(Minghui.org) Вітаю шановного Вчителя. Доброго дня, співучні!

Я хочу поділитися історією про мою дитину, яка страждає на важку форму аутизму, і розповісти про те, як удосконалення за Дафа допомогло мені впоратися з труднощами її виховання.

Фалунь Дафа дарує мені спокій

Восени 2010 року, коли мені було 38 років, я народила хлопчиків-близнюків. Коли їм виповнилося два тижні, розпочалися численні випробування. Сини постійно плакали, і їх треба було тримати весь день на руках. Як тільки ми їх укладали в ліжечка, вони страшенно кричали. Їм діагностували ГЕРХ, також відомий як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, яка спричиняла пекучий біль стравоходу. Приймання їжі завжди було важким. Навіть після відвідин гастроентеролога та прийняття ліків проблеми із травленням залишилися. Попри всі мої зусилля нагодувати дітей, їх після їди знову рвало.

Як наслідок, мої сини опинилися лише в 5-му процентилі своєї діаграми росту. Кожне годування тривало 2 години, тому щоденне годування займало 6 або більше годин. Немовлята майже не спали за загальним розкладом: коли один спав, інший не спав. Тому ночами ми із чоловіком по черзі доглядали їх і часто не висипалися.

Якось, коли синам було по десять місяців, свекруха влаштувала мені істерику і вибігла з дому, коли я запитала, чи можемо ми перенести нашу сімейну фотосесію на наступний місяць. Свекруха — правитель нашої сім'ї, тому вона легко розлючується, якщо щось йде не так, яким би тривіальним питання не було. Я звикла просити в неї пробачення, тому того спекотного літнього дня побігла за нею. На вулиці було 32° Цельсія, коли я стояла на тротуарі під палючим сонцем, благаючи її пробачити мені, поки вона сиділа у своїй машині з увімкненим кондиціонером. Діти залишилися без нагляду в будинку на 30 хвилин. Я була в розпачі, коли повернулася додому, постійні образи свекрухи стояли в моїй голові. З цього моменту все, що я хотіла, — це спокою, тому я почала шукати способи досягти його.

На початку того ж року від батьків я дізналася, що два мої молодші брати почали практикувати Фалунь Дафа. Отже, у 2011 році, у вихідні, присвячені Дню праці, молодший брат та мама прилетіли з іншого міста, щоб навчити мене вправ Фалунь Дафа. Хоча я виконувала вправи та читала книгу «Чжуань Фалунь», я не розуміла, що таке вдосконалення. Моє щоденне навантаження збільшилося: мені треба було дбати про близнюків, старшу дочку, роботу та будівництво нового будинку. У лютому 2013 року я більше не могла витримувати тиск життя, тому вирішила щиро вдосконалюватися за Фалунь Дафа. Я почала з нуля, щодня вставала рано, щоб вивчати Фа та виконувати вправи. Моє прагнення до Дафа зростало з кожним днем, і я відчувала умиротворення щоразу, коли читала Фа. Хоча я не мала достатньо часу, я прочитала всі лекції Вчителя за пів року.

Сімейні обставини загартовують

Коли близнюкам було майже три роки, одному з них, молодшому сину Б, діагностували аутизм. Ми із чоловіком нічого не знали про аутизм, але в наступні дні та роки дізналися про нього багато. Аутизм — це розлад нервової системи, коли в людей спостерігається дефіцит соціального спілкування та взаємодії з іншими людьми. Також відбувається порушення обробки сенсорної інформації вхідних сигналів, таких як шум, світло, дотик або запах. Люди з аутизмом постійно повторюють свої дії.

Зміни в розпорядку дня, недосипання, голод та запори часто спричиняли агресивну поведінку сина. Коли йому було близько чотирьох із половиною років, його фізична агресія стала дуже серйозною. Одного разу він вкусив мене так сильно, що прокусив шкіру на передпліччі. У гніві я підняла руку, щоб дати йому ляпаса, але в цей момент згадала Фа Вчителя:

«не завдавати удару у відповідь, коли тебе б’ють, не казати нічого у відповідь, коли тебе сварять» («Чжуань Фалунь», лекція четверта).

