(Minghui.org) Я лікар у повіті. Практикую за Фалунь Дафа з 1996 року. Хочу поділитися з вами досвідом протистояння фінансовому переслідуванню, яке здійснювали чиновники за наказом компартії Китаю.
Обстоювання інтересів Фалунь Дафа
Моя мама зателефонувала мені в липні минулого року й попросила приїхати до села, щоб допомогти доглядати важкохворого батька. Вона сказала, що вони з племінником більше не справляються. Батьки жили із сім’єю мого брата в селі. Батько зліг і не вставав з ліжка. Брат і його дружина працюють в іншій провінції. Тому мама, якій за 80, і ми з племінником по черзі дбали про мого батька. Племінник попросив виділити час до півночі. Я чергував ночами. Так йшло день у день.
Мій син, якому приблизно 20 років, на початку серпня потрапив в аварію на мотоциклі. Після дзвінка дружини я поїхав до лікарні. У сина був осколковий перелом надколінка правого коліна й кілька саден на обличчі. Дружина попросила лікарів перевести сина до міської лікарні. Вона поїхала разом із ним, а я повернувся до села доглядати батька. Я виконував вправи і вивчав Фа щодня.
Наприкінці серпня мене викликали до кабінету партійного секретаря лікарні. Там були представники бюро департаменту охорони здоров’я лікарні й керівництво. Вони розповіли мені про політику «Повної ліквідації», яку проводить компартія Китаю. Потім сказали, що співробітникам державних організацій не можна практикувати Фалунь Дафа, або їх звільнятимуть, якщо вони й далі будуть займатися. Мене прямо запитали, чи планую я далі практикувати Дафа. Я одразу відповів: «Так». Глава керівництва лікарні сказав: «Ми звільнимо вас наприкінці наступного місяця».
Незабаром одного колегу перевели на роботу до іншої клініки. Ще один раптово помер. У нашому офісі залишилося лише дев’ять осіб. У разі мого звільнення залишилося б усього вісім, і навантаження на всіх сильно зросло б. Наш менеджер поскаржився начальству і сказав, що не вистачає співробітників. Керівників це не хвилювало і вони заявили, що діють у рамках кампанії «Повна ліквідація».
Начальник повітового «Офісу 610» кілька разів вимагав від керівництва лікарні, щоб мене покарали. Він сказав, що інакше директор сам постраждає. Що мені робити під таким сильним тиском? Я подумав, що маю твердо вірити в Дафа й не хвилюватися через те, що відбувається на поверхневому рівні. Я написав листа, у якому привів цитату з Конституції Китаю, і відправив його до комітету з політико-правових питань, «Офіс 610», бюро охорони здоров’я і лікарні. Я порадив чиновникам поважати Конституцію, ставитися до практикувальників Дафа по-доброму й не брати участь у переслідуванні.
Коли я намагався донести до людей правду, у мене виникло фізичне нездужання. Я не міг твердо стояти, у мене паморочилася голова. Спочатку я не зрозумів, у чому річ. Але потім я зрозумів: той, хто вдосконалюється, не має розв’язувати проблеми методами звичайних людей. Якщо звичайні люди сказали, що мене звільнять, то чому їхні слова мають мати вагу? Це лише слова звичайних людей, і вони ніяк не впливають на долю практикувальника Дафа.
Наприкінці вересня мене викликали до кабінету директора. Члени управління сиділи великим колом. Вони хотіли вирішити, що робити зі мною. Я сказав: «Конституція надає громадянам право на свободу віросповідання. Який закон порушує практика Фалунь Дафа? Будь ласка, скажіть». Вони мовчали. Однак одразу оголосили, що мене усунуть від роботи без зарплати на один місяць. Мені наказали не приходити на роботу наступного дня. І все ж таки мене не звільнили, а просто відправили у відпустку. Це не випадковість. Якби я дивився на цю ситуацію з погляду людської логіки, то врешті-решт мене звільнили б.
Я пішов додому, але не сумував. Вночі на мене наче напала якась потужна сила. Я відчував, як вона огортає мене. У мене запаморочилася голова, я не міг стояти на ногах, і мені було дуже зле. Я сів і відправив праведні думки, щоб усунути перешкоди, а також попросив Учителя укріпити мене. За годину мені стало краще, але старі сили не зупинилися. Наступні два дні вранці в мене паморочилася голова. Щоразу переслідування припинялося після того, як я відправляв праведні думки й просив Вчителя зміцнити мене.
