Я почала по-справжньому вдосконалюватися після того, як позбулася своїх людських уявлень

(Minghui.org) Після того, як мене заарештували у 2001 році, я зрозуміла, що зможу позбутися негараздів лише тоді, коли вивчатиму Фа і усуватиму людські уявлення. Я згадала статтю з обміну досвідом, опубліковану на вебсайті Minghui про те, що заарештованому практикувальнику Фалуньгун вдалося знайти ключ від вхідних дверей поліційної дільниці й тієї ж ночі втекти.

Коли поліційні заснули, я почала шукати ключа, думаючи, що зможу втекти, як той практикувальник. Однак увійшов поліційний і запитав: «Що ви робите?» Мені довелося відмовитися від думки про втечу. Я зрозуміла: «Просто наслідувати приклад інших людей не вийде». Пізніше мене відвезли до центру ув'язнення. У той час я жалкувала про те, що не дорожила Дафа, а також часом, який марнувала, замість того, щоб вивчати Фа.

На щастя, моя співкамерниця, яка теж практикує Фалуньгун, могла прочитати напам'ять усі вірші зі збірки Вчителя «Хун Їнь». Я уважно слухала і, запам'ятавши вірші, теж могла читати їх напам'ять. У результаті зміцнилися мої праведні думки, і свідомість значно прояснилася.

Я постійно думала про те, як вибратися із центру ув'язнення. Якось уночі мені наснилося, що в нашій камері відчинилися маленькі вікна, з яких хтось вибрався, а за ним і ще багато людей. Поглянувши на вікно, я побачила: воно таке маленьке, що назовні можна виставити тільки руку чи ногу. Я подумала: «Як люди могли вибратися із цього маленького отвору?» Потім я згадала релігійну картину Леонардо да Вінчі «Благовіщення», де ангел повідомляє Марії, що вона зачала Ісуса. Основна ідея полягала в тому, що, розмірковуючи про щось, не можна ґрунтуватися на знаннях і уявленнях пересічних людей.

Я зрозуміла, що це натяк Вчителя — мені треба відмовитися від людських уявлень і керуватися принципами Дафа, щоб подолати це нещастя. Коли я прокинулася вранці, молода практикувальниця, моя співкамерниця, прошепотіла мені: «Я маю нові статті Вчителя». Я схвильовано сказала: «Я хочу прочитати їх!» Хоча в камері працювало відеоспостереження, і поліційні часто робили обшуки, але я не мала страху, коли я тримала товсту пачку нових статей Вчителя. Відчуваючи подяку Вчителю за можливість отримати статті, я розуміла, що Вчитель допомагає мені отримати Фа й наставляє йти шляхом удосконалення, відкидаючи людські уявлення.

Щоразу, коли була така можливість, я вивчала нові статті Вчителя. Там було 19 статей, які переписали на серветки практикувальники, які звільнилися із центру ув'язнення. Коли я гортала сторінки, вони не видавали жодного звуку, їх було дуже легко зберігати. Я подякувала Вчителеві за такий чудовий план! Дякую практикувальникам, яких я ніколи не зустрічала, за те, що залишили дорогоцінні нові статті Вчителя.

Я вивчила ці статті й повторювала їх із пам'яті.

Учитель сказав:

«За останні кілька років вашого самовдосконалення, крім того, що заради вас я багато виніс, водночас я постійно давав вам підказки для вашого підвищення і охороняв вас заради вашої безпеки; заради вашої Повної Досконалості збалансував борги, які ви заборгували на різних рівнях». (Суть сумлінного вдосконалення 2, канон Усунути перешкоди (Неофіційний переклад)).

Щоразу, коли я читала цей уривок уголос, у мене і в інших практикувальників наверталися сльози на очі. Я глибоко вдячна милосердному Вчителю за те, що рятує мене, і жалкую, що не вдосконалювалася старанно.

