(Minghui.org) Минулого року на електронну пошту нашої групи надійшов лист із запитанням: чи може хтось допомогти практикувальниці на ім’я Ма. Їй було 60 років, вона жила сама, була сліпа та погано чула. Через переслідування їй урізали пенсію. Після того, як її звільнили із центру ув’язнення, поліція і далі стежила за нею. Її життя було важким, і вона не могла подбати про себе. Людина, яка надіслала цей електронний лист, питала, чи може хтось узяти її до себе додому й допомагати їй.

Прийняти випробування

На цей лист ніхто не відповів. Минуло кілька днів, а відповіді, як і раніше, не було. Я подумала, що живу одна, і ми обидві — жінки, але оскільки вона сліпа, то складно доглядати її. Потім прийшла така думка: якби вона могла впоратися сама, їй не знадобилася б допомога. Крім того, якщо ситуація не зміниться, її знову можуть заарештувати.

Я почала практикувати Фалунь Дафа понад 20 років тому. Учитель сказав:

«Водночас я хочу сказати вам: раніше ваша сутність насправді була заснована на егоїзмі, але надалі, хоч що ви робите, ви повинні подумати насамперед про інших і вдосконалитись у праведних Пробуджених, які не мають егоїзму, і які живуть за принципом “спочатку — він, а потім — я”». («Суть сумлінного вдосконалення», «Природа Будди — без упущень»).

Хіба це не було можливістю для самовдосконалення? Я відкинула свої егоїстичні думки і вирішила взяти Ма до себе додому, вивчати Закон і допомагати їй у подоланні негараздів.

Коли я сказала про це координатору, він погодився. Я описала йому свій спосіб життя: щодня я виходжу на вулицю, щоб роз’яснювати правду людям віч-на-віч, і харчуюся дуже скромно. Якщо Ма буде жити в мене, і я не зможу прийти додому і приготувати їй обід, то просто кластиму крекери в доступне місце, щоб їй було що поїсти.

Координатор домовився з Ма про те, щоб вона давала мені щомісяця 1000 юанів на покриття її витрат. Вона погодилася. Я купила ліжко та ще дещо. Коли все було готове, координатор привіз Ма до мене додому.

Перший конфлікт

Оскільки Ма не могла бачити, що їсть, я клала їжу в її тарілку; якщо вода остигала, я кип’ятила воду і знову наповнювала її кухоль. Я відчувала, що через неї в мене з’явилося багато додаткової роботи, проте намагалася бути уважною та дбайливою.

Минуло кілька днів і виникла проблема. Як завжди, я вийшла з дому, щоб роз’яснювати правду, а потім відвідала співученицю, яка мала сильну хвороботворну карму, тому повернулася додому на годину пізніше, аніж звичайно.

Перш ніж я змогла все пояснити, Ма закричала: «Я вмираю з голоду!» Через проблеми зі слухом їй було важко щось розчути, тому я крикнула їй у вухо: «Я залишила тобі печиво, чому ти його не з’їла?».

Вона сказала, що не любить це печиво. Я подумала, що ми говорили про це, і незрозуміло, чому вона передумала. Насилу мені вдалося їй усе пояснити, але я відчувала себе скривдженою. Мої думки були приблизно такими: «Я прихистила тебе добровільно, коли ніхто інший не був готовий допомогти. Твоя присутність у моєму домі тисне на мене, оскільки місцева поліція розшукує тебе. Ти мене не цінуєш і створюєш мені неприємності». Я була засмучена і скривджена.

Того вечора, читаючи Фа, я дивилася в себе — поведінка Ма не була випадковою. Якби я була на її місці, знайшла б я в собі стільки ж мужності, скільки вона? Я раптово відчула до неї симпатію і подумала про її сильні сторони. Хоча вона була сліпою, але намагалася допомогти мені й щодня мила підлогу.

Поступово я почала заспокоюватися і у душі сказала Вчителю: «Я була неправа. Мені не вистачало милосердя». Я вирішила приготувати для неї вареники й поклала їх так, щоб вона могла до них дістатись. Я сказала їй: «На той випадок, якщо ти зголоднієш, а печиво не захочеш, я приготувала вареники. Я зміню свій розклад, і відтепер ми будемо їсти тричі на день».

Ще більше конфліктів

За кілька днів їй захотілося фруктів. Я сказала: «Візьми фрукти, які ми поклали перед портретом Вчителя». Вона мовчки з’їла їх. Наступного дня Ма попросила купити їй ласощі.

Я придушила своє невдоволення і почала дивитись у себе. Де я припустилася помилки? Я щодня роблю три справи. Мені не хотілося витрачати так багато часу на приготування їжі. Я відчувала, що старанно вдосконалююсь, то чому ж було так багато проблем? Ма вимагала все більше й більше. Це змусило мене усвідомити, що маю пристрасті, з якими мені потрібно розібратися. Я попросила Вчителя підказати мені: «Я намагаюся відпустити своє его й беззастережно виявляти милосердя і терпіння».

Я старанно вивчала Закон і нарешті зрозуміла: хіба я не приділяла уваги лише виконанню справ, а не самовдосконаленню? Я щодня виходила рятувати людей і вважала себе старанною ученицею, але насправді не вдосконалювала свій Сіньсін.

