Учитель допоміг мені пережити 20 липня 1999 року

(Minghui.org) 20 липня 2023 року відзначалася двадцять четверта річниця переслідування Фалунь Дафа компартією Китаю (КПК). Розмірковуючи про свій шлях вдосконалення в цей період Виправлення Законом, я переповнений емоціями. Мені так багато хочеться написати, але все зводиться до одного: я глибоко вдячний Учителеві Лі за милосердний порятунок.

Мої особисті переживання, пов’язані з 20 липня 1999 року, слугують свідченням милосердя Вчителя і величі Фалунь Дафа.

Звернення на захист Фалунь Дафа в Пекіні

25 квітня 1999 року ми з дружиною вирушили до Державного бюро з прийому скарг і звернень у Пекіні, що розташовувалося поруч із Чжуннаньхаєм — урядовим комплексом, де проживають і працюють вищі керівники КПК. Події цього дня пізніше стали відомі як «Звернення 25 квітня», і КПК сфальсифікувала їх як облогу Чжуннаньхая послідовниками Фалуньгун.

Після цього інциденту наше життя залишалося порівняно спокійним. Однак створення 10 червня 1999 року «Офісу 610» стало сигналом до того, що КПК готується почати переслідування. 21 червня 1999 року в газеті People'sDaily було опубліковано статтю під назвою «Шанування науки й руйнування забобонів». 5 липня 1999 року третя стаття, що пропагує атеїзм, викликала в мене занепокоєння. Потім, 13 липня 1999 року, четверта стаття була спрямована безпосередньо проти Фалунь Дафа. У відповідь я написав листа в газету People'sDaily, у якому пояснив, як Фалунь Дафа приносить користь і гармонію людині та суспільству. Але ніхто не відповів.

Через тиждень, вранці 21 липня 1999 року, на ділянці групової практики я дізнався про намір уряду заборонити Фалунь Дафа. Багато практикувальників говорили про те, що збираються їхати в Пекін, щоб звернутися на захист права займатися Дафа. Моя дружина, мати, невістка (всі практикувальники), наш п’ятирічний син і я сіли в автобус і поїхали на площу Тяньаньмень.

Багато практикувальників перебували на площі Тяньаньмень і в районі Чжуннаньхай, спокійно й урочисто прогулюючись вулицями. Коли ми робили те ж саме, я не міг не відчути священність моменту. Ми ходили зі сходу на захід і з півдня на північ, висловлюючи свій мирний опір переслідуванню, що наближалося.

Того ж вечора однокласника, який прийшов до мене в гості, затримали одразу після виходу з мого будинку, оскільки за моїм будинком уже велося спостереження. Наступного ранку двоє поліціянтів пішли за мною до місця групового виконання вправ. Вирішивши повернутися в Пекін для повторної апеляції, я зумів сховатися від групи спостереження і, зателефонувавши дружині та матері, сказав їм, щоб вони їхали на Тяньаньмень окремо.

Коли я приїхав на площу Тяньаньмень, то побачив знайому картину: безліч практикувальників спокійно йшли вулицею в обох напрямках, як і напередодні. До полудня практикувальників ставало дедалі більше й більше. Раптово з’явилися численні поліціянти та поліційні машини. За допомогою довгих мотузок вони оточили практикувальників на узбіччі дороги і почали заштовхувати їх у машини. Намагаючись уникнути затримання, багато практикувальників швидко переходили на протилежний бік вулиці. Я опинився в одному з кіл, але зумів підняти мотузку, вирвався і побіг на захід.

Серед хаосу я несподівано побачив свою дружину і сина, які виходили з таксі. Разом ми зайшли до найближчого ресторану швидкого харчування, де нас налякав чоловік у камуфляжі, який нерухомо стояв у магазині і тримав у руках пістолет. Це було шокуючим нагадуванням про те, що КПК готова вдатися до крайніх заходів.

Пізніше того ж дня ми зустрілися з іншими практикувальниками, яким вдалося уникнути вуличних арештів. Обговоривши, що робити далі, ми вирішили повернутися додому і почекати, як розвиватиметься ситуація.

У другій половині дня всі радіостанції та телевізійні канали почали транслювати передачі, що паплюжать Фалунь Дафа. Почалося безпрецедентне переслідування.

Мене двічі викликали до місцевого відділення поліції: наприкінці липня 1999 року й у серпні 1999 року. Поліціянти допитували мене й намагалися змусити зректися Дафа, але я відмовився це зробити. Під час першого візиту мені вдалося прояснити те непорозуміння, яке було в поліціянта про Фалунь Дафа.

Одного разу у вересні 1999 року директор школи викликав мене в кабінет, коли я вів урок. Там перебувала людина, яка стверджувала, що вона з Бюро національної безпеки і проводить розслідування. Директор знав, що Дафа — це праведна система вдосконалення, і турбувався про мене.

Місяць ув’язнення

У неділю, 3 жовтня 1999 року, я без страху виконував вправи в парку разом із приблизно 70 іншими практикувальниками й почувався чудово. Увечері співробітники районного комітету й поліціянти прийшли до мене додому і відвезли мене у відділок поліції, а потім о першій годині ночі перевели в центр ув’язнення.

Увійшовши в камеру, я побачив, що всі сплять, і простояв там усю ніч, розмірковуючи про безкорисливість і милосердя Вчителя і дякував йому за направлення на цьому нелегкому шляху. Під час мого ув’язнення секретар міського комітету з політичних і правових питань відвідав центр, щоб поспостерігати за практикувальниками Фалунь Дафа. Ми були першою масштабною недільною групою, яка виконувала вправи в Пекіні після офіційного початку переслідування, тому привернули до себе велику увагу.

Більшість заарештованих після 15 днів ув’язнення було звільнено, крім нас п’ятьох, які вважалися організаторами. Поліція мала намір відправити нас до в’язниці, але завдяки тому, що в наступні дві неділі до групи, яка виконувала вправи, приєдналося ще більше практикувальників, завдяки підтримці наших родин та друзів, а також допомозі працівників місцевих судових органів, які підтримували нас, за місяць нас усіх звільнили без пред’явлення жодних звинувачень. Однак ми чули, що в провінції Хайнань деяких практикувальників засудили до тюремного ув’язнення терміном до десяти років за виконання вправ на публіці.

Упродовж усього часу утримання в центрі ув’язнення захист Учителя був очевидним, бо нас не били — рідкісний випадок у місцях позбавлення волі, відомих своїм суворим поводженням. Я користувався можливістю під час допитів роз’яснювати правду про Фалунь Дафа співробітникам поліції і співкамерникам і створював атмосферу поваги й розуміння.

Висновок

Озираючись на минулі 24 роки переслідування, я вважаю за честь бути свідком цього видатного періоду в історії Фалунь Дафа. Незважаючи на невпинні зусилля КПК щодо викорінення Фалунь Дафа, практикувальники залишалися непохитними на своєму шляху вдосконалення, керуючись милосердям і вченням Учителя.

Упродовж усіх цих років, незважаючи на втрату роботи викладача й поневіряння, пов’язані з ув’язненням у трудовому таборі, моя рішучість практикувати Фалунь Дафа ніколи не змінювалася. Моя непохитна віра в Учителя і Фа наповнює мене величезним щастям. Учитель тримає мене за руку, веде крок за кроком, рятуючи не тільки мене, а й усіх живих істот і весь Всесвіт. Йдучи далі шляхом вдосконалення, я нескінченно вдячний Учителеві за милосердний порятунок.