(Minghui.org)

Коментар Учителя:

Я рекомендую всім учням Дафа прочитати цю статтю.

Лі Хунчжи
1 листопада 2003 року

Кілька днів тому я прочитав статтю співучня «Ставтеся до вдосконалення в період Виправлення Законом із максимально чистою і ясною свідомістю», у якій ішла мова про важливість бути щирими у вдосконаленні. У статті наводиться така історія. М'ясник зустрівся з двома людьми, які вдосконалювалися за буддизмом. Вони сказали, що прямують на Захід, щоб зустрітися з Буддою, і намагалися переконати м'ясника піти з ними. М'ясник сказав: «Я надто брудний і негідний. Але, будь ласка, візьміть із собою моє щире серце». (Це говорить про те, що хоча він мав погану професію, але його серце було щирим, він поважав Будду й прагнув удосконалюватися.) З цими словами м'ясник вийняв своє серце і віддав його цим двом людям. (Це свідчить про те, що м'ясник не мав жодних сумнівів, що треба поважати Будду). Ці двоє буддистів погодилися й узяли його серце, вирушаючи на Захід. Коли вони постали перед Буддою, він вказав їм на гігантський горщик, наповнений окропом, і запитав їх, чи наважаться вони туди стрибнути.

Буддисти відчули сумнів і подумали: «Можливо, краще кинути в горщик серце м’ясника й подивитися, що станеться». (Це говорить про те, що ці двоє вдосконалювальників не мали істинної й міцної віри в слова Будди, і все ще оцінювали їх людським серцем.) Тож вони кинули серце м'ясника в горщик, і воно за мить перетворилося на золотого Будду (відображення внутрішнього стану тієї людини). Побачивши це, ті двоє негайно стрибнули в окріп. (Це вказує на те, що вони мали погану здатність усвідомлення, адже застрягли на людському принципі «побачу — повірю». Вони виконали вказівку Будди тільки після того, як переконалися, що дістануть від цього користь.) Як наслідок, вони стали двома шматками смаженого тіста, що було відображенням їхнього внутрішнього стану.

В іншій статті «Не мати жодних людських уявлень у кінцевий період» співучень також розповів історію про двох удосконалювальників. Один із них мав гарну зовнішність і чудово діяв на поверхні. Він завершував будь-які справи успішно, за що його всі хвалили. Коли він помер, і його тіло розкрили, то побачили, що всередині він був брудним і зіпсованим. Тоді всі зрозуміли, що він був «блискучим зовні, але гнилим усередині» (його погані внутрішні речі були приховані й не були очищені на фундаментальному рівні). Інша людина була дуже простою на вигляд і нічим не вирізнялася з-поміж інших. Вона скоїла самогубство, оскільки не могла розв'язати якусь звичайну проблему. Коли після її смерті люди розкрили тіло, то побачили, що ця людина всередині сяяла золотим світлом. Усі люди хитали головами й жаліли цю людину, кажучи, що вона була «простою та непримітною на вигляд, але чудовою всередині». Кожний шкодував, що ця людина залишила на пів шляху всі свої починання й здобутки. Насправді вона досить добре вдосконалювалась, але просто не могла усвідомити й побачити це.

Оскільки ця людина скоїла самогубство через якусь дрібну справу, яку не могла вирішити, усі її попередні досягнення в удосконаленні виявилися марними.

Після прочитання цих історій я відчув, що вони були дуже гарним нагадуванням для мене й для кожного, щоб ми підвищували свій Сіньсін і глибше усвідомлювали Фа. З першої історії я зрозумів, що коли хтось виконує справи Дафа впродовж тривалого часу і більше ні про що не думає, це ще не обов'язково означає, що ця людина постійно перебуває в стані свідомості учня Дафа. Неможливо одразу глибоко зрозуміти, як проходити свій шлях і вдосконалюватися сумлінно.

