Як дочка перетворила нещасну та агресивну родину на люблячу та гармонійну

(Minghui.org) Після мого народження у квітні 1951 року, моя сім'я вже ледве зводила кінці з кінцями. До того ж мама незабаром знову завагітніла моєю молодшою сестрою. У дитинстві мені ніколи не давали молока та годували рідкою кашею. Моє здоров'я було настільки слабким, що я почала ходити лише в п'ять років.

У нашій сім'ї було шестеро дітей: два старші брати, дві молодші сестри, молодший брат і я. Моїм батькам-фермерам було важко заробляти достатньо грошей, щоб прогодувати нашу сім'ю з восьми осіб. Тиск від утримання такої великої родини часто виводив їх із рівноваги. Щоразу, коли вони дратувалися, то кричали на нас, ображали й навіть били.

Усі мої брати й сестри ходили до школи, окрім мене. Я сиділа вдома, щоб доглядати молодших сестер та брата. Мені доводилося прати для всіх, годувати свиней та молоти муку.

«Ти хочеш ходити до школи?» — запитувала мама. — «Тобі ще пощастило, що ми тебе не вигнали!»

Після 14 років, мама змусила мене вийти заміж та виїхати. Мій перший шлюб виявився повною катастрофою: родичі та чоловік теж жорстоко поводилися зі мною. Вигнана своєю сім'єю, так і сім'єю чоловіка, я спробувала покінчити життя самогубством, зістрибнувши з урвища. Однак у критичний момент кілька людей силою відтягли мене до безпечного місця.

Мій другий чоловік теж знущався наді мною. Через рік після весілля будинок нашого сусіда зненацька спалахнув, і наш будинок згорів у вогні теж. Оскільки сусід не міг дозволити собі виплатити нам компенсацію, щоб ми могли відновити будинок, нам із чоловіком довелося переїхати й жити в корівнику. Коли я завагітніла, про мене ніхто не дбав. Перед тим, як у мене почалися пологи, невістка дала мені 20 яєць. Але мій чоловік обміняв яйця на яловичину, яку з'їв сам. На той момент я сильно схудла. Пологи були тривалими. Тільки коли моя тітка дізналася про ситуацію і нагодувала мене мискою вівсянки, я нарешті змогла народити свою дочку.

Пізніше в мене розвинулися різні захворювання: хвороба серця, ревматоїдний артрит, хвороба шлунка, рак стравоходу, рак молочної залози, часті головні болі та інші хронічні болі. Муки мого фізичного тіла, а також наш важкий фінансовий стан у поєднанні з тим фактом, що я не могла працювати, довели мене до стану глибокого розпачу. Я плакала, або думала про те, як накласти на себе руки.

Мій чоловік і далі ображав мене. Він заявив, що моє існування — тягар для інших. Він навіть пропонував мені стати посеред вулиці, щоб мене збила на смерть машина. Якщо я помру, він хоча б вимагатиме компенсацію у водія.

Бачачи, що я в розпачі, моя старша дочка, мудра не по роках, міцно обійняла мене. «Мамо, ти не можеш померти, — сказала вона. — Якщо ти помреш, у нас більше не буде мами!»

Вона також знайшла мою молодшу сестру і розповіла їй про мою ситуацію. Сестра переконувала мене: «Якщо ти накладеш на себе руки, хто подбає про твоїх дітей? Вони будуть нещасними». Заради своєї сім'ї я остаточно відмовилася від думки про самогубство.

На жаль, мені було завдано ще одного руйнівного удару: мою старшу й найулюбленішу дочку викрали у віці 14 років. Я не могла її знайти, як не намагалася. Цілий місяць я була прикута до ліжка, моє здоров'я було на межі зриву. Я справді була близькою до смерті, могла лише дихати.

Проблиск надії

Якось, коли я вже вирішила, що не можу більше жити, мені наснився сон.

Уві сні я стояла на вулиці під палючим сонцем, але наді мною була велика парасолька, яка захищала мене. Я почула голос, який сказав: «Не плач. Не плач. Ще кілька років і все налагодиться».

Я хотіла подивитися, хто тримає над моєю головою парасольку, але як тільки я повернулася, парасолька перетворилася на велике дерево. Я відчувала, що хтось підтримує мене в цьому світі й піклується про мене. Це мене заспокоїло та дало мені надію на подальше життя.

