(Minghui.org) Говорячи про традиційну китайську культуру, багато людей мають на увазі стародавню філософію, поезію, живопис і різні види мистецтв. Через безліч її проявів ми можемо побачити суть — Божественну основу, яка наповнювала духовністю китайську культуру впродовж тисячоліть.

Буддизм, даосизм та конфуціанство — три стовпи традиційної китайської культури. Вони є початком, основою та головним орієнтиром, яким слідували люди в історії. Вони є основними цінностями традиційної китайської культури.

Зв'язок із Божественним

Аналізуючи пройдешню історію, можна сказати, що ці три релігійні напрямки виникли приблизно в один і той же час. Буддизм представив Шак'ямуні, даосизм представив Лао-цзи, а конфуціанство — Конфуцій. Усе це відбулося приблизно у VI столітті до н.е., що збігається з роками життя Сократа (470-399 рр. до н.е.) Всі разом вони вплинули на дивовижну давню цивілізацію і допомогли людству усвідомити навколишній світ і зрозуміти, як стати кращими.

Даосизм говорить про гармонію між Небом, Землею і людством. Конфуціанство міркує про доброту у світі людей. Буддизм наголошує на милосердя, а також на причинно-наслідкові зв'язки в процесі всього циклу реінкарнації.

Зрозуміти зв'язок із Божественним через даосизм нескладно. Лао-цзи вважав, що Небо й Земля походять від Дао, і тому людство має слідувати Божественному. У перекладі з китайського Дао означає дорога або шлях, тобто людство має дотримуватися вказівок Бога. Інакше кажучи, людські принципи продиктовані Небесним законом.

У буддизмі вважається, що людина створена Богом. Зазнаючи труднощів та страждань у циклах реінкарнації, людина може повернутися на Небо. Згідно з «Книгою пізньої Хань», імператор Мін (28 — 75 рр. н.е.) з династії Хань (206 р. до н.е. — 220 р. н.е.) одного разу побачив уві сні Будду, після чого збудував перший буддійський храм під назвою Храм Білого Коня. Інші документи свідчать про те, що буддизм, можливо, проник у Китай ще раніше, можливо, через Шовковий шлях.

Початок розквіту буддизму в Китаї припадає на III століття, а в IV столітті він був визнаний ученими. Він відіграв важливу роль у формуванні китайської історії, літератури й мистецтва.

Розмова між Конфуцієм і Лао-цзи

Тепер звернемося до конфуціанства. Його засновник Конфуцій стверджував, що був учнем Лао-цзи. Сіма Цянь в «Історичних записках» («Шицзі») пише, що Конфуцій відвідав Лао-цзи й запитав його про Дао.

«Якби Дао був чимось матеріальним, люди б негайно призначили його Імператору. Якби Дао можна було передати в дар іншим, то люди заповідали б його членам своєї сім'ї», — сказав Лао-цзи.

«Народжена між Небом і Землею, людина перебуває в гармонії з Небом і Землею. Усі люди — породження природи, — продовжував Лао-цзи. — У природі є весна, літо, осінь і зима. Так само й у людини, як частинки природи, є дитинство, юність, зрілість та старість. Тому немає потреби турбуватися про своє життя».

«Народження — частина природи, як і смерть. Дотримуйтесь природного шляху, і ви збережете своє справжнє „я“. Якщо людина прагне доброти і праведності, ключових чеснот конфуціанства — жень і (китайською), то відповідно до закону природи вроджені риси його характеру можуть стримуватися, — продовжував Лао-цзи. Прагнучи слави, людина відчуватиме почуття хвилювання і занепокоєння. Піклуючись про матеріальні інтереси, людина потрапляє в пастку нескінченної стурбованості».

Вислухавши Лао-цзи, Конфуцій сказав: «Боюсь, що якщо відмовитися від великого шляху (Дао) і не слідувати жень і, то це може призвести до безперервних війн та смути в країні. Життя коротке. Я хочу зробити свій внесок у цей світ і допомогти людям».

Розповідаючи про Жовту річку, Лао-цзи сказав: «Чому б не пізнати чесноту води?».

«У чому полягає чеснота води?» — запитав Конфуцій.

«У воді проявляється найкраща чеснота: вода приносить користь усьому й не змагається ні з чим. Вода також покірна й залишається в місцях, які не подобаються іншим, — пояснив Лао-цзи. — Море — це місце, де зустрічаються всі річки. Оскільки воно вміє бути покірним, воно є царем усіх рік».

«Вода — це найм'якша річ у цьому світі, але тверді речовини не можуть її перемогти, у цьому полягає чеснота м'якості. Тобто м'якість перемагає твердість, а слабкість — силу, — продовжував Лао-цзи. — Оскільки вона не має форми, то може проникати в найкрихітніший простір. Це і є вчення без слів і користь від природності».

Конфуція вразила промова Лао-цзи. «Ваші слова йдуть від серця і торкнулися моєї душі, — сказав він. — Я одержав від них величезну користь і ніколи їх не забуду».

Повернувшись додому Конфуцій три дні не промовив жодного слова. Його учень Цзігун запитав, чому він мовчить.

