(Minghui.org) За останні кілька років китайський уряд посилив кампанію зі знесення старих будинків і переселення їхніх господарів. У багатьох місцях нашої області також активно зносять старі будинки. У багатьох сім’ях сталися сварки через майно. Деякі діти навіть подали позов проти своїх батьків через несправедливий, на їхню думку, розподіл майна після знесення будинку. Між багатьма братами чи сестрами виникли запеклі суперечки. Деякі літні люди настільки розлютилися через боротьбу їхніх дітей, що вчинили самогубство.
Три роки тому влада села, де жила моя мати, теж почала зносити будинки. Селяни були схвильовані, усі обговорювали цю проблему. Одна жінка похилого віку через три дні після підписання дозволу на знесення будинку проковтнула отрутохімікати, бо її діти посварилися через сімейне майно. Вона померла.
Я маю двох старших братів. Коли вони одружилися, батьки побудували кожному по чотирикімнатному будинку. Батьки зберегли собі старий будинок, у якому було шість кімнат.
Згідно з правилами переселення, батьки мали одержати три квартири в обмін на знесення старого будинку. Брати, дізнавшись про це, почали міркувати, кому дістануться ці квартири в майбутньому.
Молодший брат сказав батькові: «Тату, після знесення будинку ти отримаєш три квартири. Може, нехай мені та братові дістанеться по квартирі після твоєї смерті? Сестра віддана тобі й матері, тому ти можеш віддати їй третю квартиру». Батько погодився.
Однак старший брат із дружиною були незадоволені, почувши, що брат обговорював це питання з батьком; їм не сподобалося, що одну квартиру вирішили віддати мені, не обговоривши це спочатку з ними.
Дізнавшись про цю суперечність, я засмутилася та сказала молодшому братові: «Я не хочу цієї квартири». Але він наполягав: «Ні, ти мусиш її отримати».
Він неодноразово просив мене не казати, що я відмовляюся від квартири, у присутності старшого брата та його дружини. Мені було сумно. У нашому селі брати й сестри зазвичай мають добрі стосунки, проте, коли справа стосується грошей і будинків, жадібна натура людей проявляється. І так відбувається в усіх селах.
Коли знесення тільки розпочалося, усі селяни обговорювали, скільки квартир отримає кожна родина в обмін на старий будинок. Вони говорили й про те, як майно буде ділитися між членами сім’ї і в яких сім’ях виникли суперечки через майно.
У сусідньому місті знесли будинок; старший син сім’ї розбив вікно своєї матері й викинув її каструлі на вулицю, бо вона віддала будинок його молодшому братові.
Ці процеси оголили все якнайгірше і якнайкраще в людській природі.
Ми з дружиною мого молодшого брата були дуже близькими. Якось вона прийшла до моєї матері та переповіла свою розмову з її двоюрідним братом. Він запитав її: «Що ти будеш робити, якщо твоя невістка прийде до тебе попросити будинок?» — на що вона відповіла: «Я її поб’ю».
Насправді моя невістка пожартувала зі своїм двоюрідним братом. Але, коли мама розповіла мені цей жарт, мене це зачепило. Я почувалася глибоко скривдженою й ображеною; у мене на очах виступили сльози. Я говорила їй, що не хочу квартири, то як же вона могла таке сказати?!
Пізніше я зрозуміла, що це було зачеплено моє серце звичайної людини. Учитель використав цей жарт, щоб викрити мою глибоко приховану пристрасть. Пізніше мій старший брат також почав просити батьків дати мені квартиру, і він наполягав, щоб я її прийняла. Виявилося, що мої брати немов по черзі мене випробовували та загартовували мій характер!
Я думала про це кілька днів після інциденту. Зрештою я вирішила не приймати цю квартиру. Я сказала своїм двом братам: «Я вже маю своє житло, тому не потребую квартири. Я дуже рада, що ви проявили турботу про мене. Наші близькі родинні стосунки, які тривають уже кілька десятиліть, важливіші за квартиру. Це моя щира заява».
Висловивши свою думку, я відчула полегшення й радість, яких ніколи раніше не відчувала. З мене ніби зняли важкий тягар. У той момент я зрозуміла значення слів:
«Я кажу: коли в тебе з кимось виникла суперечка, відступи на крок назад, і тобі відкриється „неосяжне море та безкрає небо“. Гарантую, що картина стане іншою». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Я відчула, що моя свідомість досягла вищого рівня. Це почуття було напрочуд прекрасним: я по-справжньому усвідомила, що коли ми відпускаємо пристрасть до речей, то почуваємося щасливішими, ніж коли отримуємо ці речі! Я поділилася цим розумінням із сином, і він повністю зі мною погодився.
Одного дня під час вечері з друзями один із них запитав мене: «Скільки квартир ти отримала за знесення старого будинку твоєї матері?»
Я відповіла: «Рідні хотіли дати мені квартиру площею 90 квадратних метрів, але я сказала, що вона мені не потрібна».
У цей момент усі за столом витріщилися на мене. Я бачила в їхніх очах здивування та захоплення. Такі квартири коштують близько мільйона юанів (тобто понад 130 тисяч доларів США). У цю матеріалістичну епоху мало хто може встояти перед такою спокусою.
Багато людей, які були присутні на вечері, у цей момент підняли великий палець угору й сказали: «Ти чудова! Деякі повертаються додому з інших міст, щоб отримати квартиру. Тобі ж дали квартиру, але ти від неї відмовилася. Це дуже рідкісний вчинок у наш час!»
Звичайні люди не знають, що я найбагатша людина у світі, тому що маю Вчителя й Дафа. Учитель навчив мене насамперед думати про інших, жити спокійним та щасливим життям у цьому хаотичному світі! Я не шукаю слави та багатства. Коли я стикаюся зі складними ситуаціями, то дивлюся всередину, щоб знайти власні недоліки, і спочатку думаю про інших.
Я знаю, що мені ще потрібно вдосконалюватися в багатьох аспектах, оскільки в мене досі залишається чимало пристрастей. Я буду дотримуватися Закону та щиро працюватиму над собою в ході самовдосконалення.
У моїй голові часто виникає думка: «Як чудово, що я маю Вчителя! Це справді чудово!»
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
