​Лекція Закону на зборах, присвячених образотворчому мистецтву

Лі Хунчжи
21 липня 2003 року, Вашингтон

Усі присутні тут учні є митцями й мають професійні навички в певному виді мистецтва. Про що я згадаю, те й розповім. Я говоритиму лише з погляду принципів Закону. Образотворче мистецтво дуже важливе для людства. Як і інші аспекти культури, воно має великий вплив на уявлення людей та на їхній критерій краси. Концепція краси та правильне відчуття краси, які повинно мати людство, тісно пов’язані з моральними стандартами. Якщо люди вважають некрасиве за красиве, то моралі людства вже настав кінець.

У різні історичні періоди моральність людства може змінюватись. Моральні цінності людей впливають на їхнє мистецтво, а мистецтво, своєю чергою, впливає на людей. Як ви бачите, витвори сьогоднішнього мистецтва великою мірою є продуктами сучасної свідомості. А сучасне людство вже вийшло дуже далеко за межі моральності та стандартів, які воно повинно мати. Тому так зване сучасне мистецтво — це вже не людська культура. Його створюють не в розумному й тверезому стані. Це не справжні прекрасні речі людства, створені завдяки праведним, добрим думкам і правильному розумінню краси мистецтва. Отже, мистецтво деградує. Якщо говорити про нинішнє мистецтво, строго кажучи, це вже не людські речі. Я часто бачу витвори так званого сучасного мистецтва й навіть дуже знамениті роботи. Насправді всі вони є плодами природи диявола. І не лише природи диявола — коли багато митців пишуть якусь картину та шукають особливих відчуттів, то прагнуть якогось чортовиння. Якщо це триває довго, психіка людини неодмінно стає темною та дивною. Професійні митці знають, що коли створюють подібні речі, то дають волю лихій стороні людини — ось такий проявляється психічний стан. І деякі навіть навмисне прагнуть до лихої психічної реакції. Тож насправді ці витвори так званого сучасного мистецтва зазвичай не дуже добрі, адже вони не лише шкодять автору малюнка, а й завдають психічної шкоди людям, які ним милуються; вони також руйнують уявлення людей про моральність.

Але учні Дафа в удосконаленні та житті теж не можуть уникнути впливу суспільства звичайних людей. Ви теж перебуваєте в потоці уявлень сучасних людей і зазнаєте впливу цього середовища. Багато хто з вас до того, як почав практикувати Дафа, навіть навчався сучасного мистецтва й малював відповідні картини. Звичайно, я думаю, що основи майстерності, яких ви навчилися, є однаковими незалежно від того, чи вивчали ви сучасне мистецтво, чи справжнє традиційне мистецтво, яке повинно мати людство. Тому учні Дафа мають чітко зрозуміти, яке саме мистецтво повинні мати люди. Тоді ви зможете вчиняти відповідно до норм праведного мистецтва людей і зможете створювати добрі речі.

Чому ми сьогодні проводимо ці збори? Скажу вам: усі справи, які учні Дафа роблять в історичному сьогоденні, є вкрай важливими. Учора я сказав: людське суспільство незабаром почне вчитися всього того, що робили учні Дафа. Нині, у період Виправлення Закону, усе в людському світі обертається навколо Дафа. Це неодмінно так, бо Три Сфери було створено заради Виправлення Закону. Чому сьогодні я хочу поговорити з вами про це? Бо учні Дафа, які здобули мистецькі здібності, мають силу та енергію. Якщо справи, які ви робите, не будуть праведними або будуть недостатньо праведними, то ви посилюватимете неправедні фактори, і вони ще більше впливатимуть на людське суспільство в негативний спосіб. Адже в удосконаленні ви, власне, маєте виправляти себе та позбуватися всього поганого. Ви всюди маєте бути добрими людьми. Отже, у сфері мистецтва ви також маєте бути добрими людьми. У своїх творах ви маєте показувати прекрасне, праведне, чисте, добре та світле.

Коли моральність людського суспільства скотилася до такої міри, то відповідно змінилися й уявлення людей. Після того, як відбулися такі зміни й розвиток досяг нинішньої стадії, уже неможливо, щоб люди самі повернулися назад до гарного стану. Жодна людина, жодна теорія чи спосіб не зможуть повернути людей назад. Це може зробити лише Дафа. Ви прийшли слідом за мною рятувати всіх живих істот. Водночас зміст нашого порятунку живих істот також містить порятунок моральності людства, а також і те, як урятованим людям у майбутньому існувати та жити, у якому стані їм жити. Тобто учні Дафа не лише рятують усіх живих істот, а й прокладають для живих істот майбутнього справжній шлях існування людини. Ось що ви зараз робите, підтверджуючи Закон.