У минулому, у період особистого вдосконалення, було багато відомих відповідальних осіб із консультаційних пунктів Фалунь Дафа, багато ветеранів-практикувальників, зокрема й тих, хто часто перебував в оточенні Вчителя. Вони зробили багато справ для Дафа і в Китаї, і за кордоном, і були дуже здібними. Однак деякі з них мали очевидні проблеми із Сіньсін. Наприклад, вони рідко вивчали Фа або не вивчали Фа з мисленням удосконалювальника (тобто ставились до Фа тільки як до джерела інформації, або вивчали Фа із цікавістю, або як вид дослідження тощо). Деякі не виробили в собі милосердя, дехто мав пристрасть до формальностей звичайних людей, інші вважали себе людьми більш високого класу, ніж інші. Деякі були самозакоханими, відчували заздрість до інших, боролися з іншими. Хтось надмірно зосереджував увагу на власних вигодах і т.п. Звичайно, вони все-таки вже стали вдосконалювальниками, тому не прагнули речей звичайних людей. Але коли в середовищі практикувальників вони бачили певну «вигоду», то пристрасно прагнули її отримати й не вважали це чимось серйозним. Такого роду проблеми виникали і в практикувальників, які не є відповідальними особами, наприклад, вони могли відчувати заздрість чи сліпе захоплення певними «відомими особами». Це, своєю чергою, сприяло тому, що в них розвивалися нечисті думки, але оскільки вони ні за що не відповідали, то й не сприймали це як велику проблему. Насправді це відображення в їхній свідомості думок звичайних людей, тому що під час удосконалення за Дафа дивляться тільки на серце людини, а не на її поверхневі прояви, і неважливо «відомий» ти чи ні.

Після того, як 20 липня 1999 року почалося переслідування, усі координатори консультаційних пунктів і «відомі люди» одразу зазнали величезного тиску. Деякі з них дуже швидко впали, деякі повністю перейшли на протилежний бік, а деякі зав'язнули в трясовині диявольських бід на тривалий час. У той час це спричинило великий безлад і перешкоди для процесу вдосконалення деяких практикувальників. Це також приголомшило і мене. Я думав: «Імовірно, це сталося тому, що вони були сильно зайняті на роботі й не виділяли достатньо часу для щирого вивчення Фа, тому вони не заклали фундамент для Сіньсін та вдосконалення. Усі ми повинні винести із цього урок і вивчати Фа більше».

У той час багато учнів під час вивчення Фа головним чином звертали увагу лише на кількість прочитаного і не усвідомлювали, наскільки великий вплив має свідоме й зосереджене вивчення Фа на власне вдосконалення. Через це виникло багато проблем, які було неможливо вирішити, і учні не поглиблювали своє розуміння принципів Фа. Водночас іноді з’являлося багато перешкод вивченню Фа. Пізніше, у міру того як Учитель читав дедалі більше лекцій на тему Виправлення Законом, я поступово здобував більш глибоке розуміння цієї проблеми. По-перше, ці учні, можливо, несвідомо додали у своє вдосконалення за Дафа такі людські концепції, як ентузіазм і працездатність звичайної людини, дух самопожертви й методи роботи, які вони виробили на своїй звичайній роботі. Вони не усвідомлювали, що досі зберігають свої корінні пристрасті та не вдосконалюють себе ґрунтовно. Стоячи перед конфліктами, спричиненими їхніми власними проблемами із Сіньсін, вони по-справжньому не вдосконалювали себе. Навпаки, вони зазвичай відчували себе «особливими» або «привілейованими» замість того, щоб усвідомити, що вони просто борються за щось або прагнуть чогось як звичайні люди. По-друге, деяких із тих людей запланували старі сили, щоб випробовувати та відсіювати практикувальників, що мають сильні людські пристрасті. Деяких із них запланували для того, щоб у критичний час вони справили негативний вплив. Зовсім не так, що ті люди виконували до переслідування важливу роботу в Дафа завдяки тому, що мали високий Сіньсін. Просто Вчитель хоче врятувати всіх живих істот, тому багато речей використав, ведучи «свою власну гру». Учитель змінив основу тих речей і зруйнував плани старих сил. По-третє, коли вони в середовищі практикувальників робили деякі справи, у них виникали перешкоди, створені пристрастями до слави та вигод. Вони були нездатні поводитися добре, не могли тримати свою головну свідомість сильною й не контролювали свій Сіньсін, через що вони посилили свої пристрасті до слави й вигод, до суперництва й заздрості, і це, своєю чергою, призвело до появи нових проблем у їхній роботі та вдосконаленні.

