Молода практикувальниця: «Я старанно йтиму шляхом удосконалення»

(Minghui.org) Я молода практикувальниця Фалунь Дафа з Північно-Східного Китаю. Милосердний Вчитель Лі захищав мене на моєму шляху вдосконалення понад десять років. Я щиро вдячна Вчителю за милосердне спасіння.

Я виявила, що я маю певні стосунки з Дафа, коли навчалася в початковій школі й жила в родички, яка практикує Фалунь Дафа. На той час я була дуже чистою. Ми разом виконували вправи, поправляли рухи один одного, вивчали Фа й розклеювали інформаційні матеріали. Я прочитала близько двох третин книги «Чжуань Фалунь», але зупинилася, коли мені потрібно було повернутися додому, щоб із сім’єю відсвяткувати китайський Новий рік.

Цими днями сталося диво. Напередодні Нового року я готувалася до святкової вечері із сім’єю. Телевізор було включено, і о восьмій годині вечора розпочалася новорічна програма компартії Китаю (КПК). Я подумала, що можна її подивитися, але, кинувши погляд праворуч, де висіла на стіні червона смужка паперу з побажанням удачі, раптом побачила, що вона перетворюється на золоту свинку.

Свинка підстрибувала і виглядала дуже мило, але як тільки я почала дивитися програму, на її рильці з’явився нещасний вираз. Я подумала: «Добре, не дивитимуся цю передачу». Подивившись на свинку, я побачила, що вона посміхається і знову весело стрибає. Я запитала, чи дійсно я побачила це, тому запитала маму, яка теж практикує Дафа: «Мамо, подивися на ієрогліф „удача“ на смужці червоного паперу. Він перетворився на золоту свинку?» Мама відповіла: «Я так не думаю». Пізніше я поговорила з іншими практикувальниками. Вони сказали, що це Вчитель допомагав мені щось зрозуміти.

Незабаром після цього батько став чинити опір тому, щоб я займалася Фалунь Дафа, й одного разу вперше побив мене. Я ясно пам’ятаю, що коли він хотів ударити мене ногою, якась сила відкинула батька і його нога майже не торкнулася мого тіла. Я зовсім не відчувала болю й знала, що Вчитель захищає мене.

Потім я почала жити в будинку іншої родички, яка не займалася вдосконаленням. Зі зміною середовища я поводилася як звичайні люди: почала зустрічатися з молодою людиною, пристрастилася до мобільного телефону й перегляду телевізійних програм.

Вчитель запланував, щоб я повернулася до родички-практикувальниці Дафа й навчалася в тій же школі, що і її дочка. Проте я не дорожила цією можливістю. Родичка заохочувала мене виконувати вправи й вивчати Фа; казала, в майбутньому я буду жалкувати, якщо не робитиму цього. Але я була дуже лінива і прив’язана до мобільного телефону. Однак я знала, що Дафа — дивовижний Великий Закон, і це знання глибоко вкоренилося в моєму серці.

Маму заарештували, коли я навчалася в останніх класах середньої школи

Якось, коли в мене була обідня перерва, до класу увійшов класний керівник і покликав мене. За виразом його обличчя я зрозуміла, що щось сталося. Звичайно, сталося те, що турбувало мене найбільше. Директор школи повідомив, що мене шукають співробітники відділу поліції. Справа стосувалася моєї матері.

За деякий час прийшов заступник директора й повів мене назад до класу, щоб я могла зібрати речі. Мене планували відвезти до відділу внутрішньої безпеки, а потім до мене додому. Завдяки захисту Вчителя я змогла непомітно від заступника директора школи сховати ключ від будинку в горщику квітки в коридорі.

Потім я сіла в поліційну машину, що стояла біля школи. Співробітники поліції попросили мене показати дорогу до мого будинку. У глибині душі я знала, що не робитиму цього, але не знала, що робитиму натомість. Я навіть думала, щоб вистрибнути з машини. Потім я вказала їм випадкове місце. Коли ми приїхали туди і вийшли з машини, я сказала їм: «Я могла вказати вам тільки це місце».

Вони зненацька розгубилися, але потім один із них агресивно сказав мені: «Я заарештую всіх членів твоєї родини». Потім мене штовхнули назад у машину і відвезли в управління поліції, де відвели до кімнати для допитів і посадили на табурет із фанери. Поліціянти схопили мою шкільну сумку, витрусили з неї всі мої речі і переконалися в тому, що ключа від дому в мене немає.

Вони змусили мене прочитати правила, які я порушила. Не знаю чому, але коли я сіла на табуретку, мені раптом не захотілося нічого говорити. Коли я глянула на годинник, у мене виникла така думка: «Я маю піти звідси після четвертої години вечора». Я відчувала, що Вчитель наділив мене силою, і більше ні про що не думала.

