Волосся і традиційна китайська культура

(Minghui.org) Традиційна китайська культура має божественне походження. Це можна побачити у всіх аспектах культури, наприклад, у тому, як китайці укладали волосся.

Волосся — божественний дар

У багатьох культурах світу існують легенди про те, як божественні істоти створили різних людей. Це історії про різні групи божественних істот та різні події, і відмінність можна побачити й у волоссі людей.

Наприклад, в азійців здебільшого пряме чорне волосся, тоді як у представників білої раси часто світле або каштанове волосся, а в людей африканського походження товсте кучеряве чорне волосся. Це відображення того, що різні божественні істоти створювали людей різних рас за своїм образом та подобою.

Існування волосся також вказує на прогалини в теорії Дарвіна. З точки зору еволюції волосся виконує три функції: захист від сонця влітку, збереження тепла взимку та привабливість.

Однак стан людського тіла не підтверджує цього. Якщо волосся потрібне для захисту від сонця та утримання тепла, ми повинні були еволюціонувати так, щоб мати волосся або хутро по всьому тілу, як у мавп, оскільки анатомічно у нас ті ж потреби, що й у них. Проте, на наших обличчях є помітні безволосі ділянки, там, де мавпи мають шерсть. Водночас лисі люди, схоже, непогано живуть без захисту голови від сонця та холоду.

Ще однією загадкою в рамках еволюції є брови, які чомусь ростуть повільніше, ніж волосся на голові, і мають іншу форму.

Але якщо ми вийдемо з рамок еволюційних потреб і подумаємо про волосся як продукт божественного задуму, ці явища, можливо, буде легше зрозуміти. А якщо ми звернемося до стародавніх легенд, пов'язаних з волоссям на голові, то виявимо, що в нашому волоссі є щось більше, ніж здається на перший погляд.

Волосся та вік

У Стародавньому Китаї волосся використовували для позначення віку. Наприклад, дитину часто називали «жовтоволосим» хлопчиком або дівчинкою, оскільки волосся китайських дітей зазвичай рідке й жовтувато-коричневе. З віком їхнє волосся стає густим, чорним і блискучим.

Волосся та настання зрілості

Вважалося, що дівчина досягає зрілості в 15 років. 15-річну дівчину називали «цзи-цзи», що перекладається як «та, якій потрібна шпилька». Зазвичай жінки заколювали волосся лише після повноліття.

Хлопчик досягав зрілості у 20 років, і тоді його називали «жогуань» або тим, хто «готовий носити капелюх». Це теж вказує на зачіску, оскільки у чоловіків було довге волосся, і їм доводилося зав'язувати його, щоб помістити під капелюх, коли вони досягнули зрілості. Церемонія повноліття 20-річного чоловіка містила перше «увінчування» його капелюхом.

Волосся та люди похилого віку

У літніх китайців волосся сіре або біле, але в дуже стареньких волосся може знову стати жовтуватим. Ми можемо бачити, як цю думку використовує поет династії Цзінь Тао Юаньмін:

«Задоволені були й старі з пожовклим волоссям, і молоді з розпущеним волоссям».

Однак не всі люди сивіли. Ті, хто дотримувався духовних практик, часто були винятком. Чжан Саньфен, відомий даос, що жив за часів династій Сун, Юань і Мін, якось дав пораду імператору Юнле з династії Мін, як прожити довге життя:

«Заспокойте свою свідомість, відмовтеся від мирських бажань і знайдете довголіття», — написав він у вірші імператору.

Традицію самовдосконалення продовжують сьогоднішні послідовники Фалунь Дафа, системи медитації, що ґрунтується на принципах «Істина, Доброта, Терпіння».

У статті «Повернення молодості — це не міф» на сайті «Мінхуей» розповідається про літню жінку, яка в результаті занять цією практикою знову набула молодості та енергії. Її волосся знову стало чорним. Бачачи, як легко жінка працювала над вирощуванням овочів і потім продавала їх на фермерському ринку, більшість людей думали, що їй 50 років. Коли їй про це казали, вона усміхалася й відповідала, що їй уже 83 роки.

