Властивості п’яти чеснот у традиційній китайській культурі

(Minghui.org) Цнотливість, праведність, доброчесність, милосердя і благонадійність є традиційними чеснотами в житті. Нижче наведено кілька показових історій про такі чесноти.

Цнотливість

Доброчесність означає шляхетні цінності й доброту. Згідно із Шуовень Цзецзи («Пояснення простих і аналіз складних ієрогліфів»), найстарішим і одним із найважливіших словників ієрогліфів стародавнього Китаю, сутність чеснот містить у собі мораль, доброту, піднесення і благословення.

У «Чжен Юнь» (ще одному стародавньому словнику, складеному за часів династії Мін, де ієрогліфи розташовані за системою рим) йдеться, що бути доброчесним означає бути добрим і праведним, чесним і непорочним.

Бань Чжао була дуже талановитою жінкою, яка жила в період династії Східної Хань (25 — 220 роки н.е.). Вона народилася у відомій конфуціанській родині. І її батько Бань Бяо, і її старший брат Бань Гу були відомими вченими й істориками. Бань Чжао була в сім’ї завжди люблячою і турботливою молодшою сестрою. Вона вийшла заміж у віці 14 років, але її чоловік помер, коли вона була ще зовсім юною. Жінка більше ніколи не виходила заміж і присвятила своє життя літературі та вихованню сина.

Інший її брат Бань Чао багато років служив посланцем у далеких західних регіонах. Коли він уже в старості попросив дозволу повернутися додому, Бань Чжао написала імператору, благаючи задовольнити прохання її брата. Щирі слова Бань Чжао справили сильне враження, і бажання її брата незабаром здійснилося.

Через внутрішню боротьбу за владу при дворі імператора її брата Бань Гу ув’язнили і він помер, не встигнувши закінчити книгу з історії «Хань Шу» (Книга Хань). Потім імператор доручив Бань Чжао завершити решту роботи. Закінчена книга «Хань Шу» виявилася однією з найвідоміших коли-небудь написаних історичних хронік і послужила зразком для майбутніх книг з історії династій у Китаї.

Бань Чжао була надзвичайно талановита й мала високу мораль. Імператор часто викликав її в імператорський палац для навчання імператриці і його наложниць, щоб збагатити їхні знання і доброчесний характер.

В останні роки життя Бань Чжао написала сім розділів «Посібника для жінок», щоб зміцнити жіночу чесноту. Вона вважала, що жінкимають ставитися до покори й самообмеження як до чесноти й добре справлятися з усіма сімейними справами в домі чоловіка.

Бань Чжао також висунула особливі вимоги до жіночої моралі, мови, зовнішнього вигляду, а також надавала значення рукоділлю. Ця книга стала підручником із морального виховання жінок у Стародавньому Китаї й справила глибокий вплив на моральність жінок у традиційній китайській культурі.

Праведність — самовіддана жертва Дяочань із метою усунення тирана Дун Чжо

Згідно з написом на кістці Оракула, ієрогліф «і» (праведність) означав «добре передвістя» для справедливої війни, а пізніше його значення було розширене для позначення принципів моралі, етики і праведності. У «Жунчжай Суйбі» (високо проголошених есе Хун Мая періоду Південної Сун) йдеться: діяти чесно — це праведність, і зайняти правильну позицію — це праведність.

Нижче наводиться короткий виклад того, як Дяочань, одна із чотирьох красунь стародавнього Китаю, допомогла позбутися жорстокого деспота Дун Чжо наприкінці періоду Східної Хань (25 — 220 роки нашої ери).

Дун Чжо був воєначальником і тиранічним канцлером імператорського двору в пізній період Східної Хань. Він повалив імператора Шао й замінив його своїм зведеним братом (маріонетковим імператором Сіанем), спалив палац у Лояні і переніс столицю в Чанань, маючи на меті свої приховані цілі зберегти контроль над імператорським двором. Він убив усіх, хто виступав за справедливість проти нього, і ханьський двір занурився в безпорадний хаос.

Щоб врятувати ханьський двір, високопоставлений придворний чиновник Ван Юнь доручив своїй названий дочці Дяочань допомогти в здійсненні плану з метою позбутися Дун Чжо.

Дяочань була надзвичайно вродлива й талановита в співі й танцях. Але важливіше було те, що вона також мала праведну свідомість і сильну волю. Щоб врятувати ханьський двір, вона зазнала приниження і пішла на жертву, проявивши «симпатію» як до Дун Чжо, так і до його названого сина Люй Бу, щоби посіяти розбрат між ними. Люй Бу врешті-решт убив Дун Чжо, поклавши край темному періоду його тиранії.

Відтоді Дяочань стала втіленням справедливості й мудрості, її історія широко відома навіть сьогодні.

Пристойність — історія Лян Хуна і його дружини Мен Гуан

Ієрогліф «Лі» (благопристойність) у Стародавньому Китаї спочатку позначав ритуальне жертвопринесення для поклоніння Богам. Пізніше ритуали жертвоприношень стали вказувати на благопристойність у соціальній ієрархії, кодекс поведінки й моральні норми. Наприклад, у китайському словнику Shiming ієрогліф «Лі» визначається як пристойність у поведінці.

«Цзю Ань Ци Мей» (тримати тацю на рівні брів) — добре відома ідіома зі стародавнього Китаю, що позначає правильну, взаємну повагу між чоловіком і дружиною.

