(Minghui.org) У липні 2011 року ми зі співучнями пішли на фермерський ринок, щоб поширювати інформацію про Фалунь Дафа. Більшість селян добре приймали її. Менше ніж годину в нас зайняло, щоб допомогти понад десяти фермерам вийти з компартії Китаю. У мене з’явилася самовпевненість, і я почала підвищувати голос. Я не встигла озирнутися, як перед нами постали двоє поліціянтів, які наказали пройти з ними.
У поліційній дільниці в нас відібрали торби. Матеріали Фалунь Дафа поклали на стіл, а нам наказали стати поруч зі столом, щоб сфотографувати нас. Ми не співпрацювали із поліціянтами.
Тоді поліціянт, на ім'я Гай звелів мені йти за ним. Він відвів мене до кімнати, наповненої знаряддями тортур, і наказав виконувати те, що він каже. «Я не можу дотримуватися ваших наказів. Якщо я виконаю те, що ви кажете, це завдасть вам шкоди», — сказала я.
Він був шокований і запитав: «Як це мені може зашкодити?»
«Переслідування Фалунь Дафа не має жодної правової основи. Комуністичний режим використовує вас, щоб переслідувати нас. Якщо я співпрацюватиму з вами, то ви вчините гріх і в майбутньому за це треба буде відповісти». Я також розповіла йому про те, як компартія поширює брехню, яка очорнює Фалунь Дафа, особливо про сфабриковане самоспалення на площі Тяньаньмень.
Гай спокійно вислухав мене. За годину він привів мене назад у вестибюль.
Невдовзі після цього прийшло кілька агентів «Офісу 610» і наказали мені підписати свідчення, сфабриковані іншим поліціянтом. Я відмовилася підкоритися і сказала, що моя співпраця в переслідуванні насправді завдасть їм шкоди. Я попросила їх прочитати інформаційні матеріали, які вони відібрали в нас, і більше не брати участь у переслідуванні.
Агенти «Офісу 610» взяли деякі матеріали й пішли. Я чула, як поліціянт Сень скаржився, що Гай не може знайти достатньо людей для обшуку наших будинків, хоча насправді він мав можливість направити людей з іншого агентства.
Ще за кілька годин Гай наказав нам зібрати сумки й вручив транспортні картки. Потім він попросив Сеня відвезти нас до автовокзалу. Сень відмовився і, ударивши рукою по столу, спитав: «Ми що, просто так відпустимо їх?»
Гай нічого не відповів, але через деякий час сам довіз нас до автовокзалу через невеликий провулок.
Всі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