Я кажу, що Три Сфери існуватимуть вічно. А як існуватиме Закон? Він існуватиме відповідно до того, що я робитиму під час Виправлення Законом людського світу. Але всі справи, які сьогодні робите ви, теж украй важливі. Вони теж закладають основи для людей і культури майбутнього. У людей нинішньої епохи все зіпсувалося. Фактично зараз правильних речей, які повинні мати люди, дуже мало. Немає анітрохи чистих речей. Добре, що давні люди все-таки залишили певну культурну спадщину, і її не було повністю знищено. Особливо в плані різних видів образотворчого мистецтва вони залишили певні основи майстерності, яких можна повчитися. Коли людство повертатиметься до справжнього шляху людини, ті, хто навчатиметься образотворчого мистецтва, усе ще зможуть опанувати певні базові речі. Отже, як за допомогою цих базових речей вийти на шлях справжньої людини? Як можна створити добрі речі? Думаю, якщо маєш фундамент, закладений базовими навичками, і водночас якщо додаси справді добру, праведну й чисту красу, яку пізнають учні Дафа в ході вдосконалення, тоді й зможеш створити гарні речі.

Далі я хочу поділитися моїм поглядом на розвиток людства та його мистецтва.

Насправді і мистецтво Сходу, і мистецтво Заходу пройшли через процес формування, стабільності й занепаду. Східне й західне мистецтво йшли різними шляхами. Це якщо говорити з погляду людей. Насправді вони відображають мистецьке життя живих істот, які належать до найнижчого рівня двох великих систем Усесвіту. Тобто це те, як проявляються речі цих двох систем Усесвіту на найнижчому рівні — серед людей. Насправді в Усесвіті є багато-багато різних великих Небозводів, неймовірно багато. Вони є незалежними й велетенськими Небесними Тілами. Кожний великий Небозвід має свою власну структуру, яка в різних аспектах має свій власний стиль. Якщо говорити людськими словами, вони мають різні художні особливості. Кожне колосальне Небесне Тіло має свої правильно усвідомлені принципи, які вони пізнали з принципів основного Закону «Істина, Доброта, Терпіння». Отже, різні системи Небесних Тіл набули своїх унікальних особливостей. Зокрема це проявляється в будові Неба та Землі, формі середовища, видах життя, прикрасах, які носять живі істоти, архітектурних стилях, різноманітті тварин і рослин тощо. Усі вони мають свої унікальні, праведні способи зображення краси, дружби та доброти. З такої величезної кількості систем Усесвітів людям здебільшого було передано методи творчості лише двох систем Усесвітів — їхні прояви серед живих істот низького рівня, зокрема східне та західне мистецтво. Але в гігантському Небозводі таких видів мистецтва більше. Я маю на увазі, що сюди, до людей, передалися лише ці два стилі.

Поговоримо про ці дві системи мистецтва. І східна, і західна система через відповідні національні культури пройшли процес успадкування, який тривав кілька тисяч років. Але ці дві системи мистецтва мають зовсім різний стиль. І техніка, і форми вираження, і відчуття, і сприйняття в них різні. На самому початку розвитку китайського мистецтва вже було закладено напівбожественну культуру. Тобто у творах мистецтва акцент наполовину робився не на людській поверхні, а на божественній красі та внутрішньому змісті. Тому всі види китайської культури мають таку особливість. Зокрема, в образотворчому мистецтві не дуже звертають увагу на демонстрацію зовнішніх деталей, а роблять наголос на вираженні ідеї, змісту. А західне мистецтво теж передали людям Просвітлені. Але акцент у їхніх витворах мистецтва робиться на зовнішній культурі людей. На перший план виходить видатна техніка, точність, витонченість і здатність до реалізму. Наголос робиться на майстерності зображувати поверхневий простір людей. Тому у витворах образотворчого мистецтва зображення предметів надзвичайно детальне й точне. Тож західний і китайський художні стилі — це два різні шляхи. У своєму розвитку західне мистецтво перейняло певні речі від попередньої цивілізації. Насправді західне мистецтво протягом кількох попередніх цивілізацій постійно зберігало свою академічну модель. Вони мали свої мистецькі школи, теорію, стандартизоване навчання, вони весь час ішли цим шляхом. А східне мистецтво в історії завжди передавалося в народі, серед літераторів, ремісників і шукачів Дао. Представники східного мистецтва не мали систематичної теорії, шкіл, стандартизованого навчання. Вони створювали свої роботи, повністю спираючись на особистий досвід. Особливо це стосується скульптури. Китайці мають свої культурні особливості, отже в їхніх малюнках і скульптурах також проявляється культурний темперамент китайців. Мимоволі вони виражали у своїх роботах саме ідеї. Тож із цього погляду відмінність між західним і східним мистецтвом щодо методів зображення величезна. З найбільш поверхового людського погляду, західне мистецтво передбачає надзвичайну детальність, вимагає, щоб світлотінь, композиція та перспектива обов’язково були реалістичними. Зокрема, будова людського тіла зображується надзвичайно точно. Що ж стосується образотворчого мистецтва давнього Китаю, воно не мало систематичної теорії, і ніхто з його представників не проводив професійного дослідження. Через це найбільш поверхневу будову предметів митці зображували недостатньо точно.