Тієї ночі мені наснилося, що дівчина впала в глибокий колодязь, наповнений водою. Я без вагань стрибнула в нього й почала вичерпувати воду. Пізніше на допомогу прийшли інші люди. Коли води не залишилося, з’явилася голова дівчини. Я підняла її — вона була ще жива. Прокинувшись, я зрозуміла, що Вчитель милосердно просвітив мене, сказавши: «Допоможи Ма».

Я знала, що мені потрібно подивитися в себе. Я перестала думати про те, що вона неправа, а задумалася перш за все про те, як ця ситуація перевіряла мене і вказувала на мої пристрасті. Дивитись у себе — це справді чудово! Я змогла ставитись до неї по-доброму. Я стала залишати їй більше їжі, і ситуація покращилася.

Допомагати співучням — означає допомагати собі

Мені наснився ще один сон: я працювала в глибокій канаві і знайшла там дівчину. Вона була ще жива. Я забрала її додому. Я знала, що Вчитель дає мені ще одну підказку: саме я була єдиною, хто міг урятувати цю молоду дівчину, яка зіткнулася із численними труднощами. Раптом я відчула впевненість і подякувала Вчителеві.

Завдяки постійному вивченню Фа й пошукам у собі я побачила, що в мені відбулися величезні зміни як на фізичному, так і на духовному рівні. Я спромоглася поставити себе на місце інших людей і повністю відпустити своє его. Ма теж змінилася. Вона перестала чіплятися і охоче ділилася своїм досвідом самовдосконалення. Я запропонувала їй подивитися в себе: якщо вона пережила такі труднощі, у чому була її помилка?

Я читала Ма нові статті Вчителя, такі як «Пройти смертельне випробування» («Суть сумлінного вдосконалення (3)» та інші, і ділилася з нею своїм розумінням.

Багато разів її незаконно заарештовували, катували, щоб «перевиховати». Понад 40 днів Ма протримали в центрі «промивання мозку», і вона, проти своєї волі, написала багато статей, що ганьблять Вчителя та Дафа. Після того, як її звільнили, вона поїхала з міста, щоб влаштуватися на роботу, але й там припустилася помилки, піддавшись сексуальному дияволу.

Я була глибоко вражена: як могла практикувальниця зробити це? Чи була вона все ще практикувальницею? Якщо вона не змогла зробити крок уперед, щоб підтверджувати Закон і рятувати живі істоти, як вона зможе виправити те, що зробила? Чи дозволять старі сили їй піти безкарно?

Моє серце було зачеплене. Я подумала про підказку Вчителя уві сні, і мої праведні думки посилилися. Вчитель сказав: «Я не можу залишити жодного учня Дафа» («Лекція Фа на зустрічі з учнями Азійсько-Тихоокеанського регіону»).

Я швидко позбулася своєї звички дивитися на неї зверхньо. Фалунь Дафа могутній, і Вчитель милосердний. Я хотіла позбутися цієї пристрасті і просто робити те, що має робити практикувальник.

Я співпрацювала з практикувальником-координатором і далі дивилася в себе. Я також ділилася з Ма своїм розумінням Фа й допомагала їй зрозуміти, що має робити практикувальник у період Виправлення Законом, щоб підтверджувати Фа. Координатор часто завантажував подкасти зі статтями про самовдосконалення на mp3-плеєр, щоб Ма могла їх слухати, і ми постійно відправляли праведні думки, щоб допомогти їй. Поступово праведні думки Ма зміцнилися, у неї з’явилося нове розуміння того, як робити три справи. Вона також поступово навчилася дивитися в себе.

Ма зрозуміла, що її неправильний стан був спричинений переслідуванням із боку старих сил. Вона сказала: «Я боялася, що мене вб’ють, тому й пішла проти Дафа, але це не було з моєї волі. Я навіть дійшла до того, що обмовила Дафа та Вчителя. Тепер у мене нема страху». Вона визнала свої помилки та попросила Вчителя пробачити її.

Ма нарешті змінилася. Її праведні думки зміцніли, і вона вирішила повернутися до своєї сестри, де їй доведеться зустрітися віч-на-віч із поліціянтами, які переслідували її, і роз’яснити їм правду.

Праведні думки

Вона сказала, що усвідомила: «Я тут, щоб допомогти Вчителю в спасінні живих істот. Якщо поліціянти, які переслідували мене, продовжать репресії, чи зможуть вони врятуватися? Мені треба врятувати їх».

Вона планувала роз’яснити факти поліції після того, як повернеться до будинку своєї сестри, і їй знадобилися деякі матеріали. Я підготувала матеріали та неодноразово перечитувала їй, щоб вона запам’ятала. Коли вона відчула впевненість, то сказала: «Я поговорю з ними».

Перешкоди подолано

У найближчому банківському відділенні ми перевірили баланс її банківської картки, і були приємно вражені — на її рахунку було 1800 юанів, що точно відповідало її пенсії за один місяць. Ми знали, що Ма на правильному шляху й були вдячні Вчителю за його милосердя.

Через 20 днів ми з координатором вирушили відвідати Ма. Вона була рада нам і сказала: «Я попросила сестру зателефонувати до поліції у своєму рідному місті, щоб повідомити, що я повернулася. Звісно, начальник місцевого „Офісу 610“ привів двох поліціянтів. Привітавшись, я почала пояснювати їм факти. Я сказала те, що мала сказати, і вони вислухали. Моя сестра трохи нервувала, але в мені не було страху. Більше вони не повернулися».