Чи існують дракони?

(Minghui.org) З давніх-давен дракони займають важливе місце в китайській культурі. Досі зображення драконів усе ще можна побачити в Китаї. Але чи існували дракони насправді? Чи залишили вони якісь сліди у світі людей? Спробуймо докладніше дослідити це питання.

«Дев'ять драконів»

Фрагмент картини «Дев'ять драконів»

Картина відомого китайського художника Чень Жуна, написана за часів династії Південна Сун (XIII століття) «Дев'ять драконів» є довгим сувоєм, виконаним світлими фарбами й тушшю на полотні висотою 46,3 см і довжиною 1096,4 см. На картині зображено дев'ять драконів різної форми. Їхні тіла наполовину приховані серед скель, хмар і хвиль. Водночас вони зображені досить реалістично у всіх деталях.

Чи бачив Чень Жун насправді те, що зображував на своїх полотнах?

У давнину не було фотографій. Художники мають фотографічну пам'ять, і легко можуть відобразити на полотні те, що побачили. Люди, предмети, божества, парфуми — це живописці висловлюють із допомогою реалістичних технік живопису.

Записи про драконів в офіційній історії

Офіційна історія Китаю, яка також називається «фактична історія», охоплює досить великий період часу, починаючи від подій, описаних у відомих «Історичних записах» («Ши Цзі») історіографа Сіма Цзяня (I століття до н.е.).

Так, часті згадки про драконів містяться в книзі «Двадцять чотири династійні історії», що описує події в Китаї з 3000 р. до н. е. до династії Мін (XVII століття).

Наприклад, там розповідається, що першого дня першого місяця другого року правління імператора Хуея два дракони були помічені в колодязі в окрузі Веньлін. Інший запис розповідає про те, що імператор Мужун Хуей особисто бачив чорного й білого драконів на горі Луншань. Він вважав це добрим знаком і після повернення до палацу оголосив амністію і побудував буддистський храм Лунсян («Летючий дракон»).

Практично у всіх китайських династіях є записані свідчення про появу драконів.

Так, у стародавніх історичних записах не менше 10 разів згадується про появу чорного дракона, не менше 17 разів про появу білого дракона і не менше 30 разів про появу жовтого дракона.

Наприклад, в одному із записів говориться, що начальник округу в провінції Гуанчжоу, на прізвище Оуян побачив на південному березі Перлинної річки дракона. Він був величезний і переміщався західною дорогою в бік посту Тяньцзінь.

Є також кілька записів про драконів у префектурних і повітових анналах. Наприклад, говориться, що влітку 19-го року Даогуана (1839 н.е.) дракон приземлився в повіті Летінг у районі нижньої течії річки Луан. Місцеві жителі збудували для нього навіс, щоб захистити від сонця, та обливали його водою. Через три дні, під час сильної грози, дракон покинув це місце.

Монах та дракон

В одному зі стародавніх текстів розповідається про ченця даоської школи, на ім'я Пуань. Незвичайна подія сталася у двадцять шостому році періоду Шаосін під час правління династії Південна Сун (1156). Монах Пуань, якого нащадки назвали «Патріарх Пуань», часто роз'яснював принципи даосизму в храмі. Парафіян було багато, тому храм процвітав. Однак зі зростанням його популярності, з'явилися заздрісники, які звели наклеп на нього, повідомивши владі, що Пуань одержимий бісами і проповідує єресь. Губернатор відправив до храму велику групу вельмож для інспекції та арешту ченця. Коли чиновникам лишилося пройти до храму кілька миль, небо раптом затягло хмарами й почався дощ із мжичкою. Саме тоді з'явився величезний дракон. Він ширяв у хмарах, а його тіло випромінювало сяйво. Чиновники були налякані і вражені. Головний із них опустився на коліна й почав благати про помилування. Дощ одразу припинився. Чиновники повернулися до канцелярії і доповіли губернатору: «Майстер Пуань — святий чернець, а не демон».

Розповідь про білого дракона

Лю Цзун'юань (773 — 819 рр. н. е.) — один із восьми найвідоміших письменників династій Тан і Сун. Він написав безліч оповідань, серед яких «Оповідання про вигнаного дракона».