Мистецтво завжди йшло таким шляхом: від початкового періоду воно прямувало до вершини розвитку, після чого починало занепадати. Такий шлях проходить уся культура людства. Раніше все, що існує в людському світі, підкорялося принципу властивості Всесвіту «формування, стабільність, занепад і розпад». Тому коли моральність людства псувалася, усе ставало зіпсованим, і треба було починати заново. У людському світі це відбувається у вигляді катастрофи. Тоді всьому настає кінець, і все починається заново. Далі людство прямує до вершини свого розвитку, після чого знову починає занепадати. Відбувається такий коловорот.

Через те, що представники образотворчого мистецтва давнього Китаю не проводили систематичних досліджень та професійного навчання, митці здебільшого погано відображали перспективу людського тіла та предметів. Після падіння династії Цін дуже багато китайських митців також набули базових навичок західного образотворчого мистецтва. Як наслідок, зовнішні форми в їхніх роботах стали точними. З’явилися такі витвори мистецтва. Але останнім часом, особливо в останні двадцять з гаком років, Китай зазнав негативного впливу сучасної ідеології. Витвори мистецтва стають дедалі непристойнішими. Уявлення людей змінюються слідом за змінами в їхній свідомості. Якщо праведні думки людини не відіграють провідної ролі, і людина спирається повністю на відчуття своєї поверхневої свідомості, а не на розуміння, засноване на істинних думках, якщо вона сама не обдумує речі тверезо, то це рівнозначно тому, що вона не має душі. Людська свідомість формується після народження в поверхневій оболонці людини. І проявляється вона лише в підсвідомому реагуванні на речі та явища. Свідомість нестійка, вона будь-якої миті може змінитися. Вона змінюється залежно від зовнішніх умов і становища в суспільстві. Якщо повністю покладаєшся на ці речі, то не маєш провідного мислення. Ба більше, не маєш системи, норм, праведних думок і справжнього себе. У такому стані свідомості люди й створюють речі, які належать до так званого сучасного мистецтва, до модерністського стилю в живописі. Усе це свого часу починалося з виникнення західного імпресіонізму та абстракціонізму. Подивіться спокійно на ті речі. Гарантую, що їх створювали люди, які, схоже, не мали нормального мислення й покладалися під час малювання на уявлення своєї поверхневої частини. Вони безсистемні, не відповідають нормам, безладні та непослідовні. Неможливо зрозуміти, що саме там зображено. Коли дивишся на це, то не маєш відчуття краси. Такі твори з’явилися від поверхневої свідомості людини. Тогочасні митці зображували людей зі спотвореним носом і половиною обличчя, з однією стопою, повернутою назад. Із самого початку автори створювали ті речі, відмовляючись від свого головного мислення і праведних думок. Ті речі є продуктами набутих людиною уявлень, які керували її тілом. Їх можна створити, лише коли відкидаєш свою головну свідомість і навмисне даєш волю уявленням поверхневої частини. Поява цих речей зруйнувала західне мистецтво, яке фактично було найпрекраснішим мистецтвом всього людства й перебувало на вершині свого розквіту. В останню епоху ці речі також вплинули на Китай.