Зв'язок волосся та віку в літературі

І все ж колір волосся зазвичай вказує на вік людини, як видно з деяких відомих віршів.

«Читай до опівночі, починай знову з першими променями сонця. Якщо не вчитися, поки волосся чорне, ти плакатимеш, коли воно стане білим», — писав Янь Чженьцін за часів династії Тан.

Лі Бай, один із найвідоміших поетів Китаю, створив такі рядки:

«Хіба ти не бачив батьків, які стоять перед дзеркалом і оплакують свої пасма: чорні на зорі життя, а тепер вицвілі до сутінкового снігу?»

Зачіски

З давніх часів Китай також був відомий як «Хуася». За словами Кун Інда, вченого з династії Тан, «Ся» означає велику країну з великими ритуалами та обрядами, а «хуа» — елегантність одягу й писемності.

Різноманітні та ефектні зачіски, які носили як чоловіки, так і жінки, демонструють цю елегантність і є рисою китайської культури, переданої божественними істотами. Наші предки дуже ретельно ставилися до одягу й зачіски.

Дитячі зачіски

Китайців із раннього віку супроводжували звичаї, пов'язані з зачісками. Дівчатка до семи років і хлопчики до восьми років носили розпущене волосся. Потім до 15 років вони розділяли волосся посередині маківки і збирали у два пучки в стилі, який називали цзунцзяо або козячі роги. У зв'язку з цим «друзями цзунцзяо» зазвичай називають двох людей, які дружать із дитинства.

З 15 років волосся збирали в один пучок. Дівчатка вперше заколювали волосся, як згадувалося у визначенні «цзи-цзи» вище.

Зачіски різних династій

Зачіски, які носили дорослі, були різними в різних династіях. Стародавня поема «Мо Шан Сан» описує молоду жінку Ло Фу як «пучок на голові й місячні намистини у вухах».

Хуа Мулань, героїня китайської поеми, «розчісувала своє волосся, схоже на хмари, а потім перед дзеркалом вставляла в нього жовту квітку».

Багато з цих зачісок мали божественне походження. Згідно з Чжи Ху Цзи, королева-мати одного разу приїхала відвідати імператора У з династії Хань. Під враженням від небесної моди, яка не була схожа ні на що з того, що він коли-небудь бачив на землі, імператор наказав дамам імператорського двору наслідувати зачіску богині. Він охрестив цю зачіску «пучок небесної феї».

Ще одним прикладом зачіски, що мала небесне походження, був «зачарований пучок-змія». Вважається, що цей стиль був відкритий жінкою Чжень, дружиною правителя Веня з царства Вей, коли одного разу в палаці вона побачила зелену змію, що перетворилася на форму пучка.

Також є «пучок, що ширяє» і «пучок безтурботних хмар» — стилі династії Суй, які нагадують ефірні тумани божественних сфер, наче легко пливуть навколо голови носія.

Династія Тан була вершиною китайської культури з відповідними вишуканими зачісками. У той час у моді були й спіральний пучок, і вузол-лілія, але найбільш знаковими стилями тієї епохи були пучки зі «зворотним зав'язуванням», коли пучок починався з хвоста на маківці, а потім зав'язувався вишуканим способом іноді навколо різних формотворчих пристосувань для надання форми. Відомі стилі зі зворотним зав'язуванням містили «пучок з подвійним лезом» і «пучок, спрямований до неба».

На картинах «Придворні дами, що прикрашають волосся квітами» Чжоу Фана і «Придворні дами, які готують щойно витканий шовк» Чжан Сюаня зображені сцени з династії Тан.

У жінок на цих картинах повні, круглі обличчя й пухкі здорові тіла. Вони носили чудовий одяг і зачіски, високо підняті над головою. Разом із прикрасами із золота, срібла, нефриту та інших дорогоцінних матеріалів вони втілювали елегантну та розкішну естетику династії Тан.

