(Minghui.org) Синівська шанобливість займає особливе місце у традиційній культурі Китаю. Згідно з Конфуцієм — це незаперечний принцип Неба й Землі і вказана Небесами соціальна норма для людства. Таким чином, Конфуцій розглядав синівську шанобливість як основу правильної поведінки людини.

Є безліч історій як минулих часів, так і теперішнього часу про те, як китайці застосовували синівську шанобливість у повсякденному житті. Ми хотіли б поділитись однією з них.

Сючжень (праворуч) та її сестра-близнюк Сюїнь

Ляо Сючжень із Сіньбея (Тайвань) після одруження жила в одній квартирі з батьками чоловіка.

На жаль, її свекруха мала запальний характер і була надто всевладною. Все мало бути зроблено так, як вона хотіла, і не було можливості для обговорення. На додаток до цього свекруха Сючжень страждала від депресії, занепокоєння та комплексу неповноцінності й була змушена приймати ліки проти психічної хвороби.

Сючжень, яка з дитинства була працьовитою, не скаржилася чоловікові, але глибоко в її серці, без її відома, вкоренилася образа на свекруху. У міру того, як образа зростала, її почуття до свекрухи ставали все складнішими.

Водночас у свекрухи прогресувало психічне захворювання, і вона іноді погрожувала вчинити самогубство, кинувшись вниз з даху будівлі.

Сючжень жила у страху і хвилюванні, тому не могла завагітніти навіть після шести років шлюбу.

Пізніше молоде подружжя на якийсь час переїхало до Тайдуна, і Сючжень нарешті завагітніла. Там, у Тайдуні, вона почала займатися Фалунь Дафа.

У січні 2004 року Сючжень, вже вагітна другою дочкою, повернулася із сім'єю до Сіньбей. Свекруха ставилася до неї ще гірше, але Сючжень на той час вже змінилася. Вивчаючи книги Фалунь Дафа, вона дізналася про чарівний інструмент, що вирішує міжособистісні конфлікти: необхідність шукати в собі недоліки та усувати будь-які негативні думки.

Свекруха завжди була ласкавою з дочкою молодшого сина. Якось на великому сімейному святі вона обійняла тільки її і не звернула жодної уваги на дочок Сючжень, які з нетерпінням чекали на обійми бабусі. Усі родичі вважали, що бабуся зайшла надто далеко.

«Чому ти ставишся до онуків так по-різному? — запитала одна родичка. — Ти обійняла лише одну онучку, і повністю проігнорувала двох інших. Ти несправедлива!»

Дивлячись на дочок, що плачуть, Сючжень засмутилася і відчула, як гіркота почала закрадатися в її серце. У голові промайнула думка: «Я не пробачу тобі це!» Як не намагалася Сючжень придушити цю думку, вона не йшла.

Згодом Сючжень зрозуміла, що ця думка була результатом заздрості. Поступово вона усунула цю пристрасть, і невдовзі подібні інциденти перестали її засмучувати. У міру того, як вона звикала до поведінки свекрухи, таких випадків ставало дедалі менше.

Якось молодший син її свекрухи прийшов відвідати матір, і літня жінка приготувала для нього свіжий фруктовий сік, щоб він міг віднести його додому. У цей момент Сючжень увійшла на кухню, не знаючи, що там відбувається.

«Подивися на обличчя дружини твого брата! — сказала свекруха синові. — Тільки тому, що я не зробила для неї сік, вона дивиться на мене з такою образою!»

Сючжень та брат її чоловіка були такі вражені, що не могли підібрати слів.

Але Сючжень була практикувальницею Дафа, тому вона відразу подивилася в себе, щоб визначити, чи є в ній ще заздрість, чи образа на свекруху.

Справді, у глибині душі вона часто боролася. І хоча вона дуже намагалася позбутися будь-яких поганих думок про свекруху, почуття образи іноді все-таки турбувало її. Як тільки один шар образи був видалений, відразу на поверхню виходив інший, і цей процес здавався нескінченним. Сючжень засмучувало те, що їй ніяк не вдавалося повністю позбавитися цієї пристрасті.

Іншого разу без видимої причини свекруха почала ображати Сючжень. Вказавши на неї пальцем, вона закричала: «Ти тільки й сподіваєшся на те, що я помру!»

Сючжень намагалася бути спокійною і дивилася в себе. Вона зрозуміла, що ніколи не хотіла смерті свекрухи, але хотіла жити далеко від неї. І хоча на поверхні вона чинила за принципами синівської шанобливості, але коли справа стосувалася свекрухи, не ставилася до неї з добротою в серці.

Вона продовжувала вивчати книги Дафа і старанно вдосконалювалася. Поступово глибоко укорінена образа на свекруху зникла. Сючжень з усією щирістю могла розмовляти зі свекрухою і дбала про неї так само, якби вона була її матір'ю. Вона навчила свекруху повторювати фрази «Фалунь Дафа несе добро» та «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи» (кит. «Фалунь Дафа хао, Чжень Шань Жень хао»).

Завдяки турботі Сючжень та підтримці інших членів сім'ї свекруха позбавилася депресії. Одного разу, коли Сючжень розмовляла з нею, літня жінка раптом взяла її за руки й сказала зі сльозами на очах: «Знаєш? Ти єдина людина в нашій сім'ї, яка по-справжньому добра до мене!»

Вони перетворилися з «ворогів» на близьких людей, стали як мати і донька.

«Я б ніколи не змогла впоратися з цією ситуацією, якби не вдосконалювалася за Фалунь Дафа. Я могла б сама впасти в депресію і навіть у сильнішу, ніж депресія свекрухи», — каже Сючжень із вдячністю.