За два роки ми знайшли мою дочку. Я зайняла трохи грошей та відремонтувала кілька кімнат у своєму будинку. Тоді дітей зі мною поруч уже не було. В одній із кімнат жили ми з чоловіком, а дві інші здавали в оренду. У такий спосіб заробляли гроші. Крім того, я вирощувала овочі та зернові культури. Моє життя справді значно покращилося.

Отримати Фалунь Дафа

Якось 1997 року я йшла за продуктами й зустріла знайому. Вона знала про моє жахливе здоров'я. Вона розповіла мені, що практикує Фалунь Дафа. Сказала, що це практика системи Будди, яка має чудовий ефект для оздоровлення організму.

30 квітня 1997 року я вирішила відвідати місце практики Фалунь Дафа у своєму районі. Практикувальники проявили велику увагу та турботу до мене, навчили мене вправи. Виконавши вправи лише один раз, я відчула себе наповненою силою, енергією. Я продовжувала практикувати ще кілька днів, і мій біль у животі та головний біль покинули мене. У мене також підвищився апетит.

З того часу я щоранку приходила на місцеву практику виконувати вправи, а ввечері слухала, як співучні читають «Чжуань Фалунь». Сама я не вміла читати. Незабаром Учитель Лі, засновник Фалунь Дафа, почав очищати моє тіло: мене вирвало жовчним камінням, і біль у спині зник. Це Вчитель врятував мене та дав мені нове життя. І за це я йому дуже вдячна!

Вчитель також захистив мене під час кількох нещасних випадків. Перший раз я їхала на новому триколісному велосипеді й впала. Намагаючись ухилитися від великої вантажівки, що наближалася, я з моїм велосипедом перекинулася і впала, мене затиснуло під ним. Спина та ноги були сильно пошкоджені. Але завдяки захисту Вчителя я одужала менш ніж за місяць.

Згодом, моє здоров'я покращилося, я знайшла роботу кухаря на лісозаводі. Робітники та директор заводу були дуже задоволені моєю роботою: смак їжі покращився, а вартість стала нижчою. Директор фабрики був вражений моєю етикою і попросив мене доглядати його дітей та батьків. Також запропонував мені виконувати роботу по його дому. Я пропрацювала 11 років та звільнилася тільки після того, як моя невістка попросила мене допомогти доглядати онука.

Ми побудували шестиповерховий багатоквартирний будинок на місці нашого будинку на колесах. За винятком кількох кімнат, у яких ми живемо, решту ми здаємо в оренду. Нам більше не потрібно турбуватися про засоби на існування. Я вдячна за все, що дав мені Вчитель.

У вільний час я щодня виходжу з товаришами по вдосконаленню, щоб поговорити з людьми про Дафа. Я часто зустрічаю тих, у кого є передвизначені зв’язки з Дафа. Більшість з них легко погоджуються вийти з лав компартії Китаю та організацій, що належать їй. Крім того, за допомоги Вчителя та співучнів я нарешті навчилася читати «Чжуань Фалунь».

Моя щаслива родина

Коли хтось у сім'ї практикує вся сім'я отримує користь. Побачивши зміни, що відбулися зі мною, усі члени моєї родини зрозуміли, що Дафа несе добро. І моя молодша сестра, і її син також прийняли Дафа.

У березні 2022 року мій чоловік переніс інсульт та був госпіталізований. Я порадила його повторювати фрази: «Фалунь Дафа несе добро» і «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи» (кит. «Фалунь Дафа хао», «Чжень Шань Жень хао»). Він виконав прохання і невдовзі його виписали. З того часу він став м'якшим і більше не лається.

Моя мама часто перепрошувала переді мною через те, що погано поводилася зі мною в дитинстві. Тепер вона навіть хвалить мене й каже всім довкола, що я добре до неї ставлюся. Також розповідає людям про те, яка чудова практика Фалунь Дафа. Вона вірить у Дафа. Шишка в грудях, яка довгий час її турбувала, зникла.

Після того, як у молодшого брата діагностували рак шлунка, він також промовляв благословенні фрази: «Фалунь Дафа хао», «Чжень Шань Жень хао». Він одужав.

Моя сестра та її син стали свідками величезних змін, що відбулися в моєму тілі, й почали один за одним практикувати Дафа.