Я відразу опустила руку. Коли ще раз глянула на своє передпліччя, шматок тіла, відірваний зубами, загладився.

У 2017 році, коли синові було шість із половиною років, його фізична агресія різко зросла. Він щодня нападав на мене і завдавав каліцтва. Це виявлялося по-різному: від виривання волосся, він ніби стягував липучку з моєї голови, до встромляння нігтів у мою шкіру, він здирав її, як деревну стружку. Коли я чистила йому зуби на ніч, він бив мене головою по обличчю і кусав за пальці, які кровоточили та розпухали. Він також кілька разів ударив мене ногою прямо в око, так, що я побачила миготливі вогні. Коли я мила посуд, він ударив мене головою в хребет. Він часто затикав вуха і голосно плакав, ніби шум у голові завдав йому болю. Він бився головою об стіну, залишаючи великі дірки всюди в хаті, і чоловікові доводилося ремонтувати їх щовечора, коли він повертався з роботи.

Попри все я влітку записала його до табору, але через 30 хвилин після того, як я його залишила, мені зателефонував вожатий і попросив забрати його. Він розірвав сорочки кільком дітям і побив їх до синців, а також подряпав вожатого з табору. Коли я повела сина на стрижку, він вирвав два шматки волосся з голови 13-місячної дівчинки. Її плач спровокував його агресію.

Він наводив жах скрізь, куди б ми його не брали, тому ми були прикуті до будинку і більше не могли возити його нікуди, окрім школи. Нам із чоловіком доводилося по черзі виконувати справи, тому що одному з нас треба було залишатися вдома з нашими трьома дітьми. Коли ми ходили на роботу, родичі допомагали доглядати їх. Ми не могли разом виходити з дому, у тому числі по магазинах, обідати в ресторанах або відвідувати заняття двох інших наших дітей, не кажучи вже про те, щоб вирушити у відпустку. Наш обмежений спосіб життя створював велику напруженість. На щастя, вивчення Фа та читання матеріалів на сайті Minghui дуже допомогли мені. Дочка на п'ять років старша за братів, тому, коли вона стала старшою, вона допомагала нам доглядати за хлопчиками, що значно полегшило наш щільний графік.

Зважаючи на принципи Дафа, «Істина Доброта Терпіння», я подумала, що маю бути більш терпимою до поведінки сина, що моя карма, мабуть, змусила його так жорстоко поводитися зі мною. Зрештою я зрозуміла, що це розуміння було не зовсім правильним. Незалежно від того, що я зробила з ним у минулих життях, зараз у цьому житті я його мати, і наші стосунки мають відповідати традиціям цього людського рівня. Він не може і далі нападати на мене в такий спосіб. Після того, як я це зрозуміла, його фізична агресія до мене значно вщухла, хоча часом у нього все ще були спалахи гніву.

Влітку під час пандемії 2020 року я сильно пошкодила ліве коліно, ганяючись за ним, щоб повернути його додому. Йому тоді було майже десять років. Мені довелося ходити на милицях три тижні. Болісний стан обмежував мою рухливість, оскільки я не могла спиратися на ногу. Фізичні обмеження мене дуже засмучували, тому того дня я багато плакала. Після цього я подивилася в себе і виявила, що моя пристрасть полягала в тому, що я хотіла працювати тільки над проєктами Дафа замість того, щоб усім серцем дбати про сина-аутиста. Коли я не доглядала його, син ламав багато речей у будинку, що дуже засмучувало чоловіка, бо саме йому доводилося все це ремонтувати. Особливо його засмутило пошкодження стелі та стін водою, коли син вилив багато води на підлогу у ванній кімнаті нагорі.

Одного разу, подивившись у себе і виявивши свої недоліки, я подивилася синові в очі й мовчки та щиро сказала: «Я не серджуся на тебе і не знаю, якими були наші стосунки в минулих життях. Але ти — мій син у цьому житті, тому я добре піклуватимусь про тебе». Він дивився на мене у відповідь своїми невинними очима з люблячою усмішкою на обличчі, ніби чув кожне моє слово. Моє милосердя до нього, нарешті, проявилося, і його ставлення до мене стало набагато позитивнішим. Після цього він рідко завдавав мені болю. З того часу я почала приділяти більше уваги його потребам. Коли він потребує моєї уваги, я відкладаю всі справи, щоб допомогти йому.