Через деякий час приїхали завуч і заступник директора школи. Вони відвели мене до кімнати відпочинку і якийсь час намагалися втішити. Чомусь я присіла навпочіпки в кутку й почала гірко плакати. Заступник директора схрестив руки на грудях і здавався байдужим, але потім його терпіння скінчилося. Він підвівся і сказав: «Я піду поговорю з ними». Ми залишилися в кімнаті із завучем.

За деякий час заступник директора повернувся з поліціянтом і сказав, що ми можемо йти додому. Я помітила, що в нього спітніло чоло, а волосся було трохи вологим. Мабуть, він щосили намагався розв'язати питання з поліцією.

Коли ми йшли, завуч міцно тримала мене за руку. Я не могла стримати сліз. Побачивши це, завуч сказала мені: «Заспокойся, уже все гаразд». Інша вчителька чекала нас на своїй машині неподалік, щоб відвезти додому. Було близько четвертої години вечора. Я подякувала милосердному і великому Учителеві за те, що він захистив мене.

Відмінна успішність в університеті

Я успішно вступила до університету і мала там найвищі оцінки. Коли закінчився перший семестр, сусідка по кімнаті сказала мені, що я посіла перше місце за успішністю. Я пожартувала: «Що? Перше з кінця списку?» Я вважала, що буде достатньо, якщо я зможу скласти іспити й здобути вищу освіту, оскільки деякі предмети були для мене трохи складними. Побачивши свої оцінки, я не могла в це повірити: я справді зайняла найвище місце. Я знала, що це Вчитель дав мені все, бо своїми зусиллями я ніколи не змогла б досягти таких високих результатів.

Оскільки я добре навчалася, мені кожен семестр давали стипендію. Якийсь період я була старостою групи. Якось викладач прийшла в аудиторію й почала перевіряти наші завдання. Їй не сподобалося, як працювали над завданням студенти іншої групи, і вона зробила їм зауваження, що змусило мене дуже нервувати. Потім вона підійшла, щоб перевірити, як виконується завдання нашою групою, і була дуже задоволена тим, що ми зробили. Вона дозволила нам піти раніше. Я здивувалася й перепитала, чи правильно я зрозуміла її. Вона підтвердила й ми пішли до виходу з аудиторії. У той час, як інші студенти ще не знали, як виконувати свої завдання, наша група вже виконала його. Вони були спантеличені й дивилися на нас із заздрістю.

Шлях удосконалення за кордоном

Після закінчення університету я не одразу шукала роботу, а почала вивчати іноземну мову, щоб потім виїхати за кордон. Через два роки, вивчивши мову, я 2018 року поїхала до іншої країни. Я привезла із собою багато харчів і предметів першої потреби. З аеропорту я поїхала на метро, потім довго йшла пішки й так втомилася, що, діставшись орендованої квартири, навіть не змогла поїсти.

Якщо мені потрібно було щось купити, я завжди вибирала маршрут картою в мобільному телефоні й намагалася ходити до супермаркетів пішки, щоб не витрачати гроші на громадський транспорт. На продукти теж витрачала дуже мало грошей. Моє життя було досить важким. Повертаючись додому вечорами, я була така виснажена, що не хотіла нічого робити.

Першим груповим заходом Дафа, у якому я брала участь, було спільне виконання вправ у парку. Сівши в позу «лотоса», щоб почати медитувати, я розплакалася. Я почувала себе такою щасливою! Після цього я брала участь у багатьох заходах: в парадах, в поширенні інформаційних матеріалів, в розсиланні коротких відеозаписів привітань Вчителю і розповсюдженні газети The Epoch Times. Це було дуже спекотне літо.

Мені доводилося підробляти, щоб оплачувати навчання й оренду житла. Іноді я закінчувала роботу рано-вранці, і до цього часу мої ноги так втомлювалися, що були як кам’яні. І все ж той період часу був найпам’ятнішим і найпрекраснішим часом у моєму житті. Хоча мені доводилося терпіти труднощі, я могла вільно виконувати роботу з підтвердження Дафа.

Пізніше з різних причин я повернулася до Китаю. Завдяки планам Вчителя я отримала пропозиції від двох дуже добрих компаній. Одна з них була найкращою компанією в нашому районі в галузі моєї спеціалізації.

Почати вдосконалюватися старанно

Я стала дуже старанною у вдосконаленні, починаючи з листопада 2020 року. На той час я зустрічалася з молодим чоловіком, його батьки були практикувальниками. Але сталося те, що мені важко було прийняти. Згадуючи про це, я дійшла висновку, що це сталося через мої пристрасті, і тому не звинувачую його. Однак мені було дуже боляче, і я не змогла б позбавитися цього почуття без допомоги Вчителя.

Завдяки постійному вивченню Фа й пошуку в собі я поступово набула більш чіткого розуміння і стала більш відкритою. Одного разу я раптом подумала: «Я займаюся Дафа так багато років, і завжди в найважчі часи Вчитель був поруч зі мною, щоб давати мені підказки. Попри те, що я не була старанною, Вчитель ніколи не розчаровувався в мені. Але хіба можна і далі шукати користь від Вчителя й Дафа? Я теж маю зробити щось, щоб віддячити Вчителеві».

