Чому вчитель Міларепи неодноразово велів йому будувати й руйнувати будинки з каменів?

(Minghui.org) Міларепа був відомий як засновник Білої школи тибетського буддизму, і в нього був дивовижний досвід самовдосконалення. Перш ніж учитель Марпа прийняв Міларепу в учні, він наказав йому побудувати, а потім розібрати кілька будинків з каменю.

Будинки з каменю Міларепа будував на крутій горі. Міларепі не дозволялося використовувати свійську худобу для перевезення каміння в гори. Він повинен був сам нести кожну кам'яну брилу. Після того, як Міларепа витрачав багато зусиль на будівництво будинку, Марпа щоразу наказував зруйнувати будинок і побудувати новий.

Хоча він не до кінця розумів мету, що стоїть за цими наказами Марпи, Міларепа ставився до всіх труднощів, як до випробувань, не виявляв жодного невдоволення щодо Марпи. Поки Марпа погоджувався взяти його в учні, Міларепа був готовий терпіти будь-які страждання. Його турбувало не те, чи зможе він що-небудь отримати від свого вчителя, а те, чому в нього було так багато гріховної карми, яка заважала йому стати учнем Марпи.

Чого Міларепа не знав, то це того, що Марпа використав для нього процес будівництва й руйнування будинків із каменів, щоб усунути його карму. Іншими словами, Міларепа вже практикував вдосконалення за настановою Марпи. Але Марпа не пояснив йому цього, інакше це вже не могло б вважатися випробуванням. Пізніше, коли Міларепа завершив своє вдосконалення, він сказав людям, які намагалися заподіяти йому шкоду, що їм це фактично не вдасться, тому що його карма вже перетворена його вчителем.

З погляду духовного вдосконалення, будівництво будинків було всього лише формальністю. Міларепа прийшов до Марпи не для того, щоб навчитися будувати будинки, і Марпа не вчив його цьому. Марпа просто використав привід будівництва будинків, щоб Міларепа вдосконалювався сам і вдосконалював свій розум. Не мало значення, будує він будинки чи займається іншими справами. Ключ у тому, як удосконалювати себе в цьому процесі.

Порівнюючи з тим, як Міларепа будував будинки, я бачу деяку схожість із роботою практикувальників Фалунь Дафа в США в різних проєктах, або із ініціативами з розповсюдження Дафа та інформування людей про переслідування в Китаї. Річ не в тому, щоб щось робити, адже таке середовище та процеси призначені для того, щоб надати нам багато можливостей для самовдосконалення.

Міларепа, можливо, став би експертом у будівництві будинків, виконавши це безліч разів. Але це нічого не означало, і рівень його майстерності не міг слугувати показником його духовних досягнень. Те ж саме відбувається і з нами. Займаючись деякими проєктами понад десять років, ми, можливо, стали експертами в галузі медіа, або популярними YouTube-блогерами з мільйонами підписників; але це теж нічого не означає. Ми прийшли в удосконалення за Дафа не для цього. Учитель просто влаштував таку форму, щоб ми могли вдосконалюватися. Процес виконання справ — це всього лише частина нашого шляху вдосконалення.

Якщо ми чітко усвідомлюємо, що вдосконалюємо себе, то максимально використовуватимемо процес участі в різноманітних проєктах, бо тільки духовне досягнення є нашою кінцевою метою вдосконалення, а не те, наскільки успішними ми стаємо на людському рівні. Справи в людському світі лише надають нам деякі можливості. Це лише інструменти, а також тимчасові ролі, які ми граємо формально, як це робив Міларепа. Але, якщо ми прив'яжемося до самої форми і станемо самовдоволені у своїх досягненнях, це може призвести до катастрофічних наслідків для нашого вдосконалення.