«Якщо я зустріну людину, чиї думки стрімкі, як у летючого птаха, то зможу подібно до стріли, прицілитися і перемогти його, — відповів Конфуцій. — Якщо ж його думка швидка, як лось, я можу переслідувати його подібно до мисливського собаки й стримати його. Якщо ж його думка прихована, як риба, що пливе в глибині, то я можу зловити її за допомогою приманки.

Але якщо чиясь думка подібна до дракона, що ширяє в хмарах без форми та поза полем зору, то я не зможу переслідувати й зловити його. Зустрівшись із Лао-цзи, я відчув, що він подібний до дракона в небі, високий і невловимий. Я відкрив рота, але не знав, що сказати, висунув язика і не міг повернути його назад. Я був збентежений. Хто він — людина чи Божественна істота? Воістину, Лао-цзи — мій учитель!»

Конфуціанство та Божественність

Про те, з якою повагою Конфуцій ставився до Дао, можна судити з його висловлювання, наведеного в «Лі Жень» в «Аналектах Конфуція»: «Якщо людина вранці почує Дао, то ввечері їй не страшно померти».

В інших творах Конфуція також простежується поважне й шанобливе ставлення до Божественного.

До прикладу:

»...До 50 років я знаю свою долю (це план Бога)...» («Вей Чжен» з «Аналектів Конфуція»).

«Якщо людина не послухалася Бога, молитися марно» («Ба І» з «Аналектів Конфуція»).

Коли за часів династії Сун високопосадовець Хен Туй спробував вбити Конфуція, той сказав своїм учням: «Моя чеснота походить від Бога. Хен Туй нічого не зможе із цим вдіяти» («Шу Ер» з «Аналектів Конфуція»).

Отже Конфуцій усе своє життя відчував почуття довіри та послужливості до Бога.

Наступні покоління

Під впливом Конфуція його учні й послідовники також продовжили традицію зв'язку з Божественним.

Його учень Бу Шан (відомий також як Цзися) якось сказав: «Я чув, що життя і смерть людини зумовлені долею, а багатство залежить від Божественного благословення».

Подібні думки простежуються також у висловлюваннях Мен-цзи та Сунь-цзи. Наприклад, Мен-цзи вважав, що люди володіють доброю природою та існує гармонія між Божественним і людським. У працях Сунь-цзи, присвячених «чи» та «чжи» (мудрість), також простежуються подібні переконання.

Конфуціанство процвітало за часів династій Хань і Тан. Зокрема, ханський імператор У відкидав інші теорії й пропагував лише конфуціанство. Коли він запитав ученого Дун Чжуншу про взаємозв'язок між імператором, Небом та особистістю, той відповів: «Імператор старанно дотримується Божественного задуму й закону, а також несе просвіту людям, формуючи їхню особистість». («Біографія Дун Чжуншу» із «Книги Хань»).

Наголошуючи на важливості конфуціанства, Дун також підкреслював значення Небесного закону. «Людство з'явилося на світ завдяки Богам, — говорив він. — Справді, 365 кісткових фрагментів людини відповідають 365 дням року, а 12 основних кісткових фрагментів — 12 місяцям. Аналогічним чином, п'ять стихій проявляються в п'яти основних внутрішніх органах, а чотири кінцівки відповідають чотирьом порам року. Жорсткість і м'якість людини — це прояв зими й літа відповідно, а смуток і радість — відображення їнь та ян. Іншими словами, людина є копією Бога. Тільки підкоряючись Небесному закону, людина може бути здоровою і щасливою».

Інша хвиля популярності конфуціанства припала на період між династіями Сун і Мін, а також на період правління династії Цин. Чжу Сі та інші дослідники зосередилися на «лі» (принципах) і використовували їх для пояснення поведінки людей та прояву речей у цьому світі. Вони також підкреслювали, що людина має дотримуватися Небесного закону.

Тому, подібно до буддизму й даосизму, конфуціанство виникло й передавалося з покоління в покоління разом із його глибокими божественними зв'язками. Ця традиція простежується в китайській писемності, поезії, витворах мистецтва, вбранні, мові та навіть у повсякденному житті.

Майже втрачені цінності

У давнину люди завжди дотримувалися буддійських, даоських і конфуціанських принципів, тому що вони вірили в Божественне. У книзі «Пізня Хань» записана історія про Ян Чжен. Після того, як він був призначений на вищу посаду, пізно ввечері до нього прийшов його товариш Ван Мі і приніс 5 кг золота. Коли Ян відмовився взяти хабар, Ван заспокоїв того, говорячи, що ніхто не дізнався б про це. «Бог знає про це, ти знаєш про це, і я знаю. Що означає «ніхто не дізнався б?» — відповів Ян.

Ось чому, захопивши владу в Китаї кілька десятиліть тому, компартія Китаю під час численних політичних кампаній, у тому числі «Культурної революції», переслідувала всі системи вірувань і руйнувала традиційні цінності. У результаті суспільство Китаю наповнилося жорстокістю, корупцією і брехнею.

На щастя, завдяки Фалунь Дафа і принципам «Істина, Доброта, Терпіння» люди згадали про традиційні цінності. А практикувальники Фалунь Дафа в понад 100 країнах світу змогли підняти свій духовний рівень і оздоровити тіло. Ця практика не лише повертає до традиційних цінностей, а й допомагає людям знову відновити зв'язок із Богом.