У ньому автор посилається на свого знайомого, жителя повіту Фужан провінції Шеньсі, на прізвище Ма. Одного разу він [Ма] розповів мені таку річ: «Коли йому було п'ятнадцять чи шістнадцять років, він усе ще жив у Цзечжоу. Якось він із групою дітей грався в альтанці. Раптом на небі стався яскравий спалах і на землю впала дивна жінка. На ній було темно-червоне шкіряне вбрання з білою підкладкою і головний убір із підвісками з яшми.

Цю жінку помітили також і парубки з багатих сімей, що розважалися неподалік. Її незвична краса зацікавила їх, вони підійшли і спробували з нею грайливо заговорити. Жінка у відповідь сердито сказала: «Як ви смієте так поводитися зі мною! Я живу в імператорському палаці й часто літаю поміж зірок. Небесний імператор розгнівався через мою надмірну гордість і в покарання він заслав мене в людський світ. Через сім днів я зможу повернутися на Небо. Попри те, що я тут зазнаю приниження в цьому світі, але я абсолютно не ваша подружка. Якщо будете мені докучати, я накличу на вас біду, коли повернуся на Небо».

Почувши це, молоді пани злякалися і позадкували назад. Хлопець, на прізвище Ма потихеньку пішов за жінкою і побачив, що вона увійшла до буддійського храму. Минуло сім днів, і Ма знову побачив цю жінку. Вона взяла склянку води й дунула в неї, вода відразу перетворилася на різнокольорові хмари. Потім жінка вивернула навиворіт своє вбрання, перетворилася на білого дракона і злетіла. Він кружляв навколо храму, поступово піднісся вгору і зник у хмарах. Це справді дивовижна історія. Цей молодик, на прізвище Ма не фантазер, тому я, Лю Цзун'юань, записав його розповідь».

Зустріч імператора із драконом

Імператор Кансі (1654–1722 рр.) династії Цин зійшов на престол у віці 8 років і правив 61 рік, створивши епоху процвітання. Якось навесні 1705 року під час своєї п'ятої південної подорожі Кансі зупинився в храмі Цзіньшань. 30 квітня не було ні вітру, ні грому, йшов лише дрібний дощ. Імператор вийшов надвір, подивився на інший берег річки. Раптом він побачив гігантського дракона, завдовжки кілька десятків метрів, що з'явився на південному заході. Дракон ширяв у небі, а потім зник у хмарах. Побачивши це незвичайне видовище, Кансі написав вірш «Побачити дракона, який летить». Імператор також написав: «Дракон летить у хмарах, сповнений доброти й життєвої сили. Я спокійно спостерігаю за його рухами, що постійно змінюються».

Дракон з Інкоу

Видання Boxun (вебсайт і блог, присвячений проблемам Китаю) повідомило, що 16 червня 2004 року до відділу історії міста Інкоу провінції Ляонін прийшов 81-річний місцевий житель Сунь Чженьжень. Він приніс п'ять фрагментів кісток, заявивши, що це кістки дракона, які він зберігав багато років.

За словами заступника директора цього відділу Хань Сяодуна, вони із подивом вислухали розповідь літньої людини про подію 70-річної давності. Коли звернулися до архівів то знайшли газету «Шенцзін Шібао» від 14 серпня 1934 року. У ній було повідомлення із заголовком «Водяний дракон помер від зневоднення». У статті з фотографією, зокрема, говорилося: «У Вейтані провінції Хебей було виявлено кістяк дракона».

Повідомлення в газеті ShengjingTimes про водяного дракона, який помер без води

Образи драконів

Під час копання каналів для масштабного проєкту перекидання річок із півдня на північ у повіті Хуанмей провінції Хубей виявили викладений із каміння образ дракона завдовжки близько семи метрів. Фахівці визначили, що цій знахідці приблизно шість тисяч років.

Образ семиметрового дракона з Хуанмей

В 1971 році в районі міського округу Чи фен (Внутрішня Монголія) археологи знайшли статуетку нефритового дракона віком понад п'ять тисяч років. Її назвали «Першим китайським драконом», оскільки це рання статуетка з образом цієї істоти.

У стародавніх китайських текстах також говориться, що коли правитель Даюй (XXIII століття до н.е.) приборкав води потопу, він перетнув гори, осідлавши божественного дракона.

Отже, аналізуючи стародавні записи і знахідки, і прориваючись крізь туман сучасних уявлень, можна дійти висновку, що колись давно дракони справді існували. Можливо, вони все ще існують і зараз, але з різних причин уже не показуються людям.