(Minghui.org) Я народилася в 1968 році недоношеною та сліпою. В 13 років я майже перестала чути. Лікар сказав, що слух повернути неможливо. У липні 1998 року я почула про Фалунь Дафа. Я жила в Тяньцзіні та щоранку ходила на пункт практики з палицею для сліпих. Увечері я слухала, як інші читають Фа. Хоча було важко, але я була щаслива. Щоб щодня вивчати Фа та виконувати вправи, я старанно працювала та здолала багато труднощів.

До кінця 1998 року я раптом помітила, що мій слух покращився. Коли я чітко почула мінімальну гучність радіо, то була вражена! Вчитель подбав про мене! Я була дуже щаслива та вдячна!

Поїздка до Пекіна для підтвердження Дафа

Після 20 липня 1999 року місцеві співучні зазнали жорстокого переслідування. На початку 2000 року ми із сестрою, яка на 12 років старша за мене, поїхали до Пекіна, щоб виступити на захист Дафа. Багатьох практикувальників, які приїхали до будівлі Державного бюро зі скарг і звернень у Пекіні, заарештували. А нас співробітники відправили додому, тому ми вирішили підтвердити Фалунь Дафа на площі Тяньаньмень.

Було свято, тож туристів було багато. Практикувальників на площі Тяньаньмень заарештовували за три-п'ять хвилин після їхнього приходу туди. Ми із сестрою не хотіли, щоб нас забрали одразу, тому вирішили, що поширювати Фа Вчителя можна не лише виконанням вправ, а і шляхом читання Фа людям вголос. Ми так і вчинили.

У дальньому лівому кутку ми знайшли багатолюдне місце. Я сіла на землю, а сестра навпроти мене. Ми почали читати книгу з першої лекції, щоб це почули найближчі люди. Навколишні нас тихо слухали, а дехто зупинявся, щоб розгледіти нас. На той час, коли ми прочитали першу лекцію, довкола нас уже нікого не було, тому ми із сестрою знову знайшли багатолюдне місце. Ми прочитали п'ять лекцій, постійно переміщаючись на нові місця площею Тяньаньмень. Коли ми знайшли гарне місце для читання шостої лекції, нас схопили поліцаї.

Цю силу дав мені Вчитель

Співробітники пекінського центру ув'язнення зв'язалися з місцевою поліцією та наказали відвезти нас до місцевого центру ув'язнення. Мене декілька разів побили. До мене прийшло розуміння, що нам, практикувальникам Дафа, не можна боятися труднощів, ми повинні спокійно, чесно та урочисто розповідати людям правду про Дафа.

Я ясно відчувала, що Вчитель постійно спостерігає за мною. Наприклад, якийсь хлопець збив мене із ніг й потягнув по землі. Мої штани порвалися, а коліна та ікри кровоточили. Коли він зупинився, я помацала коліна, і на серці в мене раптом стало спокійніше. Тому, що хоча штани були продірявлені наскрізь й коліна сильно кровоточили, але на мій подив тонкі колготки, які я носила під штанами, залишилися цілими. Я зрозуміла, що це Вчитель показав мені, як слід протистояти цьому злу.

Коли мене підвісили, поліціянти спитали, чи захищає мене Вчитель. Я спокійно відповіла: «Погляньте, така тендітна людина як я, попри жорстоке насильство, залишилася твердою, безстрашною, спокійною, а не сумною і ненависною. Цю силу дав мені Учитель. Мій Учитель навчив мене зберігати в серці чистоту, доброту та терпіння. Така енергія дозволяє мені протистояти будь-яким смертельним небезпекам, не хвилюватися та не боятися смерті». Поліціянт, що був поряд, пробурмотів: «Слова цієї жінки дуже чисті!» Більше вони мене не били.

У той день, коли батьки забрали мене додому, Вчитель опублікував канон «Іти до Повної Досконалості» («Суть старанного вдосконалення 2»). Я насправді відчувала, що Вчитель постійно направляв мене. Таку милосердну турботу неможливо передати словами. Я поділилася своїми почуттями з усіма родичами й була дуже щаслива та вдячна Вчителю!

2001 року мене відвезли до центру «промивання мізків». Я знепритомніла, і мене відправили до лікарні. Після цього батьки забрали мене додому.

2003 року мене знову схопили, відправили до відділення невідкладної допомоги, а потім родичі відвезли мене додому.

Достойно підтверджувати Дафа у в'язниці

2 вересня 2019 року поліціянти відключили електрику та увірвалися до моєї квартири. Під час обшуку вони знайшли обладнання для виготовлення книг, понад 200 книг Дафа, якими я дорожила, та заарештували мою молодшу сестру, теж практикувальницю Фалуньгун.

Наступного ранку я попросила брата та сестру відвезти мене до поліційного відділку, щоб розповісти поліціянтам про Фалунь Дафа. Я хотіла попросити їх, щоб вони відпустили молодшу сестру і спілкувалися тільки зі мною під час виникнення питань. Вони заявили, що якщо за сестру їм заплатять 80 000 юанів, вони відразу її відпустять. Поліціянти стверджували, що якщо практикувальник заплатить їм, його не засудять до ув'язнення.