І це мова лише про початковий період сучасного мистецтва. Моральність усього суспільства падала дедалі нижче, тож уявлення людей не стояли на місці й також псувалися. Тогочасні твори імпресіоністів та абстракціоністів зовсім не звертали увагу на правильність перспективи, на переходи світлотіні й точність композиції. Вони дедалі більше гналися за так званими особистими відчуттями й помилково сприймали це нерозумне потурання собі як звільнення своєї натури. Насправді це пригнічення своєї справжньої природи та потурання набутій свідомості, коли втрачаєш своє справжнє «я». Якщо все намазано яскравими фарбами, виникає відчуття, що людина повністю потурає своїм уявленням і не має тверезого мислення. А уявлення є набутими після народження й не є справжнім мисленням людини. Вони хаотичні, не відповідають нормам і безсистемні. Отже, ця мазанина представляла саме такі речі, на вигляд ці картини були повністю безладними. А в більш пізній період слідом за тим, як моральні цінності скочувалися дедалі нижче, сучасні митці набули ще нижчої свідомості. А така низька свідомість — це вже не лише людські уявлення. Коли головне мислення людини та її справжнє «я» відмовляються керувати людською поверхнею, то місце, що звільнилося, займають сторонні істоти. На цьому етапі стороння свідомість починає керувати людським тілом і головним мозком. Тому на таких картинах з’явилися більш похмурі й темні відтінки кольору, а світло, якщо і є, — теж тьмяне. Це вже прояв повної деградації психічного стану. Коли суспільство й далі котиться вниз, до цього ще додається пропаганда гонитви за славою та грішми, митці прагнуть повністю відкинути своє «я», і тоді їм уже й набуті уявлення більше не потрібні. Отже, така тілесна оболонка, яка повністю відкинула своє «я», уже на 100% керується чужою свідомістю. А ця чужа свідомість здебільшого походить від істот царства тіней. Більшість із них — це душі померлих. Це теж є проявом зміни небесних світил у період, коли моральність людства зіпсувалася. Коли художниками керують істоти потойбічного світу, вони й зображують на картинах потойбічний світ і тамтешні предмети. На багатьох малюнках з першого погляду можна побачити, що там зображується світ привидів — тьмяний, темний і туманний. Зображені «люди» там схожі на привидів. Усе зображене нагадує світ тіней. Чому люди мають гарне відчуття від таких картин? Хіба проблема не в тому, що люди більше не мають праведних думок? Хіба це не означає, що вони женуться за темними речами? Чи не є це проявом того, що моральні цінності людства переживають великий обвал? І це ще людина лише пішла в бік простору нижчого за людський. Оскільки моральність падає і далі, сьогоднішнє мистецтво перетворюється на справжній прояв диявольської природи людства. Воно вже стало блюзнірством над священним мистецтвом, повністю перетворилося на інструмент випліскування демонізму. Сучасне мистецтво зображує перевертнів, демонів, привидів і чудовиськ. Митці й самі визнають: «Це сміття». Але в потоці так званих мистецьких трендів це сміття вважається найціннішим. Як сміття може бути найкращим? Уявлення людей змінилися на протилежні, тому вони й уважають сміття найкращим.

Щойно я розповів про загальний процес розвитку людського образотворчого мистецтва. Далі я поговорю про західне мистецтво. Чи знаєте ви, чому під час Другої світової війни Францію змусили капітулювати? Хіба Франція була нездатна воювати? Адже свого часу ця нація мала своїх героїв, таких як Наполеон і Людовик XIV. І вона також колись мала свою блискучу історію. Насправді війнами людства керують Просвітлені. Війни виникають із певною метою. А якщо люди просто так хочуть, щоби щось сталося, то з цього нічого не вийде. Франція здебільшого не брала прямої участі в Другій світовій війні. Метою Просвітлених було зберегти унікальні витвори мистецтва нинішньої людської цивілізації, які існують у Франції. Це найбільш блискучі шедеври цієї цивілізації, це речі, якими людству варто пишатися найбільше, це справді найбільш традиційні та прекрасні витвори людського мистецтва. Якби Францію в той час охопили бойові дії, то від витворів мистецтва в Луврі, Версалі та інших місцях нічого б не залишилося. Витвори мистецтва на вулицях Парижа також було б зруйновано. Просвітлені хотіли залишити людям ці речі. Мета була в тому, щоб люди зберегли певні зразки для порівняння, і щоб у майбутньому вони могли на основі цих зразків відтворити справжнє людське мистецтво; водночас, щоб учні Дафа могли за допомогою цих базових навичок правильного мистецтва повернутися назад.

