Мова небес. Джерела мови у китайській культурі (частина 1)

(Minghui.org) Китайська — одна з небагатьох сучасних мов, у якій усе ще використовується логографічне письмо (прим. перекл.: логограма є певною ідеєю, а не словом чи морфемою. Логографічне письмо має деякі переваги в порівнянні з буквено-звуковим і складовим). Китайські ієрогліфи, що є логограмами, часто є стилізованими картинами того, що вони зображають. Хоча це ускладнює освоєння мови новачками, така риса надає китайській мові одну з її унікальних особливостей: можна навчитися читати цією мовою, навіть не вміючи говорити нею. Китайська — також одна з небагатьох мов, якою можна писати як зліва направо, так і справа наліво.

Але, мабуть, найцікавіше в китайській мові — це створення її ієрогліфів, які не тільки є інструментами спілкування, а ще й, як вважається, несуть за своєю формою та походженням божественне послання людству. Дійсно, за китайською легендою про створення світу мова розглядається як дар, який пов’язує людство з природою і, найголовніше, повертає його до Творця.

У цій статті ми докладніше розглянемо міфологію, пов’язану з китайською мовою та китайською концепцією мови, а також поговоримо, яке натхнення дає це, допомагаючи жити в сучасному світі.

Частина I. Походження Всесвіту

Перш ніж розповісти історію створення китайської мови, нам потрібно зрозуміти, як китайська культура розглядає створення Всесвіту. Як і багато інших легенд про створення світу, ця історія починається з Творця.

Спочатку Творець створив Космос, Небозвід, а також усі часи та простори. Він позначив межі Трьох Сфер, усередині яких помістив Землю і вдихнув життя в живі істоти, які мали населити всю світобудову — від богів до людей і до предметів — і з того часу уважно спостерігав за людьми, піклувався про них і захищав їх поки людство розвивалося.

За китайською версією Всесвіт проходить чотири фази: формування, стабільність, псування і руйнування. Напередодні етапу руйнування Творець запланував виправити Всесвіт і врятувати живих істот, що перебувають у ньому, запобігши знищенню всіх життів. Це акт порятунку, який виходить із Його безмежного милосердя і за це всі істоти, включно з людьми, повинні відплатити нескінченною вдячністю.

Три Сфери, створені Творцем, сприймаються людством по-різному. Це і Чумацький Шлях у небі, і численні мерехтливі зірки, Сонце, Місяць, Земля з її горами, річками, озерами та океанами, і різноманітні флора та фауна, а також хмари, полярні сяйва, веселки та шторми.

Усі ці матеріальні об'єкти та явища існують як частина екосистеми, спеціально створеної для людей, де людство відокремлено від справжнього прояву Всесвіту. Неозброєним оком люди здатні бачити лише те середовище, яке було сформовано для них. Однак це обмеження накладено на людей за задумом Творця.

Попри хитромудру конструкцію, Три Сфери не призначалися для того, щоб бути домівкою для людей. Це лише випробувальний полігон, який призначений для використання на остаточній стадії порятунку Всесвіту Творцем. На цьому випробувальному полігоні, де люди не можуть бачити справжньої картини, людство піддається перевірці, щоб побачити, чи зможуть люди відрізнити добро від зла, чи виберуть вони божественне і життя — чи заперечення і руйнування.

Отже, упродовж усієї історії різні династії, що виникали на Землі, говорили про божественні таємниці; усі вони передавали концепцію «просвітлення», бажання піднестися до божественного і розгадати таємниці світобудови.

Ці ідеї були передані людству божественними істотами, які спостерігали за ним. Постійно навчаючи людей упродовж багатьох епох, ці божественні істоти допомогли людям створити культуру, яка була покликана підтримувати їхній зв'язок із вищими силами, даючи людству шанс вибрати правильний шлях у вирішальний момент.

І частиною цієї переданої Богом культури була мова.

Частина II. Мова до винаходу слів

Багато антропологів та істориків розглядають походження мови як фактичний початок нашої нинішньої людської цивілізації. До цього люди вели примітивний спосіб життя і боролися за виживання, маючи найпростіші засоби захисту від хижаків і стихій.

Згідно з поширеною думкою щодо цієї фази людського розвитку — «доісторичної» — люди жили в печерах і куталися в шкури тварин, щоб зігрітися. Для запам'ятовування чогось люди зав'язували вузли, і вели просте життя, безпосередньо контактуючи з матір'ю-природою, на відміну від сучасних людей, які винайшли різні інструменти та механізми, щоб віддалити себе від впливу природи.

У цьому середовищі доісторичним людям доводилося постійно спостерігати за тим, що їх оточує, і не лише за незліченною кількістю речей, що існують на поверхні планети, а й за астрономічними явищами та рухом атмосфери. Вони повинні були все краще і краще розпізнавати закономірності явищ і поглиблювати своє розуміння навколишнього світу, щоб уникнути небезпеки та знаходити нові ресурси. Ця потреба в спостереженні поєднувалася з більш насущними турботами, такими як уміння справлятися з лютими хижаками і полювати, щоб отримати їжу. У багатьох ранніх легендах людства згадується полювання.

