(Minghui.org) Здрастуйте, шановний Вчителю. Здрастуйте, співучні.

2017 року я почав зв’язуватися з місцевими організаціями з метою просування Shen Yun. Я розповідав про те, що після перегляду Shen Yun зрозумів, як компартія Китаю промиває мізки китайському народу. Виступ Shen Yun пробудив у мені бажання дізнатися правду, і я перетворився із члена компартії на американця, який цінує свободу й демократію. Щоразу, коли я розповідав свою історію, люди пропонували мені поділитися досвідом з іншими. Одна жінка влаштувала мені зустріч із керівником її клубу, і мене запросили виступити.

Рекламуючи Shen Yun, я думав про те, як розповісти людям про переслідування Фалуньгун компартією Китаю. Тоді вийшов документальний фільм Agenda: Grinding America Down, який я переглянув чотири рази й відчув, що набув божественне керівництво. Щовечора після виконання вправ і читання Фа я працював над своїм виступом. Я об’єднав накопичені знання про проникнення компартії в США, використовуючи статті, опубліковані в The Epoch Times. Крім того, я вставив зміст документального фільму, щоб показати, як комуністична ідеологія навмисне загрожує США. За тиждень я завершив план своєї промови.

За кілька тижнів я виступив у клубі. Я почав із розповіді про те, що раніше був прихильником компартії й сперечався з тайванським другом із китайсько-тайванського питання. Однак після перегляду Shen Yun у мене з’явилося сильне бажання дізнатися правду. Я підсумував дві основні риси комунізму: жорстокість і обман, і підтвердив те, що виявив під час дослідження, пославшись на особистий досвід.

Я вказав на те, що компартія проникла в різні аспекти американського суспільства: економіку, культуру, освіту й політику. Потім я розкрив книгу У. Клеона Скоузена «Голий комуніст: викриття комунізму та відновлення свободи», опубліковану в 1958 році, у якій перераховано 45 цілей комунізму й те, що він спрямований на підрив Америки. Я щиро порадив аудиторії не втрачати надію в боротьбі, що триває, між справедливістю та злом. Я запевнив їх, що Shen Yun з його чистотою і традиційними цінностями очищає свідомість людей і звільняє їх від контролю комуністичної примари.

Я сказав, що якщо виступ Shen Yun призвів до найбільшого поворотного моменту в моєму житті багато років тому, то чим більше людей дізнаються про Shen Yun, тим більше людей прокинуться. Коли я перестав говорити, усі в залі встали, аплодуючи мені. Багато хто потиснув мені руку і сказав, що це був один із найкращих виступів, який вони колись чули. Того вечора я отримав запрошення від найбільшої місцевої групи в Північній Каліфорнії виступити в них.

У міру набуття більшого досвіду публічних виступів я почав включати матеріали, які викривають компартію, використовуючи статті The Epoch Times. Після презентації мені вдавалося роздати рекламні матеріали The Epoch Times і Shen Yun. Щоразу, коли я відвідую захід, люди підходять до мене й дякують Shen Yun і The Epoch Times.

Оглядаючись на весь процес, я знаходжу це справді неймовірним. Я знаю, що це сталося тому, що моє вдосконалення відповідало вимогам Фа на тому рівні, і Дафа дав мені мудрість. За один тиждень я виконав те, що здавалося нездійсненним.

Я завжди відчував, що досвід, знання і навички, накопичені мною в людському суспільстві, можна застосувати в проєктах Дафа. А так само й мудрість яку можна використати в людському суспільстві для порятунку людей. Вона відкривається завдяки вдосконаленню, праведним думкам й впевненості, отриманим завдяки проєктам Дафа.

Під час пандемії COVID я працював із дому: проводив зустрічі онлайн із колегами в різних частинах США, а також Європи й Азії. У мене з’явилася ідея використовувати відеодзвінки для представлення Shen Yun аудиторії.

Якось колега з відділу маркетингу пропустив нашу щотижневу зустріч. Пізніше він зателефонував мені, щоб дізнатися про перебіг проєкту. Коли він мав намір закінчити розмову, я підніс до камери рекламний буклет Shen Yun. «Подивіться на цей буклет. Ви чули про Shen Yun?» — запитав я. Він відповів, що ні. Я почав розповідати йому про Shen Yun, і на його обличчі з’явилася усмішка. Пізніше він разом із сім’єю подивився виставу.