Протягом кількох минулих циклів цивілізації представники західного мистецтва завжди використовували академічну форму навчання. За допомогою неї вони [в кожному циклі цивілізації] знову набували зрілості в мистецтві й поверталися назад, до шляху попередньої цивілізації. Але після того, як попередня цивілізація зазнавала знищення, наставав період незрілості в плані майстерності. Ви могли побачити це в різних витворах західного образотворчого мистецтва. Наприклад, ви бачили, якими були витвори мистецтва до епохи Відродження, як вони змінилися після початку Відродження, якими вони стали після його завершення, а також який вигляд мають речі, створені в наш час. Такий був процес розвитку. Якщо загалом оцінювати художній рівень витворів мистецтва до епохи Відродження, можна сказати, що вони були дуже незрілими. З погляду композиції, будови, пропорцій, кольору тощо — і ви це побачили — відчувається, що вони дуже незрілі. Така ситуація і з картинами, і зі скульптурами. Але люди на Заході виявили шляхом розкопок деякі речі, які належать до попередньої цивілізації: зображення Богів та інші скульптури попередньої, давньогрецької, цивілізації. Це були надзвичайно зрілі й досконалі витвори мистецтва. Завдяки фундаменту, отриманому від давніх цивілізацій, західне мистецтво дуже швидко знову досягло зрілості. Оскільки були більш ранні речі, на основі яких можна було вчитися та з якими можна було порівнювати свої роботи, зрілість прийшла швидко. З настанням епохи Відродження з’явилися такі митці, як Леонардо да Вінчі та деякі інші. Насправді Боги навмисне спонукали їх показати людям шлях до мистецької зрілості, показати, як потрібно створювати витвори мистецтва. Тож у той час їхні твори мали величезний вплив на людство. А ось сучасне мистецтво запланувала інша категорія Просвітлених — група старих сил, яка сьогодні намагається маніпулювати Виправленням Закону. Чому з’явився Вінсент ван Гог? Чому з’явився Пікассо? Цих людей теж запланували вони, але для того, щоб відіграти негативну роль. Мета полягала в тому, щоб одночасно з псуванням людських моральних цінностей, уся людська культура також переживала занепад. Тому ці двоє прийшли зруйнувати образотворче мистецтво людей. Їхньою метою було зіпсувати людське мистецтво, повністю знищити людську культуру. Мистецтво людей дійшло до сьогоднішнього прояву демонізму саме через те, що на початку люди заклали фундамент так званого модернізму.

Коли традиційне західне мистецтво почало зазнавати нападок з боку так званих імпресіоністів, якраз з’явилася технологія фотографії. Під час дискусій на цю тему імпресіоністи зазвичай говорили: «Хоч як точно ти малюєш, чи може це бути точнішим за фотографію?» Тому вони були проти того, щоб малювати портрети чи зображати предмети реально, традиційно й відповідно до стандартів. Насправді ортодоксальне мистецтво для людей має бути дуже високої якості, має прагнути до досконалості, і воно не має меж. Простір традиційного мистецтва має дуже широкий зміст, оскільки досконалий витвір мистецтва не тільки життєво правдивий, а й містить у собі особистий досвід життя автора та його характер. Ті речі, з якими зіткнувся в житті автор, ті знання та майстерність у різних галузях, які він опанував у житті, — усе це проявляється в його творі. Тому однакові речі у витворах мистецтва різні люди виражають по-різному — чи це стосується кольору, прояву духу чи ступеня майстерності автора. Життєвий досвід кожної людини різний, особливості характеру авторів різні, тому в їхніх творах існує різниця. До того ж їм треба виразити живих істот тисяч і тисяч усесвітів або ще вищих сфер, або навіть показати красу Богів та світу Богів, тому для них це безмежний, світлосяйний великий шлях (Дао). Оскільки більшість думок творчих людей, здатних малювати чи вирізати скульптури, наповнена їхнім мистецтвом, найчастіше більшість із них не вміють красиво говорити. А ті, хто не вмів гарно малювати чи створювати скульптури, але був здібний до красномовства, говорили безпідставно й несли нісенітницю. Отже, використовуючи доводи про точність фотографії, вони справді повалили ортодоксальне мистецтво; так поступово і дійшло до сьогоднішнього стану. Звичайно, повалити традиційне мистецтво не могла людина, яка нічого не розуміла в мистецтві або не вміла малювати. Тому було заплановано, щоб ті кілька представників модернізму в дитинстві опанували базові художні навички. Завдяки цьому вони змогли ще більше ввести людей в оману.