Для сучасних людей природні явища безладні, хаотичні та діаметрально протилежні будь-якій концепції мудрості, задуму чи логічної інтерпретації. Однак із погляду традиційної китайської космології таке твердження неправильне, оскільки природа, як і всі інші об'єкти, створена Творцем, підпорядковується фундаментальному закону Всесвіту, який визначається принципами «Істина, Доброта, Терпіння». Це прояв принципів на цьому рівні Всесвіту, в межах Трьох Сфер.

Накопичуючи знання про навколишній світ, отримані завдяки спостереженням, стародавні китайці почали бачити в довкіллі свого роду «мову». Вони виявили, що певні явища взаємопов'язані одне з одним відповідно до цих фундаментальних принципів, і невдовзі почали поглиблено розробляти та вивчати цю «безсловесну мову».

Частина III. Безсловесна Небесна книга

Давня китайська приказка говорить: «Щастя та втрата проявляються відповідно до змін, що відбуваються у Всесвіті».

Цю думку можна простежити аж до легенди про Фусі, одного з «Трьох імператорів», від яких походить китайський народ. Фусі вважається першим із трьох імператорів і прабатьком усіх китайців; бувши напівбогом, він використав свої здібності, щоб допомогти китайцям розбудувати суспільство.

Одним із багатьох досягнень Фусі є тлумачення однієї із цих безсловесних мов та навчання китайців читати пророцтва Всесвіту.

Він почав із того, що розділив усі речі у Всесвіті на дві категорії: Їнь та Ян. Він показав людям, як у них сходить сонце вранці та місяць уночі; змінюються пори року, деякі світлі та теплі, а інші темні та холодні. Півні кукурікають, тоді як кури несуть яйця; чоловіки сильні, а жінки ніжні. Емоції змінюються від збудження і радості до гніву та смутку, а мирські події є або благословенням та придбанням, або нещастям та втратою.

Символом Ян та всіх речей янської природи Фусі вибрав горизонтальну лінію. Символом Їнь — дві коротші горизонтальні лінії, розділені пропуском. Потім він об'єднав лінії Їнь та Ян у «чотири зображення», кожне з яких складається з двох елементів і трансформував комбінації з трьох елементів у «вісім триграм». Нарешті, перестановка цих восьми триграм призвела до утворення 64 гексаграм, які потім можуть бути використані людьми для розшифрування послань Всесвіту, що передбачають удачі чи нещастя, щоб можна було вжити відповідних заходів.

Сьогодні ми можемо розпізнати ці 64 гексаграми в «І Цзін», або «Книзі змін», одному з найстаріших китайських посібників із ворожіння.

Хоча ці гексаграми не є словами, вони все ж таки передають закони світоустрою та причинно-наслідкові зв'язки подій, породжуючи ідею про «безсловесну небесну книгу» в китайській космології. Це не матеріальна книга, а концепція про те, що все, що існує в космосі і на Землі, завжди перебуває в контакті з людством. Небеса формують природні явища в навколишньому середовищі, щоб передавати різні послання, не використовуючи жодного слова. Так само, як відповідно до китайського містицизму, душа людини передає думки мозку, не використовуючи слова, а мозок потім перетворює ці безсловесні сигнали на мову і жести, які виявляються як матеріальні.

Хоча більшість китайських провісників із часів Фусі прагнули розшифрувати цю безсловесну небесну книгу, суть книги проста: люди мають жити відповідно до закону Всесвіту. Щоразу, коли люди щось роблять, вони завжди повинні дивитися, чи їх мотивація відповідає закону, який є справжнім стандартом для визначення добра і зла. Люди накопичують чесноту, коли роблять добру справу і дотримуються Закону, і саме завдяки цій чесноті в них у житті все йде гладко.

Віра в це розширюється до ідеї самовдосконалення в духовній культурі Китаю, де люди можуть підвищувати свій рівень, постійно вдосконалюючи свій характер відповідно до закону Всесвіту «Істина, Доброта, Терпіння».

Частина IV. Прояви зв'язку Всесвіту

Говорять, що окрім 64 гексаграм «І Цзін», інші діаграми також допомагають розшифрувати безсловесні послання Всесвіту. «Схема з річки Хуанхе», або «Хету», так само як і «Лошу», являють собою графічні схеми, які також пов'язані з безсловесною небесною книгою. Ці дві діаграми фігурують у легенді про те, як Цан Цзє створив китайську писемність, вони також використовувалися в китайській геомантії, нумерології, філософії та навіть природничих науках.

Проте не всі прояви божественної волі є такими таємними. У наш час, коли використання цих посібників із ворожіння стало набагато менш поширеним, було зафіксовано кілька випадків надприродних знамень, пов'язаних із китайською мовою.