Іншим разом я познайомився з відомим тренером. Він тренував чемпіонів світу, чемпіонів Австралії й керівників багатьох провідних підприємств і професійних спортивних груп по всьому світу, а також опублікував два бестселери. У мене з’явилася можливість із ним провести індивідуальне навчання. Я відповів на деякі його питання відповідно до стандартів практикувальника, і він сказав, що я відрізняюся від більшості людей. Окрім цього розповів йому про Shen Yun, який на той час гастролював Австралією. Він із сім’єю і друзями подивився шоу і високо оцінив його. Наприкінці навчання я розповів йому про Фалунь Дафа. Він дуже зацікавився та сказав, що прочитає «Чжуань Фалунь».

Співробітниця моєї команди приїхала з Колумбії (Південна Америка). Я зробив усе можливе, щоб керувати командою, дотримуючись принципів «Істина, Доброта, Терпіння». Пізніше вона сказала, що оскільки я жив у Каліфорнії й приїхав із комуністичного Китаю, то вона вирішила, що я маю ліві погляди. У результаті я став людиною, якій вона найбільше довіряла. Вона надіслала мені фотографію, яку зробила під час подорожі Європою. На ній зображено яскраво-жовтий плакат зі словами «Фалунь Дафа несе добро» (кит. Фалунь Дафа хао). Дивлячись на фото, я радісно усміхнувся.

Позбутися егоїзму й залишатися незворушним при похвалах і звинуваченнях

Завдяки своїм виступам я налагодив зв’язки й мав певний вплив у консервативній спільноті Північної Каліфорнії. На початку 2020 року, коли в Ухані почалася ізоляція, й оскільки в мене там жили родичі, я написав статтю, яка засуджує приховування правди компартією, і розіслав її всім знайомим і одразу отримав відповіді. Одна людина написала: «Ти чудово пишеш, але стаття дуже коротка. Я хочу прочитати більше». Оскільки стаття почала набирати популярності серед читачів, зі мною зв’язалися з «Форуму свободи», на який зазвичай запрошують всесвітньовідомих діячів, і мене запросили виступити.

Оскільки мої виступи ставали все більш популярними, деякі пропонували мені поїхати до Білого дому радником президента. Інші закликали мене балотуватися на міські й окружні посади. Поступово я став самовдоволеним, і приховане «его» було дуже задоволене собою.

Пам’ятаю, я був останнім, хто виступав на з’їзді, на якому були присутні сотні людей. Я закінчив свою промову й поволі пішов зі сцени під бурхливі оплески. Повернувшись на місце, я чекав нових компліментів і похвал. Але оскільки з’їзд відразу ж перейшов до наступного порядку денного, то люди зайнялися підготовкою, тому я трохи засмутився. Мене охопило прагнення слави.

Іноді радіостанції запрошували мене на інтерв’ю. Отримавши відгуки про те, що мої програми були найкращими з усіх, які вони коли-небудь чули, я намагався зберегти посилання на ці програми, щоб у майбутньому хвалитися ними.

На ранніх етапах рекламування Shen Yun як координатор групи презентації Shen Yun я співпрацював із практикувальником, який досяг успіху в проведенні презентацій. Ми виступали із презентаціями на багатьох клубних обідах, і це допомогло нам створити мережу зв’язків.

Почавши проводити презентації самостійно, я зіткнувся з людьми, яких я зустрічав раніше, і вони хвалили мене, і це змусило мене задуматися над питанням: «Чи не натякають мені на те, що я кращий за того практикувальника?» У того практикувальника глибоке культурне коріння й унікальне розуміння поточних подій, тому його можна порівняти із загартованим у боях генералом.

З іншого боку, я трохи виділявся, тому що говорив на конкретну тему, але мені потрібно вдосконалюватись у багатьох інших аспектах. Одного разу після того, як той практикувальник провів презентацію, одна жінка, яка була на ній, була така схвильована, що подзвонила мені й сказала, що того дня вона зустрічалася з моїм начальником. Вона зателефонувала, щоб похвалити того практикувальника (якого вважала моїм начальником), оскільки ми були членами одного клубу.

