Серйозна автомобільна аварія спонукала мене до старанного вдосконалення

(Minghui.org) Завдяки захисту Вчителя я вижила у двох серйозних аваріях. Я хотіла б розповісти вам про другу аварію й подякувати Вчителю за порятунок мого життя.

Увечері 27 жовтня 2021 року я їхала на мотоциклі в місті Тегу (Південна Корея). На мені була куртка на бавовняній підкладці для захисту від холоду. Я зупинилася на перехресті за кількома машинами в очікуванні зеленого сигналу світлофора. Несподівано пролунав звук удару, за яким пролунав брязкіт металу. У моїй голові виникла думка: «Це автомобільна аварія?»

Крізь безперервний шум у вухах я почула чийсь голос: «О, схоже, вона добряче постраждала. Невже вона мертва?» Я подумала: «Хто мертвий?» і повільно розплющила очі. Навколо мене зібрався великий натовп, і я подумала: «Чому я сиджу на землі? Ой! Мене збив автомобіль». Хтось запитав: «Як ви почуваєтеся?» Я тут же відповіла: «Я почуваюся добре, зі мною все гаразд».

Люди, які зібралися навколо мене, очікували прибуття поліції. Сидячи на землі, я побачила, що в мене зникло взуття, мій мотоцикл ударом відкинуло на кілька метрів убік. Я також побачила автомобіль, який врізався в мене. Коли я сиділа, витягнувши ноги перед собою, кілька людей запитали: «Ви можете встати?» Хоча я відповіла «так», але була не в змозі поворухнути ногами. Діставши мобільний телефон, я зателефонувала чоловікові й невістці. Якраз у той момент, коли я розповідала їм про аварію й своє місцеперебування, приїхала «швидка допомога».

Принципи звичайних людей не поширюються на практикувальників Дафа

Почувши, що я можу встати самостійно, парамедики (парамедик — екстрений медичний технік, який не має лікарської й навіть фельдшерської освіти), що приїхали на «швидкій», підтримали мене, коли я спробувала піднятися. Однак я не могла поворухнути ні руками, ні ногами, я тремтіла від потрясіння і холоду. У цей момент приїхали чоловік і невістка. Поліційні, що під’їхали, порадили мені звернутися в лікарню, невістка підтримала їх: «Мамо, за законами Кореї потерпілий в автомобільній аварії має пройти обстеження». Я відповіла: «Нехай влада розбирається, як вважає за потрібне. Я не поїду в лікарню. Зі мною все гаразд».

Попри мої протести, мене поклали на ноші й помістили в машину швидкої допомоги. Я попросила невістку повторювати фрази: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — це добре» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао), а також звернутися до Вчителя із проханням по допомогу.

Після прибуття в лікарню я подумала: «Учитель так багато виніс заради мене. Я повинна підтримати репутацію Дафа. Фалунь Дафа несе добро, і я відмовляюся визнавати переслідування. Мабуть, я потрапила в аварію через свої упущення. Старі сили скористалися цією лазівкою й спробували завдати шкоди моєму тілу, щоб перешкодити мені роз’яснювати правду в туристичних місцях».

У цей момент невістка поцікавилася моїм самопочуттям. Я відповіла: «Зі мною все гаразд. Будь ласка, продовжуй повторювати слова “Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — це добре” і проси Вчителя про допомогу. Учитель про все подбає, і тобі нема про що турбуватися». Невістка сказала: «Добре».

Оскільки аварія сталася під час епідемії COVID, лікарня була переповнена. У палатах невідкладної допомоги не було вільних місць, тому мені довелося чекати в машині швидкої допомоги. Я не мала сили зігрітися, і далі тремтіла від холоду. Зрештою, прийшли медики й посадили мене на стілець. Попри слабкість у верхній частині тіла, я не хотіла залишатися в лікарні ні на секунду довше. Я подумала: «Учителю, я намагатимуся бути гідною звання практикувальниці Фалунь Дафа й зберігатиму праведні думки». Подумки я намагалася згадати й цитувати напам’ять Фа.

Через десять хвилин співробітник лікарні сказав нам, що ось-ось настане моя черга показатися лікарю. Я сказала невістці: «Мені не потрібна медична допомога. Я вдосконалююся за Фалунь Дафа, зі мною все гаразд. Це всього лише випробування на шляху вдосконалення». На запитання невістки, чи дійсно зі мною все гаразд, я відповіла: «Так. Допоможи мені встати, і ми зможемо піти. Вийдімо через головний вхід».

Я набагато вища за невістку, тому, хоча вона й допомогла мені піднятися, але я не могла повністю спертися на неї. Намагаючись заспокоїти родичку, я сказала, що мені потрібна тільки невелика підтримка з її боку. Стривожені медики зупинили нас у дверях, потім я почула, як через гучномовець назвали моє ім’я. До мене підійшов лікар і сказав: «Якщо ви зможете вийти звідси без сторонньої допомоги, ми не будемо змушувати вас залишатися». Кивнувши на знак згоди, я відпустила невістку й сама вийшла на вулицю.

