Поема Юе Фея. Вірність і доброта (частина 1)

(Minghui.org) Юе Фей, легендарний персонаж історії Китаю, став взірцем вірності в багатьох поколіннях китайців. Від вигнання загарбників чжурчженів, до здійснення неймовірних подвигів на полі бою і захисту Центрального Китаю — його життя знову і знову переказується в китайських підручниках з історії, драмах, романах, фільмах і т.ін.

Китайці часто висловлювали свої прагнення через поезію, і Юе не був винятком. Його вірші в «Збірці Юе Вуму» і в «Збірці пісенних віршів» розкривали великодушний характер і високі ідеали полководця.

Ось один приклад:

Переправа через річку Чжан. Написано для Чжан Ваня

Ні прагнення випити, ні бажання базікати, як у молодості

Знову зітхаю, бачачи в дзеркалі сиве волосся

Молоді люди можуть сміятися під квітковою тінню

Коли я повільно проїжджаю повз у пошуках ученого мудреця.

Цей вірш був написаний на четвертому році правління імператора Гаоцзуна (1130 р. н.е.), коли Юе було 27 років. Поки багато його однолітків пили й веселилися, поет дивився в дзеркало на відображення своєї сивини, що пробивалася, і дивувався, як швидко минули роки. Поки мирські люди купалися в сяйві юності, він смиренно їхав на худому коні, у пошуках порад мудреців і відлюдників цього світу.

Мудреці — люди, які ізолювали себе від мирських справ, щоб пізнати найвищі істини всесвіту. Можливо вони зможуть вказати шлях до вдосконалення і повернення до свого істинного «Я». Юе Фей використав цей ліричний вірш, щоб висловити прагнення знайти найвищий шлях і піднятися над звичайним світом.

Згідно з «Історією Сун», усього за три роки до цього, в 1127 році, Юе написав листа імператору Гаоцзуну. Він пропонував почати війну проти чжурчженьської армії загарбників, щоб повернути втрачені ним землі. Він також сказав, що високопосадовці, такі як Хуан Цяньшань і Ван Боянь, не чинили опір загарбникам, а вважали за краще просто відступити на південь. Юе запропонував імператору прийняти рішення повернути землі. Однак після того, як листа було відправлено, Хуан покарав Юе за перевищення своїх повноважень і вигнав з армії.

Сьогодні нам важко уявити, як офіцеру такого низького рівня, як Юе, вистачило сміливості написати імператору. Але насправді давні китайці завжди пам’ятали про долю своєї нації незалежно від свого соціального статусу.

Відомий поет Лу Ю одного разу написав: «Не можна забувати про націю, навіть займаючи низьке становище».

Ма Жун, учений часів династії Хань, писав: «Вірність надзвичайно важлива! Дотримуючись її близько, можна захистити дім і націю; дотримуючись її далеко, можна виправити Небо й Землю».

Юе був відданий не заради власної вигоди, а скоріше через свій природний альтруїзм. Конфуцій одного разу написав: «Вірність — це праведна чеснота».

Юе часто переймався правлінням країни. Хоча імператор був ще відносно молодий, але спадкоємця в нього не було. Коли Юе обговорював це питання наодинці із членами сім’ї, він іноді плакав. Коли він вів солдат у бій, то завжди пам’ятав про долю народу й часто писав імператору про ситуації, які потребують його уваги, не думаючи про те, як це може вплинути на його власні інтереси.

Ті, хто чув ці історії про Юе Фея, часто схилялися перед його самовідданим, чесним характером і відчували трепет перед його шляхетністю.

(Далі буде)