Швидше пробуджуйтесь

(Minghui.org) Коли ми оцінюємо речі людськими уявленнями, це є проявом того, що ми не перебуваємо у Фа. Насправді це те саме, що не поважати себе й не дорожити собою, зневажати чи навіть ображати Вчителя і Закон. Це серйозна проблема. Якщо людина довго перебуває в такому стані, їй загрожує велика небезпека.

Незліченні життя в інших вимірах дивляться на нас. Вони дивляться, чи гідні ми називатися учнями Дафа, чи приймаємо Фа Учителя і, чи застосовуємо його в житті. Чи ми усвідомлюємо важливість покладеної на нас місії і чи зберігаємо в серці принципи Фа? Чи знаємо ми про наслідки недбайливого вдосконалення? Коли настане час підбиття підсумків, ми збагнемо, що пристрасть до особистих інтересів не приносить нам слави і вигоди; навпаки, призводить до зради самих себе і живих істот, які покладали на нас надії на порятунок, і ми приймаємо безмежну рятівну благодать Учителя як належне.

Ми не говоримо про практикувальників Фалуньгун, які почали вдосконалюватися після 1999 року. Але деякі з тих, хто приєднався до учнів Дафа до 1999 року, усе ще, не замислюючись, кажуть: «Я з дитинства не вчився працювати», «У мене завжди болить шлунок після вживання якихось продуктів», «У мене раніше були травми спини й ніг», «У дитинстві я не слухав своїх батьків, і вони нічого не могли зі мною вдіяти» або «Я з дитинства мріяв про таке життя».

Часто можна чути, як практикувальники Фалуньгун кажуть це, щоб виправдати свою поведінку звичайної людини. Це означає, що вони не ставляться до себе, як до практикувальників у цих питаннях. Вони прив’язані до людських почуттів, особливо до власних втрат і здобутків. Вони також можуть заздрити, змагатися і боротися, а також прагнути слави й вигоди. Такі учні можуть відчувати, що до них ставляться несправедливо, вони дивляться зовні і перекладають відповідальність на інших. Нагромадивши так багато пристрастей, вони ставляться до них, як до частини себе. Цим практикувальникам треба замислитись, як давно вони вдосконалюються, чому наставляє їх Вчитель і з якої причини вони не зіставляють себе з Фа й не дотримуються критеріїв Фа.

Багато практикувальників Фалуньгун люблять цитувати своїх колег, членів сім’ї, а також висловлювання звичайних людей, щоб підтвердити власні думки. Але чи відповідає думка пересічних людей принципам Фа? Візьмемо, наприклад, брехню. Сучасне суспільство розглядає брехню, як ознаку «інтелектуальності» і необхідну життєву навичку. Брехня настільки вкоренилася в Китаї, що практикувальники Дафа рідко надають повну інформацію про себе під час заповнення заяви щодо прийняття дітей до Академії мистецтв Фей Тянь.

Навпаки, Учитель говорить нам у «Чжуань Фалунь», що ми не маємо вчити наших дітей досягати успіху будь-якими шляхами, або наставляти їх робити погані справи. Тоді якими стандартами ми маємо керуватися? З погляду звичайних людей, люди в Китаї, свідомість яких отруєна пропагандою компартії, вважатимуться «практичними» і «розумними». Вони не мають моральних обмежень у прагненні до вигоди. Чи хочете ви бути одним із них, чи хочете стати учнем Дафа, який асимілюється з Фа?

Людські уподобання, людські уявлення й людські емоції часто призводять до формування в людини невиправданих очікувань. Людина може вирішити, що має право вимагати чогось від інших, і приймає допомогу оточення, як належне. Це включає і наше ставлення до Вчителя. Вчитель викреслив наші імена зі списків пекла, зжив за нас карму, погасив наші борги, дбає про нас і постійно обороняє. Вчитель допомагає нам підвищити наш рівень, коли ми підвищуємо Сіньсін. Коли ми не отримуємо бажаного в людському світі, то скаржимося й обурюємося. Це є матерією людських уявлень, емоцій і уподобань, які накопичилися за тривалий час, а не справжніми думками учнів Дафа.

