(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа 1992 року. Зараз мені майже 80 років. Для мене було великою честю відвідати в Чанчуні п’ять лекцій Учителя Лі, засновника Фалунь Дафа. Я хочу поділитися своєю історією набуття Дафа й деяким досвідом вдосконалення.

Вересень 1992 року для мене став найщасливішим у житті. Це також було часом переломної події. Тоді почався мій шлях вдосконалення, і я немов із пекла потрапила до раю.

Початок шляху вдосконалення

До практики в мене були різні хвороби. Я страждала від неврастенії, безсоння, виразки дванадцятипалої кишки й ревматоїдного артриту. У 50 років обличчя в мене було в зморшках. Зір також зіпсувався, тому я читала в окулярах. У мене все боліло, і часто я не могла навіть встати з ліжка. Сини й доньки по черзі робили мені масаж, що лише ненадовго приносило полегшення.

Рідні витратили багато грошей на моє лікування. Мене оглядали кілька фахівців західної медицини й лікарі китайської медицини. Я навіть пробувала деякі народні засоби, але все було марно. Мені стало зрозуміло, що це моя гірка доля і залишилося тільки змиритися.

Усе змінилося у вересні 1992 року. Тоді я знайшла надію на майбутнє. У провінції Цзілінь проходили лекції з Фалунь Дафа. Їх відвідали мій чоловік і дочка. Вони із захопленням розповідали мені про чудодійну здатність Фалунь Дафа лікувати хвороби й підтримувати здоров’я людини. Але на мене їхні слова не справили враження.

Мій свекор тяжко захворів. Він жив у провінції Шаньдун, і чоловікові довелося виїхати, відвідавши лише чотири лекції Вчителя Лі. Побачивши на столі квиток на лекції, я відчула, що не хочу, щоб він даремно пропав, і пішла разом із донькою.

Щойно я увійшла в аудиторію, почалися дива. По лівій нозі наче пробігав електричний струм, вона стала гарячою й оніміла. Такого раніше я ніколи не відчувала, а потім у ногах виникло приємне відчуття. Тілу стало комфортно, і я відчувала сильний приплив енергії. Мене це здивувало, і я подумала: «Цей майстер цигун незвичайний!» Я вирішила запитати його, чи зможе він дати мені Фалунь (Колесо Закону), попри те, що я пропустила перші чотири лекції.

Я пильно дивилася на сцену й раптом побачила яскраве світіння. З лівого боку сцени повільно вийшов високий чоловік. Я кинулася до сцени, схвильована, як дитина. Я хотіла побачити Майстра зблизька. Моє перше враження було таким: він високий, величний, привітний і викликав довіру.

Побачивши мене, Учитель не виявив ані найменшого невдоволення, а, навпаки, посміхнувся і дбайливо на мене подивився. Я запитала: «Учителю, я сьогодні вперше прийшла на лекцію і не була на попередніх чотирьох. Чи можу я отримати Фалунь?» Учитель прямо відповів: «Так». Я дуже зраділа.

У липні 1998 року Вчитель повернувся зі США в Чанчунь. У готелі «Шангрі-Ла» Учитель провів Конференцію Фа для консультантів. Більшість із них практикували вже довгий час, але були й новачки.

Увійшовши в зал, я була в захваті. Він був прикрашений, і все виглядало велично. Насамперед я помітила золоті скатертини на столах, а на них по обидва боки стояли квіти і квіткові кошики, що створювало відчуття свята. Атмосфера була урочистою і священною.

Коли практикувальники Дафа голосно заплескали, я обернулася і побачила високу фігуру — прийшов Учитель. Його потужна енергія нас оточила й очистила. Я розридалася.

Учитель почав говорити, і вся аудиторія затихла. Він читав лекцію понад п’ять годин. Спочатку Учитель сидів, а після перерви читав лекцію стоячи. Він стояв на сцені ліворуч і відповідав на запитання учнів. Я сиділа дуже близько. Переді мною був тільки один ряд, тому я добре бачила Вчителя.