Цього я не міг стерпіти: у мене одразу спливли прагнення до суперництва й заздрість. Я холодно відповів: «Раніше ми працювали разом, але він не мій начальник». Вона ясно відчула мої негативні емоції й одразу чемно закінчила розмову. Закінчивши розмову, я відчув образу. Щоразу, коли я згадував цей випадок, ще довго відчував образу.

Побачивши ці брудні пристрасті, я старанно працював над тим, щоб байдуже ставитися до слави, особистої вигоди й зарозумілості. Через характер моєї роботи я мав тісні зв’язки з деякими керівниками компаній, і я мав значний вплив на розв'язання важливих питань. Через це мені часто здавалося, що я стою на краю нескінченної прірви людських сил і бажань.

Ця внутрішня боротьба, здавалося, ніколи не припиниться. Були постійні перевірки Сіньсін, і я нагадував собі, що впаду, якщо не залишатимуся розсудливим.

Одна жінка, яка користується прихильністю високопоставленого керівника, вважала, що моя пропозиція зачіпає її інтереси. Зазвичай вона ввічлива, але в той момент грубо перервала мене, зробила мені догану й натякнула, що я не розумію справи.

Мене це не зачепило, і я продовжив проводити презентацію. Поступово її тон пом’якшав, вона почала трохи кивати й, нарешті, м’яко нагадала мені, що наступного тижня летить у штаб-квартиру й не забуде про нашу заплановану зустріч.

Через кілька годин, коли я згадав про телефонний дзвінок, раптом зрозумів, що при розмові було кілька моїх колег, включно з новачком із моєї команди. Мені стало незручно, і я відчув приниження й образу. Чому вона така? Хіба вона не принизила мене публічно? Як вона може бути керівником, маючи такі емоції?

Тому вирішив поговорити з директором і сказати їй, що та людина не така гарна, як вона думає. У голову лізли різні негативні думки. Я був схожий на людину, про яку Учитель сказав: «Він зі мною так учиняє, тоді я відповім йому тим самим. Він має своїх прибічників, я — своїх. Нумо поборімося» («Чжуань Фалунь», лекція четверта). Однак, як той, хто вдосконалюється, я багато працював над самоконтролем і стримуванням гніву.

У наступні дні гнів поступово вщух, а потім я взагалі перестав думати про це.

Через кілька днів я зміг усвідомити, сказане Вчителем:

«Правий він

Неправий я

Про що тоді сперечатися»

(«Хун Їнь — 3», вірш «Хто правий і хто винен». Неофіційний переклад).

Я зрозумів, що в неї зі мною кармічний зв’язок, і вона чекає порятунку.

Через кілька днів, коли ми разом прийшли на збори, я навмисно вибрав місце з краю, щоб не привертати уваги. Я пильно дивився, як вона впевнено проводила презентацію. Наступного дня ми зустрілися з робочих питань. Наприкінці зустрічі ми зблизилися. Я відчув, що це підготувало ґрунт для роз’яснення правди в майбутньому.

Позбавлення образ і подолання труднощів

Після того, як я почав практикувати Фалуньгун, батько помітив у мені позитивні зміни, як фізичні, так і душевні. У зв’язку із цим він зацікавився практикою. Батьки вирішили переїхати з Китаю до затишного будинку за кілька хвилин їзди на машині від мого будинку. В очах інших я дбайливий син. Я не лише поселив двох літніх батьків поряд із собою, але дбав про їхні фінанси й стежив за всіма аспектами їхнього життя. На перший погляд, я скромно казав, що роблю тільки те, що мають робити практикувальники, але насправді я все більше дратувався і ображався.

Через мовний бар’єр батьків і невміння водити машину я був їхнім водієм, фінансовим менеджером, закупником, ремонтником, перекладачем і особистим помічником. Щоразу, коли вони стикалися з якимись проблемами, то одразу телефонували мені, незалежно від того, чи був я на нараді, чи у відрядженні. За поганого самопочуття вони телефонували й питали, чи прийняти їм ліки. Навіть коли комп’ютер вийшов із ладу, вони дзвонили мені.

Оскільки вони не були задоволені обслуговуванням, мені довелося відвести їх до семи лікарів. Коли одному з батьків треба було видалити зуб і поставити імплант, а вони відчули, що найближчі стоматологічні клініки не дуже добрі, то вибрали віддалену стоматологічну клініку в Сан-Франциско. Так тривало пів року. Щоразу мені доводилося йти з роботи раніше, і тільки вночі я повертався додому. Коли до них у гості з Австралії приїхала молодша сестра мами, вона була вражена вимогливістю моїх батьків.