Рідні не ставилися до мене, як до хворої

Ледве за мною зачинилися двері лікарні, як я побачила сина й онука, які поспішали мені назустріч. Онук підбіг до мене, і я підняла його на руки. На запитання сина, як я почуваюся, я заспокоїла його: «Зі мною все буде гаразд. Подивися на мене, я почуваюся добре». Зі сльозами на очах, я сказала: «Дякую, Учителю».

На лікарняній стоянці невістка запропонувала: «У вашому будинку немає опалення, а зима цього року видалася холодною. Чому б вам не поїхати до нас? У нашому будинку є центральне опалення й підлога з підігрівом. Ви можете пожити в нас кілька днів».

Я відповіла: «Донечко, ти й мій син дуже турботливі. Я дуже вам вдячна, але як практикувальниця Дафа, я не можу прийняти ваше запрошення. Я відновлю здоров’я за допомогою вивчення Фа й виконання вправ із вашим батьком. Якщо я прийду до вас додому й дозволю ставитися до мене як до хворої, мій стан погіршиться. Я можу самостійно подбати про себе, тож, будь ласка, відпустіть мене додому, добре? Якщо впродовж наступних двох днів мій стан не покращиться, я зателефоную вам, і ви зможете привезти мене до себе додому».

Ми з чоловіком поїхали додому. Мені все ще було холодно, тому чоловік сказав, що закип’ятить воду, щоб напоїти мене чаєм. Я погодилася, але тут же зупинила його. «Почекай, я сама закип’ячу воду. Якщо я дозволю тобі піклуватися про мене, хіба тим самим я не визнаю себе хворою? Я практикувальниця Дафа, і зі мною все гаразд».

Піднявшись зі стільця, я закип’ятила воду. Пізніше я закачала штанини й побачила, що мої ноги і ступні вкриті багряними синцями. Чоловік дуже захвилювався, але я заспокоїла його: «Це помилкова ілюзія. Вивчаймо Фа». Ми разом почали читати Фа й медитувати. Відправивши праведні думки опівночі, я лягла спати.

Наступного ранку я прокинулася близько шостої години, як зазвичай вмилася і запалила благовоння перед портретом Учителя. Потім я почала вивчати Фа. Через дві години я вирішила повторно оглянути пошкодження на ногах. На своє величезне здивування, я побачила, що синці й подряпини зникли, а ноги мають нормальний вигляд. Зі сльозами на очах я сказала чоловікові: «Подивися, мої ноги повністю зажили». Чоловік був вражений.

Упродовж наступних кількох днів мені неодноразово телефонували з лікарні, дорожньої служби та з поліції, щоб обговорити питання про компенсацію. Ми з чоловіком сказали: «Ми практикувальники Фалунь Дафа й нам нічого не потрібно».

Поліціянт, дізнавшись, що ми відмовилися від компенсації, сказав: «Таких, як ви, людей у наш час просто немає». Спочатку він занепокоївся, що як іноземка, я не знаю своїх прав на отримання компенсації за корейським законодавством, тож він дістав відеозапис аварії й показав його чоловікові. Тільки тоді ми зрозуміли, наскільки серйозною була аварія. Водієві, який наїхав на мене, було понад сімдесят років. Під’їжджаючи до перехрестя, він спробував загальмувати, але помилково натиснув на акселератор. Його автомобіль на великій швидкості врізався в мій мотоцикл, підкинувши мене високо в повітря! І все ж мені вдалося вижити в серйозній аварії, практично не зазнавши серйозних ушкоджень.

Подумки я часто повертаюся до цього дня і згадую, як я сиділа на землі на місці аварії і на запитання, як я почуваюся, відповіла: «Зі мною все гаразд», й одразу після цього відчула незвичайний комфорт у своєму серці, наче мене загорнули у велике покривало з вати. Учитель захистив мене.

Особисте розуміння

Я розповіла про цей випадок, щоб нагадати співучням: що б не трапилося, ми не маємо ставитися до себе як до звичайних людей. Деякі практикувальники з добрими намірами добровільно піклуються й допомагають співучням, які страждають від хвороботворної карми. Я усвідомила, що мій досвід може послужити їм нагадуванням про те, що не треба ставитися до інших співучнів як до хворих пацієнтів. Практикувальники Дафа, які зіткнулися з бідами, не повинні сприймати хворобливий стан як природний, і вважати, що він зумовлений необхідністю усунення карми. Якщо вони будуть твердо вірити в Учителя й Фалунь Дафа, то зможуть подолати випробування, пов’язані з проявами хвороби, і будь-які негаразди.