У липні 2001 року мене перевели до виправно-трудового табору, де утримували два роки. Лекції Вчителя нагадували мені, що я практикувальниця Фалуньгун. В ув’язненні я отримала ще одну нову статтю Вчителя «Роль праведних думок». Коли охоронців не було поряд, я повільно читала її, що допомогло мені ясніше зрозуміти проблеми, які виникли на шляху мого вдосконалення під час Виправлення Законом. У міру того, як починала глибше розуміти Фа, я більше не хотіла пасивно терпіти переслідування і оголосила голодування. Через два тижні, у грудні 2001 року, охоронці виправно-трудового табору відправили мене додому.

Я зрозуміла, що з якими б негараздами ми зіткнулися, Учитель робить так, щоб практикувальники пройшли випробування. Де б я не була: у в'язниці чи десь іще, Учитель завжди поруч і з милосердям наставляє мене. Однак без достатньо глибокого розуміння Фа я не змогла б зрозуміти його підказок.

Моя місія — рятувати людей

Я подала заяву до Верховної прокуратури і Верховного суду з проханням притягнути до відповідальності колишнього лідера компартії Китаю Цзян Цземіня за переслідування практикувальників Фалуньгун. У зв’язку із цим співробітники відділу внутрішньої безпеки наказали місцевим поліційним заарештувати мене і відвезти до центру ув’язнення. Коли я відмовилася співпрацювати, а потім оголосила голодування, мене відправили додому.

Хоча я чинила опір переслідуванню, але дуже боялася, що мене знову незаконно заарештують. Однак, якби я пішла з дому, то уникнула б арешту. Я не могла зрозуміти, як вчинити в цій ситуації, тому вирішила залишитися вдома і вивчати Фа.

Спочатку я вивчала Фа тільки заради того, щоб вивчати Фа. Прочитавши одну лекцію, я все ще не могла зосередитися на словах Вчителя, і просто далі читала. Коли я прочитала третю лекцію «Чжуань Фалунь», мої думки перестали блукати. А коли читала шосту лекцію, мені сподобалося читати. Завдяки інтенсивному читанню Закону з кожним днем страх арешту зникав.

Практикувальниця Фалуньгун, що приїхала із сільської місцевості, прийшла мене відвідати й розповіла, як вона роз’яснювала факти про Дафа місцевим поліційним, а також про подання заяви про притягнення Цзяна до відповідальності. Її розповідь надихнула мене, я вирішила, що це Вчитель послав її, щоб надихнути мене роз’яснювати факти місцевим поліційним.

Спочатку я пішла до тих, хто мене заарештовував. Несподівано вони заявили, що захоплюються практикувальниками Фалуньгун, які відмовилися співпрацювати з ними. Поліційні сказали: «Ви дуже правильно вчинили, інакше вас засудили б». Вони не заперечували, коли я пояснювала їм правду про Дафа. Зі свого боку, пояснили, що виконуючи накази, заробляють на життя, але не згодні з переслідуванням. Потім я познайомилася з іншими поліційними, які також вислухали моє роз’яснення правди про Дафа.

У результаті інформаційні матеріали про Дафа прочитали начальник відділення поліції і його заступник. Начальник навіть сказав: «”Фалунь Дафа несе добро» (кит. “Фалунь Дафа хао”), далі практикуйте. Але, будь ласка, будьте обережні й подбайте про свою безпеку».

Коли заступник начальника, який раніше брав участь у моєму арешті, побачив на вебсайті Minghui фотографії місцевих практикувальників, які зазнали переслідування, то здивувався їхній непохитності в обстоюванні своїх духовних переконань. Він сказав: «Ідіть додому й далі практикуйте». Інший заступник начальника, побачивши, як звичайних людей заарештовують за бійки один з одним, сказав: «Ці люди так поводяться, тому що не вірять в „Істину-Доброту-Терпіння (кит. Чжень-Шань-Жень)“!»