Негаразди перетворюються на благословення

Влітку 2021 року наш будинок мало не спалахнув. Звук пилотяга в підвалі дуже заспокоює сина, тому ми часто включаємо його на кілька годин. Одного разу двигун перегорів від надмірного використання, і через це по всьому будинку поширився чорний дим. Приїхало кілька пожежних машин.

Начальник пожежної охорони вказав на безліч предметів, які були поруч із пилотягом. Він сказав, що якби якийсь із цих предметів спалахнув, весь наш будинок швидко згорів би вщент. Чудовим чином згоріла лише невелика частина килима в підвалі. Я знаю, що Вчитель нас захистив. Дякую Вам, Вчителю! Однак через токсичний дим ми не могли залишатися в будинку і були змушені жити в готелі понад чотири місяці, поки наш будинок чистили та реставрували. На щастя, у нас була чудова страховка, тому всі витрати на реставрацію будинку були повністю покриті. Проте сума виявилася приголомшливою — 350 тисяч доларів, оскільки практично все в нашому будинку потрібно було чистити чи замінювати.

Того року компанії з обслуговування шкільних автобусів повсюдно зіткнулися з нестачею водіїв, але, що дивно, за кожним із наших трьох дітей приїздив до готелю спеціальний автобус-пікап, і нам жодного з них не довелося возити до школи самим. За цей час я також привчила свого сина до горщика і, нарешті, позбавила його підгузків, коли йому було 11 років. Із самого народження він ледве засинав, часто прокидався посеред ночі й блукав по хаті. Під час нашого перебування в готелі він спав зі мною. Щоранку я прокидалася, щоб відправляти праведні думки й виконувати п'ять вправ поруч із ним. Син спав спокійно та міцно. Він також добре поводився впродовж дня.

Минулого літа, коли синові було майже 12, я зняла з його велосипеда тренувальні коліщата й навчила їздити без них. У мене боліли спина і руки, тому що мені доводилося підтримувати його, поки він спирався на мене своїм велосипедом. Так ми обійшли весь район, і це була прогулянка майже на два кілометри. Ми робили це щотижня. Якось у середині листопада я прибрала руки з його велосипеда і, затамувавши подих, дивилася, як він їде від мене. То справді був момент величезного досягнення. Чоловік сумнівався, що син колись зможе їздити велосипедом без додаткових коліс або вилізе з підгузків, але завдяки наполегливості обидва етапи були нарешті пройдені.

Нам із чоловіком зараз понад 50 років, доньці 18 років, а близнюкам майже по 13, але все ще здається, що ми ростимо малюка, який потребує постійного догляду. Дарма що його поведінка значно покращилася, нашого сина-аутиста, як і раніше, потрібно витирати після дефекації, супроводжувати під час ігор на вулиці, говорити йому, коли лягати спати, приймати душ увечері та доглядати його зуби перед сном. Балансувати між турботою про дитину, яка страждає на аутизм, і сім'єю, звичайною роботою, роботою в The Epoch Times і регулярним вивченням Фа завжди було непросто.

Деякі люди думають, що наша ситуація дуже жалюгідна, але за десять із лишком років мого вдосконалення саме син допоміг мені позбутися багатьох пристрастей. Якби не син, я не стала б рано вставати, щоб відправляти праведні думки в глобальному масштабі й виконувати всі п'ять комплексів вправ. Спочатку долати сонливість було болісно, але я виявляла наполегливість. Прокидатися рано ставало все легше й легше. Тепер, навіть якщо я поспала лише три чи чотири години, я все одно можу прокинутися, щоб відправити праведні думки й виконати всі вправи. Це надзвичайно важливо, тому що регулярне виконання всіх вправ дало мені витривалість, щоб і далі сумлінно йти вперед у вдосконаленні. Син також допоміг мені легко позбутися таких пристрастей, як походи по магазинах та обіди з друзями, оскільки я не могла нікуди ходити, якщо в мене не було для нього няньки.

