(Minghui.org) Як журналістка Euronews в Афганістані, Мар'ям Шахі пережила безліч небезпечних ситуацій. Хоча вона не постраждала фізично від вибухів та стрілянини навколо, але роками переживала психологічні травми. До того ж коли почалася пандемія COVID, у неї протягом трьох місяців виявлялися симптоми хвороби.

У ті найважчі дні Мар'ям дізналася про Фалунь Дафа з відеоролика, що розповсюджується у соціальних мережах. Історія чудового одужання однієї людини від COVID привернула її увагу до цієї практики. «Мене так надихнула ця історія, начебто наприкінці життя я побачила двері до нового майбутнього», — згадує вона.

Мар'ям захотіла поділитися своєю історією.

Мар'ям Шахі працювала журналісткою Євроньюс в Афганістані.

Травматичний досвід

Щоб зробити репортаж про мітинг та марш протесту в Кабулі, столиці Афганістану, Мар'ям вирушила на площу, щоб зняти відео. «Мені зателефонував редактор французьких новин, — згадує вона. — Він попросив мене взяти інтерв'ю у члена Верховної ради однієї організації, яка брала участь у мітингу».

Вона й не підозрювала, що цей телефонний дзвінок урятував їй життя. «Щоб взяти інтерв'ю у члена ради, мені довелося вийти з натовпу та стати в менш галасливому місці, — пояснила Мар'ям. — Але за дві хвилини після початку інтерв'ю стався вибух, а потім ще один вибух точно в тому місці, де я стояла раніше».

Поки вона поспішала до стіни в пошуках захисту, з прихованого місця недалеко від неї за протестувальниками почали стріляти з автоматів. «Мені здавалося, що терористи зараз вистрелять у мене, — додала вона, — але якимось чином я пережила те, що сталося».

Ця трагічна сцена завдала їй незабутньої травми, як фізичної, так і душевної. Мар'ям продовжила: «Через два місяці в мене почалася сильна задишка. Потім з'явилися симптоми хвороби серця та сильні болі в животі, які тривали довгий час».

Ці симптоми то посилювалися, то слабшали. Лікарі в Кабулі сказали, що вони спричинені стресом і прописали заспокійливі препарати. Ліки лише полегшували біль, але не позбавляли його. У 2018 році вона вирушила на лікування до Ірану. «Психіатр сказав, що у мене посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), і мені довелося шість місяців приймати психотропні препарати», — розповіла вона.

Голос серця

Мар'ям, як і раніше, страждала від депресії, хоч і не так сильно, як раніше. Коли я читала про забруднення природних ресурсів і про те, як погіршується екологічна система Землі, я відчувала, що Земля вмирає. Я дуже турбувалася про майбутнє та майбутні покоління», — пояснила вона.

І все ж у глибині душі в неї завжди було відчуття, що вона має зробити щось важливе. «Ця думка не залишала мене роками, хоча я не знала, що саме я маю зробити. Але головні рішення у моєму житті були ухвалені на підставі цього голосу серця».

Вона хотіла йти за голосом, але не знала, як саме. Її друзі поділилися своїм розумінням. Вони пропонували їй зосередитися на роботі та вивчити англійську мову, щоб заробляти більше грошей або знайти роботу державного службовця. «Але губилася суть, це було не те, чого я хотіла», — каже Мар'ям.

Згодом вона виявила, що пливла за течією життя. Їй здавалося, що вона втрачає контроль над собою. «Коли мені було сумно, я легко втрачала терпіння. Я ставала дратівливою і часто зривала свій гнів на близьких мені людях», — продовжувала вона.

Якось на початку 2020 року Мар'ям наснився сон. «Я ніби ковзала вниз на колесах. Швидкість збільшилася, і я втратила керування, — згадувала вона. — Потім у якийсь момент якась сила штовхнула мене назад, і я зупинилася. Я прокинулася в страху, якби ця сила не зупинила мене, я впала б з того урвища».

Вона зрозуміла значення цього сну лише за кілька місяців.

Набуття надії у найважчі дні

Коли в березні 2020 року до Афганістану прийшла перша хвиля COVID-19, у Кабулі ввели заходи ізоляції. «Я готувала дипломну роботу для отримання ступеня магістра, тому перебувала під сильним психологічним тиском», — сказала вона.

Протягом наступних трьох місяців Мар'ям щодня прокидалася з кашлем та болем у горлі. Так тривало щодня з ранку до вечора, що призвело до втрати сил. Вона приймала ліки, зокрема китайські, але вони не допомагали. «У молодшої сестри були літні канікули, тож вона поїхала у відпустку з батьками. Я була вдома одна і відчувала себе самотньою та пригніченою. На щастя, моя хвороба не була COVID, інакше я могла б померти», — продовжила розповідь Мар'ям.

У той важкий для неї час вона часто переглядала соціальні мережі. Якось вона побачила відео перською мовою (фарсі) про переслідування Фалунь Дафа в Китаї, але не додивилася його до кінця.

Потім вона помітила повідомлення про те, як люди одужували від COVID, повторюючи фрази «Фалунь Дафа несе добро!» та «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи!» (Фалунь Дафа хао, Чжень Шань Жень хао) «Хоча в мене не було вірусу, мені було цікаво, і я запитувала себе, чи може це допомогти мені? Я страждала кілька місяців, але жодні з ліків, які я приймала, не допомагали». Мар'ям подумала: «Спробую, бо втрачати нічого».

Того ранку вона почала повторювати фрази перською мовою. «За кілька хвилин я почала чхати й відчула, що тіло вже не таке важке. Коли я повторювала фрази вдень, я знову почала чхати. Тіло полегшало, і я відчула себе дуже комфортно», — пояснила вона.

Щоб дізнатися більше про Фалунь Дафа, Мар'ям зв'язалася з практикувальником, чию інформацію вона знайшла на вебсайті Фалунь Дафа. «З його допомогою я завантажила книгу „Чжуань Фалунь“ та музику для п'яти комплексів вправ», — сказала Мар'ям.

Нове розуміння

Перший вечір, коли вона читала книгу «Чжуань Фалунь», був незабутнім. Мар'ям сказала, що вона була надто схвильована і не могла спати.

Вона сказала: «Моя свідомість очистилася. Зміст книги також змусив мене переосмислити знання, отримані в школі, а також в релігії. Насправді я виявила, що деякі принципи, яким я навчилася у житті, відповідають вченню Фалунь Дафа».

У ті дні, коли вона була вдома, дотримуючись вказівок самоізоляції, вона проводила багато годин, читаючи книгу «Чжуань Фалунь» і виконуючи вправи щодня. «Іноді, коли я була в напівсні, я відчувала, що Учитель Лі (засновник Фалунь Дафа) очищає моє тіло і допомагає мені підвищуватися у вдосконаленні», — згадувала Мар'ям.

(Далі буде)