Згодом образа в мені розросталася і, нарешті, минулого року досягла піку. Через тривалий догляд за матір’ю з хворобою Паркінсона батько почав втрачати вагу під час пандемії COVID, і вже не був таким сильним, як раніше. У результаті він не зміг встояти перед вимогою лікаря і погодився пройти обстеження в Стенфордській лікарні. Уперше в нас на поїздку пішло півдня, але лікарі сказали, що все гаразд. Однак наступного дня в нього раптово з’явився біль у животі, і він звернувся до відділення швидкої допомоги. І знову з ним було все гаразд.

Через рік після неодноразових умовлянь лікаря батько погодився лягти в ту ж лікарню для всебічного обстеження. Цього разу я розгнівався, лаяв його за те, що він не засвоїв урок, не дивився на речі з позиції практикувальника й не мав праведних думок. Батько мовчки слухав.

У день, коли я віз батька в лікарню, то прикинувся, що уважно слухаю онлайн-розмову на робочій нараді, і не звертав на нього уваги. Всю дорогу ми мовчали. Через тиждень у батька раптово з’явився сильний біль унизу живота. Він не міг їсти. Я був виснажений фізично й морально, розриваючись між відділенням швидкої допомоги, мамою, роботою і сім’єю. Я дивився на ці труднощі очима звичайної людини.

Співучні, дізнавшись про мою ситуацію, спробували допомогти відправленням праведних думок, але відчули, що щось їх блокує.

Коли вони поділилися зі мною своїми думками, це збудило мене. Виявилося, що все це сталося для того, щоб вказати на прогалини в моєму вдосконаленні. Причиною цього була моя глибока образа.

Я ображався на батька за те, що він не був старанним і розглядав свої хвороби як звичайна людина. Лікар батька був непохитний, тому щоразу, коли він на чомусь наполягав, батько забував, що він практикувальник, і погоджувався на все, що хотів лікар.

Після цього батько завжди просив мене поговорити з лікарем і скасувати процедуру, на яку погодився. Він звалив усі проблеми на мене. Щоразу, коли я возив його до Стенфордської лікарні, дорога туди й назад займала шість чи сім годин. Я дорікнув йому й запитав, чому він не чинить як практикувальник і не має праведних думок під час дискомфорту. У зв’язку із цим я думав лише про пережиті труднощі. Тобто я хотів використати Дафа як парасольку для батька, щоб полегшити свої труднощі.

За день до операції батька я, нарешті, знайшов у собі сміливість, узяв його за руку і попросив вибачення за егоїзм. Ми обидва плакали. Я благав Учителя дати мені ще один шанс, щоб ми з батьком могли старанно вдосконалюватися разом. Потім поцілував батька в лоба й порадив йому про себе повторювати дві рятівні фрази: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — чудові принципи» («кит. Фалунь Дафа хао, Чжень Шань Жень хао»). Я нагадав йому про необхідність подолати це випробування, щоб він міг і надалі рятувати людей, яких має спасти.

Повернувшись додому, я довго відправляв праведні думки, щоб усунути всі неправедні чинники в моєму просторі. Увечері лікар сказав, що операція батька пройшла добре. Попри те, що він три тижні нічого не їв і не пив, батько дивом вижив.

Висновок

Раніше я дивився на вдосконалення і повсякденне життя окремо й механічно перемикався між ними. Тепер щиро відчуваю, що кожну хвилину й кожну секунду життя я йду шляхом удосконалення, і я маю можливість підвищити Сіньсін і загартувати волю. Яка це честь!

Щодня, коли я закриваю книгу після заучування напам’ять чи переписування Фа, я думаю: «Яке випробування чекає на мене, коли завтра переписуватиму наступний абзац? Щоб не трапилося, я буду твердий!»

Це розуміння на моєму обмеженому рівні. Співучні, якщо щось не відповідає Фа прошу милостиво виправити мене.

Дякую Вчителю! Дякую, співучні!

(Досвід представлений для Конференції Фа 2023 з обміну досвідом удосконалення послідовників Фалунь Дафа в Сан-Франциско).