Вебсайт «Мінхуей» викрив переслідування щодо мене. А місцеві практикувальники Дафа розповіли сільським мешканцям про те, що сталося. Партсекретар лікарні сказав, що статті, які викривають фінансове переслідування, було розвішано всюди, навіть на дверях квартир співробітників лікарні. Закордонні співучні телефонували чиновникам до Китаю. Усе це налякало зло, і начальство дуже стривожилося.
Викопати пристрасть із коренем
Оскільки я мав вільний час, я щоранку вчив Фа напам’ять. Я дивився в себе й побачив безліч пристрастей і бажань, що глибоко вкорінилися.
Те, що мене відправили до неоплачуваної відпустки, вказувало на моє погане вдосконалення і пристрасть до грошей. Які в мене були недопрацювання? Я поступово ослабив удосконалення. Я все більше схожий на звичайну людину. У вільний час на роботі я дивився новини і відео в телефоні, просочені партійною культурою. Усе це зло проникало в мою свідомість. Оскільки в кожному кабінеті були встановлені телевізори з Wi-Fi, я разом із пацієнтами і колегами дивився телепередачі й коментував їх. Моя свідомість сильно забруднилася.
Я наслідував приклад колег, які йшли з роботи раніше, і ми обідали в ресторанах коштом лікарні. Я не дивився на це з погляду принципів Дафа.
Отримуючи премію, половину залишав собі, а половину віддавав дружині. Я таємно жертвував гроші пункту виробництва матеріалів Дафа й не намагався заручитися розумінням і підтримкою своїх рідних. Я не застосовував принципи Фа на практиці.
Я не зіставляв свої думки і вчинки з принципами Дафа, але досі не усвідомлював цього.
Останнє слово залишається за Вчителем
Минув місяць, але з лікарні так і не зателефонували. Я зачекав ще місяць, але мене не попросили повернутися на роботу. Начальство лікарні зі мною не зв’язувалося. Я запитав директора, чому мене не кличуть на роботу. Я пояснив, що треба заробляти на життя. Співробітники «Офісу 610» сказали, що мені виплатять заробітну плату, лише якщо я напишу три заяви. Директор лікарні також пообіцяв запропонувати роботу моєму синові.
Я розумів, що переслідування продовжується і відмовився.
Я проконсультувався з кількома експертами з правових питань в інтернеті й багато чого навчився. Це зміцнило мою впевненість, коли я пояснював правду співробітникам лікарні. Я ходив до керівників різних відділів, а місцеві співучні відправляли праведні думки. Деякі чиновники співчували, а деякі стали добрішими. Ефект від роз’яснення правди проявлявся.
Після чотиримісячного відсторонення від роботи в мене майже не залишилося грошей. Дружина не давала мені жодного юаня, оскільки я не відмовився від удосконалення. Батьки були старі й не могли мені допомогти. У мене не було прибутку. Що я мав робити?
Учитель сказав:
«Кожен із вас створює історію для майбутнього, ось чому кожен учень не лише бере участь у групових заходах, але й бере на себе ініціативу пошуку того, що ще можна зробити для Дафа. Якщо є щось хороше, що можна зробити для Дафа, ви маєте брати на себе ініціативу й робити це, працювати над цим. Кожна людина, з якою ви вступаєте в контакт у суспільстві, це та людина, якій ви маєте розкрити правду, і те, що виявляється в цьому процесі — це милосердя учнів Дафа і їхні бажання рятувати людей у всьому світі» («До всіх учасників Скандинавської Конференції Фа» зі збірки Канонів «Суть сумлінного вдосконалення 2»).
Я почав шукати роботу і знайшов місце в приватній клініці. Я розповів власнику, що мене переслідують. Він одразу ж мене найняв. Щодня я приходив до клініки до відкриття, прибирав приміщення і дезінфікував обладнання та інструменти. Я багато працював і доброзичливо ставився до пацієнтів, чим завоював їхню довіру. Це полегшило роз’яснення правди про Дафа.