Оскільки в ті часи між академічним напрямом і течіями імпресіонізму та абстракціонізму йшла полеміка про праведне та лихе, і оскільки моральність та людські уявлення йшли під укіс, відкидали істинне, священне мистецтво людей, і оскільки представники ортодоксального мистецтва, щоб вижити, мали втиснутися в маленький простір, тому традиційний напрям мистецтва зараз і стали називати «реалізмом». У минулому не було такого терміну. Мета, з якої Просвітлені передали людям мистецтво, полягала в тому, щоб дати людям можливість виразити прагнення людства до доброго та прекрасного, і це позитивно впливає на людські моральні цінності. Але оскільки моральність людей зіпсувалася, мистецтво почало розвиватися в бік природи диявола, а ортодоксальне мистецтво було витиснуто з університетських залів, і для того, щоб вижити, ортодоксальне мистецтво стало називатися «школою реалізму», саме так і з'явилася ця назва.

Наразі всі аспекти людського суспільства подібним чином рухаються у зворотний бік. Чи не помічали ви, що люди, які не мають голосу, не знають теорії музики та не володіють базовою технікою танцю, стають зірковими співаками, тоді як справжні митці не можуть заробити й на шматок хліба? Навіть перукарів, які вміють гарно стригти, витіснили на вулицю, а ті, хто не вміє стригти, працюють у розкішних перукарнях. Усе в людей деградує та псується. Так звані модерністи раніше гналися за «особистими відчуттями», а потім втратили контроль над своїм «я». Нині вони віддали своє тіло під контроль духів-привидів. Що доброго вони можуть створити в такому стані? Наприклад, якусь роботу так званого модерніста повісили в галереї. Він розказує відвідувачам: «Погляньте: як красиво намальовано цю картину!» Якщо він не пояснить, ніхто й не зрозуміє, у чому полягає її «краса». Насправді «краса», про яку він говорить, є проявом природи диявола. До того ж його погляди щодо мистецтва такі наївні та смішні. Якщо твоє мислення не увійде разом із ним у демонічний стан, то ти не зможеш зрозуміти, у чому полягає «краса», про яку він говорить. Насправді ці речі є сміттям, шкідливим для людей.

Звичайно, багато хто говорить щось просто під впливом сучасних тенденцій, але більшість людей насправді не розуміють модернізму. Глядачі кажуть: «Це ж сміття». А його автори відповідають: «Чим більше схоже на сміття, тим краще». Ви ж чули, що в Китаї один так званий «митець» їв м’ясо мертвих дітей? Недавно була така новина, чули? Він докотився до такого саме тому, що гнався за демонічним станом. Хіба не страшно, до чого дійде, якщо все це розвиватиметься й далі? На що може перетворитися людське мистецтво за умов такого розвитку, не хочеться й говорити.

Далі я поговорю про те, що саме має зображувати мистецтво людей. Чи існує воно для того, щоб зображувати саму людину? Або для того, щоб зображувати пейзажі? Або щоб зображувати Бога? Або привидів? Ви маєте знати: справжнє мистецтво людей початково виникло в храмах Бога. Ще одна мета того, чому Боги передали людям таку культуру, полягає в тому, щоб люди могли побачити велич Богів, щоб вони повірили, що за добро і зло буде відповідна відплата. Щоб люди повірили, що того, хто робить зло, буде покарано; добрій людині буде подаровано щастя; а вдосконалювальник може піднестися на Небеса. На самому початку західне мистецтво з’явилося саме в храмах. Східні статуї в ранній період теж майже всі були статуями Богів. На найбільш старих і ранніх китайських картинах, що збереглися до наших днів, теж зображено Богів. Коли людина малює Бога, хіба в цьому існують якісь межі? Ні! Коли людина справді вірить у Бога й зображує Бога, то Бог показує людині широкий Усесвіт і все у велетенському Небозводі. Це найбільш довершене і священне. І це те, до чого люди прагнуть, їхній найкрасивіший притулок. Тож і можливості для художнього втілення стають безмежними.

Як ви знаєте, щоб намалювати Бога, потрібно використовувати людину як модель. У цьому немає проблеми, адже Бог створив людину відповідно до свого образу. Щоб відточувати свої базові мистецькі навички, малювати людей не є проблемою. Я не кажу, що не можна малювати людей. Це можна робити, адже людина все-таки є головною дійовою особою в цьому світі. Малювання пейзажів тим паче не викликає питань. Але в образотворчому мистецтві людей центральне місце має займати Бог. Чому я так кажу? Подумайте: людина має карму. Як учні Дафа ви всі знаєте: усе, що люди малюють, несе особисті фактори автора. На картині митця присутній весь його особистий стан, а також стан тих, кого він зобразив. Якщо пересічна звичайна людина намалює пензлем навіть одну лінію, я одразу побачу, що це за людина, які вона має хвороби, наскільки велику має карму, який стан її мислення, у якій ситуації перебувають члени її родини тощо. Водночас на картині повною мірою проявляються всі думки та фактори, які несе тіло зображених осіб, включно з розміром їхньої карми. Якщо хтось повісить такий портрет у себе вдома, то карма зображеної людини з картини почне поширюватися навколо. Якщо людина повісить таку річ у себе вдома, то отримає користь чи шкоду? Назовні виходитиме карма, яка пов’язана з тією людиною. Карма невпинно проникатиме в дім людини, яка її повісила на стіну. Люди не бачать зв’язку між предметами, але вони справді можуть відчути дискомфорт від такої картини.