Наприклад, «Камінь із прихованими ієрогліфами», знайдений у місті Чжанбу повіту Пінтан провінції Гуйчжоу, є одним із таких випадків. Після того, як майже 500 років тому з природних причин валун розколовся навпіл, на внутрішній поверхні каменю було виявлено рядок із шести китайських ієрогліфів. Камінь було виявлено у 2002 році, і багато китайських геологів приїхали сюди, щоб вивчити це незвичайне явище. Зрештою, вони заявили, що ієрогліфи були сформовані природним чином, без участі людини.

Зараз камінь є туристичним об'єктом у Гуйчжоу, на ньому встановлено табличку, на якій зафіксовано зроблений ученими висновок. За цією табличкою видно шість ієрогліфів, які читають як: «Комуністична партія Китаю загине». (Джерела в Китаї навмисно опускають останнє слово, але це досить ясно будь-кому, хто бачить цей камінь на власні очі).

«Камінь із прихованими ієрогліфами» у провінції Гуйчжоу

Одного разу стався випадок, коли гуска, що належала одній сім'ї в провінції Хейлунцзян, знесла чотири яйця, на яких можна було побачити ієрогліфи «Бог уже прийшов» (або інший варіант перекладу з китайської «Божественні істоти вже прийшли»).

Гусячі яйця з написом «Бог уже прийшов» (або «Божественні істоти вже прийшли»).

Багато сучасних китайців розглядають ці надприродні явища як знак того, що божественні істоти все ще намагаються спілкуватися з людьми навіть без безсловесної небесної книги, і що за людьми, як і раніше, спостерігають вищі сили, щоб людство не збилося з правильного шляху.

Частина V. Про безсловесне спілкування в суспільстві

Широко розповсюджена думка, що малюнок передував появі писемності, причому ранні малюнки датуються 30 роком до н.е. Письмова мова, з іншого боку, на думку вчених, виникла між 4000 і 3000 роками до н.е.

У певному сенсі малюнки — це людський прояв безсловесної мови, що використовується спеціально для спілкування всередині людського суспільства. А коли малюнки та картини перетворюються на мистецтво, вони можуть забезпечити докладне та точне зображення предметів та людей. Вони настільки виразні, що можуть навіть передати сильніші емоції та глибший зміст, що стоять за об'єктом або людиною, і можуть передавати це значення дуже яскраво.

Попри те, що я сам недостатньо добре знаюся на живописі, на мене завжди справляють велике враження хороші картини. У дитинстві в мене вдома на стінах висіли картини, що зображували чотири пори року. Я досі пам'ятаю, як вони наповнювали мене хвилюванням і радістю щоразу, коли я дивився на них. Вони вражали мене глибоким почуттям прекрасного, і я досі пам'ятаю ці картини.

Один із традиційних китайських стилів живопису називається «гунбі». Це дуже детальний стиль, що підкреслює чистоту ліній. Хоча в цьому стилі не використовується багато фарб, лише кілька мазків пензлем, що створили з порожнечі гори, річки, рослини та дерева, здатні перенести глядачів у ідилічні місця. Зображені персонажі реалістичні, виразні, виглядають так, наче ось-ось зійдуть із картин.

Саме цей стиль використав Учитель Лі Хунчжи, ілюструючи свої поетичні збірки «Хун Їнь». Зображення різних Богів і Будд на ілюстраціях випромінюють неймовірне відчуття благодаті. Досить просто поглянути на них, щоб у серці зародилася доброта.

Художники Стародавнього Китаю вірили, що душевний стан людини, що створює витвір мистецтва, передається цьому твору. Якщо художники мають чистий і незамутнений стан свідомості і звертаються до традиційних художніх стилів, їхня чистота здатна допомогти їм висловити суть їхнього задуму й по-справжньому втілити його в життя. Кінцевим результатом є витвір, який нескінченно захоплює та глибоко зворушує глядача. Те саме можна сказати про створення музики чи мови.

Мова як засіб спілкування більш обмежений і специфічний, ніж ці безсловесні форми мистецтва. Однак він може передавати таке ж значення і зміст, якщо використовувати його вдумливо, тому що, зрештою, усі ці засоби — лише поверхневі вираження, які є носіями глибшого змісту.

У китайській космології також є два поняття — «форма» та «дух», які є двома сторонами однієї медалі. Форма належить до зовнішніх якостей об'єкта, у той час, як дух відображає внутрішні духовні, фундаментальні риси об'єкта. Вважається, що всі речі мають обидві якості, включно навіть з абстрактними концепціями, які також мають конкретну та ідеалістичну сторону.

Усна мова, письмові символи, мистецтво, музика та інші засоби спілкування — це форми, тоді як зміст, що вони передають, вважається духом. Тому, як говорить старовинна китайська приказка: «Гора сяє, коли у її камінні ховається нефрит, а річка виблискує яскравіше, коли у її річищі є перли». Цей вислів спонукає творчих людей задуматися про сенс, який вони хочуть передати у своїй роботі, щоб створити щось справді чудове.

Отже, хоч є безліч форм висловлювання, доступних китайському народу, саме цьому безсловесному посланню та абстрактному змісту, як і раніше, приділяється найбільша увага.

Далі буде