У 30-ту річницю публічної презентації Дафа хочеться поділитися спогадами про зустріч з Учителем (Майстром Лі Хунчжи, засновником Фалунь Дафа). 28 років тому я тричі зустрічалася з Учителем. Хоча я не змогла потиснути руку Вчителю чи сфотографуватися з ним, як це робили багато інших співучнів, але мала тi ж самi почуття: я дуже вдячна Вчителю за милосердне спасiння!
Перша зустріч з Учителем
Це було наприкінці липня 1994 року. Керівник закладу, де я працювала, відвідував лекції Вчителя в місті Далянь. Він приніс візитну картку Вчителя і книгу «Фалуньгун», і дав мені почитати її. Я взяла книгу в руки і тримаючи її як дорогоцінний скарб, зайшла до свого кабінету, зачинила двері й почала читати. Це була неділя, і в мене був вільний день. Я не пішла додому, бо боялася, що доведеться відволіктися на домашні справи і я не зможу спокійно прочитати цю дорогоцінну книгу. Я закінчила читати зі сльозами на очах. У моїй свідомості стався переворот, я була приголомшена. На всі мої запитання знайшла відповіді в цій книзі. Я духовно прозріла!
Я одразу набрала номер телефону, який був на візитній картці. Людина, що відповіла на мій телефон, виявилася співробітником Пекінської дослідницької асоціації Фалунь Дафа. Я запитала: «Добридень, чи планує Вчитель Лі проводити семінари на Північному Сході? Коли й де Вчитель читатиме лекцiї? Якщо я не потраплю на семiнар, чи зможу пiдвищити Сіньсін під час читання книги, самостійно вивчати й виконувати вправи за ілюстраціями в книзі? Чи зможу досягти Пробудження?» Чоловік відповів м'яко і ствердно: «Якщо виконуватимете вказівки Вчителя, які викладено в книзі, то вам усе вдасться. 5 серпня Вчитель проведе семінар у Харбіні». Я була дуже щасливою. Я скопіювала частину книги, у якiй розповідається про Сіньсін, а також ілюстрації вправ і повернула книгу й візитівку своєму начальнику.
Мене переповнювало хвилювання і щастя! Я заздалегідь купила квиток на поїзд, однак не наважувалася розповісти сім'ї, куди їду, бо побоювалася, що мене відмовлятимуть. Так я вирушила в Харбін. Коли я вийшла з поїзда, то розгубилася, оскільки не знала, де проходитиме семінар. Під час телефонного дзвінка я так хвилювалася, що забула запитати адресу. Куди менi йти в цьому великому місті? Тоді я займалася буддійською практикою. Я подумала, що оскільки маю не так багато грошей, мені потрібно пiти до храму. Там можна було переночувати, адже я мала посвідчення непрофесійного буддиста.
З'ясувавши де стоїть храм, ми з маленькою дочкою вирушили в дорогу. День видався дуже спекотним, і оскільки мене нудило в автобусi, то більшу частину шляху нам довелося йти пiшки. Моя дочка дуже втомилася й постійно просила мене повернутися додому. Я сказала, що не зупинюся, поки ми не дійдемо. Усю дорогу я несла дочку на спині.
Коли ми прийшли до храму, я раптом побачила слова, написані великими літерами «Китайський Фалуньгун». Який збіг! Я мало не пiдстрибнула від радості! Це дивовижно! Словами не можна описати моє хвилювання. Коли пізніше я згадала про це, то зрозуміла, що Вчитель вiв мене, крок за кроком.
На початку семінару перше, що сказав Учитель, було: «Деякі учнi подолали великі труднощі, перш ніж знайшли місце для проведення занять». Сльози покотилися з моїх очей, і я подумала: «Вчителю, Ви знаєте все!»
Під час першого семінару я зрозуміла, що Вчитель веде на вищий рівень тих людей, які багато років хотіли вдосконалюватися, але не змогли знайти правильні двері. Під час перерви я сказала учневі, який був поруч зі мною: «Це Великий Будда майбутнього, який прийшов у наш світ, щоб передати людям Закон Будди!» Він, здається, не зрозумів мене, тому я замовкла й подумала: «Не варто відкривати цю небесну таємницю».
Оскільки я прочитала багато буддійських канонів, то знала, про що говорив Будда Шак'ямуні. Він сказав, що в останній період занепаду й загибелі Дхарми Головний Будда майбутнього знову буде обертати Колесо Закону. У мене з глибини душi вирвалися слова: «Вчителю! Нарешті я знайшла Вас!»
Чим більше я слухала Вчителя, тим більше приходило розуміння й тим більше я переживала за тих, хто все ще просив Учителя вилікувати їхні хвороби. Я думала, що Вчитель дуже чітко дав зрозуміти, що він не лікує хвороби, а веде людей на вищі рівні самовдосконалення. Перш ніж Учитель зможе очистити тіло людини, у цієї людини має виникнути бажання вдосконалюватися.