Отже, за чотири роки вдосконалення в період Виправлення Законом співучні в Китаї виконували справу підтвердження Дафа й порятунку живих істот у формі «великий шлях не має форми». Кожна людина відповідала за своє власне вдосконалення та роботу для Дафа, співпрацюючи з іншими й беручи на себе відповідальність за координацію. Тобто можна сказати, що кожна людина стала відповідальною в період Виправлення Законом. Попри те, що за кордоном існує багато асоціацій Фалунь Дафа, учні Дафа створили багато нових проєктів і з’явилося багато нових відповідальних осіб, усі ці форми виникли лише для того, щоб відповідати суспільству звичайних людей. Коли мова йде про справжнє вдосконалення в період Виправлення Законом, кожен учень Дафа є відповідальним перед самим собою, перед Учителем, перед Фа та живими істотами. Я думаю, що всі наші нові та старі «відповідальні особи» повинні зробити висновок з тих уроків, про які йшлося вище. Їм не слід триматися пристрастей до слави чи уявлень звичайних людей про «авторитети» й соціальну ієрархію. Важливо також не піддаватися думці кинути практику через велику зайнятість на роботі. Тільки коли ми будемо в кожний момент і в кожному місці тримати Фа у своєму серці, коли будемо безперервно порівнювати себе з Фа, будемо відповідальними перед Фа, живими істотами та нашим власним удосконаленням, тоді кожна «відповідальна людина» буде робити чудові й праведні кроки.

Друга історія нагадала мені дещо інше. Коли звичайна людина вчиняє самогубство, це створює велику карму та має складні наслідки. Однак коли вдосконалювальник вчиняє самогубство, він робить гріх, пов'язаний з убивством Будди, і наслідки ще складніші й серйозніші. Є один епізод в історії вдосконалення Будди Міларепи. Після того, як Міларепа витримав величезні фізичні та душевні страждання під час пошуку праведного Фа (Закону), він подумав, що його карма занадто велика і він буде не здатний отримати праведний Фа у цьому житті. Тому, відчуваючи надзвичайний біль, він задумав вчинити самогубство й сказав: «Через те, що вчитель Марпа і його дружина страждають через мої гріхи, і оскільки я з цим людським тілом не зможу досягти Повної Досконалості, а тільки накопичуватиму ще більше гріхів, я вб'ю себе». Тож він вихопив ніж, щоб учинити самогубство. У цей момент лама на ім'я Нгоктон підійшов і міцно обійняв його. Він сказав Міларепі зі сльозами на очах: «Не роби цього! Здібності та значення кожної людини божественні, це буде гріхом убивства Будди. Немає більшого гріха у світі, ніж самогубство. У сутрах езотеричних традицій переривання власного життя вважається найбільшим гріхом. Оскільки ти й сам це знаєш, залиш ідею вбити себе». Але це було пов'язано тільки із ситуацією особистого вдосконалення. З іншого погляду, вдосконалення в період Виправлення Законом вимагає, щоб ми в кожній ситуації думали спочатку про інших і плекали в собі праведне усвідомлення, були повністю безкорисливими й завжди передусім думали про інших. Ба більше, учні періоду Виправлення Законом мають особливу історичну місію, тому коли ми зазнаємо страждання й переживаємо лихо, чи замислюємося ми про те, що витримує Учитель? Чи думаємо про той біль, який Учитель узяв на себе, чи згадуємо про очікування й сподівання живих істот?

Співучень написав: «Під час переслідування багато учнів були вимушені переїжджати з місця на місце й утратили свою роботу. З погляду звичайної людини, ці люди не досягли нічого в плані кар'єри й не накопичили жодних матеріальних статків. Але з точки зору вдосконалювальників і богів, ці люди роблять найбільш священні та прекрасні речі для підтвердження Дафа й порятунку живих істот. У завершальний історичний період Виправлення Законом Усесвіту ми абсолютно не можемо сприяти пристрастям звичайних людей і водночас не можемо дозволити собі бути нестаранними у вдосконаленні через те, що не бачимо плодів нашого вдосконалення. Ми не можемо кинути вдосконалення і вмить зруйнувати всі наші здобутки в цей кінцевий період».

Вивчаючи Фа, у мене з’явилося нове розуміння, а саме, що насправді вдосконалення в період Виправлення Законом полягає не в тому, від чого ми відмовилися заради Дафа, або що ми бажаємо зробити для Дафа, або скільки ми вже зробили. Воно полягає в тому, чи можемо ми дійсно усвідомити величне значення Виправлення Законом, чи можемо ми дійсно дорожити тим, що робить Учитель, чи можемо зі скромністю та повагою прийняти майбутнє, яке Вчитель для нас запланував. Якби Вчитель не розпочав цю справу, то ніякого Виправлення Законом не відбулося б. Без Виправлення Законом, яке здійснює Вчитель, жодна із живих істот Старого Всесвіту не мала б майбутнього. Виправлення Законом є безмежно милосердним і водночас незрівнянно священним та урочистим. Нікому не можна використовувати Виправлення Законом заради якоїсь пристрасті чи особистої мети.