Картина Гу Хунчжуна «Нічні розваги Хань Сідзая» ілюструє сцену з «П'яти династій» — періоду, що передував династії Сун. На цій картині у жінок високі пучки, зав'язані на потилиці, і безліч витончених аксесуарів для волосся.

За часів династії Сун придворні дами імператора Ліцзуна носили на маківці високі пучки, які називалися «високі конусоподібні пучки». У храмі Цзіньчі, побудованому за часів цієї династії, є жіночі статуї з такою зачіскою.

Під впливом священних корон буддизму та лотосових діадем даосизму люди Тан і Сун також любили носити власні діадеми й діадеми із зображеннями лотоса, феніксів та інших сприятливих символів.

За часів династії Сун була мода на жіночі головні убори, які називалися «пори року», тому що жінки прикрашали своє волосся шиньйонами із зображенням сезонних квітів. Чотири квітки, які вони використовували, були квітами персика для весни, квітами лотоса для літа, хризантемами для осені й квітами сливи для зими — кожна по-своєму була чудовою.

У тих, хто духовно вдосконалювався, були свої зачіски, які відрізняли їх від решти суспільства. Ченці й черниці наголо голили голови на знак прагнення звільнитися від мирських турбот. У даосів на голові був оригінальний пучок волосся, який підтримували спеціальні палички.

Сучасні ж зачіски вказують на втрату традиційної культури. Тепер багато людей обирають екзотичні та розпатлані зачіски.

Якщо люди в суспільстві й далі робитимуть такі зачіски, то можуть забути, звідки вони прийшли і як повернутися назад.

Волосся і здоров'я

Хоча волосся росте на шкірі, воно тісно пов'язане з усім тілом. Під мікроскопом можна побачити, що волосся — це циліндричний стрижень, що складається з декількох шарів. Коли в людини відкривається «великий небесний кругообіг», енергія проходить через усі частини тіла, зокрема й усередині кожного з цих крихітних циліндрів.

Китайська медицина вважає, що волосся пов'язане з кров'ю та нирками. Деякі висловлювання в китайській медицині демонструють цей зв'язок, наприклад, «кров живить волосся», і «стан нирок видно по волоссю».

Лікарі китайської медицини використовують в обстеженні чотири етапи: спочатку оглядають пацієнта й намагаються знайти якісь видимі аномалії. Потім вони дослухаються до будь-яких слухових сигналів про стан пацієнта. Після цього просять пацієнта розповісти про свій стан і нарешті вимірюють у пацієнта пульс.

Волосся служить корисною підказкою для лікарів китайської медицини. Волосся у здорового китайця чорне й блискуче, а волосся хворої людини часто жовтувате й сухе. Подібно до сухої трави, воно ламке й схильне до розщеплення.

Волосся і характер

Зовнішній вигляд людини, зокрема й волосся, може бути відображенням її характеру.

Наприклад, люди з густим волоссям переважно більш рішучі й уперті, люди з тонким волоссям здебільшого розважливі.

Люди з лінією росту волосся ближче до маківки можуть бути більш відкритими й мудрими.

Люди з жовтуватим волоссям, особливо рудуватим, зазвичай можуть мати запальний характер. Люди з білим волоссям зазвичай м’які. Люди з кучерявим волоссям більш ексцентричні.

Звичайно, це не можна узагальнювати, а конкретну ситуацію потрібно аналізувати детально.

Історії про волосся

Про культурне значення волосся для китайців можна судити й по тому, як часто про нього згадується в літературі.

У Лінь Сянжу, високопосадовця царства Чжао за часів «Періоду міжцарської війни» у Китаї, було дуже рухливе волосся.

Коли імператор могутньої династії Цінь запропонував обміняти 15 своїх міст на дорогоцінний нефритовий диск Хеши, що належав князю Чжао, останній занепокоївся, що імператор Цінь не виконає своєї частини угоди. Лінь Сянжу зголосився вирушити до Цінь, щоб перевірити імператора.