Якщо ми керуємося людськими уявленнями, прагнемо зовнішніх речей і ображаємося на інших, коли наші бажання не виконуються, ми перебуваємо в стані людини. Коли наше справжнє «Я» слабшає, ми стаємо простою людиною. Як же ми зможемо виконати наші обітниці з порятунку живих істот?

Коли ми постаємо перед труднощами в житті, яка думка в нас виникає першою? Чи є вона відображенням людських уявлень, пристрастей чи почуттів, чи можемо ми оцінити ситуацію з позиції Фа? Дивимося ми в себе чи зовні? Це найкращий спосіб визначити різницю між людиною та практикувальником. Звичайно, оскільки ми ще вдосконалюємося, то не можемо відразу повністю позбутися людських уявлень; в іншому випадку нам не потрібно було б удосконалюватися. Але якщо ми зможемо швидко усвідомити, у чому помиляємося, захочемо відмовитися від людського мислення і змінити себе, тоді це означає, що ми можемо бути істинними вдосконалювальниками, гідними турботи й величезних зусиль Вчителя, яких Вчитель докладає для нашого порятунку.

Як ми можемо розпізнати й усунути наші вроджені людські пристрасті, уявлення і почуття? Як розпізнати справжні думки? Як досягти того, щоб наші щирі думки засяяли? Це те, про що ми, вдосконалювальники, маємо думати завжди.

Деякі практикувальники вдосконалюються за Дафа багато років і вважають себе зрілими, тому без вагань можуть говорити на будь-яку тему так, начебто знають усе. Вони можуть із задоволенням довго розмовляти про речі звичайних людей. Щоразу, коли співучні нагадують їм про справи Дафа, вони передусім думають про вигоду, яку можуть отримати від цього; вони торгуються заради особистої вигоди і судять про справи з людськими уявленнями й почуттями. Люди з оточення також іноді потурають їм, не усвідомлюючи, що конфлікти, свідками яких вони стають, показані для того, щоб вони могли виправити себе.

У давнину учнів наставляли поважати своїх вчителів і слідувати Шляху. Люди прагнули досягти академічних успіхів, водночас покращуючи свій характер. Але в наші дні, студент вважає, що, оскільки він заплатив за навчання, навчальний заклад і викладачі зобов’язані допомогти йому закінчити його і присвоїти науковий ступінь. Нинішнє суспільство настільки зіпсоване, що в ньому не залишилося моральних норм. Якщо ми будемо використовувати норми людського суспільства як критерії для вдосконалення, у нас не буде можливості підвищитись у Фа й повернутися до своїх джерел. Чи зобов’язаний Вчитель урятувати нас і повернути назад у наші небесні домівки? Як багато нам потрібно попрацювати і скільки карми ми маємо усунути, перш ніж станемо гідними божественного статусу, яким Учитель планує наділити нас у новому Всесвіті? Кожному з нас, хто хоче по-справжньому вдосконалюватися і повернутися до своїх джерел, потрібно підійти до цього питання з належною серйозністю і відповідальністю.

Ці слова можуть бути суворими, але насправді це залежить від того, про що ми говоримо. Стародавні люди казали: «Гарні ліки мають гіркий смак, а неприємне зауваження допомагає покращити нашу поведінку». Але сучасні люди намагаються налагодити зв’язки, щоб здобути чиюсь прихильність. У давнину людям доводилося зі значними труднощами долати великі відстані, щоб почути хоча б одну чи дві фрази із вчення Будди; деяким навіть довелося віддати своє життя. На Заході один зі святих погодився заплатити високу ціну за те, щоб допомогти людям звернутися до Бога. З нього здерли шкіру. Ми ж так легко здобули Фа. Учитель доклав стільки зусиль, щоб розшукати нас, узяв на себе карму, яку ми нагромадили життя за життям, очистив нас за Дафа й допомогає нам удосконалюватися, і після всього цього ми не цінуємо все, що нам дано. Це може спричинити величезну кармічну відплату. Це не те, чого хотів би хтось із нас. Якщо ви справжні практикувальники, тоді швидше пробуджуйтеся. Ніхто не має вважати, що це його не стосується.