Однак коли людина малює Бога, подумайте: Бог світлий, величний, Бог випромінює енергію добра. Його образ приноситиме людям користь. І навіть сам художник чи скульптор, працюючи над таким витвором мистецтва, отримає користь. Водночас, коли він зображуватиме Бога, у нього виникатимуть добрі думки. Унаслідок цього Бог також, можливо, допоможе йому — посилить його праведні думки, усуне для нього карму та розумову карму. Побачивши таку картину, люди отримають користь, їхня душа стане ширшою, у голові з’являться добрі думки, а характер стане шляхетнішим. Коли ж Бог побачить, що в людей з’явилися праведні думки, то може їм допомогти — позбавить їх небезпеки та лих. Отже, що для людей є кориснішим? Мені дуже подобається дивитися на витвори ортодоксального мистецтва, на стельові й настінні фрески, на яких зображено Богів, а також на статуї Богів. Коли я їх бачу, в мене завжди виникає відчуття, що людство ще має надію повернутися назад. Адже ті витвори мистецтва показують велич Богів. А Бог в іншому просторі, який стоїть за цим зображенням, справді робить добро людям. Отже, після такого порівняння, чи не вважаєте ви, що мистецтво людей має здебільшого зображувати саме Богів?

Звичайно, сучасне мистецтво не обмежується лише живописом і скульптурою. Також є декоративно-ужиткове мистецтво, реклама, одяг, сценічне мистецтво, телебачення, кіно, дизайн продукції тощо. Є найрізноманітніші професії, пов’язані з мистецтвом, тобто з образотворчим мистецтвом. Але, хоч яка це професія, якщо сам автор базується на праведному фундаменті, коли він зробить якийсь витвір мистецтва, він, звісно, буде просочений праведними факторами — це буде прекрасна й добра робота, яка приноситиме людям користь. Неодмінно буде так. Ось так я загалом дивлюся на людське мистецтво.

Щойно я згадав про скульптуру в східному та західному мистецтві. Коли вже ми зачепили цю тему, я розповім про походження скульптури Сходу та її історичний процес. Розкажу про ситуацію лише цієї цивілізації. До того, як буддизм проник до Китаю, стиль багатьох скульптур був пов’язаний із попередньою (тобто допотопною) цивілізацією. Тому після проникнення буддизму на китайську землю скульптура набула зовсім іншого стилю. Строго кажучи, східні скульптури нинішньої цивілізації людства мають зображувати Будд, Бодхісатв і Просвітлених буддизму. Така техніка створення статуй раннього періоду проникла до Китаю з Індії. А індійська техніка скульптури, своєю чергою, залишилася від періоду вірування в Будд ще до індійського буддизму цього циклу. А добуддійські вірування індійців у Будд, своєю чергою, проникли до Індії з Європи — від давніх греків. Адже в більш ранній період серед європейців багато хто вірував у Будд. Звичайно, не всі. Були й ті, хто вірував в інших Богів. Після того, як в Індії поширилися вірування в Будд, там також розповсюдилися й образи Будд і техніка скульптури. Тому китайська техніка створення статуй Будд на самому початку здебільшого нагадувала техніку давньої Греції. Ви бачили, що образи на багатьох скульптурах Будд раннього періоду мали глибоко посаджені очі. Контури надбрівних дуг та форма обличчя нагадували образ людей Заходу. Ці скульптури мали прямий ніс, до того ж дуже правильної форми. Це пояснюється тим, що давні греки принесли попередню культуру Будд до Індії, яка пізніше, своєю чергою, проникла до Китаю. Але оскільки роботи скульптора містять його особисті фактори, після проникнення на китайську землю образи Будд у скульптурах стали трохи схожими на китайців. У процесі поширення по Китаю, з плином часу поступово було втрачено ті початкові фактори культури давніх греків. Поступово почало проявлятися більше елементів місцевого китайського колориту. Це якщо говорити з погляду поверхневої культури людей. На це були й інші причини. Після того, як буддизм проник на китайську землю, у багатьох людей допоміжні душі дійсно вдосконалилися в Будд і Бодхісатв. Але через те, що на китайській землі тоді не існувало послідовної системи навчання, а статуї створювали лише каменярі та вдосконалювальники, то в порівнянні зі скульптурами Заходу їх було зроблено дуже непрофесійно. Здебільшого в цих скульптурах не було дотримано пропорцій людського тіла. Тому особливості багатьох наших китайських скульптур насправді не представляють якийсь конкретний стиль — вони просто були продуктами незрілої техніки виконання.