У той час я хотіла запитати, чи варто мені й далі виконувати свої буддійські практики й ритуали богослужіння. Тільки я подумала про це й не встигла ще написати записку з цим питанням, як Учитель сказав (приблизний переклад): «Я збережу ваші хороші речі і приберу погані. Не треба кланятися Будді, не потрібно палити фіміам». Моє серце знов охопив трепет: «Учителю, Ви знаєте усе, що я думаю. Це дивовижно!»
Пiсля повернення додому, я спалила своє посвідчення непрофесійного буддиста, розібрала буддійський вівтар і прибрала статуї.
Тодi, під час семінарів, Учитель приходив раніше й оголошував про загубленi речі. Після лекцій учнi знаходили прикраси, годинники, готівку й інші речі. Вчитель просив власникiв підійти й забрати свої речі.
Мені й іншим учням хотілося частіше бачити Вчителя. Тож кожного дня ми зустрічали Вчителя бiля дороги, якою він проїжджав на чорній машині. Учитель махав нам рукою з вікна машини. Я ж віталася з Учителем жестом рук Хеши (долоні разом перед грудьми).
Одного разу нам пощастило ще більше. Коли ми з дочкою переходили вулицю на переході, я побачила групу людей, яка також переходила вулицю. Посередині був високий, величний чоловік. Хіба це не Вчитель? Я так розхвилювалася, що мені просто захотілося впасти на коліна й висловити свою повагу. Вчитель побачив мій намір і помахав менi рукою з усмішкою, ніби попереджаючи мене так не робити. Я зробила жест Хеши і вклонилася Учителю з буддійським привітанням, спостерігаючи, як Вчитель пройшов повз. Довгий час я все ще дивилася вслiд Учителю.
Ці незабутні й закарбовані в пам’яті спогади супроводжують мене день і ніч тоді, коли я допомагаю Вчителю спасати живих істот у процесі Виправлення Законом. Щоразу, коли я думаю про Вчителя, то наповнююся добрими думками й відчуваю, що немає таких труднощів, які б я не могла подолати. І щоразу, коли я зустрічаюся з різними людьми й роз'яснюю їм правду, я досягаю хороших результатів і звільняюся від усіх своїх образ.
Коли Вчитель проводив семінар у Харбіні, то попросив учнів тупнути ногою (щоб усунути хвороби). Деякі учні поспішили й почали тупотіти ногами, не дочекавшись команди Вчителя, тому Вчитель терпляче попросив зробити це ще раз. А потім сказав (не дослівно): «Було б чудово, якби ви так поспішали вивчати Закон».
Ці слова Вчителя глибоко запали мені в душу, і до цього дня я завжди ставлю вивчення Закону на найважливіше місце у своєму житті. Наша сімейна група ніколи не припиняла вивчати Фа. Хоч які були обставини i хоч скільки місць проживання нам довелося змінити, ми завжди вивчали Фа. Раніше ми групою вивчали Закон кілька разів на тиждень, але тепер ми знаємо, що маємо бути стараннішими, тому ми щоранку читаємо «Чжуань Фалунь». Вдень кожен із нас бере участь у різних проєктах із роз'яснення правди. Увечері ми вивчаємо інші лекцiї Вчителя. Ми також разом зi спiвучнями відправляємо праведні думки, допомагаємо один одному й підвищуємося разом. Кожен член сімейної групи вивчення Закону здебiльшого не відстав і йде в ногу з процесом Виправлення Законом. Щоразу, коли ми натрапляємо на будь-якi труднощi, то можемо подолати їх завдяки благословенню Вчителя.
Ми глибоко цінуємо безмежну силу Закону, який ніколи не припинить своє існування. Навіть пересічній людині Закон може дати благословення і світле майбутнє, якщо вона поважає Дафа.
Посеред восьмого семінару Вчитель зійшов з подіуму, щоб зробити якісь справи. Через деякий час Учитель повернувся. Пізніше я дізналася, що персонал не дозволив чоловікові з важкохворим на руках увійти до зали й так перешкодити лекції Закону Вчителем. Група людей зчинила шум і хотiла цьому завадити. Це була перешкода лекцiї праведного Закону.