Персонально вісім співробітників цього відділення поліції дізналися від мене правду про Дафа. Крім того, я пояснила, що їм треба відмовитися від членства в компартії, якщо вони хочуть забезпечити собі безпечне майбутнє. Щоразу, закінчивши роз’яснювати, я запитувала: «Що ви скажете, якщо я допоможу вам вийти з компартії?». Деякі відповідали: «Згоден!» Інші казали: «Чудово!» Були й такі, хто говорив: «Фалунь Дафа несе добро» і «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи!» (кит. “Фалунь Дафа хао» і “Чжень, Шань, Жень хао”) В результаті, усі вони вийшли з лав компартії s організацій, що належать їй.

Влітку 2016 заступник начальника поліції повідомив мені, що відділ внутрішньої безпеки викликає мене до прокуратури, щоб розібратися з майбутнім розслідуванням. Я сказала, що не піду. На що він відповів: «Я вам це сказав — моє завдання виконане. Підете ви чи ні, вам вирішувати. Якщо відділ внутрішньої безпеки накаже, мені доведеться знову постукати у ваші двері, але я просто сфотографуюся перед вашим входом, щоб показати, що я виконав наказ». Він також попередив мене: «Розслідування означає, що справу просуватимуть уперед. Якщо ви вирішите піти до прокуратури, то вам доведеться йти самій, бо ми не втручатимемося в цю справу».

Він намагався сказати, що мені не треба йти до поліційної дільниці для проведення розслідування, оскільки місцева поліція не братиме в ньому участі.

Після того, як він пішов, я подумала, що просто піти до поліційної дільниці для з’ясування фактів недостатньо, мені треба поговорити зі співробітниками відділу внутрішньої безпеки. Тому я поїхала до поліційного бюро шукати керівника групи, який несподівано дуже злякався — він боявся викриття. Тому відмовився від зустрічі й розмовляв зі мною тільки телефоном.

Пізніше для розмови зі мною він послав молодого поліційного, якому я розповіла про інсценування самоспалення на площі Тяньаньмень, що воно було організоване компартією для того, щоб зганьбити практикувальників Фалуньгун і виправдати жорстоке переслідування. Я також розповіла йому про жорстоке переслідування практикувальників у виправно-трудових таборах та в’язницях, а також про те, що Фалунь Дафа — це самовдосконалення на високому рівні.

Він тихо спитав: «Чому б вам не поїхати до Сполучених Штатів? Там ви зможете вільно практикувати». Я відповіла: «У Китаї величезна кількість людей, які досі не знають правди про Фалунь Дафа, навіщо мені їхати? Якби я поїхала, хто б вам розповів правду!» Усміхнувшись, він сказав, що має інші справи, і пішов.

Повернувшись додому, я написала короткий лист із роз’ясненням правди про Дафа керівникам обох підрозділів внутрішньої безпеки, щиро сподіваючись, що вони перестануть брати участь у переслідуванні Фалунь Дафа.

Навесні 2018 року заступник начальника поліційної дільниці мені повідомив: «Начальника відділу внутрішньої безпеки перевели на іншу роботу. Вашу справу закрито».

Поставити себе на місце інших людей

Я часто думала про вислів: «Поставити себе на місце інших людей». А проте виявила певну частку егоїзму, а також неуважне ставлення до інтересів інших. Це потрібно було виправити, щоб більш ефективно пояснювати правду про Дафа й рятувати людей.

З початком пандемії ковіду мешканців нашого будинку зобов’язали пройти тестування на нуклеїнові кислоти. Коли мені в горло тицьнули ватним тампоном, я поперхнулася. Однак, щоб відповідати вимогам суспільства звичайних людей, я вирішила пройти тестування повністю. Аналізи брав молодий чоловік, який запитав мене: «Чи можете відкрити рот на п’ять секунд?». Я відповіла: «Постараюсь».

Насправді я могла тримати його відкритим тільки одну секунду, тому що відчувала сильний біль і в мене включався блювотний рефлекс. Але я сказала: «Молодець!» Після завершення тестування молодий чоловік дуже втомився, і в нього заболів поперек.