Завдяки настановам Учителя і допомоги сина я змогла позбутися деяких егоїстичних думок. Була нагода, коли я посадила сина в шкільний автобус і помахала йому на прощання, коли автобус поїхав; я відчула полегшення, бо могла тепер спокійно працювати наступні шість із половиною годин. Пізніше я зрозуміла, що таке мислення неправильне. Замість доброти я виявила егоїзм. Після виправлення мислення моє серце більше не переймається тим, чи піде мій син до школи, чи залишиться вдома. Я намагаюся застосувати цей спосіб мислення і до інших повсякденних дій.

Ставлення чоловіка змінюється

Ми із чоловіком одружені 23 роки. Він не практикує Дафа, але зазвичай дуже м'який і поступливий. До того, як я почала практикувати, я була головною в наших відносинах. Однак після того, як я отримала Фа, усе змінилося, і він почав домінувати. Спочатку він навіть був проти того, щоб я читала Фа нашим дітям. Я не могла змиритися з його новим ставленням і часто чинила опір. Коли ми сварилися, він кричав, і його слова стріляли в мене, як із кулемета. Я навіть хотіла залишити світське суспільство, щоб удосконалюватись у монастирі, бо мені було надто важко жити із чоловіком. Поступово я зрозуміла, що мені потрібно позбавитися пристрасті до особистих інтересів. Я навчилася не впадати в крайнощі в словах чи діях і намагалася враховувати його потреби. Згодом його ставлення теж поступово змінилося, чого він навіть не усвідомлював.

Іноді, коли мені важко пройти випробування, чоловік каже: «Пам'ятай: Фалунь Дафа — праведна практика» або «використовуй мудрість Дафа» або «прояви милосердя». Якось увечері я шукала нашого старшого сина-близнюка для вивчення Фа. Коли я зайшла до своєї кімнати, то виявила, що він сидить на підлозі й вже читає. Я озирнулась і побачила, що чоловік сидить на ліжку. Він сказав: «Я наказав йому читати Фа зараз, щоб ми мали час для наших занять пізніше». Минулого літа я сказала чоловікові, що запишу сина в літній табір Minghui. Він засмутився і сказав: «Отже, усі рішення ти приймаєш? Ми не збираємося це обговорювати?» Я просто дивилася на нього, але не сперечалася. Я вже сказала йому про це, але він усе ще був незадоволений. Я просто трималася за думку: «Він піде до табору Minghui». Наступного дня він сказав мені: «Нам треба купити синові мобільний телефон». Я запитала, чому, і він відповів: «Як ми зв'яжемося з ним, якщо він буде в таборі Minghui?»

Я зрозуміла, чому вдосконалення серед звичайних людей — це найшвидший і найкращий спосіб позбутися пристрастей. У деякі дні ми стикаємося з більшою кількістю проблем, ніж в інші, але щодня ми маємо можливості для самовдосконалення. Коли я згадую, що я практикувальниця, ситуація зазвичай швидко покращується.

Я почуваюся дуже щасливою від того, що отримала Фа, тому що без Фа, який спрямовує мене, думаю, не змогла б винести труднощі виховання дитини з таким важким аутизмом, як у мого сина. Дафа дав мені інший погляд на життя.

Дафа полегшує розв'язання всіх питань. Вчитель також оберігає мене. Минулого року, за десять місяців, я мало не потрапила до семи автомобільних аварій. Під захистом Вчителя я була в цілості та безпеці. Я шкодую, що Вчитель так багато зазнав через мене. Я знаю, що мені ще доведеться позбутися багатьох пристрастей. Я старанно працюватиму, вивчаючи Фа, підвищуватиму рівень удосконалення і стану гідною милосердного порятунку Вчителем.

Дякую Вам, Вчителю, за Ваше керівництво мною всі ці роки!

(Досвід представлений для Конференції Фа 2023 року з обміну досвідом удосконалення послідовників Фалунь Дафа на Середньому Заході США).