Щомісяця власник підвищував мені зарплату. До мене приходило дедалі більше пацієнтів. Довелося додати два ліжка, і їх стало шість. Я сказав власнику: «Я не побоявся попроситися до вас на роботу». Він відповів: «Але я виявився сміливішим. Я найняв практикувальника Фалунь Дафа, коли мій бізнес був на межі краху». Ми тепло усміхнулися один одному.
Я і далі пояснював правду, і ще рішучіше хотів викрити переслідування. У квітні через пів року відсторонення від роботи без виплати компенсації мене попросили повернутися і сказали, що мені не потрібно писати три заяви. Начальство пояснило, що мені достатньо заповнити звичайну заяву про прийняття на роботу й пообіцяти не брати участь у будь-яких «незаконних громадських заходах». Тоді я не повністю заперечував плани старих сил. До того ж у мене було сильне прагнення працювати й отримувати дохід. Зло скористалося цим недоглядом. Я написав кілька речень і повернувся до роботи.
Через два дні в повітовому «Офісі 610» дізналися, що я повернувся на колишню роботу. Керівники лікарні викликали мене до кабінету. Вони були роздратовані, оскільки думали, що я розмістив інформацію про себе на сайті «Мінхуей». Вони дали мені два дні на роздуми і сказали, що якщо я не відмовлюся від Фалунь Дафа, мене звільнять.
За два дні мене викликав директор лікарні. У кабінеті було багато начальства. Директор спитав, що я вирішив. Я відповів йому запитанням: «Який злочин я вчинив? На якій підставі ви збираєтесь мене звільнити?» Йому не було чого сказати. Нарешті він сказав: «Ми не можемо нічого з тобою вдіяти, нехай тобою займається наше начальство». Я спитав, чи можу вийти на роботу. Директор не дозволив. Виходячи з кабінету, я подумки попросив Вчителя про допомогу. Незабаром зателефонували з лікарні й попросили повернутися на роботу. Я знав, що це Вчитель мені допоміг.
Я працював три місяці, але мені не заплатили. Я обговорив це з мамою, яка теж практикує за Дафа. Хоча мені не заплатили, серце залишилося спокійним, я і далі працював. Мама позичила мені трохи грошей на життя. Я неодноразово ходив до комітету з політико-правових питань «Офіс 610» і роз’яснював там правду. Співробітники цих організацій щоразу казали, що я отримаю зарплату, коли відмовлюся від удосконалення.
У червні батькові стало дуже погано. Я взяв відпустку й поїхав до села, щоб його доглядати. Я сказав дружині: «Мій батько незабаром помре. Невістка вважає, що ми маємо розділити витрати на похорон». Дружина холодно відповіла: «Тоді займи грошей». Я залишився спокійним. Коли батько помер, я подзвонив дружині, але вона нічого не сказала про гроші. Я був спокійний, але грошей у борг не взяв. Дружина й син приїхали до села. Коли невістка поговорила з нею про похорон, вона погодилася сплатити половину.
На похорон прийшли керівники з моєї лікарні і з лікарні, де працює дружина. Також було багато друзів і родичів. Після похорону колега сказав мені, що за останні три місяці мені заплатять «премію за хорошу роботу» в розмірі понад 10 000 юанів. Я віддав понад 2000 юанів мамі, а решту — дружині.
Переслідування припинено
До кінця липня я так і не отримав зарплати. Я пішов до «Офісу 610», щоб ще раз пояснити правду. Від мене знову зажадали відмовитися від Дафа. Їхні слова не зачепили моє серце. Я не хотів йти з лікарні, але вже й не боявся звільнення. Я знав, що заради практики Фалунь Дафа можу відмовитися від усього. Я зрозумів, що якщо відпустити пристрасть до себе і грошей і думати насамперед про інших, то жодних фінансових переслідувань просто не виникне. Також не буде перешкод, яких я не зміг би подолати. Я зрозумів, що причиною цього випробування була моя гонитва за вигодою.
Після того, як я все усвідомив і прибрав пристрасть, керівництво лікарні розпорядилося видати мені зарплату в середині серпня. Фінансове переслідування закінчилося.
То справді був дуже серйозний урок. Я сподіваюся, що практикувальники матимуть користь із мого досвіду й будуть старанно вдосконалюватися.
Будь ласка, не розслаблюйте своє вдосконалення. Будь ласка, відкиньте всі пристрасті і слідуйте за Вчителем додому.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