Отже, щойно я в загальних рисах, дуже спрощено окреслив розвиток людського мистецтва і його походження. Раніше мистецтво зазвичай зображувало Богів. Передавши людям ці речі, Боги намагалися сказати: «Боги захищають людство. Якщо люди добре вчинятимуть, то отримають за це винагороду».

Зазвичай твори митця мають головну тему, яку треба виразити, і певну мету. Тобто коли ти працюєш над композицією картини, то визначаєш загальний вигляд картини, продумуєш, що саме ти хочеш виразити. У такому витворі мистецтва всі деталі мають певний зміст, який хоче виразити автор, інакше кажучи, у такому витворі мистецтва є своя історія. Але є ще одна проблема: коли сучасні люди дивляться на традиційне мистецтво Заходу, особливо на твори епохи Відродження, то вони звертають увагу лише на особливості й техніку живопису. І це ще мова про тих, хто дещо знається на базовій техніці малювання й може це зрозуміти. Але нині вже мало хто знає, про що розповідає та чи інша картина. Тому коли я дивлюся на певну картину чи скульптуру, учні, які поряд зі мною, запитують: «Що тут намальовано?» Тоді я їм розповідаю зміст цього витвору мистецтва. Звичайно, усі ви є митцями й багато чого знаєте. Але ми могли б разом розглянути деякі роботи. Знайдемо кілька картин, і я розповім, що там зображено і чому зображено саме так. (Оплески)

Будь ласка, сідайте. Коли я зараз розповідав, що зображено на цих картинах, ви зрозуміли, що я мав на увазі. Я хотів, щоб учні Дафа зрозуміли, як треба вчиняти. Тож тепер і ви висловіть свої думки, добре?

Учень: (Переклад) Коли ми зображуємо репресії, чи можна показувати образ учнів, які зазнають тортур?

Учитель: Можна. Сцени катування учнів Дафа можна зображувати. Як учні Дафа вивчають Закон, роблять вправи, сцени Богів і Небес у процесі поширення Дафа — усе це можна показувати.

Учень: У своїй творчості ми показуємо процес роз’яснення правди та поширення Закону учнями Дафа. А також такі заходи, як паради тощо. Чи можна це робити?

Учитель: Усе це можна зображувати. Найважливішим є те, щоб ваш задум і ваші роботи мали достатній рівень якості.

Учень: Учителю, чи можна нам малювати в китайському стилі сє-ї (живопис ідей)? Адже більшість знаменитих китайських художників працювали в стилі сє-ї та малювали пейзажі.

Учитель: Щодо сє-ї не має проблем. Стилі го-хуа і шаньшуй* теж можна використовувати, адже митцями є учні Дафа. Можна показувати такі роботи на виставках. Але ви учні Дафа. Нині ви всі підтверджуєте Закон і створюєте майбутнє для живих істот. Треба максимальною мірою ставити на перше місце роз’яснення правди та викриття репресій, особливо в цей період. Це обов’язок учнів Дафа. Краще, щоб було більше робіт, які викривають зло, показують Дафа і зображують Просвітлених. Зосередьтеся на цьому. Інші роботи учнів Дафа також можна показувати на виставках.

*го-хуа — китайський національний живопис; шаньшуй — традиційні китайські пейзажі з зображенням гір і водойм.

Учень: А хіба сє-ї не вважається мутованим?

Учитель: Під сє-ї я маю на увазі, що коли малюєш, то показуєш внутрішній зміст. Якщо художник зможе на основі традиційності, праведних думок і моральності передавати почуття, то в цьому немає проблеми. Річ не в самому «ї» (думка, ідея). Ключ у тому, чи твориш ти з праведними думками, чи женешся за так званою сучасною свідомістю, користуєшся ортодоксальними прийомами зображення чи модерністськими уявленнями.

Решту запитань та відповідей буде перекладено пізніше.