Я почала робити прориви у вдосконаленні: багато вивчала Фа й завчала напам’ять, регулярно виконувала вправи. Я щоразу плакала, коли дивилася відеозапис Лекції Вчителя в Австралії. Востаннє я звернула увагу на ту частину лекції наприкінці, де Вчитель мав стурбованість, і мені стало дуже сумно. Я вирішила, що Вчитель не має так сильно турбуватися про мене, і почала добре вдосконалювати Сіньсін, ґрунтуючись на принципах Фа, і виправляла себе, щоб наступного разу досягти більшого.

Я засмучувалася, коли разом із сім’єю проходила випробування із Сіньсін. У мами часто траплялися напади гніву, і вона говорила мені уїдливі й неприємні слова, на які хотілося відповісти тим же. Я зрозуміла, що в мене були думки, сформовані культурою компартії, — бажання помститися й змусити іншу людину відчути те саме, що відчуваю я. Але виявляючи терпіння і дивлячись у себе, я поступово стала більш спокійною й зібраною. Згодом я зрозуміла, що проходження випробувань, пов’язаних із підвищенням Сіньсін, уже не було таким болючим процесом для мене.

Пізніше я зрозуміла, що завжди маю зберігати в серці почуття вдячності Вчителю не лише за його милосердя і рятівну милість, а й за те, що Вчитель не розчарувався в мені й дав мені здорове тіло. Після цього багато що стало простим, і я змогла з усмішкою ставитися до неприємних ситуацій, що виникають у сім’ї.

До цього найскладнішим мені було виконувати вправи. У мене не було проблем, щоб лягати спати пізно, але мені було досить важко вставати рано. Тому я рідко робила всі п’ять комплексів вправ, за винятком вихідних днів.

Одна практикувальниця часто говорила мені: «Виконуй вправи більш старанно, інакше твоє тіло не буде повністю перетворено на високоенергетичну матерію і тобі буде важко прокидатися вранці». Я нічого не відповідала їй, бо знала, що вставала в такий час, щоб тільки-но зібратися на роботу. А після роботи я почувала себе такою втомленою, що мені не хотілося рухатися, і сил вистачало тільки на те, щоб дістатися ліжка. Часом я відчувала, що в цьому відношенні я навіть не така гарна, як звичайна людина.

Однак, починаючи з китайського Нового року у 2021 році, я стала суворо ставитися до себе й намагаюся виконувати всі п’ять вправ щодня. Іноді я закінчую майже о першій ночі. Коли я пропускаю вправи, то звертаю на це увагу й компенсую, коли маю час. У вільний час я можу зробити навіть більше, що раніше було неможливо для мене. На жаль, я можу робити другу вправу лише пів години, а медитувати в позі «лотоса» не можу протягом години. Але поступово я здолаю це.

Вчитель сказав, що справжні практикувальники мають роз’яснювати правду про Дафа людям, але я сором’язлива й не промовиста. Проте Вчитель підбадьорював мене. Коли я виходила пояснювати правду про Дафа разом із практикувальниками, до мене підходили люди, щоб запитати дорогу або попросити поміняти гроші. Коли мені хотілося поговорити з ними про Дафа й переслідування, я так і робила. Якщо я відчувала, що мій стан удосконалення на той час не дуже добрий, то зверталася за допомогою до інших практикувальників.

Перша людина, якій я роз’яснила правду, працювала в супермаркеті й була членом КПК. Розмовляючи з ним, я ясно відчувала, як Учитель відкриває мою мудрість, тому що моя логіка була дуже ясною. Я знала, що треба піклуватися про цю людину й говорити так, щоб вона могла зрозуміти і прийняти мої слова. Потім я розповіла йому основні факти: про інсценований інцидент самоспалення на площі Тяньаньмень і про те, як корумповані чиновники КПК завдають шкоди людям. Перед тим, як я пішла, він підняв кулак і сказав: «Я зіткнувся з благородною людиною. Я сидів тут такий засмучений, перш ніж ти прийшла. Тепер я в повному порядку! Спасибі!»

Розповідаючи про це практикувальникам, я сказала: «Я так нервувала. Мені здається, що мої ноги досі тремтять! Дозвольте мені зробити перерву». Це було тому, що я якийсь час не роз’яснювала правду про Дафа людям віч-на-віч. Співпрацюючи один з одним, ми розмовляли з людьми про Дафа й разом відправляли праведні думки, щоб допомогти людям зрозуміти правду про Дафа й отримати надію на світле майбутнє.

Згадуючи останні десять років свого вдосконалення, я відчуваю, що не чинила добре і витратила багато дорогоцінного часу. Просуваючись вперед, я сподіваюся, що хоч який довгий буде мій шлях удосконалення, але я зможу бути стараннішою і буду далі здійснювати прориви в підтвердженні Дафа й ефективніше рятуватиму живих істот, щоб не підвести Вчителя.

Будь ласка, вкажіть із добротою на будь-які мої недоліки.