(Minghui.org) Я із сільської місцевості й отримала Дафа 1998 року. Відтоді минуло вже майже 25 років, проте мені здається, що я вдосконалююся не старанно і підводжу нашого великого й милосердного Вчителя. Багато років я щодня вивчала Фа в групі, але, як і раніше, використовувала людські уявлення і нерідко сперечалася з іншими людьми. Мені вдавалося контролювати себе під час конфліктів зі сторонніми, але я не могла стримуватися, коли виникали суперечність із родичами, особливо з чоловіком, який також практикує. Я сперечалася з ним навіть через дрібниці, і так дратувалася, що в мене червоніло обличчя і здувалися вени на шиї.

Одного разу ми з ним поїхали на триколісному електровелосипеді в інше село в гості до практикувальника. На півдорозі нам перегородила дорогу отара овець. Чоловік сказав мені: «Посигналь». Після кількох сигналів вівці злякалися і втекли. Розсерджений пастух вилаяв нас і побіг за ними, а ми поїхали далі. Чоловік почав докоряти мені, і я засмутилася: «Ти сам велів мені посигналити, а тепер звинувачуєш мене. Ти вважаєш, що завжди правий». Водночас я подумала: «Це я маю звинувачувати тебе, а не ти мене. Я з тобою більше ніколи й нікуди не поїду!»

Пізніше я зрозуміла, що цей випадок був можливістю, яку Вчитель надав мені для підвищення, але через погане розуміння я не скористалася нею.

Наступного дня я попросила чоловіка зарядити акумулятор велосипеда, щоб ми могли поїхати розклеювати інформаційні матеріали про Фалунь Дафа. Я на кухні готувала обід, коли почула його крик: «У велосипеда спустило колесо! Мабуть, це ти проколола його, коли вивозила на ньому сміття. Ти повинна його полагодити!» Мені спало на думку: «Мені треба витерпіти все, що б ти не говорив». Я накачала колесо і поїхала в ремонтну майстерню, взявши із собою помпу про всяк випадок. Майстерня в нашому селі була закрита, тому я вирушила в інше село. Дорогою в мене голова йшла обертом, з'явилася думка помилкового «я»: «Це робота чоловіка, але він її не став робити, а нав'язав тобі». Я сказала хибному «я»: «Сьогодні я не піддамся на твої хитрощі й буду слухати тільки Вчителя».

Пізніше в моїй голові з'явилася інша думка від хибного «я»: «Зараз час обіду. Він не готує їжу і не лагодить велосипед. Коли ти повернешся додому, тобі ще доведеться готувати». Я сказала помилковому «я», що приготую обід, коли повернуся додому.

Полагодивши велосипед і повернувшись додому, я побачила, що чоловік увімкнув кондиціонер і спокійно спить. У голові одразу виникла ще одна думка від хибного «я»: «Поглянь на себе: тобі спекотно, ти спітніла, а тобі потрібно швидко готувати обід. А тепер поглянь на нього: він спить у кімнаті з кондиціонером і насолоджується». Мене це трохи зачепило, і я мало не потрапила в пастку хибного «я», але запитала себе: «Чому тебе це зворушує?» У цей час мені згадався вірш Учителя:

«Злою людиною керує заздрість. Через свій егоїзм і зарозумілість вона вважає, ніби все, що з нею коїться, є несправедливим. Добра людина завжди виявляє милосердя. Вона не ображається, не відчуває ненависті й приймає страждання за радість. У Пробудженого не існує пристрастей. Він спокійно дивиться на людей цього світу, введених ілюзорними картинами в оману» («Ступінь досягнення» зі збірки «Суть сумлінного вдосконалення»).

Я сказала помилковому «я»: «Ти заздриш. Не буду слухати тебе, я повинна слухати свого Вчителя». Після цього я відчула легкість і з радістю пішла готувати.

Чоловік допомагає мені вдосконалюватися

Ми із чоловіком щодня прокидалися о третій годині, щоб виконати п'ять вправ Фалунь Дафа. Часто починали з п'ятої вправи (годинної медитації), потім робили перші чотири вправи, а о шостій годині відправляли праведні думки. Один співучень запитав нас: «Чому ви починаєте з медитації? Практикувальники зазвичай починають із перших чотирьох вправ, а потім розпочинають медитацію». Я пояснила: «Рано вранці тихо. Це добре для медитації. А якби ми почали з перших чотирьох вправ, то вже б розвиднілося. Учитель сказав, що не обов'язково виконувати вправи одна за одною».

Крім того, під час виконання другої вправи в мене часто з'являлася потреба сходити в туалет. Чоловік кілька разів вказував мені на цю проблему, а я виправдовувалася. Одного разу, коли я знову зупинилася під час виконання другої вправи, він суворо сказав мені: «Що ти робиш? Чому ти така несерйозна?» Я промовчала й пішла в туалет.

Але цього разу я замислилася над своєю поведінкою: можливо, я справді неправа і не відповідаю Фа? Чому я завжди ходила в туалет під час цієї вправи? Вийшовши з туалету, я продовжила виконувати вправи. Чоловік серйозно сказав мені після виконання вправ: «Ти не розумієш, що робиш. Яка легковажність! Ти не поважаєш Учителя! Ти не поважаєш Фа!» Це вразило мене і пробудило: «О боже! Це неповага до Вчителя і Фа!» Коли звучить музика, Учитель наставляє і направляє нас у виконанні вправ. Як можна недбало ставитися до милосердя Вчителя і його важкої праці? Я відразу ж подивилася в себе. Яка пристрасть змушує мене перебувати в цьому неправильному стані так довго? Раніше я не дивилася в себе, а сперечалася із чоловіком, використовуючи людські поняття. Те, що я виявила в собі, вразило мене. Виявилося, що я боялася труднощів, пов'язаних з утриманням охоплення колеса упродовж тривалого часу! Саме із цієї причини мені хотілося спочатку виконати п'яту вправу (медитацію), щоб потім у середині другої вправи збігати в туалет. Це було проявом ліні та страху перед труднощами. Я була сповнена рішучості змінитися. Учителю, будь ласка, зміцніть мої праведні думки й допоможіть мені чинити правильно!

Наступного дня ми почали з першої вправи й закінчили п'ятою. У перервах я не ходила в туалет. Усе прийшло в норму. Я щиро вдячна Вчителю за те, що він допоміг мені усвідомити мою проблему. Я вдячна Вчителю за милосердну підтримку! Учитель через мого чоловіка допоміг мені вдосконалюватися.