(Minghui.org) У 1994 році мені пощастило бути присутнім на лекціях Фалуньгун у двох північно-східних містах Китаю. Щоразу, згадуючи, що Вчитель Лі зробив для нас у той час, я відчуваю надзвичайне хвилювання й щастя.

Моя перша зустріч із Фалуньгун відбулася уві сні, у серпні 1993 року. Я побачив чоловіка років 40, який був набагато вищий за мене (мій зріст 1 м 80 см), у нього було рум’яне, сяюче обличчя. На ньому була блакитна сорочка. Ми йшли з ним у північно-східному напрямку й піднялися на гору, вкриту гарними луками, де росло багато тополь. Під час прогулянки я весь час говорив. Він йшов, іноді обертаючись і з усмішкою дивився на мене. Він не промовив жодного слова. Невдовзі я прокинувся.

Серія лекцій у місті Харбіні провінції Хейлунцзян

За рік, 5 серпня 1994 року, я відвідав дев’ятиденний семінар Вчителя, що проходив на стадіоні в місті Харбін провінції Хейлунцзян.

На другий день після лекції Учитель стояв у північно-західному кутку стадіону й дивився на нас. Я сидів на західній стороні стадіону, у 4 ряді на 19 місці, приблизно за 32 метри від Вчителя. Раптом я побачив, що Вчитель стоїть менш ніж за півметра від мене! Його обличчя було рум’яним, сяючим, молодим, красивим і сповненим милосердя.

Я зрозумів, що це та сама людина, яку я бачив уві сні рік тому. Я відчув, що Вчитель — рідна мені людина, яку я давно не бачив, я був дуже схвильований і щасливий. У мене текли сльози, зір затьмарився. Коли я спробував розгледіти його ясніше, то побачив, що він знову стоїть там, де й раніше, у північно-західному кутку стадіону.

(Примітка: тут описано досвід автора, який бачив сцени небесним оком, в інших людей такого досвіду могло й не бути).

Того ж дня Учитель сказав, що хоче, щоб ми відчули себе вільними від хвороб. Він почав із людей, що сидять із західного боку, попросивши всіх встати й підняти ліву ногу. Потім порахував: «Раз, два, три», і попросив нас тупнути ногою. Потім ми зробили це правою ногою. Після цього Вчитель велів нам розслабитись.

Я справді відчув себе свіжим і розслабленим. Коли я тупав ногами, я бачив, як права рука Вчителя вихоплювала поганих істот із наших тіл і очищала їх. (Примітка: це те, що автор побачив своїм небесним оком). Потім Учитель зробив те саме з людьми, що сиділи на східній стороні, й очистив їхні тіла. На стадіоні було понад 4000 людей. Можна уявити, наскільки схвильовані були люди після цього.

На третій день у мене з’явилися легка температура й дискомфорт у тілі. (Примітка: згідно з вченням Фалуньгун, коли Вчитель очищає тіла учнів, щоб допомогти їм розпочати практику вдосконалювання, вони можуть відчувати дискомфорт, і це нормально, тому що ці страждання усунуть деяку карму учнів).

Ветерани-практикувальники пояснили, що Вчитель очищає моє тіло, і за кілька днів я буду в порядку, і мені не треба приймати ліки. Навіть попри погане самопочуття, я був сповнений радості. Я, як дитина, підстрибував ідучи тротуаром, коли повертався додому після лекції. Я не можу описати, наскільки я тоді був щасливий. Мені було 53 роки, але я просто не міг стримати радості, що виривалася з мого серця.

На третій день Вчитель організував освітлення сцени так, щоб воно було зосереджене на ньому, і глядачі могли б краще його бачити. Я побачив, що Вчитель часто піднімає комір через спеку і яскраве освітлення, що дає багато тепла. Я був дуже зворушений, тому що Вчитель завжди дбав про своїх учнів.

Лекції закінчилися 12 серпня 1994 року. Я поїхав до родичів у місто Хайлінь провінції Хейлунцзян, бажаючи прослухати наступний цикл лекцій Учителя, який мав відбутися в місті Яньцзі провінції Цзілінь.

Серія лекцій у місті Яньцзі провінції Цзілінь

Коли я збирався на лекцію, у мене все ще трималася температура. Дорогою до Яньцзі я хотів, щоб вона якнайшвидше нормалізувалась, не заважала мені відвідувати заняття. Дивно, але коли я прибув туди, температура справді прийшла в норму.

Зі мною поїхали п’ятеро родичів, і чотирьох із них завжди закачувало, коли вони кудись їхали. Ми взяли із собою багато їжі та фруктів, щоб перекусити в автобусі. Тільки потім ми зрозуміли, що нікого не закачало під час цієї подорожі. У минулому нас постійно закачувало в машині. Тоді ми ще не знали, що Вчитель уже почав дбати про нас.

Потім родичі поділилися, що нікого з них не закачало дорогою додому! Я був такий щасливий за них і за себе. Нарешті я знайшов Дафа (Великий Закон), який довго шукав.

Повернувшись додому, я рекомендував багатьом людям почати практикувати Фалуньгун. Незабаром ми організували місцеве вивчення Фа (Закону), а також майданчик для колективного виконання вправ. Ми знайомили людей з Фалуньгун і програвали для них аудіо та відеозаписи лекцій Вчителя. Так у нашому регіоні багато людей почали практикувати Фалуньгун.