Цю ідіому засновано на історії про Лян Хуна і його дружину Мен Гуан у період Східної Хань (25 — 220 роки нашої ери). Лян Хун, добре освічений учений, і його дружина Мен Гуан, неприваблива, проста й непоказна на вигляд жінка, були добре відомою парою подвижників. Вони дотримувалися високої моралі і приділяли велику увагу етикету у своєму повсякденному житті.

Коли вони гостювали в багатій родині, то жили дуже простим життям. Під час кожного приймання їжі Мен Гуан прислуговувала своєму чоловікові, тримаючи тацю на рівні брів, щоб висловити свою повагу. Лян Хун уклінно брав тацю обома руками, щоб висловити свою вдячність дружині, перш ніж вони вдвох сідали за стіл. Їхня поведінка справила велике враження на людей, що живуть у цьому будинку. Ця пара стала прикладом благочестя, про яке багато говорили, а потім записали в Історію пізньої Хань (Хоу Хань Шу).

Згідно з книгою обрядів, потрібно бути шанобливим і смиренним. Повага проявляється в благопристойності, що веде до гармонії.

Стародавні мудреці розуміли важливість пристойностей і дотримувалися їх у своїй поведінці. Вони вважали гармонію пріоритетом і вірили, що пристойності — це важливий спосіб для людей ладнати одне з одним у житті.

Милосердя — безмежна доброта імператриці Чжансунь

Милосердя втілює в собі доброту й увагу до інших. Згідно із Шуовень Цзецзі, милосердя означає виявляти доброту до інших. У Книзі обрядів Лі Юнь говориться, що милосердя — це основа праведності й суть поступливості. Ті, хто дотримується таких принципів, гідні поваги.

Імператриця Чжансунь народилася в аристократичній сім’ї і в дитинстві здобула традиційну освіту. Вона була відома своєю освіченістю, м’якістю і була праведною, чесною і доброю. У дитинстві, коли вона була зовсім маленькою, ворожка їй передбачила, що вона зможе нести величезний тягар відповідальності, володітиме безмежними чеснотами, і якщо вона дозволить усьому йти своєю чергою, то користуватиметься ні із чим незрівнянною повагою й шаною.

У віці 13 років вона вийшла заміж за 17-річного Лі Шиміня, другого сина губернатора Тайюаня Лі Юаня. Вона жила відповідно до жіночої етики, виявляючи велику турботу про те, щоб служити своїм батькам, піклуватися про чоловіка й давати освіту своїм дітям.

Коли Лі Шимінь бився на полях битв, Чжансунь всюди подорожувала з армією, щоби піклуватися про свого чоловіка. Після того як її чоловік зійшов на трон і став імператором, вона й далі поважала і старанно служила своєму свекру (колишньому імператору) як звичайна синівська невістка.

Імператриця Чжансунь жила простим і ощадливим життям і була дуже милосердною і відкритою до інших людей. Гармонійна атмосфера в гаремі давала імператору змогу повністю зосередитися на веденні державних справ і не відволікатися на внутрішні конфлікти.

Коли імператор запитував її думки про державні справи, вона завжди утримувалася, слідуючи традиційному принципу, згідно з яким гарем не має втручатися в державні справи, і тільки нагадувала імператору «бути готовим до небезпеки в мирний час» і «призначати доброчесних чиновників і приймати слушні поради». Завдяки її доброчесним словам і вчинкам вона користувалася величезною повагою імператора і слугувала прикладом доброї дружини і великої імператриці.

Благонадійність: історія Ван Баочуань

Благонадійність, одна з п’яти традиційних чеснот, означає бути правдивим і чесним, вірити в інших і заслуговувати на довіру.

У давньокитайському словнику «Шуовень Цзецзі» часів династії Східна Хань це було визначено як чесність у вчинках і словах. У «Цзо Чжуані» (який зазвичай розглядають як «шедевр великої історичної розповіді») йдеться про те, що діяти відповідно до своєї долі, вважається таким, що заслуговує на довіру.

Ван Баочуань, дочка прем’єр-міністра династії Тан, вирішила вийти заміж за бідну людину, на ім’я Сюе Пінгуй, кинувши в нього кульку для вишивання того дня, коли мала знайти нареченого.

Однак її батько обурився таким вибором і хотів змусити її змінити рішення. Ван Баочуань вірила в долю, визначену Небесами, і наполягла на тому, щоб вийти заміж за молодого чоловіка, якого вона обрала за його прекрасний характер. У результаті батько вигнав її з дому.

Попри те, що Ван і обраний нею чоловік жили в холодній і убогій печері, вони кохали одне одного й насолоджувалися щасливим спільним життям. Щоб допомогти своєму чоловікові реалізувати його життєві прагнення, Ван Баочуань заохотила його вступити до війська. Її чоловік воював на далеких полях битв і був відзначений за визначні військові досягнення.

Протягом 18 років, не маючи жодних звісток від свого чоловіка, Ван Баочуань і далі жила в тій самій печері на самоті, терплячи голод і холод. Однак вона дотрималася свого слова і зберегла любов до чоловіка, твердо вірячи, що одного разу вони возз’єднаються.

Її непохитна віра дала їй змогу пережити всі ці роки самотності й негараздів. Дійсно, врешті-решт її чоловік повернувся із честю, і вони провели решту життя разом у великому щасті й радості.