(Minghui.org) Багато років тому я брав участь в одному проєкті з роз’яснення правди. Ми зіткнулися з величезним тиском і труднощами. У момент, коли ми збиралися зробити прорив, до нас приєднався Лей, який міг приймати важливі рішення.
Лей інакше розумів діяльність проєкту. Його методи роботи повністю відрізнялися від наших. Ми сподівалися, що справи підуть краще, але його участь призвела до труднощів.
Коли ми намагалися говорити з Леєм, він нас висміював. Ми з ним не сперечалися, а просто терпіли і співпрацювали. На важливому етапі, коли не вистачало людей і ресурсів, нам довелося призупинити проєкт, а потім зовсім закрити.
Коли ми аналізували причини закриття проєкту, Лей звинуватив нас, сказавши, що ми погано попрацювали. Ми поговорили між собою і вирішили, щоб не посилювати конфлікту, нам не треба сперечатися з ним і намагатися пояснити ситуацію співучням. Ми трималися від Лея якомога далі й терпіли від нього критику й негативні зауваження.
Після того, як мене через багато років заарештували, поліціянт сказав: «Я чув, що ви конфліктували з Леєм». Я пам’ятав той випадок, але не вважав свою поведінку неправильною, оскільки впродовж усього процесу жодного разу не сказав про Лея нічого поганого.
Після звільнення я постійно прокручував у голові ситуацію, намагаючись згадати всі деталі. Але я все ще не розумів, що робив неправильно. Я попросив Вчителя підказати мені, і тоді згадав цитату «Його правда, винен я» з вірша «Він правий, винен я» («Хун Їнь 3»).
Спочатку я все ще не вважав себе винним, навіть після натяку Вчителя. Я плакав, коли думав про все пережите за ці роки. Але водночас я знав, якщо Учитель сказав, що я помиляюся, то я робив неправильно. Заспокоївшись, я визнав факт, що був неправий.
Якось, вивчаючи Фа, я прочитав:
«Зовнішній тиск, з яким стикаються послідовники Дафа — це випробування, а також можливість для вдосконалення, тоді як внутрішні конфлікти серед учнів Дафа також є випробуваннями та можливістю старанного просування» («Вітальний лист до Європейської конференції Фа», 2016 р.)
Я одразу зрозумів. Озираючись на ту ситуацію, я усвідомив, що зробив багато помилок і побачив багато можливостей, з допомогою яких міг би краще впоратися з ситуацією. Тому відпустив образу на Лея і щиро подякував йому за допомогу в підвищенні.
Із цієї ситуації я зробив найважливіший висновок: нам не можна судити про добре і зле, ґрунтуючись на уявленнях звичайних людей. У кожному конфлікті ми маємо вийти за ці рамки й намагатися активно шукати способи співпраці для досягнення нашої спільної мети — порятунку людей. Моя правда чи ні — не важливо. Ключовим є те, як я вдосконалююсь у конфліктах.
Коли ми вирішуємо, правильно щось чи ні, то робимо висновок із принципів конкретного рівня. Але якщо подивитися на речі з вищого рівня, ми виявимо, що наше колишнє розуміння того, що правильно, а що ні, неправильне. Якщо ми наполягаємо на своїй думці, це само собою неправильно, тому що залишаємося на тому ж рівні й не вдосконалюємося. Тепер я не вважаю, що цей проєкт провалився, це був шанс для вдосконалення.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
