто траплялися судомні напади, і він впадав у шоковий стан.Через три місяці його засудили до одного року умовно.

Окрім Ханя, приблизно в той самий час було заарештовано ще кількох місцевих практикувальників, включно з Дянь Баовеєм, якого також катували в ув'язненні. Поліціянти заявили, що вони проводять масові арешти практикувальників Фалуньгун, щоб забезпечити стабільність ситуації перед літніми Олімпійськими іграми в Пекіні.

Нижче наведено розповідь Ханя про те, що сталося у 2008 році.

27 червня 2008 року мене заарештували Гао Хун'янь, Лі Хайхуа та Ян Сон, співробітники відділу внутрішньої безпеки міського повіту Хайчен. Вони закували мені руки за спиною в наручники й ноги в кайдани. Потім наручники та кайдани пристебнули до кільця, вмонтованого в підлогу. Поліціянти роздягнули мене до спідньої білизни. Помітивши, що я задрімав, вони облили мене холодною водою.

Приблизно за три-чотири дні в мене взяли кров на аналіз. Невдовзі я почув, як хтось зовні кімнати для допитів сказав: «Рідкісна група крові; не підходить».

На другий день поліціянт раптом сказав: «Здогадайся, що я робитиму? Я вражатиму тебе струмом електричної палиці». Він прикував мене до металевого стільця й зав'язав мені очі. Потім він спочатку вразив мене струмом у живіт, руки, пройшовся по внутрішній поверхні стегон і суглобів, а потім почав уражати геніталії й голову.

Коли електричний розряд вдарив мене в маківку, перед моїми очима спалахнуло золоте світло, і я одразу знепритомнів. Коли я прийшов до тями, то побачив, що до мене приєднано чотири прилади для внутрішньовенного вливання. Людина, яка спостерігала за мною, сказала: «Ви були непритомні три чи чотири дні. Поліціянти катували вас надто жорстоко; вони пошкодили вашу голову та геніталії струмом електричних палиць».

Потім поліціянти відвезли мене до місцевого центру ув'язнення, але мене туди не прийняли. Поліціянт Гао запевняв співробітників центру, що я не помру там, але вони однаково сказали «ні». Пізніше поліція оформила зобов'язання звільнити центр ув'язнення від будь-якої потенційної відповідальності, якщо зі мною щось трапиться; і після цього мене прийняли. У першу ж ніч у мене стався напад. Коли я прийшов до тями, співкамерник запитав, чи були в мене припадки раніше. Я відповів, що не було. Він розповів, що під час нападу я знепритомнів, прикусив язика, несвідомо рухав руками та ногами й мене рвало кров'ю.

Через побої я отримав травму ніг і кульгав. Приблизно за три місяці мене засудили до одного року умовно. Мої родичі розповіли мені, що поліція через вимагання отримала від них приблизно 80 000 юанів.

Вдома, першої ночі після звільнення, у мене знову стався напад. Такі напади повторювалися іноді. Я не пам'ятав, що відбувалося під час нападів, й остаточно приходив до тями лише через два тижні. Ніхто не наважувався взяти мене на роботу через мій стан. Дружина не змогла впоратися із цим і через рік розлучилася зі мною.