Коли він прибув, то виявив, що імператор Цінь показує нефрит своїм чиновникам і дамам, не збираючись жертвувати містами. Лінь узяв нефритовий диск в руку й «настільки розлютився, що його волосся стало дибки й мало не знесло з нього капелюх». Він звинуватив імператора Цінь у тому, що той не дотримався своєї обіцянки. Зрештою, він зміг повернути нефритовий диск Чжао.

Юе Фей, один з найвідоміших полководців в історії Китаю, якось написав про нашестя чжурчженів (народність, що атакувала Китай того часу): «Моє волосся стає дибки від гніву так, що з голови падає шапка».

Інша історія була про Цао Цао, передостаннього великого канцлера династії Східна Хань. Якось, коли пшениця дозріла, він наказав солдатам не псувати посіви пшениці й видав наказ, що всіх порушників буде страчено.

Проте, одного разу його власний кінь зноровився й витоптав пшеничне поле. Коли Цао збирався скоїти самогубство, його радник зупинив його, сказавши, що він не може цього зробити, тому що тоді їхня армія не матиме командувача. Оскільки в давнину люди дорожили своїм волоссям, як власним тілом, Цао Цао відрізав собі волосся як дисциплінарне покарання.

Сунь Цзін, теж із династії Хань, навчався дуже старанно. Щоб не задрімати, він прив'язував своє волосся до опорної балки свого будинку. Щоразу, коли він засинав, його волосся, закріплене за балку, натягувалося, і це будило його. Завдяки такому способу навчання він став великим ученим.

Тао Кань, генерал династії Цзінь, народився в бідній родині. Одного сніжного дня його відвідав друг Фань Куй, але сім'я Тао не мала достатньо їжі, щоб прийняти Фаня і його людей.

«Будь ласка, не турбуйся. Я щось придумаю», — запевнила його мати.

Вона взяла сіно з ліжка, щоб нагодувати коней Фаня. Потім вона відрізала собі волосся і продала його, щоб купити рису та овочів. Тао був відомим чиновником в історії Китаю, а його мати вважалася однією з найдоброчесніших матерів.

У Цзисюй був генералом «періоду Весни і Осені». Після того, як правитель царства Чу вбив його батька і старшого брата, він став переслідувати У Цзисюя, тому той утік у царство У. Однак, щоб потрапити туди, він мав пройти контрольно-пропускний пункт Чжаогуань, який перебував під контролем царства Чу. У ніч перед тим, як він мав пройти контрольно-пропускний пункт, У Цзисюй так розхвилювався, що за ніч його волосся посивіло. Наступного дня він зміг успішно пройти контрольно-пропускний пункт завдяки своєму сивому волоссю й без проблем прибув до царства У.

Мей Шен був ученим із династії Хань. Коли Лю Бі, правитель царства У, планував повстання проти імператора, Мей спробував зупинити його, заявивши, що ризик такий великий, як «тисяча фунтів, що звисають з волосся». Пізніше Лю зазнав невдачі і його було вбито.

Волосся та пророцтво

У стародавні часи Китай називали батьківщиною богів. Тут незліченно багато чудес і чудесних проявів. Китайська культура — це культура, передана богами, і її глибина відображається в усіх аспектах. Китай також відомий як батьківщина божественної культури.

Насамкінець доречно розповісти одну історію, пов'язану з волоссям, яка поєднує древні традиції із сучасністю. Лю Боуен, мудрець і пророк династії Мін, якось передбачив майбутнє у своєму пророцтві «Шаобін Ге»:

«Людина [яка відкриє великий шлях] — не чернець і не даос. Вона носить зачіску звичайної людини».

Він також згадав, що люди не вдосконалюватимуться в храмах, а вдосконалюватимуться, живучи в суспільстві.

Це збігається з практикою Фалунь Дафа у сьогоднішньому Китаї. Ця практика, за якою займаються близько 100 мільйонів людей, робить наголос на принципах «Істина, Доброта, Терпіння», які є сутністю традиційної китайської культури. У цю особливу епоху історії вона поєднує минуле та сьогодення, ведучи людство від тисячолітньої історії до доброго майбутнього.