​Мій досвід роботи у проєктному інституті

(Minghui.org) Я працюю в проєктному інституті, який є дочірньою філією державного підприємства. Проєктний інститут здебільшого займається проєктуванням та будівництвом нафтових та хімічних об’єктів.

До практики Фалуньгун я була конкурентоспроможною та сильною людиною і не хотіла, щоб інші мене використовували. У результаті моє здоров’я було поганим. Вдосконалюючись за Фалунь Дафа, я поступово почала легше ставитися до матеріальних вигод і в разі виникнення конфліктних ситуацій намагалася дотримуватися настанов Учителя. Я навчилася стримуватися і не поводитись як звичайна людина.

«Я думала, що ти випускниця коледжу»

Я прийшла до цього проєктного інституту після закінчення університету, і мені доручили спроєктувати всю зовнішню систему трубопроводу. Було відомо, що ця робота є низькооплачуваною і не входить в основний дизайн. Отже, ніхто не міг стати частиною кістяка технічної робочої сили або отримати нагороди за дизайн. По-друге, не потрібно було стажування за кордоном, не можна було підробляти, та й бонус був невеликий. Мої колеги по команді поступово пішли.

Одна колега порадила мені: «Ти можеш піти до директора й попросити якусь іншу роботу, а коли ти надто зайнята іншою роботою, ти можеш відсунути цю роботу. Отже, ти зможеш вибратися з неї. Так усі роблять».

Інша сказала: «Робота, яку Ви виконуєте, була доручена декільком іншим співробітникам, перш ніж Ви прийшли. Ніхто з них не хотів її робити».

Але моє серце не було зачеплене. Приходили та йшли нові співробітники. Так вийшло, що мені доводилося постійно навчати нових людей. Більшість із них йдуть на іншу роботу після завершення лише одного проєкту. Це було схоже на підготовче відділення нових співробітників.

В інших галузях люди, які навчають нових співробітників, мають пошану у цих співробітників. Але не на цій роботі, тому що хоч би хто був призначений сюди, він завжди був незадоволений. Мені доводилося виносити перепади їхнього настрою, вчити їх, брати на себе відповідальність за їхні успіхи та якість роботи. Директор інституту все це бачив і наприкінці дав мені премію.

Прониклива та здібна колега в іншій галузі побачила, що я завжди займаюся такою роботою, і подумала, що я випускниця коледжу й не вмію займатися іншими справами. Пізніше вона дізналася, що я випускниця найпрестижнішого вишу. Вона сказала мені: «Я думала, ти випускниця коледжу! Чому ти не зміниш роботу? Ти несеш таку втрату. Ти можеш працювати зі мною, і я допоможу тобі». Я лише усміхнулася і нічого не сказала.

Прості креслення

При проєктуванні зовнішнього трубопроводу чим більше зусиль додається, тим простіше виглядає креслення. Труб було кілька десятків, а іноді й понад 100, і всі вони мали розійтися по різних цехах по всьому заводу. Якщо не витрачати час на те, щоб розібратися, знадобиться набагато більше поворотів та кутових з’єднань. Це вимагатиме більше грошей на матеріали та людино-годин на будівельному майданчику, а також спричинить поганий потік у трубопроводі та можливі засмічення.

З такою кількістю труб потрібно ще кілька днів, щоб з’ясувати, як усунути більше кутових перетинів. Коли я бачила щось, що було погано спроєктовано, я не могла залишити так і виправляла це. Навіть якщо я витрачу на креслення ще кілька днів, то це заощадить іншим багато часу та грошей.

Мої креслення завжди виглядали настільки просто, що колега сказала, що вони схожі на щойно зварену локшину в чистій воді. Але оскільки вони виглядали такими простими, менеджери думали, що моя робота є легкою, і тому вони платили мені менше. Коли люди не докладали зусиль, щоб все виправити, креслення виглядало дуже складним, ніби робота була складною. Але інші цього не розуміли.