Він сказав зніяковіло: «Не хвилюйтеся, зі мною все гаразд!» Його колега поцікавився: «Що з тобою відбувається?»

У цей час я подивилася і подумала, чому я це бачу. Його поведінка була моїм дзеркальним відображенням. Здавалося, що в повсякденному житті я зазвичай поводилася так, ніби розумію людей, хоча насправді все оцінювала зі свого корисливого погляду й по-справжньому не думала про інтереси інших. Наприклад, коли співучень сказав, що зламалося обладнання для виробництва інформаційних матеріалів, то я замість того, щоб швидше знайти спосіб його полагодити, подумала: «Йому треба подивитися в себе й підвищитися». Я не відчувала ні співчуття, ні милосердя.

Коли я дивлюся в себе і трохи позбавляюся егоїзму, то Вчитель посилає до мене людей з обумовленістю.

Якось у автобусі я роз’яснювала факти про переслідування чоловікові середніх років. Він сказав: «Лідери компартії цілими днями думають про те, як красти, їсти, пити, віддаватися блуду і грати в азартні ігри. Хіба їх хвилює становище простих людей?»

Я розуміла причину, чому він так сказав. Він стикався з несправедливістю — і в суспільстві, і на роботі. Він відчував безпорадність і незадоволеність, живучи в суспільстві, яким керує компартія. У відповідь я сказала, що причиною корупції є зла компартія. Потім пояснила: «Якщо ви хороша людина, то, коли підете до лікарні на лікування чи операцію, усе пройде для вас благополучно. У цьому житті хтось доживе до 99 років, а хтось — лише до 79. Це визначено долею. Щоб бути доброю людиною, треба дотримуватися принципу: „Чжень-Шань-Жень“ і проявляти доброту. Дотримуйтесь цього небесного наказу, і ваше життя продовжиться. Бути гарною людиною — це заради власного блага».

Чоловік кивнув головою на знак згоди. Він не тільки змінив негативні міркування, але й почав уважно слухати, коли я говорила про Дафа. Потім сказав, що вступив до партії, коли служив в армії, і погодився вийти з її лав. Коли я збиралася вийти з автобуса, він люб’язно сказав: «Дякую! Ви піклуєтеся про людей!»

Стаючи більш уважною до інших, я почала завжди ставити себе на їхнє місце і зрозуміла, що, роз’яснюючи правду про Дафа, почала краще їх розуміти.

З недавніх статей Вчителя я зрозуміла, що йде перехід до Виправлення Законом людського світу. У процесі роз’яснення правди про Дафа я побачила тривожність знаючої сторони людей, яка хоче почути правду й бути врятованою Дафа. Як практикувальниці, мені необхідно добре вивчати Закон і терміново усувати пристрасті, оскільки це має першочергове значення в справі порятунку людей.

Весною минулого року через карантин, пов’язаний із пандемією, громадський транспорт перестав ходити. Іноді на вулицях не було пішоходів, тільки один за одним стояли протиепідемічні пости під червоним прапором компартії. Я поспілкувалася із черговими шести протиепідемічних постів. Усі вони погодилися вийти з лав компартії.

Я зазначила для себе, що ніхто з них не був членом компартії, хоча всі носили червоні жилети з її логотипом і червоні пов’язки. Чергові, в один голос, казали: «Ми одягаємо ці жилети, щоб обдурити компартію!» Вони влаштувалися на цю роботу завдяки своїм зв’язкам і лише заради грошей. Коли черговий охоронець посту, розташованого біля входу до лікарні, до якої приймали хворих на ковід, зрозумів зв’язок між зобов’язанням перед компартією й небезпекою, то захотів більше дізнатися про Дафа: «Якщо у вас є час, будь ласка, поверніться і розкажіть нам більше!»

Дякую, Вчителю, за постійну турботу про мене!