В останній період занепаду й загибелі Дхарми нелегко людям отримати Закон, тому є порушники спокою й порядку. Є також демони, які відіграють руйнівну роль. Вони просто не дозволяють людям отримати Закон, пояснюючи це тим, що вони, можливо, відгороджують людей, які не вірять в Закон. Читаючи цю лекцію, Вчитель щиро надихав нас і говорив (не дослівно): «Ви — насіння»
Ці слова Учителя глибоко запали менi в душу. З 1999 року, коли КПК (комуністична партія Китаю) почала переслідувати Фалунь Дафа й до цього дня, Закон Учителя упродовж усіх цих 23 років завжди був орієнтиром для мене. Ми — насіння, ми повинні відігравати роль помічників для Учителя у виправленні Законом, маємо мужньо і старанно рухатися вперед шляхом самовдосконалення.
Зустріч з Учителем вдруге
Після повернення з Харбіна я почала рекламувати Дафа й органiзувала пункт практики. Щоранку я керувала трьома пунктами практики, потім зазвичай йшла на роботу й пiклувалася про свою сім'ю.
Наприкінці грудня 1994 року Вчитель закінчив читати лекції в Гуанчжоу й полетів у Далянь. Коли я дізналася про це, то організувала поїздку для місцевих практикувальникiв Дафа. На трьох автобусах ми поїхали в Далянь. Уся моя сім'я також відвідала ці лекції.
Під час лекції Вчитель попросив присутніх тупнути ногою. Моя свекруха зробила це, і всі її хвороби зникли. Вона не лише відчула себе здоровою, але й зняла окуляри, які носила роками. Моїй свекрусi зараз вісімдесят п'ять років, і вона все ще займається сільським господарством! Вона багато разів переписувала «Чжуань Фалунь». Усі кажуть, що вона на вигляд молода, має чисте, без зморщок обличчя й завжди весела.
Коли Вчитель сказав нам тупнути ногою, він попросив усіх подумати про свої хвороби. Тим, хто не мав хвороб, він сказав подумати про хвороби родичів. Я не хворіла й не могла згадати про когось у моїй сім'ї, хто був би хворим. Я просто хотіла позбутися всіх поганих думок і поганої матерії. Деякi тупотiли ногами, не слухаючи наказів Учителя. Дуже терпляче Вчитель попросив: «Почнiмо знову». Він сказав, що було б добре, якби ми були такi нетерплячi у тому, щоб більше вивчати Закон.
Я знову почула цi слова, і вони ще більше вразили мою душу. Хоч які зовнішні обставини я мала, але завжди ставила вивчення Закону на перше місце. До початку переслідування Фалунь Дафа, тільки-но з'являвся новий канон Вчителя, ми одразу видрукували його й того ж дня відправляли іншим практикувальникам.
Зустріч зi Вчителем втретє
4 січня 1995 року я поїхала до Пекіна з нагоди публікації «Чжуань Фалунь» і знову відчула велике милосердя Вчителя.
На церемонії було семеро практикувальникiв Дафа з мого регіону. Наші місця були біля трибуни. Коли вийшов Учитель, він попросив нас повернути долоні вгору, а потім кинув кожному з нас Фалунь. Я змогла відчути, як Фалунь крутиться в моїх руках. Тепле обертання вперед і назад було надзвичайно чудовим! Потім ми дізналися, що Вчитель їде за кордон, щоб розповсюджувати Закон і спасати людей.
Найщасливіші миті мого життя — це час, проведений біля Вчителя. Найбільша честь у цьому житті — стати практикувальницею Фалунь Дафа. Найдорогоцінніші події цього життя — це те, що під керівництвом Дафа Всесвіту Вчителя я прожила незвичайні роки особистого вдосконалення, допомагаю Вчителю в процесі Виправлення Законом і виступаю проти переслідування.
Найнезвичайніше в цьому житті — це здатність позбутися прихильності до слави, вигоди й почуттів, і повернутися додому разом з Учителем.
Коли я вивчаю Закон зі своєю сім'єю, то завжди піклуюся про те, щоб ніхто й ніщо не змогло нам заважати. Я читаю «Чжуань Фалунь» з великим бажанням і в спокійному стані. Чим більше я читаю, тим швидше приходить урозумiння, i я забуваю про час, місце, усі біди й образи в цьому світі. Я не їм і не п'ю, але не відчуваю голоду чи спраги. Я часто плачу й не можу висловити свою вдячність Учителю.
На самому початку практики, особливо під час медитації, я часто плакала без причини. Коли думаю про Вчителя — то завжди плачу.
Вчитель сказав:
«Гадаю, що тим, хто зможе на власні вуха почути, як я навчаю практики Гун і викладаю Закон, я б сказав, справді... у майбутньому ти дізнаєшся. Ти відчуєш, що цей проміжок часу надзвичайно радісний. Звичайно, ми віримо в долю. Нам усім судилося тут сидіти» («Чжуань Фалунь», Лекція перша).
Дякую Вам, Учителю, за Ваше велике милосердя і за те, що рятуєте людей!
Всі матеріали, опубліковані на цьому веб-сайті, захищено авторським правом Minghui.org.
