(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа в 1997 році. Мій чоловік, свекруха, свекор і три невістки теж практикувальники. Дафа приніс нам багато користі, й у нашій великій сім'ї хороші умови для вдосконалення.

Свекруха шкутильгала на одну ногу й осліпла на одне око, але через 20 днів після початку практики всі ці недуги зникли. Свекор позбавився наслідків травми з виробництва. Він був паралізований понад 18 років. Їхнє чудове одужання стало місцевою новиною. Побачивши такі дива, ми з невістками також почали практикувати Фалунь Дафа.

На жаль, чоловік, свекруха та свекор уже пішли з життя. Я вважаю, що старі сили скористалися людськими пристрастями моїх родичів. Чоловік помер 25 квітня, а його батько — 20 липня. Це особливі дати для практикувальників Фалунь Дафа. Їхня смерть сильно вплинула на мене і я розслабилася в удосконаленні.

Нова стаття Вчителя «Чому існує людство» була опублікована під час китайського Нового 2023 року та стала для мене гучним тривожним дзвінком. Я зрозуміла, що маю виявити старанність в удосконаленні, щоб не підвести Вчителя.

Мені не вистачало часу на вивчення Фа та виконання вправ. Я була дуже зайнята на роботі. І хоча годинну версію другої вправи опублікували багато років тому, але я ніколи не намагалася її виконати. Через пристрасть до комфорту я боялася та вважала це надто важким.

Для посиленого вивчення та виконання вправ щодня я взяла двомісячну відпустку. Співучні підтримували мене, й ми разом вивчали Фа.

Я намагалася зрозуміти, чому уникала виконання годинної версії другої вправи, і побачила лінощі, страх перед болем та труднощами. Я зрозуміла, що цей страх не є моє справжнє «Я». Насправді він перешкоджав і блокував мене протягом багатьох років. Але я хочу бути старанною і з радістю переносити труднощі. Завдяки таким думкам виконання другої вправи перестало бути важким. Під час першої спроби виконати вправу я згадала слова Учителя:

«Те, що важко стерпіти, можна стерпіти. Те, що важко здійснити, можна здійснити» (лекція дев'ята, «Чжуань Фалунь»)

Я виявила завзятість й за допомогою Вчителя виконала годинну вправу. Після цього прийшов стан легкості та спокою. Стан повністю відрізнявся від уявного страху. Дякую, Вчителю!

Тепер, коли відновила вивчення Закону, я можу виконувати вправи, і мій характер також покращився. Я дуже шкодую про втрачений час.

Дякую, Вчителю, за Ваше милосердя та захист протягом усього мого вдосконалення!

Дякую співучням за безкорисливу допомогу!

У майбутньому я старанно практикуватиму, щоби йти в ногу з прогресом Виправлення Законом.

Я хочу повернутися додому разом з Учителем.