(Minghui.org) За останні кілька років китайський уряд посилив знесення старих будинків і переселення цих господарів. У багатьох місцях нашої області також відбувається знесення старих будинків. За будинок вартістю в десятки тисяч юанів батьки й сини зверталися до суду; а брати й сестри злісно сварилися. Деякі літні люди настільки розлютилися через боротьбу своїх дітей за майно, що наковталися пестицидів або повісилися.
Три роки тому влада села, де жила моя мати, теж почала зносити будинки. Селяни були схвильовані, усі говорили про це. Одна жінка похилого віку через три дні після підписання дозволу на знесення будинку проковтнула отрутохімікати, бо її діти посварилися за сімейне майно. Вона померла.
Маю двох старших братів. Коли вони одружилися, мої батьки побудували кожному нові чотирикімнатні будинки. Батьки зберегли стару хату, у якій було шість кімнат.
Згідно з правилами переселення, батьки мали одержати три квартири в обмін на знесення старого будинку. Брати, дізнавшись про це, почали прикидати, кому дістануться ці квартири в майбутньому.
Молодший із братів сказав батькові: «Тату, після знесення будинку ти отримаєш три квартири. Може, нехай по квартирі дістанеться мені й братові після твоєї смерті? Сестра віддана тобі й матері, тому ти можеш віддати їй квартиру, що залишилася». Батько погодився.
Однак старший брат із дружиною були незадоволені, почувши, що брат обговорював це питання з батьком; їм не сподобалося, що одну квартиру вирішили віддати мені, не обговоривши це спочатку з ними.
Дізнавшись про розбіжності, я засмутилася й сказала молодшому братові: «Я не хочу цієї квартири». Але він наполягав: «Ні, ти мусиш її отримати».
Він неодноразово просив мене не казати, що я не хочу квартири, у присутності старшого брата та його дружини. Мені було сумно. У нашому селі в братів і сестер зазвичай були дуже добрі стосунки, проте, коли справа стосувалася грошей і будинків, жадібна натура людей виявлялася, і так було в усіх селах.
Коли тільки розпочалося знесення, селяни в основному говорили про те, скільки квартир кожна родина отримає в обмін на свої старі будинки. Також говорили про те, як будуть ділитися паї між членами сім’ї, і в яких сім’ях виникли суперечки.
У сусідньому місті знесли будинок; старший син сім’ї розбив вікно своєї матері й викинув її каструлі на вулицю, тому що вона віддала будинок своєму молодшому синові.
Руйнування оголило все найгірше й найкраще в людській природі.
Ми з дружиною мого молодшого брата були дуже близькими. Якось вона прийшла до моєї матері та розповіла їй, що одного разу її двоюрідний брат запитав її: «Що ти будеш робити, якщо твоя невістка прийде до тебе попросити будинок?» — а вона відповіла: «Я поб’ю її».
Насправді моя невістка пожартувала зі своїм двоюрідним братом. Але, коли моя мама розповіла мені цей жарт, я не знала, чому мене це збентежило. Я почувалася глибоко скривдженою й ображеною; у мене бризнули сльози. Я сказала, що не хочу квартири, то як же вона могла таке сказати?!
Пізніше я зрозуміла, що це зачепило моє звичайне людське уявлення; Учитель використав цей жарт, щоб викрити моє глибоко приховане уявлення. Тоді мій старший брат теж сказав моїм батькам дати мені квартиру й наполіг, щоб я її прийняла. Виявилося, що мої брати по черзі випробовували мене та вдосконалювали мій характер!
Я думала про це кілька днів після інциденту. Зрештою, я вирішила не приймати цю квартиру. Я сказала своїм двом братам: «У мене є житло, і я не хочу цієї квартири. Я дуже рада, що ви всі подумали про мене. Ми були братами й сестрами десятиліттями, і я вважаю наші стосунки важливішими за квартиру. Це моя щира заява».
Висловивши свою думку, я відчула полегшення й радість, яких ніколи раніше не відчувала. З мене ніби зняли важкий тягар. У той момент я зрозуміла значення слів:
«Я кажу: коли в тебе з кимось виникла суперечка, відступи на крок назад, і тобі відкриється „неосяжне море та безкрає небо“. Гарантую, що картина стане іншою». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Я відчула, що моя свідомість досягла вищого рівня. Це почуття було напрочуд прекрасним: я по-справжньому усвідомила, що коли ми відпускаємо пристрасть до речей, то почуваємося щасливішими, ніж коли отримуємо ці речі! Я поділилася цим розумінням із сином, і він повністю зі мною погодився.
Одного разу під час вечері з друзями один із них запитав мене: «Скільки квартир ти отримала за знесення старого будинку твоєї матері?»
Я відповіла: «Рідні хотіли дати мені квартиру площею 90 квадратних метрів, але я сказала, що вона мені не потрібна».
У цей момент усі за столом витріщилися на мене. Я бачила в їхніх очах здивування й захоплення. Кожна квартира коштувала близько мільйона юанів. У цю матеріалістичну епоху мало хто міг встояти перед такою спокусою.
Багато людей, які чули про це, підняли мені великий палець і сказали: «Ти чудова! Деякі повертаються додому, щоб отримати квартири. Тобі дали квартиру, але ти її не взяла. Дуже мало людей можуть це зробити».
Звичайні люди не знають, що я найбагатша людина у світі, тому що в мене є Вчитель і Дафа. Учитель навчив мене насамперед думати про інших і навчив жити спокійним і щасливим життям у цьому хаотичному світі! Я не шукаю слави чи багатства. Коли я стикаюся зі складними ситуаціями, я дивлюся всередину, щоб знайти власні недоліки, і спочатку думаю про інших.
Я знаю, що мені потрібно вдосконалюватися в багатьох аспектах, оскільки я все ще маю багато пристрастей. Я буду дотримуватися Закону, щоб щиро виправити себе у своєму вдосконаленні.
У моїй голові часто виникає думка: «Як чудово мати Вчителя! Так, це справді чудово — мати Вчителя!»
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
