Зарозумілість і самовдоволення призводять до самознищення

(Minghui.org) Під час вдосконалення за Фалунь Дафа деякі пристрасті легко виявляються та видаляються, тоді як деякі залишаються глибоко вкоріненими та стійкими. Я пройшов тривалий процес поступового усвідомлення своєї пристрасті до зарозумілості й самовдоволення та отримав більш чіткіше їх розуміння. Останні статті Вчителя Лі ще більше спонукали мене тверезо подумати про ці пристрасті. Пам’ятаючи про це, я ділюся своїм особистим досвідом і отриманими уроками.

Болісні уроки

У дитинстві я дуже добре вчився, і мене часто хвалили. Неусвідомлено я виховував у собі почуття переваги й формував особистість із високою самооцінкою. Попри обмеженість своїх знань, я вважав себе розумнішим за інших. Фалунь Дафа познайомив мене з глибокими принципами, які внесли ясність у складну картину мого існування та прояснили плутанину в моєму житті.

Хоча я усвідомив своє невігластво та незначність після того, як узявся до вивчення Дафа, я дозволив самовдоволенню зростати та сприяти перебільшеному почуттю власної гідності. Брак смирення заважав мені дивитися всередину, коли я поставав перед труднощами. Це змусило мене оступитися двічі поспіль на початку мого вдосконалення.

Перед моїм першим арештом і ув’язненням Учитель підказав мені: скло біля входу в будівлю мого офісу було розбито, утворилася велика дірка. Коли я це побачив, то подумав: «У кого може бути така велика лазівка?» Але не думав, що це вказує на мене.

Під час мого другого випробування хтось повідомив у поліцію про те, що я говорив із людьми про Фалунь Дафа, що призвело до звільнення з роботи, яка непогано оплачувалася. Тепер мені ясно, що корінною причиною цього нещастя була моя зарозумілість.

На початковому етапі вдосконалення я поринув у Фа, присвячуючи вивченню Фа багато часу. Щоразу, коли я читав «Чжуань Фалунь», у мене виникало нове розуміння. Проте згодом виникло почуття самозаспокоєності. Я почав сумніватися, чи залишилося ще те, що мені можна буде почерпнути. Зараз я розумію, наскільки зарозумілим і смішним був.

Моє его та вкорінені людські уявлення заважали мені щиро довіряти силі Дафа, коли я зіткнувся з переслідуванням та ключовими випробуваннями.

Зарозумілість — це перешкода на шляху до підвищення та порятунку людей

Розмірковуючи про свій шлях удосконалення, я усвідомлюю, що мої постійні та численні пристрасті та повільне підвищення в різних напрямках також були пов’язані з моєю самовпевненістю та гордістю.

Заздрість, сильний прояв цієї зарозумілості сильно відбивався в мені. Я відчував дискомфорт, коли бачив успіхи інших і зловтішався з їхніх невдач. Я дивився на інших зверхньо. Я намагався позбутися цієї пристрасті, але не зміг повністю, докорінно видалити її. Коли хтось із практикувальників ділився своїми досягненнями, я починав сумніватися у їхній цінності. Постійне порівняння себе з іншими стало для мене звичним мисленням.

Одного разу я раптово усвідомив взаємозв’язок між заздрістю та зарозумілістю. Моє роздуте почуття власної гідності змусило мене вважати, що я заслужив на ці успіхи, а інші — ні. Зарозумілість заважала мені бути мудрим і засліплювала мене складною мережею причин і наслідків. Моє его змушувало мене вважати несправедливим те, що я зазнав більш жорстокого переслідування, ніж інші.

Зарозумілість також змусила мене дивитися на звичайних людей зверхньо, що робило мене нездатним співпереживати їхнім стражданням. Кожна істота приходить у цей світ у пошуках порятунку, і я, якому пощастило стати практикувальником Дафа, не можу дивитися на інших зверхньо.

Мені також часто подобалося підраховувати, скільки людей через мене дізналися правду й, отже були врятовані — жадібна думка, спричинена моєю зарозумілістю. Порятунок життів настільки значущий, що така істота, як я, не має такої здатності. Натомість Учитель проклав шлях і привів до мене людей. Учитель також наділяє мене здібностями та мудрістю, коли я розповідаю людям про праведність Дафа.

Без захисту милосердного Вчителя я був би не здатним зберегти своє життя, не кажучи вже про те, щоб простягнути руку допомоги іншим. Можливості для роз’яснення правди організовані Вчителем і переплітаються із суворими випробуваннями, покликаними підвищити нас. Ці дари слід цінувати та приймати.

Уроки історії: чеснота смирення

Нещодавно я переглянув статтю «Уроки, отримані від двох високопосадовців династії Тан» на вебсайті Мінхуей.

Відомий в історії Китаю імператор Тайцзун із династії Тан вшанував пам’ять 24 видатних чиновників, помістивши їх портрети в павільйоні Лін’янь. Серед них були генерали Лі Цзін та Хоу Цзюньцзі.

Лі Цзінь був досвідченим воєначальником, він обіймав різні посади, зокрема посаду першого міністра. Попри свої видатні досягнення, він ставився до імператора Тайцзуна з величезною смиренністю, був чемним і не сперечався з іншими. Генерал Хоу, хоча виявив себе, як здібний воєначальник, трагічно закінчив своє життя через участь у повстанні проти імператора. Його доля є застереженням.

Як практикувальникам, нам вкрай важливо зберігати смиренність перед будь-якими досягненнями. Ми маємо відчувати подяку та повагу до Вчителя. Ті, хто чіпляється за зарозумілість, самозакоханість і самовдоволення, ризикують стати на небезпечний шлях. Ми повинні із сильною свідомістю позбавлятися цих пристрастей. Через звинувачення і затаювання образ на інших можна потрапити у демонічну пастку, і зрештою навіть дійти до саморуйнування. Нам усім необхідно звернути на це увагу.

Вчитель здавна вмістив «смирення» в традиційну культуру. Серед шістдесяти чотирьох гексаграм у «Чжоу І» («Книзі Змін») лише гексаграма «смирення» означає сприятливість. Практикувальники, у яких смиренне серце, з більшою ймовірністю побачать свої недоліки, своєчасно виправлять їх, і їхній шлях удосконалення буде більш гладким і стабільним.

Наведене вище є обмеженим розумінням на моєму рівні. Будь ласка, вкажіть, якщо в ньому є якась невідповідність Фа.

Примітка редактора: ця стаття відображає лише поточне розуміння автора, призначене для обміну досвідом серед практикувальників

«Вивчаючи Закон, здобувай Закон,
Порівнюй себе з іншими у вивченні і вдосконаленні,
Кожен вчинок співставляй,
Так поводитись і є вдосконаленням»

(«Щире самовдосконалення», зі збірки віршів «Хун Їнь»).