Беззастережно ділитися досвідом з іншими

Інститут з 2007 року поступово почав використовувати моделі для проєктування, тому для його підтримки необхідно було створити базу даних моделей. Розробник сказав, що я дуже серйозно ставлюся до своєї роботи, і він сподівається, що я зберу базу даних. Я погодилася змінити сферу діяльності.

Потім інститут залучив зовнішній персонал для проєктування всіх зовнішніх трубопроводів, тому що менеджери думали, що це просте завдання. Але потім, коли було чимало великих проєктних помилок, в інституті почали звертати на це увагу та залучили до проєктування деяких старших співробітників. Коли я цим займалася, ніхто не звертав на це особливої уваги, тому мені платили мало.

Коли я почала працювати над базою даних, хтось сказав мені, що кілька людей уже намагалися над нею працювати, і всі вони здалися, бо це складно. Вони порадили мені триматися подалі від цього. Але я подумала, оскільки я вже дала згоду, то маю докласти максимум зусиль.

Оскільки це була нова сфера діяльності, нема на що посилатися. Більшість проєктів насправді ґрунтуються на попередніх проєктах, і їх можна реалізувати шляхом покращення або розширення попередніх проєктів. Але ця база даних потребувала великої кількості підготовчих робіт. Щоб відповідально підходити до нової справи, мені доводилося бути дуже терплячою та витрачати багато часу. Людей не вистачало і ніхто не хотів допомогти. Тож мені довелося все робити самій. Оскільки це було нове, і більшість людей, включно з директором, цього не розуміли, усі вони думали, що це щось легке, і тому мені дали меншу премію. Але людина, що сиділа поруч зі мною, побачила, наскільки я зайнята, і пішла поговорити про це з директором. Директор сказав, що не може знайти людей, які готові мені допомогти, і попросив знайти людей самій. Але через те, що компенсація була дуже низькою, люди не хотіли працювати. Тож у результаті я все зробила сама.

Через 10 років база даних стала дуже зрілою, і мені вже не потрібно було витрачати стільки часу. Деякі колеги помітили, що немає необхідності працювати понаднормово чи їздити у відрядження, тому кілька людей захотіли приєднатися до мене. Поміж них найшвидше діяла одна колега. Вона сказала директорові, що зможе взяти на себе всю роботу, коли я вийду на пенсію. Директор погодився. Тому мені довелося вчити її всьому, поки я працювала.

Нині люди не поважають своїх старших на роботі. Ті люди похилого віку, які не займають керівні посади, як правило, ігноруються молодими людьми. Усе, що молоді люди хочуть від старших співробітників, — це їхній досвід, а в інших випадках більшість молодих людей поводяться так, ніби їх не існує. Тому деякі старші співробітники не бажають передавати іншим десятиліттями накопичений дизайнерський досвід.

У мене також є така схильність. Незважаючи на те, що я навчала її всьому й завжди відповідала на її запитання, але завжди відчувала, що це трохи несправедливо, тим більше, що директор не дав мені жодної компенсації за навчання, тоді як інші отримували таку компенсацію. Тому я завжди подумки боролася із цим.

Але я сказала собі, що таке мислення не відповідає Дафа. Дафа вчить нас добре вдосконалювати себе й ні про що не просити інших. У цей момент мій Сіньсін недостатньо високий, але якщо я не досягну стандарту, то обов’язково пошкодую про це, коли мій Сіньсін підвищиться в майбутньому.

Я сказала собі: «Не думай про це. Сьогодні я просто передам їй увесь свій досвід.» Клацанням миші все було надіслано їй. У результаті мені стало дуже легко, і я не впускала в голову думки звичайних людей.

Практикувальниками Дафа найлегше керувати на роботі. Вони рідко бувають розбірливими, коли їм призначають роботу. Якщо більше людей практикуватимуть Дафа, це підвищить моральність усього суспільства.