Я бачила, що обличчя Вчителя вкрилося потом, а в руках він тримав пляшку мінеральної води. Відповідаючи на запитання, він не зробив жодного ковтка, а просто витирав піт з обличчя рукою. Так тривало довго, поки хтось не передав Учителю серветку, щоб він витирав нею піт.

Учні ставили запитання щоразу, коли Вчитель збирався попити води. Тож пляшка так і залишилася не відкритою.

Підтвердження Дафа на площі Тяньаньмень

Я двічі їздила в Пекін, щоб захистити гідність Дафа. Я була в числі 10 000 осіб, які звернулися до уряду в Чжуннаньхай 25 квітня 1999 року. Коли 20 липня почалися репресії Фалунь Дафа, я пішла на площу Тяньаньмень і розгорнула захований у рукаві плакат із написом «Фалунь Дафа несе добро». Я кричала: «Очистіть ім'я мого Вчителя! Фалунь Дафа несе добро! (кит. Фалунь Дафа хао!)». Поліціянти в цивільному кинулися до мене, ударом збили мене з ніг і потягли в поліційну машину, а я і далі вигукувала слова правди.

Я бачила, що поліціянти точно так само поводяться з іншими практикувальниками Дафа. Всюди чулися слова: «Фалунь Дафа несе добро! Очистіть ім’я мого Вчителя!».

Поліціянти везли нас близько пів години, а потім зупинилися на порожній площі. Вони висадили нас на закритому майданчику. Поступово він заповнився практикувальниками Дафа.

Поліціянти наказали нам сісти навпочіпки і зчепити руки за головою. Того, хто не виконував вказівок, били, штовхали або змушували стояти на колінах. Я подумала: «Я буду сидіти навпочіпки, але ніколи не стану на коліна перед злом; буду стояти на колінах тільки перед Учителем». Із цією думкою я просиділа навпочіпки до кінця, не змінюючи положення.

Через деякий час до мене підійшов поліціянт і пробурмотів: «Дай-но я подивлюся, що ти за людина». Він спробував штовхнути мене ногою в ліве плече. Дивно, але його нога ковзнула по моїй руці. Я витримала удар, бо мене захистив Учитель. Однак пізніше через те, що я так довго сиділа навпочіпки, нігті на обох ногах почорніли й відвалилися. Лише коли я повернулася додому й деякий час регулярно виконувала вправи, у мене відросли нові нігті.

Мене помістили в центр утримання під вартою «Хандан 3». Я оголосила голодування на одинадцять днів, вимагаючи звільнення. Виявилося, що поліцай, який мене допитував, родом із мого міста. Було видно, що в нього гарне виховання, і він моральна людина. Поліціянт зв’язався з моїми родичами й допоміг мені повернутися додому. Я досі вдячна йому, хоча минуло вже понад 20 років.

Відчути себе знову молодою в 60 років

В останні 30 років у мене були і злети, і падіння, пов’язані з репресіями, які розв’язала китайська компартія. Але я все подолала. Я стала зовсім іншою людиною, практикуючи Фалунь Дафа. Усі мої хронічні захворювання зникли, зморшки на обличчі поступово зменшилися, до мене повернулися ідеальний слух і зір — п’ять років тому я перестала читати в окулярах. Усі мої зуби цілі. Ось тільки спина злегка згорблена.

Найдивовижніше, що сиве волосся поступово чорнішає біля коріння. Люди дивуються, коли під час роз’яснення правди я кажу їм скільки мені років. Співучні, які давно мене не бачили, кажуть, що я помолодшала.

Я постійно відчуваю приплив енергії. Почуваюся краще, ніж до практики Фалунь Дафа. Я ходжу польовими дорогами й підіймаюся сходами висотних будівель, поширюючи інформаційні матеріали з правдою про Дафа. Попри вік, я запросто розбираюся в сучасних технологіях. Можу робити різні наліпки з інформацією про Дафа, амулети та красиві настільні календарі.

Я буду й далі старанно вдосконалюватися.