Виявляти неповагу до своїх батьків – це злочин (частина 1)

(Minghui.org) Нещодавно я почув історії про трьох дітей, які не шанували своїх батьків.

Перший випадок – про старшокласника, який погано вчився. Його мати бачила, як він цілими днями грав на мобільному телефоні під час зимових канікул, і сказала йому, що не схвалює. Це дуже засмутило та розлютило хлопця, і він вдарив матір по обличчю. Після цього він пішов, відмовився бачити матір та не відповідав на її дзвінки.

Друга історія – про дівчину. Хоча її батьки вийшли на пенсію, вони знайшли іншу роботу, щоб мати змогу матеріально підтримувати дочку. Батьки її дуже любили й балували з дитинства, не дозволяючи їй робити щось по дому. Після закінчення університету вона працювала на півдні Китаю. Коли за кілька місяців перед Новим роком донька приїхала додому, її мати боролася з тяжкою депресією через затяжну хворобу після зараження ковідом. Одного разу, коли батьки злегка посварили доньку за те, що вона не допомагає по дому, вона відмахнулася від них і полетіла літаком назад до міста, де працювала, залишивши своїх батьків, людей похилого віку, зустрічати китайський Новий рік на самоті.

Третя історія – також про дівчину, яку мати виховувала одна після розлучення. У шкільні роки мати долала всілякі труднощі, щоб відправити дочку за кордон для здобуття кращої освіти. Пізніше дочка вступила до престижного університету за кордоном. Вона зустріла молодика і вирішила вийти за нього заміж. Мати сказала, що вона надто молода, і запропонувала їй почекати, поки закінчить аспірантуру. Дочка проігнорувала її і все одно вийшла заміж, приховавши це від матері.

Тяжкий злочин

Повага до батьків, або синівська шанобливість, була основним моральним стандартом у Стародавньому Китаї. Порушення цього правила вважалося тяжким злочином, що записано у священних текстах. За часів династії Ся, першої династії в Китаї, було записано: «Існує понад три тисячі злочинів, але найгірший з них – відсутність синівської шанобливості».

Так було й в інших династіях. За наступної династії, династії Шан, вважалося, що «відсутність синівської шанобливості гірша за всі інші 300 злочинів». У «Шан шу» («Поважні писання») було написано: «Найгірший злочин – це не поважати батьків або не дружити з братами та сестрами... Я закликаю володаря покарати цих людей згідно із законом, оскільки їхнього злочину не можна пробачити».

Крім того, зазнавали суворого покарання навіть ті, хто наставляв інших погано ставитися до батьків. У бамбукових текстах часів династії Хань, знайдених у Чжанцзягані провінції Хубей, написано: «Якщо людина радить іншим не виявляти повагу до своїх батьків, покаранням є каторжні роботи та тавро на обличчі, що вказує на його чи її злочин». Це було найстрашніше покарання, крім смертної кари.

За часів династії Тан було названо 10 тяжких злочинів, три з яких пов'язані з відсутністю синівської шанобливості. Це були: побиття батьків, бабусь і дідусів, неповага до батьків та неповага до членів сім'ї. Зокрема, будь-хто, хто словесно ображав батьків, бабусь і дідусів, був повішений; кожен, хто бив своїх батьків, бабусь і дідусів, також був страчений.

Приклад з історії династії Цін

Пізніші династії наслідували цей приклад. Тобто за приниження чи побиття батьків карали смертною карою. Нижче наведено приклад із династії Цін.

У 1866 році майстер бойових мистецтв Чжен Ханьчжень із Ханьчуаня (сучасна провінція Хубей) разом із дружиною Хуан побив свою матір, про що сусіди повідомили владу. В цей час губернатор Хугуан інспектував Ханьчуань. Він негайно наказав заарештувати та кинути у в'язницю цих двох. Хугуан повідомив про них імператору Тунчжи. Незабаром до округу Ханьчуань було надіслано імператорський указ про суворе покарання подружжя:

–Чжен та його дружина Хуан повинні бути страчені, після чого з них має бути знята шкіра, тіла спалені, а попіл розвіяний;

–дядька Чжена та троє його двоюрідних братів мають повісити;

– сільського голову мають повісити;

– сусіди, які знали про те, що трапилося, але не повідомили про злочин, повинні отримати 80 ударів дерев'яною палицею, відправити їх як солдат на далеку річку Улун;

– наставника Чжена з бойових мистецтв побити дерев'яною палицею 80 разів;

– суддів на рівні префектур та повітів Ханьчуаня зняти з посад за те, що вони не змогли навчити свій народ;

– мати Хуан повинна отримати тавро на шкірі «Я виростила дочку, але не виховала її» і має бути публічно виставлена на загальний огляд у семи провінціях;

– батька Хуан побити дерев'яною палицею 80 разів і відправити у віддалене місце за 1500 кілометрів;

– дев'ятимісячного сина Чжена віддати на виховання уряду Ханьчуаня, а ім'я змінити на «Сюе Шань» («вчитися бути хорошим»);

– посадовці провінції Хубей повинні підтримувати мати Чжена, даючи їй один літр рису та одну десяту таеля срібла щодня;

–земля сім'ї Чжена назавжди залишиться покинутою.

Губернатор Хугуан опублікував цей указ і поширив його по всьому регіону, пообіцявши, що будь-хто, хто погано поводиться зі своїми батьками, буде покараний таким же чином. Про це стало відомо жителям всієї країни.

(Далі буде)