І додали: «Раніше практикувальникам старше 75 років не ухвалювали вироків, але тепер навіть 100-річних або навіть лежачих хворих судитимуть». У них є влада, вони можуть вриватися в будинки практикувальників без дотримання юридичних процедур.

Я довго відправляла праведні думки, а потім знову роз'яснила їм правду, говорячи так: «Ми всі китайці. Не робіть цього. Це погано для вас та вашої родини».

Вночі 4 вересня 2019 року мене та сестру поліціянти відвезли до центру ув'язнення. Пізніше відбулися чотири незаконні судові засідання. Молодша сестра наняла адвоката, а я захищала себе сама. У результаті нас засудили до двох років позбавлення волі.

Після стількох переживань я зрозуміла, що маю захищати Вчителя та Дафа гідно й відкрито.

У жіночій в'язниці Тяньцзінь ув'язнені, які насильно «перевиховували» практикувальників, сказали мені: «Тобі необхідно перевиховатися, інакше помреш. Ніхто не зможе уникнути цього».

Однак я спокійно відповіла: «Коли я вперше потрапила до центру ув'язнення, то важила 53 кг, а зараз лише 27 кг. З 2001 року по сьогодні я пережила майже п'ять передсмертних станів. Через нестачу енергії я не могла вимовити цілого речення, тому спокійно ставлюся до вашої агресії. Моя сила в тому, що я не боюсь смерті. Я захищатиму репутацію Вчителя ціною свого життя. Припиніть ганьбити ім'я мого Вчителя!»

Побачивши моє ставлення, вони біснувалися. Я одразу вказала на цих переслідувачів і крикнула: «Злими вчинками ви позбавляєте практикувальників сну та їжі. Ви нас б'єте, вводите в їжу отруту й насильно годуєте. Усе це мене не турбує. Я відчувала на собі це зло з 2001 до 2003 року, воно на мене не діє. Навіть не пробуйте це на мені!».

Лікар мене оглянув і сказав, що в мене тиск вище 200, підвищена частота серцевих скорочень та миготлива аритмія, тому я можу померти будь-якої миті. Вищий за званням поліціянт сказав: «Заспокойся. Ми більше не говоритимемо при тобі ім'я твого Вчителя. У тебе не великий термін».

Він відправив двох людей цілодобово слідкувати за мною, сказавши, що це для спеціального догляду за мною. Щоранку о шостій годині вони на своїх спинах спускали мене сходами, прив'язували до інвалідного візка й заштовхували до приміщення, де працювали ув'язнені. Їх було приблизно 200 осіб. Одного ранку жінка, яка спостерігала за мною, принесла мені копію статті з наклепом на Вчителя та прочитала її мені. Я голосно відповіла: «Ви вийдете з в'язниці через рік. Прочитане вами спричинить відплату. Не читайте цього більше». Вона помовчала якийсь час, а потім знову почала читати вголос. Я відразу ж голосно запитала її, чи справді вона хоче померти у в'язниці. Хтось зупинив її словами: «Заспокойтесь. Тут не можна розмовляти». Після цього нічого подібного не повторювалося.

Я ніколи не відвідувала заняття з «промивання мозку», курси «перевиховання» та «політичні заняття» для практикувальників.

Практикувати по-справжньому

Коли я повернулася додому 2021 року, мені було важко навіть сидіти. Батьки хвилювалися. Я заспокоювала їх: «Мене не замучили до смерті в пеклі на землі. Тепер я вдома і скоро одужаю. Будь ласка, навіть не сумнівайтесь у цьому».

Багато друзів, які бачили, що я присвятила життя Дафа, запитували: «Що ти отримуєш від Дафа?» Я відчула велике милосердя Вчителя.

Учитель сказав:

«Тобто, якою б не була твоя робота, і що б ти не робив, якщо тільки ти побачиш мене, я можу зробити так, щоб у тебе виникли добрі думки, і як тільки ти побачиш мене, я зможу зменшити твої гріхи та твою карму твоїми добрими думками» («Лекція Фа на Конференції у Ванкувері, Канада, 2003»).

Фа Вчителя захищав мене у всіх нещастях. З 2001 до 2003 року включно при відправленні праведних думок і виконанні вправ я часто бачила Вчителя в золотому одязі, Він усміхався мені.

З 2004 до 2009 року включно Вчитель показував мені й давав змогу відчувати Фалунь. Іноді Фалунь крутився перед очима, я бачила милосердну усмішку Вчителя. При розмові з людьми моє серце сповнене милосердя, розуміння та великодушності.

Якось у 2009 році Учитель надав мені шанс познайомитися з принципами «Істина, Доброта, Терпіння». Під час відправлення праведних думок я побачила перед собою Вчителя. Він тримав у правій руці три золоті кулі: «Істина», «Доброта» та «Терпіння». Потім Учитель вклав їх мені в руку. Золота куля «Терпіння» влетіла в моє тіло. З того часу я ніколи не вимовляю лихих слів, тепер мої слова наповнені лише цими принципами.

Вчитель піклується про мене. Я знаю, як мені пощастило!

Я щаслива щодня і всі зі мною хочуть спілкуватися. Дехто каже: «Вона сліпа. Чому вона така щаслива?» Одна людина сказала: «Вона красива».

Я проведу решту свого життя, дякуючи Учителю за Його милосердя і порятунок!